Hybrid war is considered as a new type of war. But, do we really have to think so? Analyzing the actions of the Russian Federation directed against Ukraine in 2014-2017, it was noticed that our rival was using the recipes that Sun Tzu had adviced. As we know the treatise 'The Art of War' was written more than 2000 years ago. If someone decomposes the history of Eastern Europe, he will deduce that Russia has always applied the same means. It does not matter when it happened - a year ago or two hundred years ago. Also, Russian governance resorted to political intrigue, economic pressure, cultural influences and military methods as well. Throughout the Russian empire, the strategy of the Russians remains the same - the expansion of spheres of influence and the annexation of new territories. The tactics were dependent on circumstances. Both the learning of the history of Eastern Europe and analysis of 'The Art of War' by Sun Tzu can help with dealing with the Russian menace. ; Гібридна війна вважається нвоим типом війни. Але, чи ми дійсно мусимо так вважати? Аналізуючи дії Російської Федерації, спрямовані проти України протягом 2014-2017 рр., авторка помітила, що наш противник користується порадами Сунь-Цзи. Як відомо, трактату "Мистецтво війни" вже більше ніж 2000 рокі. Якщо ретельно проаналізувати історію Східної Європи, неважко помітити, що Росія завжди застосовувала ті ж самі методи. Немає значення, коли це відбулось - рік назад чи двісті років. Військові методи застосовувалися разом із політичними інтригами, економічним тиском і культурними впливами. У весь час існування імперії, російська стратегія не змінилася - це розширення сфер впливу і приєдання нових територій. Тактика вже залежить від обставин. Історичний досвід України, так і Східної Європи в цілому, і аналіз тракату "Мистецтво війни" Сунь-Цзи можуть стати в нагоді у протистоянні із російською загрозою.
Ukraine passed through three revolutionary waves on the border of the twentieth and twenty-first centuries. It was: the collapse of the Soviet Union and proclamation of state independence, the Orange Revolution and the Revolution of Dignity. Each of them was foregone by the crisis of the political system, corruption, outright falsification of the will, ignoring interests of the population, attempts to manipulate mass consciousness. All these events were not mere meetings and protest actions. They were not spontaneous. This is the regularity, the components of the process. This is the process of the transformation of Ukrainian society. ; В двадцятому і двадцять першому століттях Україна пережила три революційні хвилі. Це були: розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності, Помаранчева революція і Революція Гідності. Їм перебували криза політичної системи, корупція, фальсифікація волевиявлення, нехтування правами та інтересами громадян з боку влади, намагання манупулювати свідомістю людей. Але це не просто мітинги і масові демонстрації. І вони не були спонтанними. Всі ці зазначені революції - це ланки одного процесу. А саме - процесу трансформації українського суспільтсва.
Революційні події 2004 і 2014 рр. в Україні неоднаразово ставали і ставатимуть об'єктом досліджень політологів, економістів, соціологів, юристів; до них неодноразово зверталися і звертатимуться політики і громадські діячі. Цікавість до "помаранчевої" револбції і "революції гідності" з боку суспільства покликана, в першу чергу, через їх актуальність і вплив, які вони здійснюють на життя громадян. Часто методологічна помилка криється в тому, що події в Україні 2004-2014 рр. розглядають ізольовано, ніби вони були одномоментними актами, не пов'язаними або мало пов'язаними між собою. У статті здійснюється спроба віднайти ланцюг причинно-наслідкових зв'язків і розкрити приховану логіку подій; здійснено аналіз політичного життя України 2004-2014 рр. На нашу думку, головною революційною подією для незалежної України стали 1989-1991 роки, коли український народ заявив про своє бажання жити у вільній, демократичній, незалежній Україні. Революцію 2004 р. не можна назвати завершеною й досі, а Майдан-2013 став реакцією громадянського