The Hamburg Declaration on Adult Learning was adopted in 1997 and laid the groundwork for the creation of the national educational standart in the field of adult learning organization. The conceptual issues of the declaration actively promoted the cooperation of state authorities, trade unions, non-governmental and civic organizations, ethnic groups in order to create lifelong learning opportunities. The Hamburg Declaration has had a positive impact on the formation and reformation of the normative and legislative framework for adult learning in Central and Eastern European countries. Legislative change has taken place in two directions: the introduction of amendments to previously adopted and ratified legislative acts and the revision of the policy of the adult learning system development (Germany); the adoption of new legislative acts (Hungary, Lithuania, Estonia, Slovakia, Slovenia) and the development of recommendations and strategic program documents at the supranational level. Educators and scholars from many countries have reconsidered approaches to adult learning; universities have started implementing additional vocational education courses into their curricula. The Hamburg Declaration also has contributed to reconsidering a teacher's role and tasks: a teacher who teaches adults is not only a source of knowledge but also the creator of relationships and value systems, whose purpose is the development of adults' critical and creative thinking, their skills to analyze, entrepreneurship, teamwork and the ability to express their thoughts orally and in writing.
Актуальність. Після краху соціалістичного блоку країни Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) набули можливість самостійно обирати шлях розвитку, орієнтуючись на моделі розвинених західних демократій. Однак весь цей час Росія намагалася відновити тут вплив на суспільні настрої та політикум, активно просуваючи псевдонаукові ідеї своєї винятково значимої ролі. Регіон різною мірою протидіяв подібним наративам, але позиція країн змінилась після 24 лютого 2022 р. Для цивілізованого світу вторгнення російської армії на територію України стало порушенням міжнародного права та наступом авторитаризму на демократію в глобальному вимірі. Але країни ЦСЄ побачили в цьому ще й загрозу існування власній державності.
Метою статті є дослідити позицію країн як стратегічний вибір їх зовнішньої політики в умовах російсько-української війни та реальної загрози з боку РФ по відношенню до них.
Результати. Країни ЦСЭ в різних багатосторонніх заявах висловились із засудженням дій Росії і в цілому згуртувалися у протидії агресору. Одначе політичне керівництво країн з сильно вкоріненими російськими впливами, як-от Угорщина та Сербія, виступало проти антиросійських санкцій та поставок Україні зброї. Разом з тим, демократичні інституційні ресурси ЄС, а також чинник участі в міждержавних об'єднаннях або ініціативах утримують окремі країни в межах консолідованої позиції демократичного світу.
Висновки. В дослідженні встановлено, що позиція країн ЦСЄ в умовах війни є екзистенційним вибором – він виходить за межі допомоги Україні та є питанням збереження їх державності, а також долі демократії в світі. Проявами екзистенційного вибору є усвідомлення вищим політичним керівництвом досліджуваної спільноти ролі України як захисного бар'єра на шляху просування російської армії в Європу та консолідована підтримка нашої держави.
Tendencies, causes and consequences of the financial crisis inCentral Europehave been researched. Factors that caused the financial crisis and measures of governments of Central European countries on preventing further deterioration of the financial crisis. Comparative analysis and description of ways to stabilize the economy of various countries, i.e. Poland, Germany and the Czech Republic, have been carried out Ways of overcoming the world financial crisis considering the experience of Central Europe countries have been suggested ; Досліджено тенденції, причини та наслідки фінансової кризи країн Центральної Європи. Визначено чинники, що спричинили фінансову кризу і заходи Урядів країн Центральної Європи щодо запобігання подальшого поглиблення фінансової кризи. Проведено порівняльний аналіз та характеристика шляхів стабілізації економіки різних країн, а саме – Польщі, Німеччини та Чеської Республіки. Запропоновано шляхи подолання світової фінансової кризи з урахуванням досвіду країн Центральної Європи
The author of the article examines integration process as a condition of theforeign policy of the countries of Central and Eastern Europe, as well as the prospects of cooperation between Ukraine and the European Union and Russia. The multivector policy is also analysed in the article. ; В статье рассматриваются интеграционные процессы как условие проведения внешней политики стран центрально-восточной Европы, а также перспективы сотрудничества Украины с Европейским Союзом и Россией. Анализируется политика многовекторности. ; У статті розглядаються інтеграційні процеси як умова проведення зовнішньої політики країн центрально-східної Європи, а також перспективи співпраці України з Європейським Союзом і Росією. Аналізується політика багатовекторності.
