Suchergebnisse

The article recommends that when studying urban self-government in the United Kingdom, the attention should be paid only the relevant experience of England. First, most of the cities are located in England. England has the highest rate of urbanization, as well as not only the highest percentage of the cities per square kilometer, but also the highest rate of urban settlements in general (i.e. both the cities and major towns). Secondly, it will offer a reception of those solutions, approaches, principles, etc. that have already been tested over time. In Scotland, Wales and Northern Ireland, local self-government was reformed at the beginning of the 21st century, and reform is still taking place. And in England, municipal law was and remains stable. The third argument in favor of exploring only the English experience of urban self-government is that it will allow the successful application of the method of abstraction. Abstracting from the rather similar and still quite detailed approaches to the organization of urban self-government in England, Wales, Scotland and Northern Ireland, it will be easier to offer reasoned conclusions and suggestions for the reception of positive experiences. Finally, it is emphasized that at the present stage, urban self-government in particular and local self-government in general in England is the most diverse, diverse. Apart from the possibility of forming a combined municipal and municipal government of Greater London, there are two other approaches to the formation of municipal authorities in England. The first approach is used when it comes to the organization of local self-government in non-metropolitan counties. In this case, a county council is formed, which is responsible for addressing issues of education, removal and recycling, strategic planning for the development of this administrative-territorial unit. Non-metropolitan districts also form councils, which have much more power to provide municipal services to the local population. These councils have their own executive bodies, and the population elects their leader through direct elections. The second approach is used when it comes to the organization of local self-government in unitary districts. In this case, a unitary district council is formed, which also has its own executive body and its own leader (sometimes called a "mayor", depending on the organizational and legal form of local self-government). ; У статті рекомендовано під час дослідження міського самоврядування у Сполученому Королівстві звернути увагу та досліджувати тільки відповідний досвід Англії. По-перше, більшість сіті розташована саме на території Англії. Англія має найвищий показник урбанізованості, а також не тільки найвищий відсоток сіті на квадратний кілометр площі, але й найвищий показник міських населених пунктів загалом (тобто і сіті, і великих таунів). По-друге, це дасть змогу запропонувати рецепцію тих рішень, підходів, принципів тощо, які вже пройшли перевірку часом, адже в Шотландії, Уельсі та Північній Ірландії місцеве самоврядування було відреформовано на початку ХХІ століття, реформа відбувається й досі, а в Англії муніципальне законодавство було та залишається стабільним. Третім аргументом на користь того, щоб досліджувати тільки англійський досвід міського самоврядування, є те, що це дасть можливість вдалого застосування методу абстрагування. Абстрагуючись від доволі подібних і таких, що поки що розрізняються досить незначними деталями, підходів до організації міського самоврядування в Англії, Уельсі, Шотландії та Північній Ірландії, буде легше запропонувати аргументовані висновки та пропозиції щодо рецепції позитивного досвіду. Нарешті, наголошено, що на сучасному етапі міське самоврядування зокрема та місцеве самоврядування зага- лом в Англії є найбільш різноманітним і різноваріантним. За винятком можливості утворити комбіновані муніципальні органи та органи муніципального управління Великого Лондона, на території Англії є ще два підходи до утворення органів муніципального управління. Перший підхід застосовується в разі, коли йдеться про організацію місцевого самоврядування в неметрополі- тенських графствах. У такому разі утворюється рада графства, на яку покладається розв'язання питань освіти, вивіз та переробка сміття, стратегічне планування розвитку цієї адміністративно-територіальної одиниці. У неметрополітенських дистриктах також утворюються ради, на які покладається значно більше повноважень із забезпечення муніципальними послугами місцевого населення. Ці ради мають свої виконавчі органи, а також населення шляхом прямих виборів обирає їхнього лідера. Другий підхід застосовується в разі, коли йдеться про організацію місцевого самоврядування в унітарних округах. У такому разі утворюється рада унітарного округу, яка також має свій виконавчий орган і свого лідера (інколи його йменують «мером», це залежить від організаційно-правової форми місцевого самоврядування).