суспільства на провал реформ і контрреволюцію В. Януковича. Стара партноменклатура, яка зуміла залишитися при владі, і сформована "нова еліта", що долучилася до неї у 1990-ті рр., тяжіли до консервації радянського суспільного ладу. В той час як громадянське суспільство, що зміцніло у 2000-х, прагнуло розбудувати ліберальну демократію. Саме це громадянське суспільство голосно заявило про себе у 2004 р., привівши до влади В. Ющенка. Це ж громадянське суспільство повалило режим В. Януковича у 2014 р., коли він здійснив спробу реставрувати Радянську Україну у складі Таможенного Союзу і відмовитись від євроінтеграції. ; Революционные события 2004 и 2014 гг. в Украине неоднократно становились и становятся объектом исследований политологов, экономистов, социологов, юристов; к ним неоднократно обращались и будут обращаться политики и общественные деятели. Интерес к "оранжевой" революции и "революции достоинства" со стороны общества вызван, в первую очередь, их актуальностью и влиянием, которую они осуществляют на жизнь граждан. Часто методологическая ошибка кроется в том, что события в Украине 2004-2014 гг. рассматривают изолированно, будто они были сиюминутными актами, не связанными или мало связанными между собой. В статье предпринимается попытка найти цепь причинно-следственных связей и раскрыть скрытую логику событий; осуществлен анализ политической жизни Украины 2004-2014 гг. По нашему мнению, главным революционным событием для независимой Украины стали 1989-1991 гг., когда украинский народ заявил о своем желании жить в свободной, демократической, независимой Украине. Революцию 2004 г. нельзя назвать завершенной до сих пор, а Майдан-2013 стал реакцией гражданского общества на провал реформ м контрреволюцию В. Януковича. Старая партноменклатура, которая сумела остаться при власти, и примкнувшая к ней "новая элита", сформированная в 1990-е гг., стремились к консервации советского общественного строя. В то время как гражданское общество, которое окрепло в 2000-х, стремилось к развитию либеральной демократии. Именно это гражданское общество во всеуслышание заявило о себе в 2004 г., привело к власти В. Ющенко. Это же гражданское общество низложило режим В. Януковича в 2014 г., когда он предпринял попытку реставрировать Советскую Украину в составе Таможенного Союза и отказаться от евроинтеграции. ; Dramatic social upheavals of 2004 and 2014 have more than once become - and will be in the future - the subject of studies for political scientists, economists, sociologists and lawyers. Politicians and public figures have been and will be turning to the events of those years over and over again. Undoubtedly, such interest to the so-called Orange Revolution and the Revolution of Dignity is primarily caused by their relevance and the impact they make on the lives of Ukrainian citizens. Often the methodological error is caused by the fact that the events in Ukraine in 2004-2014 are considered in isolation as if they were single-standing, completely unrelated or weakly connected events. This article analyses the political life of Ukraine in 2004-2014 and attempts to find a chain of causation and reveal the hidden logic of the events. In our opinion, the main revolutionary event for independent Ukraine was the years 1989 to 1991, when the Ukrainian people stated their desire to live in a free, democratic and independent country. Revolution of 2004 cannot be considered finished even now, and Maidan-2013 was a reaction of the civil society to the failure of the reforms and counter-revolution of V. Yanukovych. The old party leadership, which has managed to stay in power, and the recently formed the "new elite", which joined the old one in the 1990s, had their minds set on the preservation of the Soviet social order. Meanwhile, the civil society, which got firmly established in the 2000s, sought to build a liberal democracy. It was the civil society that showed its worth in 2004 by bringing V. Yushchenko to power. The same civil society overthrew the regime of V. Yanukovych in 2014 when he attempted to restore Soviet Ukraine as a part of the Customs Union and abandon European integration.
