Suchergebnisse

Mazurenko D. Judgmentrealisation in tax lawThe article analyzes themanifestation of dispositiveness in thetax law, as the law gives the subjectthe right to choose at its judgement.The author distinguishes betweenobjective and subjective factors ofjudgement.The article emphasizes thatprevalently the study of the judgementcategory is resolve itself to the studyof law enforcement judgement ina general theoretical perspective,administration and judicialjudgement, which are a special kindsof law enforcement judgement, or interms of sectoral features, includingthe tax law. Such approaches narrowthe judgement category and excludefrom it the judgement of other lawsubjects who have the opportunity tochoose options for behavior.The author distinguishes betweensuch concepts as "judgement"and "discretion". In this regard,it is pointed out that the term"judgement" has a broader meaningthan "discretion". The judgementapplies to all subjects of the tax law,in turn discretion applies only to thesubjects of authority. In exercisingthe judgement, the obligated personis endowed with the right to satisfytheir own interest, in contrast to theauthoritative party of legal relations,which has no self-interest, butexercises the powers granted to it inthe interests of society and the state.In addition, the article analyzesin detail the distinction between"discretion" and "discretionarypowers". Discretionary powers areseen as the unity of the rights andresponsibilities of public authorities,and the term "discretion" means theright of a subject to choose one ofseveral options. The views of scholarson this issue have been examined,indicating that powers are seen as aterm of legal responsibilities.It is emphasized that courts haverepeatedly used in their decisions thedefinition of "discretionary powers"contained in the Recommendationof the Committee of Ministers ofthe Council of Europe, which is of arecommendatory nature for Ukrainianlegislation. The author points out theneed to enshrine at the legislativelevel the terms "judgement" and"discretion". ; У статті проаналізовано проявдиспозитивності в податковомуправі, оскільки закон надає суб'єктуправо обирати на власний розсуд.Авторкою виділено об'єктивні тасуб'єктивні фактори розсуду.У статті акцентовано увагу натому, що переважно дослідженнякатегорії «розсуд» зводиться довивчення правозастосовного роз-суду в загальнотеоретичномуракурсі, а також адміністратив-ного та судового розсуду, які єособливими різновидами правоза-стосовного розсуду, або з поглядуна галузеві особливості, зокремав податковому праві. Подібні під-ходи звужують категорію розсудута виключають з неї розсуд іншихсуб'єктів права, які мають можли-вість вибору варіантів поведінки.Авторкою розмежовано такіпоняття, як «розсуд» та «дискре-ція», та указано, що термін «роз-суд» має ширше значення порівняноз терміном «дискреція». Розсудзастосовується для всіх суб'єктівподаткового права, тоді як дискре-ція – тільки для владних суб'єктів.За реалізації розсуду зобов'язанаособа наділена правом задоволеннявласного інтересу на відміну відвладної сторони правовідносин, якане має власного інтересу, а реалі-зує надані їй повноваження в інте-ресах суспільства та держави.Крім того, у статті детальнопроаналізовано відмежуванняпонять «дискреція» та «дискре-ційні повноваження». Дискреційніповноваження розглядаються якєдність прав та обов'язків держав-них органів, а термін «дискреція»означає право суб'єкта обиратиодин із декількох наявних варіан-тів. Досліджено погляди науковцівіз цього питання, які вказують,що повноваження розглядаютьсяяк термінологічна сполука «пра-во-обов'язок».Наголошено на тому, що судинеодноразово використовують усвоїх рішеннях визначення «дис-креційні повноваження», якеміститься в Рекомендації Комі-тету Міністрів Ради Європи тамає рекомендаційний характердля українського законодавства.Авторкою вказано на необхідністьзакріплення на законодавчому рівнітермінів «розсуд» та «дискреція».