In presented article was aspiring the essences of democracy system and politic flow, main theoretical and methodic approaches of formation of party systems and coalitions. Emphasis is placed on the important role of ideology and goals of political parties, as well as their gradual conversion to improve democratic processes in the Central-East Europe. ; В статье рассматривается сущность демократической системы и политических движений, выделены основные теоретико-методологические подходы формирования партийных систем и коалиций. Внимание акцентируется на важной роли идеологии и целей политических партий, а также их постепенного преобразование для усовершенствования демократических процессов стран Центрально-Восточной Европы. ; Стаття визначає сутність демократичної системи та політичних рухів, основні теоретико-методологічні підходи формування партійних систем і коаліцій. Увага приділяється важливій ролі ідеології та цілей політичних партій, а також їх поступового перетворення для поліпшення демократичних процесів країн Центрально-Східної Європи.
У статті досліджено особливості органу конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи. Приділено увагу підходам до розуміння органу конституційної юстиції в системі органів державної влади й аналізу законодавства з цього питання. Зазначено, що у процесі становлення конституційної юстиції, при організації та діяльності відповідного органу, закладено різні законодавчі підходи до його діяльності, перш за все, з огляду на сутнісні характеристики та правову природу. Проаналізовано значення органу конституційної юстиції в механізмі державного управління.
Метою статті є дослідження особливостей органів конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи.
Наукова новизна полягає у дослідженні та виокремленні особливостей органів конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи, а також у визначенні ролі та місця конституційної юстиції в механізмі державного управління.
Висновки. Вирішення проблемних питань при організації ефективного державного управління на найвищому рівні має відбуватися із використанням інструментів конституційної юстиції у відповідності до практики конституційної ефективності публічної влади, з урахуванням принципу верховенства права, а також максимального дотримання норм конституції органами публічної влади під час реалізації повноважень на відповідній території. Реалізація принципу верховенства права під час розподілу повноважень між вищими органами державної влади може ефективно забезпечуватися лише відповідальним впливовим органом – органом конституційної юстиції. Наявність органу конституційної юстиції дозволяє урівноважувати механізм державного управління за рахунок арбітражних повноважень та вирішення конфліктних ситуацій на найвищому рівні. Водночас дослідження правової природи органу конституційної юстиції в Україні та державах Східної Європи підтверджує думку про те, що органи конституційної юстиції, виходячи зі своїх повноважень, вирішують спори про право і врегульовують правові конфлікти, які виникають між найвищими державними інститутами, таким чином, встановлюючи конституційну істину про право й забезпечуючи конституційне правокористування та реальний конституціоналізм. Побудова ефективного механізму державного управління має ґрунтуватися, у першу чергу, на принципах верховенства права та конституційного людиноцентризму. Адже ефективність діяльності органів державної влади вимірюється рівнем життя громадян та здатністю оперативно й консолідовано вирішувати проблеми і виклики різного характеру. Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених стосовно змістовного наповнення поняття «орган конституційної юстиції» дає змогу зробити висновок, що конституційна юстиція є складовою механізму державного управління з надзвичайними повноваженнями впливу на прийняті рішення чи дії суб'єктів державного управління найвищого рівня.