Революційні події 2004 і 2014 рр. в Україні неодноразово ставали і ставатимуть об'єктом досліджень політологів, економістів, соціологів, юристів; до них неодноразово зверталися і звертатимуться політики і громадські діячі. Цікавість до «помаранчевої» революції і «революції гідності» з боку суспільства покликана, в першу чергу, через їх актуальність і вплив, які вони здійснюють на життя громадян. Часто методологічна помилка криється в тому, що події в Україні 2004-2014 рр. розглядають ізольовано, ніби вони були одномоментними актами, не пов'язаними або мало пов'язаними між собою. У статті здійснюється спроба віднайти ланцюг причинно-наслідкових зв'язків і розкрити приховану логіку подій; здійснено аналіз політичного життя України 2004-2014 рр. На нашу думку, головною революційною подією для незалежної України стали 1989-1991 роки, коли український народ заявив про своє бажання жити у вільній, демократичній, незалежній Україні. Революцію 2004 р. не можна назвати завершеною й досі, а Майдан-2013 став реакцією громадянського суспільства на провал реформ і контрреволюцію В. Януковича. Стара патрноменклатура, яка зуміла залишитися при владі, і сформована «нова еліта», що долучилася до неї у 1990-ті рр., тяжіли до консервації радянського суспільного ладу. В той час як громадянське суспільство, що зміцніло у 2000-х, прагнуло розбудувати ліберальну демократію. Саме це громадянське суспільство голосно заявило про себе у 2004 р., привівши до влади В. Ющенка. Це ж громадянське суспільство повалило режим В. Януковича у 2014 р., коли від здійснив спробу реставрувати Радянську Україну у складі Таможенного Союзу і відмовитись від євроінтеграції. ; Революционные события 2004 и 2014 гг. в Украине неоднократно становились и становятся объектом исследований политологов, экономистов, социологов, юристов; к ним неоднократно обращались и будут обращаться политики и общественные деятели. Интерес к «оранжевой» революции и «революции достоинства со стороны общества вызван, в первую очередь, их актуальностью и влияние, которые они осуществляют на жизнь граждан. Часто методологическая ошибка кроется в том, что события в Украине 2004–2014 гг. рассматривают изолированно, будто они были сиюминутными актами, не связанными или мало связанными между собой. В статье предпринимается попытка найти цепь причинно-следственных связей и раскрыть скрытую логику событий; осуществлен анализ политической жизни Украины 2004–2014 гг. По нашему мнению, главным революционным событием для независимой Украины стали 1989–1991 гг., когда украинский народ заявил о своем желании жить в свободной, демократической, независимой Украине. Революцию 2004 г. нельзя назвать завершенной до сих пор, а Майдан-2013 стал реакцией гражданского общества на провал реформ и контрреволюцию Януковича. Старая патрноменклатура, которая сумела остаться при власти, и примкнувшая к ней «новая элита», сформированная в 1990-е гг., стремились к консервации советского общественного строя. В то время как гражданское общество, которое окрепло в 2000-х, стремилось к развитию либеральной демократии. Именно это гражданское общество во всеуслышание заявило о себе в 2004 г., привело к власти В. Ющенко. Это же гражданское общество низложило режим В. Януковича в 2014 г., когда он предпринял попытку реставрировать Советскую Украину в составе Таможенного Союза и отказаться от евроинтеграции. ; Dramatic social upheavals of 2004 and 2014 have more than once become — and will be in the future — the subject of studies for political scientists, economists, sociologists and lawyers. Politicians and public figures have been and will be turning to the events of those years over and over again. Undoubtedly, such interest to the so called Orange Revolution and the Revolution of Dignity is primarily caused by their relevance and the impact they make on the lives of Ukrainian citizens. Often methodological error is caused by the fact that the events in Ukraine in 2004—2014 are considered in isolation, as if they were single-standing, completely unrelated or weakly connected events. This article analyzes the political life of Ukraine in 2004—2014 and attempts to find a chain of causation and reveal the hidden logic of the events. In our opinion, the main revolutionary event for independent Ukraine were the years 1989 to 1991, when the Ukrainian people stated their desire to live in a free, democratic and independent country. Revolution of 2004 cannot be considered finished even now, and Maidan-2013 was a reaction of the civil society to the failure of the reform and counter-revolution of V. Yanukovych. The old party leadership, which has managed to stay in power, and the recently formed the «new elite», which joined the old one in the 1990s, had their minds set on the preservation of the Soviet social order. Meanwhile the civil society, which got firmly established in the 2000s, sought to build a liberal democracy. It was the civil society that showed its worth in 2004 by bringing V. Yushchenko to power. The same civil society overthrew the regime of V. Yanukovych in 2014, when he attempted to restore the Soviet Ukraine as a part of the Customs Union and abandon European integration.