The author emphasizes that the ongoing municipal reform in Ukraine at its current stage is attracting considerable attention from researchers and practitioners. After all, in the XXI century in Ukraine, none of the stages of this reform were characterized by the fact that its implementation required amendments to the Constitution. Starting from 2015, public authorities are proposing drafts of these changes. Each of the Projects mentions the «community» as one of the units of the new administrative-territorial division of the country. This draws attention to the concept of «territorial community» al- ready used in the 1996 Basic Law. In resolving this issue, it is advisable to turn to foreign experience, especially countries that do not have a former democratic past. One such country is the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland (hereinafter referred to as the United Kingdom). The aim of the article is to apply the experience of the United Kingdom in determining the significance of the concept of «territorial community» for modern science of municipal law of Ukraine. The article defines that the concept of «territorial community» common in normative and doctrinal Ukrain- ian thesauri is that during the «Iron Curtain» science and practice in capitalist and socialist countries developed in parallel, mostly without communication between sci- entists. And this concept appeared in the national legal science in Soviet times. The corresponding concept in the United Kingdom is absent in both doctrinal literature and legislation. It has been suggested that one explanation for the fact that this concept does not exist in the British legal literature and legislation may be the fact that it is inherently unlikely to be practical and scientifically useful. From the above example, it is clear that the constitutional definition of this concept is not accurate and unambiguous. In our opinion, in the context of individual rights, it is ap- propriate to speak about the territorial community when it comes to the so-called «municipal human rights». And when it comes to political human rights, the concept of «territorial community» is not precise and informative enough. Thus, the expediency of its application both in the national legislation and in the legal literature raises reasonable doubts. ; Автор підкреслює, що триваюча в Україні муніципальна реформа на своєму поточному етапі привертає значну увагу дослідників та практиків. Адже, у ХХІ столітті в Україні жоден з етапів цієї реформи не характеризувався тим, що його проведення вимагало внесення змін до Конституції. Починаючи з 2015 року, органами публічної влади пропонуються проекти цих змін. У кожному з Проектів зазначається про «громаду» як про одну з одиниць нового адміністративно-територіального поділу країни. Це привер- тає увагу до такого, що вже застосовується в Основному Законі 1996 року, поняття «територіальна громада». При вирішенні цього питання доцільно звернутися до зарубіжного досвіду, особливо країн, які не мають колишнього демократичного минулого. Одною з таких країн є Сполучене Королівство Великобританії і Пів- нічної Ірландії (далі – Сполучене Королівство). Метою статті є застосування досвіду Сполученого Королівства при визначенні значущості поняття «те- риторіальна громада» для сучасної науки муніципаль- ного права України. У статті визначено, що поняття «територіальна гро- мада» поширено у нормативному та доктринальному українських тезаурусах є те, що за часів «залізної заві- си» наука та практика у капіталістичних та соціаліс- тичних країнах розвивались паралельно, здебільшого без комунікацій між вченими. А це поняття з'явилось у національній юридичній науці за радянських часів. Відповідне поняття у Сполученому Королівстві відсутнє як у доктринальній літературі, так і у законодавстві. Запропоновано уважати, що одним з пояснень того, що цього поняття не існує у британській юридичній літературі та законодавстві, може бути той факт, що воно, за своєю сутністю, навряд чи є практично та науково корисним. З наведеного вище прикладу зрозуміло, що конституційна дефініція цього поняття не є точною та одно- значною. На нашу думку, у контексті прав особистості про територіальну громаду доречно вести мову, якщо йдеться про так звані «муніципальні права людини». А у випадку, коли йдеться про політичні права людини, поняття «територіальна громада» є недостатньо точним та інформативним. Отже, доцільність його застосування як у національному законодавстві, так і у юридичній літературі, викликає обґрунтовані сумніви.

