Suchergebnisse

В статті розглянуто феномен євроскептицизму в контексті дослідження проблематики євроінтеграції. Показано особливості ідеологічного концепту євроскептицизму. Виявлено наявні класифікації євроскептицизму, встановлено їх відмінності та подібності. Проаналізовано сучасний стан євроскептицизму та його інституційне оформлення. Визначено причини нинішнього посилення негативного ставлення до Європейського Союзу. Обґрунтовано перспективності та позитивності членства в Євросоюзі для всіх держав-учасників, що висуваються ідеологами та очільниками цього об'єднання. Порушено питання перспектив України щодо членства в Європейському Союзі в контексті посилення євроскептицизму. The phenomenon of the euroskepticism in the context euro integration study was shown. Furthermore, the characteristic of the euroskeptical ideological concept was made. The existing classifications of the term as well as their similarities and differences were labeled. Special attention was paid to the current state of the euroskepticism and its institutional presentation. The reasons for strengthening of the negative attitude towards the European Union were described. Moreover, the arguments, which are advanced by the ideologists and leaders of the organization, for perspective and positive effects of the membership in EU for all the members of the union were established. The question of the perspective for Ukraine regarding membership in EU in the context of euroskepticism was raised.

In civil society, personal initiative is a major factor in achieving the common good, and such initiatives are often and effectively implemented through a collection of self-governing organizations. Unlike political parties, self-governing organizations do not seek to achieve control over state power, but only try to influence power structures and the decision-making process that would express the interests of various social strata of the population. In the conditions of the effective functioning of self-governing organizations, it becomes possible to adequately reflect the interests of various socio-demographic groups, their exit to a legitimate legal space, an increase in the level of political culture, balance and stability of society, the orderliness of social innovations and practical actions of its members. Self-governing organizations at the present stage of development are taking on an increasing volume of tasks, primarily in the social sphere, which were previously performed only by state authorities. The development trends of self-governing organizations show that they are better able to provide public services, more efficiently use the material and other resources of society. Self-governing organizations have greater confidence and assistance from citizens, who, being involved in certain initiatives from a selfgoverning organization, feel their involvement in solving public socially important issues, which, in turn, contributes to the development of civil society. Self-governing organizations in civil society should be an important component of cooperation with the state and non-state sectors to effectively address the diverse problems of society. Interaction between self-governing organizations should not be based on competition, but on partnership, cooperation and mutual assistance. ; У громадянському суспільстві особисті ініціативи є головним фактором у досягненні загального блага, і такі ініціативи найчастіше та найефективніше реалізуються через сукупність самоврядних організацій. На відміну від політичних партій, самоврядні організації не прагнуть досягти контролю над державною владою, а намагаються лише вплинути на владні структури і процес прийняття рішень, які виражали б інтереси різних соціальних верств населення. За умов ефективного функціонування самоврядних організацій уможливлюється адекватне відображення інтересів різних соціально-демографічних груп, їх вихід у легітимний правовий простір, підвищення рівня політичної культури, рівноваги та стабільності суспільства, впорядкованості соціальних інновацій і практичних дій його членів. Самоврядні організації на сучасному етапі розвитку перебирають на себе дедалі більший обсяг завдань, насамперед в соціальній сфері, які раніше виконували лише органи державної влади. Тенденції розвитку самоврядних організацій показують, що вони якісніше спроможні надавати суспільні послуги, ефективніше використовувати матеріальні та інші ресурси суспільства. Самоврядні організації мають більшу довіру і допомогу з боку громадян, які, будучи залучені до певної ініціативи з боку самоврядної організації, відчувають свою причетність до вирішення громадських суспільно важливих справ, що, у свою чергу, сприяє розвитку громадянського суспільства. Самоврядні організацій в громадянському суспільстві повинні бути важливим компонентом співпраці з державним й недержавним секторами для ефективного вирішення різнорідних проблем суспільства. Взаємодія між самоврядними організаціями має базуватися не на конкуренції, а на партнерстві, співпраці та взаємодопомозі.