The article is devoted to a comprehensive analysis of the corruption problem, the definition and analysis of international standards of anti-corruption policy. It has been established that corruption for modern society acts as a multifaceted and global problem, since its forms are diverse in nature, and the manifestation can be observed in all countries of the world. The current transnational level of corruption determines the need to consolidate the world community to overcome it. This problem is especially relevant for states with transformational political processes, since the existence of corrupt relationships slows down their socio-economic and political-legal development, and in conditions of large-scale corruption, the usurpation of power by oligarchic or criminal structures is also possible. The article examines the features of the regulatory framework and institutionalization of anticorruption struggle in Eastern Europe, on the example of Romania, Bulgaria and the Republic of Poland. It has been established that the effectiveness of the fight against corruption depends on the consistency and structure of the main measures, among which the following can be noted: dialogue between the state and civil society; formation and functioning of social and legal control over the activities of the bureaucratic apparatus; formation of openness of government bodies through the creation of electronic government and an increase in the role of information technologies; integration of political, legal, socio-economic and educational measures in the formation of anti-corruption stability of the individual and society, in general. It is noted that the level and degree of effectiveness of anti-corruption policy and counteraction depends on the level of culture of society and ethical and moral traditions in it. One of the measures of anti-corruption policy can be considered the formation and implementation of a code of business ethics. ; Стаття присвячена комплексному аналізу проблеми корупції, визначенню та аналізу міжнародних стандартів антикорупційної політики. Встановлено, що корупція для сучасного суспільства виступає як багатопланова та глобальна проблема, оскільки її форми за природою різноманітні, а прояв можна спостерігати у всіх країнах світу. Сучасний транснаціональний рівень корупції визначає необхідність консолідації світової спільноти для її подолання. Особливо актуальною є дана проблема для держав з транформаційними політичними процесами, оскільки існування корупційних взаємин уповільнює їх соціально-економічний та політико-правовий розвиток, а в умовах масштабної корупції можлива й узурпація влади зі сторони олігархічних або кримінальних структур. У статті розглядаються особливості нормативно-правової бази та інституціоналізації антикорупційної боротьби в країнах Східної Європи, на прикладі Румунії та Республіки Польща. Встановлено, що ефективність боротьби з корупцією залежить від системності та структурованості основних заходів, серед яких можна відзначити наступні: діалог між державою та громадянським суспільством; формування та функціонування соціально-правового контролю діяльності бюрократичного апарату; формування відкритості органів влади через створення електронного уряду та збільшення ролі інформаційних технологій; інтеграція політико-правових, соціально-економічних та освітніх заходів у формуванні антикорупційної стійкості особистості та суспільства, в цілому. Зазначено, що рівень і ступінь ефективності антикорупційної політики та протидії залежить від рівня культури суспільства та етико-моральної традицій в ньому. Одним із заходів антикорупційної політики можна вважати й формування, впровадження кодексу ділової етики.
The article is devoted to a comprehensive analysis of the corruption problem, the definition and analysis of international standards of anti-corruption policy. It has been established that corruption for modern society acts as a multifaceted and global problem, since its forms are diverse in nature, and the manifestation can be observed in all countries of the world. The current transnational level of corruption determines the need to consolidate the world community to overcome it. This problem is especially relevant for states with transformational political processes, since the existence of corrupt relationships slows down their socio-economic and political-legal development, and in conditions of large-scale corruption, the usurpation of power by oligarchic or criminal structures is also possible. The article examines the features of the regulatory framework and institutionalization of anticorruption struggle in Eastern Europe, on the example of Romania, Bulgaria and the Republic of Poland. It has been established that the effectiveness of the fight against corruption depends on the consistency and structure of the main measures, among which the following can be noted: dialogue between the state and civil society; formation and functioning of social and legal control over the activities of the bureaucratic apparatus; formation of openness of government bodies through the creation of electronic government and an increase in the role of information technologies; integration of political, legal, socio-economic and educational measures in the formation of anti-corruption stability of the individual and society, in general. It is noted that the level and degree of effectiveness of anti-corruption policy and counteraction depends on the level of culture of society and ethical and moral traditions in it. One of the measures of anti-corruption policy can be considered the formation and implementation of a code of business ethics. ; Стаття присвячена комплексному аналізу проблеми корупції, визначенню та аналізу міжнародних стандартів антикорупційної політики. Встановлено, що корупція для сучасного суспільства виступає як багатопланова та глобальна проблема, оскільки її форми за природою різноманітні, а прояв можна спостерігати у всіх країнах світу. Сучасний транснаціональний рівень корупції визначає необхідність консолідації світової спільноти для її подолання. Особливо актуальною є дана проблема для держав з транформаційними політичними процесами, оскільки існування корупційних взаємин уповільнює їх соціально-економічний та політико-правовий розвиток, а в умовах масштабної корупції можлива й узурпація влади зі сторони олігархічних або кримінальних структур. У статті розглядаються особливості нормативно-правової бази та інституціоналізації антикорупційної боротьби в країнах Східної Європи, на прикладі Румунії та Республіки Польща. Встановлено, що ефективність боротьби з корупцією залежить від системності та структурованості основних заходів, серед яких можна відзначити наступні: діалог між державою та громадянським суспільством; формування та функціонування соціально-правового контролю діяльності бюрократичного апарату; формування відкритості органів влади через створення електронного уряду та збільшення ролі інформаційних технологій; інтеграція політико-правових, соціально-економічних та освітніх заходів у формуванні антикорупційної стійкості особистості та суспільства, в цілому. Зазначено, що рівень і ступінь ефективності антикорупційної політики та протидії залежить від рівня культури суспільства та етико-моральної традицій в ньому. Одним із заходів антикорупційної політики можна вважати й формування, впровадження кодексу ділової етики.