The purpose of the article is to analyze the system of local self-government and its relationship with organiza- tional forms of local self-government in general and ur- ban self-government in particular. Before analyzing the competence of municipal gov- ernments in the studied countries, the financial basis of their activities, the possibility of the population of the city on municipal government in general and munici- pal governments in particular, it is advisable to analyze the organizational forms of municipal government. It is stated that the state of research of the problem is quite high. Both specialists in constitutional law and special- ists in municipal law write about the issues of the organ- izational form of local self-government in general. This article uses the work of scientists such as O.V. Isinger, A.T. Nazarko, V.V. Utvenko, V.О. Seryogin, P.D. Bilen- chuk, V.V. Kravchenko, M.V. Pidmohilny and others. When analyzing the organizational form of municipal self-government, it should be taken into account that ex- perts on this issue propose to distinguish between: repre- sentative bodies; executive bodies. It was noted that at the present stage in relation to Ukraine and the United Kingdom, no opinion was ex- pressed that at the local level there is a division of munic- ipal power into branches. The division of state power into legislative and judicial is traditional. However, at the lo- cal level in the analyzed countries there are judicial bodies that act on behalf of the state – and therefore they can not be considered local governments, municipal bodies. It is proved that without the third branch it seems im- possible to talk about a system of checks and balances – because the two branches of municipal power, although they can "restrain" and "counterbalance" each other, but not very fully and effectively. For example, having two rather than three branches increases the risk of corrup- tion, collusion. Therefore, in the context of local self-gov- ernment, they traditionally talk about "separation of powers" and not about "separation of powers". In addition, it is formulated that village, settlement, city mayors "do not fall" under this definition because they do not work in local governments. Thus, it can be concluded that the legislator considers them local gov- ernments – sole bodies of local government. Since these individual bodies are elected by the population through direct elections, they should be included in the number of representative bodies of local self-government. ; Метою статті є аналіз системи місцевого самоврядування та її співвідношення з організаційними формами місцевого самоврядування у цілому та міського самоврядування зокрема. До того, як аналізувати компетенцію органів міського самоврядування у досліджуваних країнах, фінансові основи їхньої діяльності, можливості впливу населення міста на міське самоврядування у цілому та органи міського самоврядування зокрема, доцільно проаналізувати організаційні форми міського самоврядування. Констатовано, що стан дослідженості проблеми є доволі високим. Про питання організаційної форми місцевого самоврядування у цілому пишуть як фахівці з конституційного права, так і фахівці з муніципального права. У цій статті застосовуються праці таких вчених, як О.В. Ізінгер, А.Т. Назарко, В.В. Утвенко, В.С. Журавський, О.Н. Ярмиш, В.О. Серьогін, П.Д. Біленчук, В.В. Кравченко, М.В. Підмогильний та інших. При аналізі організаційної форми міського самоврядування варто взяти до уваги те, що фахівці з цього питання пропонують розрізняти: представницькі органи; виконавчі органи. Зауважено, що на сучасному етапі по відношенню до України та до Сполученого Королівства думок щодо того, що на місцевому рівні має місце розподіл муніципальної влади на гілки, не висловлювалось. Традиційним є поділ державної влади на законодавчу та судову. Однак, на місцевому рівні в аналізованих країнах функціонують органи судової влади, які діють від імені держави, – а тому їх не можна уважати органами місцевого самоврядування, муніципальними органами. Доведено, що без третьої гілки уявляється неможливим вести мову про систему стримувані та противаг, – адже дві гілки муніципальної влади хоча й можуть «стримувати» та «надавати противагу» одна одній, однак не дуже повноцінно та ефективно. Наприклад, наявність двох, а не трьох гілок підвищує ризик корупції, зговору. А тому у контексті місцевого самоврядування традиційно ведуть мову про «розподіл повноважень», а не про «розподіл влади». Крім того, сформульовано, що сільські, селищні, міські голови «не підпадають» під це визначення тому, що вони не працюють в органах місцевого самоврядування. Таким чином, можна дійти висновку, що законодавець уважає їх органами місцевого самоврядування – одноособовими органами місцевого самоврядування. Так як ці одноособові органи обираються населенням шляхом прямих виборів, то слід віднести їх до числа представницьких органів місцевого самоврядування.