Економічним підгрунтям громадянського суспільства є розвинутий середній клас. Приватні підприємці, високоосвічені фахівці, представники творчих професій складають його основу. В Україні середній клас формувався разом із проведенням економічних реформ. Результат економічних реформ, що почали впроваджуватися ще на початку 1990-х рр., виглядає досить сумнівним: незадоволеність ними значно перевищує покладені колись очікування. Економічні реформи були непослідовними, непродуманими і половинчастими. Як наслідок, вже на початок 2000-х рр. в Україні сформувавлася напівфеодальна економіка, заснована на відносинах "патрон - клієнтела", намітилися тенденції до консервації режиму, всієї повноти економічної і політичної влади в руках обмеженого кола осіб. Позитивним результатом економічних реформ стало зростання економіки на початку 2000-х, підвищення зарплат і пенсій, виникнення середнього класу, якому потрібна демократія, ринкова економіка і правопорядок. Середній клас і формує громадянське суспільство, яке впливає на владу, обмежує її вплив на життя і діяльність людей і здатне їй протистояти. "Помаранчева" революція стала першою серйозною заявкою середнього класу в незалежній Україні на право відстоювати свої інтереси. ; Экономической основой гражданского общества является развитый средний класс. Частные предприниматели, специалисты, представители творческих профессий составляют его основу. В Украине средний класс формировался одновременно с проведением экономических реформ. Результат экономических реформ, которые начали внедряться в 1990-х гг., оказался довольно сомнительным: неудовлетворенность ими значительно превышает возложенные некогда ожидания. Экономические реформы были непоследовательными, непродуманными и половинчатыми. Как следствие, уже к началу 2000-з гг. в Украине сформировалась полуфеодальная экономика, основанная на отношениях "патрон - клиентелла", наметились тенденции к консервации режима, всей полноты экономической и политической власти в руках ограниченного круга лиц. Положительным результатом экономических реформ стал рост экономики в начале 2000-х гг., повышение зарплат и пенсий, возникновение среднего класса, которому нужна демократия, рыночная экономика и правопорядок. Средний класс и формирует гражданское общество, которое влияет на власть, ограничивает ее влияние на жизнь и деятельность людей и способно ей противостоять. "Оранжевая" революция стала первой серьёной заявкой среднего класса в независимой Украине на право отстаивать свои интересы. ; The middle class makes up the economic basis of civil society. Businessmen, specialists and representatives of creative professions make its foundation. Ukrainian middle class was formed simultaneously with economic reforms. The results of economic reforms that were implemented in the early 1990ies turned out to be quite dubious because of dissatisfaction between the expectations and the achievements. Economic reforms were inconsistent, ill-conceived and half-hearted. As result, already at the beginning of the 2000ies in Ukraine, a semi-feudal economy based on the relationship of 'patron - clientele' has been formed, equally, trends in conservation of the whole economic and politic power in the hands of few persons have appeared. The growth of the economy in the early 2000s, the increase of salaries and pensions, the emergence of the middle class was the positive result of the economic reforms. It is well-known fact that the middle-class need democracy, market economy and rule of law. Also, the middle class forms the civil society which affects the government, limits its impact on the lives and activities of people and able to resist the government. The 'Orange' Revolution was the first serious application of the middle-class in independent Ukraine for the right to defeat their interests.