The Hamburg Declaration on Adult Learning was adopted in 1997 and laid the groundwork for the creation of the national educational standart in the field of adult learning organization. The conceptual issues of the declaration actively promoted the cooperation of state authorities, trade unions, non-governmental and civic organizations, ethnic groups in order to create lifelong learning opportunities. The Hamburg Declaration has had a positive impact on the formation and reformation of the normative and legislative framework for adult learning in Central and Eastern European countries. Legislative change has taken place in two directions: the introduction of amendments to previously adopted and ratified legislative acts and the revision of the policy of the adult learning system development (Germany); the adoption of new legislative acts (Hungary, Lithuania, Estonia, Slovakia, Slovenia) and the development of recommendations and strategic program documents at the supranational level. Educators and scholars from many countries have reconsidered approaches to adult learning; universities have started implementing additional vocational education courses into their curricula. The Hamburg Declaration also has contributed to reconsidering a teacher's role and tasks: a teacher who teaches adults is not only a source of knowledge but also the creator of relationships and value systems, whose purpose is the development of adults' critical and creative thinking, their skills to analyze, entrepreneurship, teamwork and the ability to express their thoughts orally and in writingKeywords: adult learning, inclusive education, lifelong learning, formal education, non-formal learning, lifelong learning concept. ; Гамбурзька декларація освіти дорослих була прийнята у 1997 р. та заклала основу для створення єдиного освітнього простору у сфері організації освіти дорослого населення. Основні положення декларації активно пропагували співробітництво державних органів управління, профспілок, неурядових та громадських організацій, етнічних груп з метою створення можливостей для навчання впродовж усього життя. Гамбурзька декларація справила позитивний вплив на становлення та реформування нормативно-законодавчої бази освіти дорослих у країнах Центральної та Східної Європи. Законодавчі зміни відбувались в двох напрямах: внесення змін до раніше прийнятих і ратифікованих законодавчих актів і перегляд політики розвитку системи освіти дорослих (Німеччина); прийняття нових законодавчих актів (Угорщина, Литва, Естонія, Словаччина, Словенія) і розробка рекомендацій і стратегічних програмних документів на наднаціональному рівні. Педагогами та науковцями багатьох країн було переосмислено підходи до освіти дорослих, університети почали впроваджувати до своїх навчальних програм курси додаткової професійної освіти. Гамбурзька декларація сприяла і переосмисленню ролі та завдань вчителя: викладач, який навчає дорослих, є не тільки джерелом знань, але і творцем зв'язків і ціннісних установок, його завдання полягає у розвитку у дорослих людей критичного і творчого мислення, вміння аналізувати, підприємливості, командної роботи і вміння висловлювати свої думки в усній та письмовій формі.Ключові слова: освіта дорослих, інклюзивна освіта, безперервна освіта, формальне навчання, неформальне навчання, концепція навчання впродовж життя. Гамбургская декларация образования взрослых была принята в 1997 году. И заложила основу для создания единого образовательного пространства в сфере организации образования взрослого населения. Основные положения декларации активно пропагандировали сотрудничество государственных органов управления, профсоюзов, неправительственных и общественных организаций, этнических групп с целью создания возможностей для обучения в течение всей жизни. Гамбургская декларация оказала положительное влияние на становление и реформирование нормативно-законодательной базы образования взрослых в странах Центральной и Восточной Европы. Законодательные изменения происходили в двух направлениях: внесение изменений в ранее принятые и ратифицированне законодательные акты и пересмотр политики развития системы образования взрослых (Германия); принятие новых законодательных актов (Венгрия, Литва, Эстония, Словакия, Словения) и разработка рекомендаций и стратегических программных документов на наднациональном уровне. Педагогами и учеными многих стран было переосмыслено подходы к образованию взрослых, университеты начали внедрять в свои учебные программы курсы дополнительного профессионального образования. Гамбургская декларация способствовала и переосмыслению роли и задач учителя: преподаватель, обучающий взрослых, является не только источником знаний, но и создателем связей и ценностных установок, его задача состоит в развитии у взрослых людей критического и творческого мышления, умение анализировать, предприимчивости, командной работы и умение выражать свои мысли в устной и письменной форме.