The article proposes to consider that the methodology of each study - and constitutional and municipal research is not an exception - is a set of approaches, which, in turn, determine the methods used to identify phenomena, objects that analyzes the scientist in order to achieve a reasonable and reliable result. It should be emphasized that the methodological approaches and methods chosen by the researcher are important at every stage of scientific work, starting with the formulation of the research goal and tasks that need to be solved to achieve this goal. Therefore, this is why the subdivisions of scientific works devoted to the issues of methodology are placed at the beginning of these works. One must agree with the justice of such established traditions in the scientific literature. The anthropocentric approach is inherent in any modern constitutional and legal study, and the study of urban self-government in Ukraine and the United Kingdom is not an exception. Modern constitutional law is centered around man - his life, health, honor, dignity, his natural and other rights. A systemic approach is important for the study of urban self-government in Ukraine and the United Kingdom. City self-government is a system, because it is carried out not by one but by several public authorities, officials. The application of a synergetic approach to the study of urban self-government in Ukraine and in the United Kingdom is justified by the following factors. The first is the interdisciplinarity of our study. Exploring urban self-government in selected countries, it is impossible not to address the issues of its historical genesis (history of state and law in particular and historical sciences in general), the peculiarities of urban settlements (economics, geography), and others. Secondly, as already mentioned in the justification of the application of a systemic approach, municipal governments are elements of the relevant systems - municipal government, local government, public authorities and so on. It is summarized that the following methodological approaches became the most important when conducting research on the chosen topic: axiological, anthropological, dialectical, systemic, synergistic, teleological. ; У статті запропоновано вважати, що методологія кожного дослідження - і конституційно-правові та муніципально-правові дослідження не є винятком - являє собою сукупність низки підходів, які своєю чергою зумовлюють ті методи, які застосовуються для визначення явищ, об'єктів, що аналізує вчений з метою досягнення обґрунтованого та достовірного результату. Варто підкреслити, що вибрані дослідником методологічні підходи та методи є важливими на кожному етапі наукової роботи, починаючи з формулювання мети дослідження та завдань, вирішити які необхідно для досягнення поставленої мети. А отже, саме тому підрозділи наукових праць, присвячені питанням методології, розміщуються на початку цих праць. Слід погодитись зі справедливістю таких традицій, що склались у науковій літературі. Антропоцентричний підхід притаманний будь-якому сучасному конституційно-правовому дослідженню, і дослідження міського самоврядування в Україні та у Сполученому Королівстві не є винятком. Сучасне конституційнеправоконцентруєтьсянавкололюдини-їїжиття,здоров'я,честі,гідності,їїприроднихтаіншихправ. Важливим для дослідження міського самоврядування в Україні та у Сполученому Королівстві є системний підхід. Міське самоврядування являє собою систему, адже воно здійснюється не одним, а кількома органами публічної влади, посадовими особами. Застосування синергетичного підходу до дослідження міського самоврядування в Україні та у Сполученому Королівстві обґрунтоване такими чинниками. По-перше, це міждисциплінарність нашого дослідження. Досліджуючи міське самоврядування у вибраних країнах, неможливо не звертатися до питань його історичної ґенези (історія держави і права зокрема та історичні науки загалом), до питань особливості міських населених пунктів (економічні науки, географічні науки), інших. По-друге, як уже зазначалось у обґрунтуванні застосування системного підходу, органи міського самоврядування являють собою елементи відповідних систем - міського самоврядування, місцевого самоврядування, органів публічної влади тощо. Резюмовано, що для дослідження за вибраною темою найбільш важливими стали такі методологічні підходи, як: аксіологічний, антропологічний, діалектичний, системний, синергетичний, телеологічний.