In civil society, personal initiative is a major factor in achieving the common good, and such initiatives are often and effectively implemented through a collection of self-governing organizations. Unlike political parties, self-governing organizations do not seek to achieve control over state power, but only try to influence power structures and the decision-making process that would express the interests of various social strata of the population. In the conditions of the effective functioning of self-governing organizations, it becomes possible to adequately reflect the interests of various socio-demographic groups, their exit to a legitimate legal space, an increase in the level of political culture, balance and stability of society, the orderliness of social innovations and practical actions of its members. Self-governing organizations at the present stage of development are taking on an increasing volume of tasks, primarily in the social sphere, which were previously performed only by state authorities. The development trends of self-governing organizations show that they are better able to provide public services, more efficiently use the material and other resources of society. Self-governing organizations have greater confidence and assistance from citizens, who, being involved in certain initiatives from a selfgoverning organization, feel their involvement in solving public socially important issues, which, in turn, contributes to the development of civil society. Self-governing organizations in civil society should be an important component of cooperation with the state and non-state sectors to effectively address the diverse problems of society. Interaction between self-governing organizations should not be based on competition, but on partnership, cooperation and mutual assistance. ; У громадянському суспільстві особисті ініціативи є головним фактором у досягненні загального блага, і такі ініціативи найчастіше та найефективніше реалізуються через сукупність самоврядних організацій. На відміну від політичних партій, самоврядні організації не прагнуть досягти контролю над державною владою, а намагаються лише вплинути на владні структури і процес прийняття рішень, які виражали б інтереси різних соціальних верств населення. За умов ефективного функціонування самоврядних організацій уможливлюється адекватне відображення інтересів різних соціально-демографічних груп, їх вихід у легітимний правовий простір, підвищення рівня політичної культури, рівноваги та стабільності суспільства, впорядкованості соціальних інновацій і практичних дій його членів. Самоврядні організації на сучасному етапі розвитку перебирають на себе дедалі більший обсяг завдань, насамперед в соціальній сфері, які раніше виконували лише органи державної влади. Тенденції розвитку самоврядних організацій показують, що вони якісніше спроможні надавати суспільні послуги, ефективніше використовувати матеріальні та інші ресурси суспільства. Самоврядні організації мають більшу довіру і допомогу з боку громадян, які, будучи залучені до певної ініціативи з боку самоврядної організації, відчувають свою причетність до вирішення громадських суспільно важливих справ, що, у свою чергу, сприяє розвитку громадянського суспільства. Самоврядні організацій в громадянському суспільстві повинні бути важливим компонентом співпраці з державним й недержавним секторами для ефективного вирішення різнорідних проблем суспільства. Взаємодія між самоврядними організаціями має базуватися не на конкуренції, а на партнерстві, співпраці та взаємодопомозі.

The article analyzes the features of evolution, classification and principles of functioning of self-governing organizations, characterizes the main strategic problematic issues that arise when assessing the role of self-governing organizations in Ukrainian politics, highlights the specifics and basic mutually beneficial conditions of cooperation between the state and self-governing organizations in the modern realities of the development of civil society. The development of civil society is inextricably linked with the functioning of self-governing organizations, institutionalize in the course of their activities and strengthen the democratic principles of the functioning of society. Self-governing organizations provide a favorable environment for the settlement of social conflicts, unite citizens to solve problems that are important for the population, articulate and aggregate the interests of broad strata of citizens, lobby them in state structures and are a kind of protector of negative informational impact on public opinion. Liberalization of public and political life in the context of globalization is an incentive to increase the influence of self-governing organizations. The development of relations between the state and self-governing organizations is mutually beneficial and necessary for the development of civil society and the formation of effective principles of cooperation between the public and the authorities, in turn strengthens local government bodies and increases the level of citizens' involvement in solving local problems. The state and any self-governing organization have a common interest – an interest in the development of a civilized market. Self-governing organizations can exist in parallel with supervisory bodies of state power, and at the request of the latter, in some cases, supervisory functions can be completely transferred to self-governing organizations. The abolition of state control, in this case, is possible only if self-governing organizations meet the principle of compliance with the minimum requirements for them, that is, provided that all subjects of professional activity in society are fully covered. ; У статті проаналізовано особливості