Тематика дослідження виникнення і розвитку громадянського суспільства в незалежній Україні надзвичайно важлива, особливо на тлі політичних подій 2013–2014 рр. Проте, в силу політизації наукових досліджень, тема громадянського суспільства не змогла уникнути спекуляцій. Авторка пропонує власне бачення, спираючись на твори класиків політичної і економічної думки: Дж. Локка, А. Сміта, Л. фон Мізеса і сучасного американського дослідника Д. Боаза. Простежено генезу громадянського суспільства; порівнюються поняття «підданий» і «громадянин»; і, оскільки громадянське суспільство неможливо розглядати абстраговано від його ідеологічної основи — лібералізму, звертається увага на основні його постулати. Вибір класичного лібералізму зумовлений сучасними українськими реаліями. Для України актуальним вважаю саме класичний лібералізм. Українське суспільсво переживає період траснсформації. Громадянське суспільство в Україні сформоване, і саме воно, в першу чергу є рушієм суспільно-політичних змін. ; Тематика исследовний возникновения и развития гражданского общества в независимой Украине чрезвычано важна, особенно ввиду политических событий 2013–2014 годов. Но, в силу политизации научных исследований, тема гражданского общества не смогла избежаь политических спекуляций. В статье автор предлагает собственное видение, опираясь на работы классиков политической и экономической мысли: Дж. Локка, А. Смита, Л. фон Мизеса и современного американского исследователя Д. Боаза. Даны сведения о возникновении гражданского общества; сравниваются понятия «подданный» и «гражданин»; и, так как гражданское общество невозможно рассматривать, абстрагируясь от его идеологической основы — либерализма, обращается внимание на его основные постулаты. Выбор классического либерализма обусловлен современными украинскими реалиями. Для Украины актуальным считаю именно классический либерализм. Украинское общество находится в процессе трансформации. Гражданское общество в Украине сформировано, и именно оно, в первую очередь, является двигателем общественно-политических изменений. ; The investigation of the origin and development of civil society in independent Ukraine is very important, especially in view of the political events in 2013—2014. However, due to the politicization of scientific research, the topic of civil society could not avoid political speculations. The author offers her own vision of the problem, based on the classics of political and economic thought: D. Lock, A. Smith, L. fon Mises and D. Boaz. The author gives information about the origin of civil society; compares the concepts of «subject» and «citizen»; and — as the civil society can not be considered in abstraction from its ideological foundation of liberalism — draws attention to its basic tenets. The choice of classical liberalism is caused by modern Ukrainian realities. Ukrainian society is in the process of transformation. The civil society in Ukraine is formed, and it is the civil society that accelerates social and political changes in the first place.
У статті автор аналізує розвиток сучасних українських національно-демократичних рухів в контексті загальноісторичної розвитку держави. ; В статье автор анализирует развитие современных украинских национально-демократичнеских движений в контексте общеисторического развития государства. ; The author of this article analyses the development of modern Ukrainian national-democratic movements in the context of historical development of the country.
У статті аналізується зовнішня політика України, а саме - європейська та євроатлантична інтеграція, показується зв'язок між внутрішньою і зовнішньою політикою держави. Показана позиція Народного Руху України. ; В статье анализируется внешняя политика Украины, а именно — европейская и евроатлантическая интеграция, показывается связь между внутренней и внешней политикой государства. Показана позиция Народного Руха Украины. ; In article the foreign policy of Ukraine, namely — the European and Euroatlantic integration is analyzed. In article communication between internal and state foreign policy is shown. The position of National Rukh of Ukraine is demonstrated.