Ключевые слова: образование взрослых, инклюзивное образование, непрерывное образование, формальное обучение, неформальное обучение, концепция обучения в течение жизни. The Hamburg Declaration on Adult Learning was adopted in 1997 and laid the groundwork for the creation of the national educational standart in the field of adult learning organization. The conceptual issues of the declaration actively promoted the cooperation of state authorities, trade unions, non-governmental and civic organizations, ethnic groups in order to create lifelong learning opportunities. The Hamburg Declaration has had a positive impact on the formation and reformation of the normative and legislative framework for adult learning in Central and Eastern European countries. Legislative change has taken place in two directions: the introduction of amendments to previously adopted and ratified legislative acts and the revision of the policy of the adult learning system development (Germany); the adoption of new legislative acts (Hungary, Lithuania, Estonia, Slovakia, Slovenia) and the development of recommendations and strategic program documents at the supranational level. Educators and scholars from many countries have reconsidered approaches to adult learning; universities have started implementing additional vocational education courses into their curricula. The Hamburg Declaration also has contributed to reconsidering a teacher's role and tasks: a teacher who teaches adults is not only a source of knowledge but also the creator of relationships and value systems, whose purpose is the development of adults' critical and creative thinking, their skills to analyze, entrepreneurship, teamwork and the ability to express their thoughts orally and in writingKeywords: adult learning, inclusive education, lifelong learning, formal education, non-formal learning, lifelong learning concept.
This article analysis the modern processes of the municipal reform in Ukraine. The author compares the current Constitution of Ukraine (Chapter XI 'Local Self-Government') with the amendments that were introduced by the President of Ukraine in summer 2014. After article-by-article analysis, the author concludes that the strong sides of the Presidential draft law are connected with the usage of the international and European municipal standards. But this draft law lacks both inner integrity and high-level legal technique, so it was reasonable to call it back from the Parliament (that was done by the President of Ukraine later in 2014). ; Статья посвящена анализу проекта Закона Украины «О внесении изменений в Конституцию Украины (про полномочия органов государственной власти и местного самоуправления)» № 4178-а от 7 июля 2014 г., который недавно был полностью обоснованно отозван с рассмотрения Верховной Радой Украины. В Законопроекте есть много позитивных новел и предложений, особенно из числа тех, которые основываются на европейских муниципальных стандартах и, безусловно, будут способствовать повышению эффективности функционированияорганов местного самоуправления. Но европейский опыт использован достаточно фрагментарно, и в целом Законопроекту не всегда хватает концептуального единства. Также отдельные положения Законопроекта требуют доработки с точки зрения юридической техники. ; Стаття присвячена аналізу проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування)» № 4178-а від 7 липня 2014 р., який нещодавно було цілком обґрунтовано відкликано з розгляду Верховною Радою. У Законопроекті є багато позитивних новел та пропозицій, особливо з числа тих, які базуються на європейських муніципальних стандартах та, безперечно, сприятимуть підвищенню ефективності функціонування органів місцевого самоврядування. Але європейський досвід використано досить фрагментарно, і в цілому Законопроекту бракує концептуальної єдності. Також формулювання низки положень Законопроекту потребують доопрацювання з точки зору юридичної техніки.