еволюції, класифікацію та принципи функціонування самоврядних організацій, охарактеризовано основні стратегічні проблемні питання, які постають при оцінці ролі самоврядних організацій в українській політиці, виокремлено специфіку та базові взаємовигідні умови співпраці держави із самоврядними організаціями у сучасних реаліях розвитку громадянського суспільства. Розвиток громадянського суспільства нерозривно пов'язаний із функціонуванням самоврядних організацій, які інституціоналізуються у перебігу своєї діяльності та зміцнюють демократичні принципи функціонування суспільства. Самоврядні організації забезпечують сприятливе середовище щодо врегулювання соціальних конфліктів, об'єднують громадян для розв'язання важливих для населення проблем, артикулюють та агрегують інтереси широких верств громадян, лобіюють їх у державних структурах та є своєрідним запобіжником негативного інформаційного впливу на громадську думку. Лібералізація суспільно-політичного життя в умовах глобалізації є стимулом для підвищення впливу самоврядних організацій.Розвиток взаємовідносин держави та самоврядних організацій є взаємовигідним і необхідним для розвитку громадянського суспільства та становлення дієвих засад співпраці громадськості з владою, що у свою чергу посилює органи місцевого самоврядування і підвищує рівень залучення громадян до вирішення місцевих проблем. У держави й у будь-якої самоврядної організації є спільні інтерес – зацікавленість у розвитку цивілізованого ринку. Самоврядні організації можуть існувати паралельно з контролюючими органами державної влади, а за бажанням останніх, в окремих випадках, контролюючі функції можуть повністю передаватися самоврядним організаціям. Скасування державного контролю, у цьому випадку, можливе лише за умови задоволення самоврядними організаціями принципу відповідності мінімальним вимогам до них, тобто за умови повного охоплення всіх суб'єктів професійної діяльності у суспільстві.

The article is devoted to the analysis of the problems of the institution of self-government in the conditions of modern political and legal discourse, determined by the gradual transition to the system of state and public administration. Self-government is implemented through self-governing organizations that unite self-regulation entities by spheres (branches) of their activities, industry, professional characteristics. A self-governing organization is created in the form of a non-governmental non-profit organization based on the membership of the relevant self-regulation entities in it. The balance between the institution of self-government and the state is an important factor in stable democratic development, and its violation leads to hypertrophy of power structures, alienation and political impotence of the people. The institution of self-government and the public sector must form a single balanced system of public life. At the same time, they are fundamentally different. In particular, this is due to the fact that the activities of the institution of self-government are primarily focused on the creation of social systems and connections based on beliefs. The influence and authority of the institution of self-government is based on its ability to appeal to the traditions, values and benefits of society. On the other hand, the general government sector relies on the existing political system that ensures the activities of this sector. It has been established that the main goal of self-government is the qualitative development of the relevant sphere, as well as the achievement of a balance between the interests of an autonomous subject and the interests of the state. The system of self-government of any kind of activity should not be drawn into the political processes of the state by any forces. The modernization of the institution of self-government is a permanent process of the development of civil society and the improvement of the country's political system through the implementation of the most relevant ideas, mechanisms and tools. ; Статтю присвячено аналізу проблематики інституту самоврядності в умовах сучасного політико-правового дискурсу, що обумовлюється поступовим переходом до системи державно-громадського управління. Самоврядування реалізується через самоврядні організації, що об'єднує суб'єктів саморегулювання за сферами (галузями) їхньої діяльності, галузевими, професійними ознаками. Самоврядна організація створюється у формі недержавної некомерційної організації, заснованої на членстві в ній відповідних суб'єктів саморегулювання. Рівновага між інститутом самоврядності і державою є важливим фактором стабільного демократичного розвитку, а порушення її веде до гіпертрофії владних структур, відчуженості та політичного безсилля народу. Інститут самоврядності та державний сектори мають складати єдину збалансовану систему суспільного життя. Водночас вони є принципово різними. Зокрема, це пов'язано з тим, що діяльність інституту самоврядності зосереджена перш за все на створенні соціальних систем і зв'язків на основі переконань. Вплив та авторитет інституту самоврядності ґрунтується на його здатності звертатися до традицій, цінностей та благ громади. Натомість сектор державного управління спирається на існуючу політичну систему, яка забезпечує діяльність цього сектора. Встановлено, що основною метою самоврядування є якісний розвиток відповідної сфери, а також досягнення балансу між інтересами автономного суб'єкта й інтересами держави. Система самоврядування будь-якого виду діяльності не повинна втягуватися будь-якими силами в політичні процеси держави. Модернізація інституту самоврядності є перманентним процесом розвитку громадянського суспільства та удосконаленням політичної системи країни за рахунок імплементації найбільш актуальних ідей, механізмів та інструментів.

