Suchergebnisse

The article reviews the discussions on duel as a social phenomenon which broke out in the Russian journalism in the late 19th and early 20th century. To a significant extent, it was caused by modification of the duel legislation in 1894 when, in accordance with the Rules of Dispute Settlement among Officers, duels were legalised in the officer community and the Court of the Officer Society was granted a new authority: to review "the affairs of honour" and to appoint a duel in some conflict situations at own discretion. This legislative novelty was perceived by the society in different ways. For instance, M. Dragomirov critisised the discretionary power granted to the Court of the Officer Society and considered the new law as discrediting of personal honour which was now set against corporate views on rules and standards of settlement of personal conflicts. P. Levitov and V. V. Nabokov drew attention of the society to duels between the deputies of the State Duma which had become more frequent. A number of authors (B. Adamovich, V. Korolenko, A. Kireev, S. Nedrazhov, etc., maintaining their positions, referred to tragic fates and the last duels of Pushkin and Lermontov which had led to their deaths. The conclusions the publicists drew were absolutely opposite to each other. In the works by theologist and church historian A. Bronzov, duels were considered in the context of the principles of Christian ethics. One of examples of a direct discussion was a work by an anonymous company officer written in response to the article by A. Kireev. This "dialogue" pointed at social injustice contained in the new duel decree as well as at diversity of different points of view at the same phenomenon. The author of the article notes and analyses metaphorical expressions, major plot lines and rhetorical figures which were common for the reviewed discussion. It is noted in the conclusion that this discussion on duels not only clearly emphasised the questions of moral legitimacy of a duel and social status of its participants but also reflected the social tension and cultural barriers common during the late period of the Russian Empire. ; В статье рассматриваются дискуссии о дуэли как социальном феномене, которые разгорелись в российской публицистике конца XIX – начала XX вв. В значительной степени они были инициированы изменением дуэльного законодательства в 1894 г., когда в соответствии с «Правилами о разбирательстве ссор, случающихся в офицерской среде» произошла легализация поединков в офицерском сообществе, а Суд общества офицеров был наделён новой функцией – рассматривать «дела чести» и по своему усмотрению назначать дуэль в тех или иных конфликтных ситуациях. Данное законодательное нововведение по-разному было воспринято обществом. Так, М. Драгомиров критиковал излишне широкие полномочия, которые были предоставлены Суду общества офицеров, и видел в новом законе дискредитацию личной чести, которая теперь противопоставлялась корпоративным представлениям о правилах и нормах разрешения личных конфликтов. П. Левитов и В. В. Набоков обращали внимание общественности на участившиеся поединки среди депутатов Государственной Думы. Ряд авторов (Б. Адамович, В. Короленко, А. Киреев, С. Недражов и др.), отстаивая свои позиции, обращался к трагическим судьбам и последним дуэлям Пушкина и Лермонтова, приведшим к их гибели. При этом выводы, к которым приходили публицисты, были совершенно противоположными. В работах богослова и церковного историка А. Бронзова дуэль рассматривалась с точки зрения принципов христианской морали. Примером прямой дискуссии оказалась работа анонимного обер-офицера, написанная в ответ на статью А. Киреева. Этот «обмен мнениями» обозначил социальную несправедливость, заложенную в новое дуэльное постановление, разнообразие несхожих точек зрения на одно и то же явление, и также непримиримость, с которой велись дискуссии о дуэли. Автор статьи выделяет и анализирует метафорические выражения, основные сюжетные линии и риторические приёмы, которые были характерны для рассматриваемых дискуссий. В заключении отмечено, что данные дискуссии о поединке не только чётко обозначили вопросы о моральной правомочности дуэли и социальном статусе его участников, но также отразили социальное напряжение и обозначили культурные барьеры, характерные для поздней Российской империи. ; У статті розглядаються дискусії про дуель як соціальний феномен, які спостерігалися у російській публіцистиці кінця XIX – початку XX ст. У значній мірі вони були ініційовані зміною дуельного законодавства у 1894 р., коли відповідно до «Правил про розгляд сварок в офіцерському середовищі» відбулась легалізація поєдинків в офіцерському середовищі, а Суд суспільства офіцерів був наділений новою функцією – розглядати «справи гідності», й на свій розсуд призначати дуель в тих чи інших конфліктних ситуаціях. Це законодавче нововведення по-різному було сприйнято суспільством. Так, М. Драгомиров критикував занадто широкі повноваження, які були надані Судові суспільства офіцерів, і бачив у новому законі дискредитацію особистої гідності, яка тепер протиставлялась колективним уявленням про правила та норми вирішення особистих конфліктів. П. Левитов і В. В. Набоков звернули увагу громадськості на те, що почастішали поєдинки серед депутатів Державної Думи. Ряд авторів (Б. Адамович, О. Кіреєв, В. Короленко, С. Недражов та інші), відстоюючи свої позиції, звертався до трагічних доль і останніх дуелей Пушкіна й Лєрмонтова, які привели до їх загибелі. Проте висновки, яких дійшли публіцисти, абсолютно протилежні. У роботах богослова і церковного історика О. Бронзова дуель розглядалася з точки зору християнських принципів моралі. Прикладом прямої дискусії виявилася робота анонімного обер-офіцера, яка була написана у відповідь на статтю О. Кіреєва. Цей «обмін думками» зафіксував соціальну несправедливість, яку було закладено в нову дуельну постанову, розмаїття несхожих точок зору щодо одного явища, а також непримиренність, з якого дискутували про дуель. Автор статті виокремлює та аналізує метафоричні вирази, основні сюжетні лінії та риторичні засоби, які були характерні для розглянутої дискусії. У висновку відзначено, що ці дискусії про поєдинок не лише чітко визначили питання про моральну правомірність дуелі та соціальний статус його учасників, але також відобразили соціальну напругу та визначили бар'єри, характерні для пізньої Російської імперії.