В кінці ХХ — на початку ХХІ ст. Україна пережила три революційні хвилі: розпад Радянського Союзу і проголошення незалежності, «помаранчеву» революцію і «революцію гідності». Українське громадянське суспільство здійснило значний крок. Тепер громадяни України не тільки усвідомили свої цінності, інтереси і права. Українському громадянському суспільству вистачило сміливості і організованості, щоб за них боротися. У другій половині 1980-х років громадянська активність, непритаманна для Радянського Союзу, з одного боку, і невдала спроба НКДС зберегти єдність СРСР силовими методами мали епохальні наслідки: ухвалення 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України. «Помаранчева» революція розпочалася у листопаді 2004 р. У листопаді 2014 р. розпочалася «революція гідності». Рушійними силами стали студенти, інтелігенція, підприємці — «середній клас». Причини: невідповідність вимог громадянського суспільства і тогочасних українських реалій. Вищезазначені події — не просто мітинги і акції протесту. Вони не є наслідком спонтанних рішень. Вони є закономірністю, складовими одного процесу. Це процес трансформації українського суспільства. ; В конце ХХ — начале ХХІ вв. Украина пережила три революционных волны: распад Советского Союза и провозглашение независимости, «оранжевую» революцию и «революцию достоинства». Украинское гражданское общество совершило существенный шаг вперед. Теперь граждане Украины не только осознали свои ценности, интересы и права. Украинскому гражданскому обществу хватило смелости и организованности, чтобы бороться за них. Во второй половине 1980-х годов общественная активность, не свойственная гражданам Советского Союза, с одной стороны, и неудавшаяся попытка ГКЧП сохранить единство СССР силовыми методами привели к эпохальным последствиям: принятие 24 августа 1991 г. Акта провозглашения независимости Украины. «Оранжевая» революция началась в ноябре 2004 г. В ноябре 2014 г. началась «революция достоинства». Движущими силами стали студенты, интеллигенция, предприниматели — «средний класс». Причины: несооветствие требований гражданского общества и тогдашних украинских реалий. Перечисленные события — не просто митинги и акции протеста. Они не являются последствием спонтанных решений. Они закономерны, составные одного процесса. Это процесс трансформации гражданского общества. ; Ukraine passed through three revolutionary waves on the border of the twentieth and twenty one centuries. It was: the collapse of the Soviet Union and proclamation of state independence, the «Orange» revolution and the «revolution of dignity». Each of them was forewent by the crisis of political system, corruption, outright falsification of the will, ignoring interests of the population, attempts to manipulate of mass consciousness. The ruling classes' desperate attempts to save the deeply contaminated system while their own privileges with it had aroused considerable public response. Ukrainian civic society withstood them. Ukrainian civic society has intergraded considerably. At the time, the Ukrainians not only were understanding their values, interests and rights. They were ready to fight for them. Since the second half of the 1980-th were arising the new and recreating the old public organizations such as: Union of writers of Ukraine, Lev Company, student organization «Community», Ukrainian studies club «Heritage», Ukrainian Cultural club etc. Lately all these organizations had shaped the People's Movement of Ukraine. They have showed the unprecedented for the Soviet Ukraine civil activity. The failure of the Emergency Committee accelerated one watershed event: the pronouncement of the Declaration of Independence of Ukraine 24.08.1991. The «Orange» revolution has started in November 2004. Students, intelligentsia, entrepreneurs had becommen its driving forces. In other words, the Ukrainian middle class made the «Orange» revolution. The rude fraud poll for the one candidate was the pretext for it. But the cause of it was the that: the contradiction between the requirement of Ukrainian civil society and the reality. In November 2014 the «Revolution of dignity» has started. And again students, intelligentsia, entrepreneurs were its driving forces — the same middle class. The cause was the same. Only the pretext has changed. The President of Ukraine V. Yanukovich neglected to sign the Association Agreement with the European Union. All these events were not mere meetings and protest actions. They were not spontaneous. This is the regularity, the components of one process. This is the process of the transformation of Ukrainian society.