The article analyzes the features of evolution, classification and principles of functioning of self-governing organizations, characterizes the main strategic problematic issues that arise when assessing the role of self-governing organizations in Ukrainian politics, highlights the specifics and basic mutually beneficial conditions of cooperation between the state and self-governing organizations in the modern realities of the development of civil society. The development of civil society is inextricably linked with the functioning of self-governing organizations, institutionalize in the course of their activities and strengthen the democratic principles of the functioning of society. Self-governing organizations provide a favorable environment for the settlement of social conflicts, unite citizens to solve problems that are important for the population, articulate and aggregate the interests of broad strata of citizens, lobby them in state structures and are a kind of protector of negative informational impact on public opinion. Liberalization of public and political life in the context of globalization is an incentive to increase the influence of self-governing organizations. The development of relations between the state and self-governing organizations is mutually beneficial and necessary for the development of civil society and the formation of effective principles of cooperation between the public and the authorities, in turn strengthens local government bodies and increases the level of citizens' involvement in solving local problems. The state and any self-governing organization have a common interest – an interest in the development of a civilized market. Self-governing organizations can exist in parallel with supervisory bodies of state power, and at the request of the latter, in some cases, supervisory functions can be completely transferred to self-governing organizations. The abolition of state control, in this case, is possible only if self-governing organizations meet the principle of compliance with the minimum requirements for them, that is, provided that all subjects of professional activity in society are fully covered. ; У статті проаналізовано особливості еволюції, класифікацію та принципи функціонування самоврядних організацій, охарактеризовано основні стратегічні проблемні питання, які постають при оцінці ролі самоврядних організацій в українській політиці, виокремлено специфіку та базові взаємовигідні умови співпраці держави із самоврядними організаціями у сучасних реаліях розвитку громадянського суспільства. Розвиток громадянського суспільства нерозривно пов'язаний із функціонуванням самоврядних організацій, які інституціоналізуються у перебігу своєї діяльності та зміцнюють демократичні принципи функціонування суспільства. Самоврядні організації забезпечують сприятливе середовище щодо врегулювання соціальних конфліктів, об'єднують громадян для розв'язання важливих для населення проблем, артикулюють та агрегують інтереси широких верств громадян, лобіюють їх у державних структурах та є своєрідним запобіжником негативного інформаційного впливу на громадську думку. Лібералізація суспільно-політичного життя в умовах глобалізації є стимулом для підвищення впливу самоврядних організацій.Розвиток взаємовідносин держави та самоврядних організацій є взаємовигідним і необхідним для розвитку громадянського суспільства та становлення дієвих засад співпраці громадськості з владою, що у свою чергу посилює органи місцевого самоврядування і підвищує рівень залучення громадян до вирішення місцевих проблем. У держави й у будь-якої самоврядної організації є спільні інтерес – зацікавленість у розвитку цивілізованого ринку. Самоврядні організації можуть існувати паралельно з контролюючими органами державної влади, а за бажанням останніх, в окремих випадках, контролюючі функції можуть повністю передаватися самоврядним організаціям. Скасування державного контролю, у цьому випадку, можливе лише за умови задоволення самоврядними організаціями принципу відповідності мінімальним вимогам до них, тобто за умови повного охоплення всіх суб'єктів професійної діяльності у суспільстві.

