Suchergebnisse

In the article the approaches to defining the electronic democracy's concept are analyzed. The author has explored national and foreign electronic resources and academic sources in which definitions of this concept are given. It was established by the author that the genesis of the term "e-democracy" comes from the earlier internet fora of the 90-s of the XX century. The definitions given in the English and Ukrainian languages Wikipedia, as well as in the known information resources (e.g. Encyclopedia Britannica), were compared. The author came to conclusion that political-legal category of democracy contains both political-soci-ological and legal aspects. The author has paid attention to the advantages of the so called praxeological approach, i.e. research of the direct electronic democracy in the dynamics of its development. It was also drawn attention to the fact that there are two approaches to the understanding of the e-democracy: as a new separate kind of democracy, which exists alongside representative democracy, and alongside direct democ-racy, i.e. direct electronic democracy is, in fact, a third kind of democracy. E-democracy is also considered as an electronic version of the existing traditional forms of democracy (direct and representative). The author shares the second approach and argues that the use of the new information-communication technologies does not create a new type of democracy because its essence as a kind of political-legal regime does not change; instead changes only the subject through whom the will of the people is being realized. At the same time, its characteristic feature e-democracy acquires in the form of direct democracy, because the representative form of democracy lacks the necessity to directly express the of will of the subject of decision taking by means of information-communication technologies.The author has researched the narrow and broad understanding of e-democracy. In the narrow sense e-democracy is viewed as an employment of the electronic support to secure the corresponding constitution-al rights that require certain formal decisions; in the broad sense – taking into account opinion of citizens and organizations and their involvement in political relations and processes.The comparative analysis of the e-democracy definitions was performed with synonyms which can be encountered in the scientific literature, such as network democracy, cyber-democracy, tele-democracy, etc.As a result of the research the author came to conclusion that exploration of the origins of the forma-tion of the e-democracy definition allows to more deeply comprehend different aspects of this phenomenon, which contains unlimited potential of its manifestations. ; У статті проаналізовано підходи до визначення поняття «електронна демократія». Автором було досліджено вітчизняні та зарубіжні електронні ресурси та академічні джерела, в яких надаються визначення цієї дефініції. Встановлено, що ґенеза назви «е-демократія» походить від ранніх інтер-нет-форумів 90-х років ХХ ст. Порівняно визначення, які надані в україномовній та англомовній вер-сіях вільній інтернет-енциклопедії «Вікіпедія», а також у інших відомих довідкових ресурсах (зокре-ма, в енциклопедії «Британіка»). Автор зробив висновок, що політико-правова категорія електронної демократії містить як політи-ко-соціологічні, так і юридичні аспекти. Автор звернув увагу на переваги так званого праксеологіч-ного підходу, тобто визначення прямої електронної демократії у динаміці її розвитку. Було звернуто увагу на те, що існує два підходи до розуміння е-демократії: як нової окремої форми демократії, що іс-нує поряд із представницькою та прямою, тобто, фактично є третьою формою демократії; а також е-де-мократія розглядається лише як електронна версія існуючих традиційних форм демократії (прямої тарепрезентативної). Автор розділяє другу позицію і вважає, що використання нових інформаційно-ко-мунікаційних технологій не створює нового виду демократії, оскільки її сутність, як виду політи-ко-правового режиму не змінюється, а міняється лише носій, через який реалізується волевиявлення народу. Хоча при цьому свого характерного прояву е-демократія набуває саме у формі прямої (безпосе-редньої), оскільки у репрезентативній формі демократії відсутня така необхідність опосередковувати волевиявлення суб'єкта прийняття рішень за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.Автором досліджено вузьке та широке розуміння е-демократії. У вузькому розумінні е-демократію розглядають як використання електронної підтримки для забезпечення відповідних конституційних прав, що вимагають тих чи інших формальних рішень; у широкому – врахування думки і залучення громадян і організацій у політичні відносини і процеси. Також проведено порівняння визначень е-де-мократія із тотожними дефініціями, які зустрічаються у науковій літературі – мережева демократія, кібер-демократія, теле-демократія тощо.За результатами дослідження автор дійшов висновку, що вивчення витоків формування поняття е-демократії дозволяє більш глибоко опанувати різні сторони цього явища, яке містить у собі неви-черпний потенціал свого прояву. ; У статті проаналізовано підходи до визначення поняття «електронна демократія». Автором було досліджено вітчизняні та зарубіжні електронні ресурси та академічні джерела, в яких надаються визначення цієї дефініції. Встановлено, що ґенеза назви «е-демократія» походить від ранніх інтер-нет-форумів 90-х років ХХ ст. Порівняно визначення, які надані в україномовній та англомовній вер-сіях вільній інтернет-енциклопедії «Вікіпедія», а також у інших відомих довідкових ресурсах (зокре-ма, в енциклопедії «Британіка»). Автор зробив висновок, що політико-правова категорія електронної демократії містить як політи-ко-соціологічні, так і юридичні аспекти. Автор звернув увагу на переваги так званого праксеологіч-ного підходу, тобто визначення прямої електронної демократії у динаміці її розвитку. Було звернуто увагу на те, що існує два підходи до розуміння е-демократії: як нової окремої форми демократії, що іс-нує поряд із представницькою та прямою, тобто, фактично є третьою формою демократії; а також е-де-мократія розглядається лише як електронна версія існуючих традиційних форм демократії (прямої тарепрезентативної). Автор розділяє другу позицію і вважає, що використання нових інформаційно-ко-мунікаційних технологій не створює нового виду демократії, оскільки її сутність, як виду політи-ко-правового режиму не змінюється, а міняється лише носій, через який реалізується волевиявлення народу. Хоча при цьому свого характерного прояву е-демократія набуває саме у формі прямої (безпосе-редньої), оскільки у репрезентативній формі демократії відсутня така необхідність опосередковувати волевиявлення суб'єкта прийняття рішень за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.Автором досліджено вузьке та широке розуміння е-демократії. У вузькому розумінні е-демократію розглядають як використання електронної підтримки для забезпечення відповідних конституційних прав, що вимагають тих чи інших формальних рішень; у широкому – врахування думки і залучення громадян і організацій у політичні відносини і процеси. Також проведено порівняння визначень е-де-мократія із тотожними дефініціями, які зустрічаються у науковій літературі – мережева демократія, кібер-демократія, теле-демократія тощо.За результатами дослідження автор дійшов висновку, що вивчення витоків формування поняття е-демократії дозволяє більш глибоко опанувати різні сторони цього явища, яке містить у собі неви-черпний потенціал свого прояву.