This article presents an attempt to systematize the results of studies on the experience of European countries on the implementation of administrative-territorial reform in the context of decentralization of power. There are different discussions in relation to the question of the expediency of the process of decentralization and administrative-territorial reform in Ukraine. Ways of finding an optimal model of local government organization that can ensure the effective development of regions and the state as a whole are relevant. Therefore, it is interesting the experience of European countries that have already solved or partially solved outlined the problems. The process of decentralization in European countries also envisaged the implementation of administrativeterritorial reform, in particular, by consolidating administrative-territorial units. this process has just begun and requires considerable efforts in formulating the most effective reform option in Ukraine. This problem is relevant for modern Ukraine. From the beginning of 2015 in our country there is a practical implementation of the concept of decentralization, which is based on the change of administrative-territorial system. The goal of this study is to highlight the experience of implementing administrativeterritorial reform in European countries in the context of decentralization for the possibility of using this experience in Ukrainian realities. A number of research methods have been applied in the process of fulfilling the tasks in the article. In particular, among the general scientific methods of research are analysis, synthesis; induction and deduction. Among the special methods of research were used systemic, comparative, functional, historical methods. ; У цій роботі представлена спроба систематизації результатів досліджень щодо досвіду європейських країн з проведення адміністративно-територіальної реформи в контексті децентралізації влади. Щодо питання доцільності процесу децентралізації та адміністративно-територіальної реформи в Україні проводяться різноманітні дискусії. Але актуальними залишаються шляхи пошуку оптимальної моделі організації місцевої влади, що може забезпечити ефективний розвиток регіонів і держави загалом. Тому досить цікавим є досвід європейських країн, які вже вирішили або частково вирішили окреслені проблеми. Процес децентралізації влади в європейських країнах також передбачав проведення адміністративно-територіальної реформи, зокрема, шляхом укрупнення адміністративно-територіальних одиниць. В Україні цей процес тільки розпочався і вимагає значних зусиль у формуванні найбільш ефективного варіанту проведення реформи. Ця проблема є особливо актуальною для сучасної України. Оскільки, починаючи з 2015 року, в нашій державі відбувається практичне втілення концепції децентралізації, в основі якої лежить зміна адміністративно-територіального устрою. Метою цього дослідження є висвітлення досвіду впровадження адміністративно-територіальної реформи у європейських країнах в контексті децентралізації для можливості використання цього досвіду в українських реаліях. У процесі виконання поставлених завдань у статті застосовано ряд методів дослідження. Зокрема, серед загальнонаукових методів дослідження: аналіз, синтез; індукції та дедукції. Серед спеціальних методів дослідження було використано: системний, порівняльний, функціональний, історичний методи дослідження.
This article presents an attempt to systematize the results of studies on the experience of European countries on the implementation of administrative-territorial reform in the context of decentralization of power. There are different discussions in relation to the question of the expediency of the process of decentralization and administrative-territorial reform in Ukraine. Ways of finding an optimal model of local government organization that can ensure the effective development of regions and the state as a whole are relevant. Therefore, it is interesting the experience of European countries that have already solved or partially solved outlined the problems. The process of decentralization in European countries also envisaged the implementation of administrativeterritorial reform, in particular, by consolidating administrative-territorial units. this process has just begun and requires considerable efforts in formulating the most effective reform option in Ukraine. This problem is relevant for modern Ukraine. From the beginning of 2015 in our country there is a practical implementation of the concept of decentralization, which is based on the change of administrative-territorial system. The goal of this study is to highlight the experience of implementing administrativeterritorial reform in European countries in the context of decentralization for the possibility of using this experience in Ukrainian realities. A number of research methods have been applied in the process of fulfilling the tasks in the article. In particular, among the general scientific methods of research are analysis, synthesis; induction and deduction. Among the special methods of research were used systemic, comparative, functional, historical methods. ; У цій роботі представлена спроба систематизації результатів досліджень щодо досвіду європейських країн з проведення адміністративно-територіальної реформи в контексті децентралізації влади. Щодо питання доцільності процесу децентралізації та адміністративно-територіальної реформи в Україні проводяться різноманітні дискусії. Але актуальними залишаються шляхи пошуку оптимальної моделі організації місцевої влади, що може забезпечити ефективний розвиток регіонів і держави загалом. Тому досить цікавим є досвід європейських країн, які вже вирішили або частково вирішили окреслені проблеми. Процес децентралізації влади в європейських країнах також передбачав проведення адміністративно-територіальної реформи, зокрема, шляхом укрупнення адміністративно-територіальних одиниць. В Україні цей процес тільки розпочався і вимагає значних зусиль у формуванні найбільш ефективного варіанту проведення реформи. Ця проблема є особливо актуальною для сучасної України. Оскільки, починаючи з 2015 року, в нашій державі відбувається практичне втілення концепції децентралізації, в основі якої лежить зміна адміністративно-територіального устрою. Метою цього дослідження є висвітлення досвіду впровадження адміністративно-територіальної реформи у європейських країнах в контексті децентралізації для можливості використання цього досвіду в українських реаліях. У процесі виконання поставлених завдань у статті застосовано ряд методів дослідження. Зокрема, серед загальнонаукових методів дослідження: аналіз, синтез; індукції та дедукції. Серед спеціальних методів дослідження було використано: системний, порівняльний, функціональний, історичний методи дослідження.