Здобуття незалежності України в 1991 р., «помаранчева революція» 2004 р., «революція гідності» 2013–2014 рр. – ланки одного процесу. За всіма цими подіями стоять суспільні сили, зацікавлені у вестернізації та лібералізації української держави. Їх не можна вважати спонтанним сплеском народного незадоволення – це закономірні етапи трансформації українського суспільства. На наш погляд, процес почався ще в 60-ті рр. минулого століття. Саме з виступу дисидентів проти влади розпочинається формування громадянського суспільства в Україні. Тектонічні зсуви, що відбулися впродовж 1989–1991, 2004, 2013–2014 рр., засвідчили наявність в Україні громадянського суспільства, здатного впливати на владу. У процесі розвитку громадянського суспільства в Україні ми виокремили три етапи: 1) культурницький (1961–1991 рр.), коли українці відчули себе окремою нацією, усвідомили право своєї нації на самовизначення й почали вимагати його реалізації; 2) соціально-економічний (1991– 2004 рр.), коли на історичну сцену вийшов середній клас, сформований у період незалежності, ставши самостійним і самодостатнім актором; 3) політичний (2004–2013 рр.) – Євромайдан засвідчив, що в Україні повністю сформувалось громадянське суспільство – українське суспільство досягло такого ступеня розвитку й самоорганізації, коли українські громадяни не лише розуміють свої права, інтереси та потреби, але й готові за них боротися. ; Достижение независимости Украины в 1991 г., «оранжевая революция» 2004 г., «революция достоинства» 2013–2014 гг. – звенья одной цепи. За всеми этими событиями стоят общественные силы, заинтересованные в вестернизации и либерализации украинского государства. Их нельзя считать спонтанным всплеском народного недовольства – это закономерные этапы трансформации украинского общества. На наш взгляд, процесс начался еще в 60-е гг. прошлого столетия. Именно с выступления диссидентов против власти начинается формирование гражданского общества в Украине. Тектонические сдвиги, прозошедшие в 1989–1991, 2004, 2013–2014 гг., продемонстрировали наличие в Украине гражданского общества, способного влиять на власть. В процессе развития гражданского общества в Украине мы выделили три этапа: 1) культурный (1961–1991 гг.), когда украинцы ощутили себя отдельной нацией, осознали право своей нации на самоопределение и начали требовать его реализации; 2) социально-экономический (1991–2004 гг.), когда на историческую сцену вышел средний класс, сформированный в период независимости, став самостоятельным и самодостаточным игроком; 3) политический (2004–2013 гг.) – Евромайдан показал, что в Украине полностью сформировалось гражданское общество, украинское общество достигло такой степени развития и самоорганизации, когда украинские граждане не только понимают свои права, интересы и потребности, но и готовы за них бороться. ; Gaining the Independence of Ukraine in 1991, the «orange revolution» of 2004, the «revolution of dignity» 2013–2014 – are the links of a inextricable process. All these events were real because the social forces interested in Westernization and liberalization of the Ukrainian state. They cannot be considered as a spontaneous outburst of popular discontent but a process of natural transformation of Ukrainian society. This process began in the 1960s with performances of dissidents against the government. So the formation of civil society in Ukraine has begun. Tectonic shifts that occurred in 1989–1991, 2004, 2013–2014 showed that there is a strong civil cosiety which has enough power to have influence at government. On our opinion, in the process of development of civil society in Ukraine, we have identified three stages: 1) cultural (1961–1991), when Ukrainians saw itself as a separate nation, recognized the right of its people to self-determination and began to demand its implementation; 2)socio-economic (1991–2004), when the middle class advanced on the stage of history, which was formed in the period of independence, and became an independent and self-sufficient actor; 3) political (2004–2013) – Euromaydan showed that the civil society had been formed in Ukraine, the Ukrainian society has reached a stage of development and self-organization, when Ukrainian citizens not only understand their rights, interests and needs, but also ready to fight for them.