The article is devoted to the analysis of the problems of the institution of self-government in the conditions of modern political and legal discourse, determined by the gradual transition to the system of state and public administration. Self-government is implemented through self-governing organizations that unite self-regulation entities by spheres (branches) of their activities, industry, professional characteristics. A self-governing organization is created in the form of a non-governmental non-profit organization based on the membership of the relevant self-regulation entities in it. The balance between the institution of self-government and the state is an important factor in stable democratic development, and its violation leads to hypertrophy of power structures, alienation and political impotence of the people. The institution of self-government and the public sector must form a single balanced system of public life. At the same time, they are fundamentally different. In particular, this is due to the fact that the activities of the institution of self-government are primarily focused on the creation of social systems and connections based on beliefs. The influence and authority of the institution of self-government is based on its ability to appeal to the traditions, values and benefits of society. On the other hand, the general government sector relies on the existing political system that ensures the activities of this sector. It has been established that the main goal of self-government is the qualitative development of the relevant sphere, as well as the achievement of a balance between the interests of an autonomous subject and the interests of the state. The system of self-government of any kind of activity should not be drawn into the political processes of the state by any forces. The modernization of the institution of self-government is a permanent process of the development of civil society and the improvement of the country's political system through the implementation of the most relevant ideas, mechanisms and tools. ; Статтю присвячено аналізу проблематики інституту самоврядності в умовах сучасного політико-правового дискурсу, що обумовлюється поступовим переходом до системи державно-громадського управління. Самоврядування реалізується через самоврядні організації, що об'єднує суб'єктів саморегулювання за сферами (галузями) їхньої діяльності, галузевими, професійними ознаками. Самоврядна організація створюється у формі недержавної некомерційної організації, заснованої на членстві в ній відповідних суб'єктів саморегулювання. Рівновага між інститутом самоврядності і державою є важливим фактором стабільного демократичного розвитку, а порушення її веде до гіпертрофії владних структур, відчуженості та політичного безсилля народу. Інститут самоврядності та державний сектори мають складати єдину збалансовану систему суспільного життя. Водночас вони є принципово різними. Зокрема, це пов'язано з тим, що діяльність інституту самоврядності зосереджена перш за все на створенні соціальних систем і зв'язків на основі переконань. Вплив та авторитет інституту самоврядності ґрунтується на його здатності звертатися до традицій, цінностей та благ громади. Натомість сектор державного управління спирається на існуючу політичну систему, яка забезпечує діяльність цього сектора. Встановлено, що основною метою самоврядування є якісний розвиток відповідної сфери, а також досягнення балансу між інтересами автономного суб'єкта й інтересами держави. Система самоврядування будь-якого виду діяльності не повинна втягуватися будь-якими силами в політичні процеси держави. Модернізація інституту самоврядності є перманентним процесом розвитку громадянського суспільства та удосконаленням політичної системи країни за рахунок імплементації найбільш актуальних ідей, механізмів та інструментів.

The regulatory activity of executive bodies as a sphere of legal policy formation in Ukraine is investigated. Using the method of comparative analysis, substantiated proposals for the formation in the legislation of Ukraine of normative-legal foundations of regulatory activity of the AAU as a purposeful normative-making process based on its socio-political content, based on legal goals and principles, provisions of the Concept of administrative reform in Ukraine, aimed at state legal policy in the activities of the AAU. ; Исследована регуляторная деятельность органов исполнительной власти как сфера формирования правовой политики в Украине. С применением метода сравнительного анализа обоснованы предложения по формированию в законодательстве Украины нормативно-правовых основ регуляторной деятельности ОВВ как целенаправленного по своему общественно-политическому содержанию нормотворческого процесса, основанного на правовых целях и принципах, положе-ниях Концепции административной реформы в Украине, направленной на формирование и реализацию концепта государственной правовой политики в деятельности ОВВ. ; Досліджено регуляторну діяльність органів виконавчої влади як сферу формування правової політики в Україні. Із застосуванням методу порівняльного аналізу обґрунтовані пропозиції щодо формування у законодавстві України нормативно-правових засад регуляторної діяльності ОВВ як цілеспрямованого за своїм суспільно-політичним змістом нормотворчим процесом, заснованого на правових цілях і принципах, положеннях Концепції адміністративної реформи в Україні, спрямованої на формування і реалізацію концепту державної правової політики в діяльності ОВВ.