Для виходу України із Радянського Союзу і розбудови заможної, незалежної країни існували всі підстави. Більше того, експерти Дойчебанку пророкували Україні одне із перших місць серед республік СРСР по передбачуваному рівню процвітання. Проте реалії суспільно-економічного розвитку показали протилежний результат. В статті висвітлюються глибинні причини складнощів формування громадянського суспільтсва в незалежній Україні, які, на думку авторки, мають місце, і їх коріння потрібно шукати ще задовго до проголошення незалежності 1991 року. Для швидкої модернізації і вестернізації за роки існування УРСР вже сформувався достатній економічний, людський і освітній потенціал, проте цьому процесові завадив конфлікт ідентичностей. В незалежній Україні сформувались дві культури - консервативна і ліберальна, прихильники традиціоналізму проти лібералізації. Виходячи із першого закону діалектики (єдність і боротьба протилежностей), зіткнення між ними є неминучим. 23 роки української незалежності доцільно розглядати як перехідний, трансформаційний етап - від формального проголошення незалежності до її реального здобуття, вестернізації, розбудови громадянського суспільства і демократії. ; Для выхода Украины из Советского Союза и развития богатой, независимой страны существовали все основания. Более того, эксперты Дойчебанка пророчили Украине одно из первых мест среди республик СССР по предполагаемому уровню процветания. Однако реалии общественно-экономического развития оказались противоположными. В статье освещаются глубинные причины сложностей формирования гражданского общества в независимой Украине, которые, по мнению автора, имеют место, и их корни нужно искать еще задолго до провозглашения независимости в 1991 году. Для быстрой модернизации и вестернизации за годы существования УССР уже сформировался достаточный экономический, человеческий и образовательный потенциал, однако этому процессу помешал конфликт идентичностей. В независимой Украине сформировались две культуры - консервативная и либеральная, сторонники традиционализма против либерализации. Исходя из первого закона диалектики (единство и борьба противоположеностей), столкновение между ними стало неизбежным. 23 года украинской независимости целесообразно рассматривать как переходный, трансформационный этап - от формального провозглашения независимости до ее реального приобретения, вестернизации, развития гражданского общества и демократии. ; There was every reason for withdrawal of Ukraine from the Soviet Union and the development of rich, independent country. Moreover, the Deutsche bank experts had predicted that Ukraine would gain one of the first places among the republics of the ex-USSR of the expected level of prosperity. However, the realities of social-economic development took the reversal side. The article highlights the underlying causes of difficulties in the actualization of civil society in independent Ukraine, which, according to the opinion of the author, their roots should be searched long before gaining independence in 1991. Over the years the USSR a sufficient economic, human and educational potential for rapid modernization and Westernization was formed. However, this process has prevented by a conflict of identities. In independent Ukraine, two cultures emerged - conservative and liberal, advocates of traditionalism against liberalization. Based on the first law of dialectics (unity and struggle of contradictions), the clash between them was inevitable. It is appropriate to consider all the 23 years of Ukrainian independence as a stage of transformation - from the formal Declaration to its actual acquisition, Westernization, the development of civil society and democracy.
Метою статті є дослідження історії боротьби різних політичних сил та угруповань за внесення змін до Конституції. ; Целью статьи является исследование истории борьбы разных политических сил и группировок за внесение изменений в Конституцию. ; The purpose of the article is to research history of the struggle of different political forces and groupments for making alteration in Constitution.
Голодомор в Україні в 1932-1933 років на протязі тривалого часу був забороненою темою. Наприкінці 1980-х років Народний Рух України за перебудову став першою суспільно-політичною силою, яка вимагала від влади визнання Голодомору на найвищому рівні. У даній статті досліджується внесок Народного Руху України у прийняття Закону "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні". ; Обсуждение Голодомора в Украине 1932-1933 годов в течение долгого времени было под запретом. В конце 1980-х годов Народный Рух Украины за перестройку стал первой общественно-политической силой, которая требовала от власти признания факта Голодомора. В данной статье исследуется роль Народного Руха Украины в принятии Закона "О Голодоморе 1932-1933 годов в Украине". ; For a long period of time Holodomor was the banned for discussion. At the end of 1980-s років the Narodny Rukh of Ukraine was the firsrt organization which dared to demand the Government's recognition of Holodomor. The Contribution of the Narodny Rukh of Ukraine into the Adoption of the Law of Ukraine "About Holodomor 1932-1933 in Ukraine" is investigated in this article.