The purpose of the article is to review the capital's self-government in London, as well as to formulate conclusions and proposals based on the study. London (Greater London) is considered a separate region. This is the only region of England that has its own, individual administrative-territorial division. Metropolitan self-government is regulated by separate legal acts, the main of which is the Greater London Authority Act 1999. Greater London as a whole (as one of the nine regions of England) has the following local governments: the London Assembly (a representative collegial body of 25 members) and the mayor (elected by the people). It is necessary to pay attention to the name "Assembly", instead of "council". In the legal literature, it is often suggested that this name is related to this representative body not with the municipal authorities, but with the parliaments of the historical parts of the United Kingdom - the Assembly of Wales, the Assembly of Northern Ireland. In each of the 33 administrative units of the capital of the United Kingdom - in the City of London and in 32 London boroughs - there are also municipal bodies. Each of the London boroughs has its own council and mayor (this official in some burghers is elected by the boroughs council, and in some boroughs by the population), as well as an executive body. The City of London has a tradition of municipal governance, including the City of London Corporation (elected by residents and businesses), the Lord Mayor, two sheriffs, the Chief Clerk, Freemans, the Aldermen Court and other ceremonial bodies and officials. The study of the structure and competence of these bodies is mostly of historical interest. The City is the oldest part of London, and still retains much of the privileges that for other networks were abolished along with the abolition of their charters in the nineteenth century. In addition, thanks to the preservation of traditions in the city government of London, there are many legally significant and ceremonial customs in the City. It should be noted that these customs are respected not only by the subjects of municipal self-government, carefully supporting their existence, but also by the monarch of the United Kingdom. ; Метою статті є огляд столичного самоврядування в Лондоні, а також формулювання висновків та пропозицій на підставі проведеного дослідження. Лондон (Великий Лондон) вважається окремим регіоном. Це єдиний регіон Англії, який має свій індивідуальний адміністративно-територіальний поділ. Столичне самоврядування регламентується окремими нормативно-правовими актами, основним з якихє Акт про органи муніципального управління Великого Лондона 1999 року. Великий Лондон у цілому (як один з дев'яти регіонів Англії) має такі органи місцевого самоврядування, як : Асамблея Лондона (представницький колегіальний орган, що складається з 25 членів) та мер (обирається населенням). Слід звернути увагу на назву «Асамблея», а не «рада». В юридичній літературі часто висловлюється думка, що така назва споріднює цей представницький орган не з органами муніципального управління, а з парламентами історичних частин Сполученого Королівства -Асамблеєю Уельсу, Асамблеєю Північної Ірландії. У кожній з 33-х адміністративно-територіальних одиниць столиці Сполученого Королівства - у Сіті Лондон та у 32-х лондонських бургах - також функціонують муніципальні органи. Кожен з лондонських бургів має свою раду та мера (ця посадова особа в деяких бургах обирається муніципальною радою бурга, а в деяких бургах - населенням), а також виконавчий орган. Сіті Лондон здійснює муніципальне управління зі збереженням традицій, до числа муніципальних органів належать Корпорація Сіті Лондон (обирається мешканцями та представниками бізнесу), Лорд-мер, два шерифи, Головний клерк, фрімени, суд олдерменів та інші церемоніальні органи та посадові особи. Дослідження структури та компетенції цих органів представляє здебільшого історичний інтерес. Сіті є найбільш старою частиною Лондону та досі зберігає значну частину привілеїв, які для інших сіті були скасовані разом зі скасуванням їхніх хартій у ХІХ столітті. До того ж завдяки збереженню традицій у міському самоврядуванні Лондону на території Сіті діє багато юридично значущих та церемоніальних звичаїв. Варто відмітити, що до цих звичаїв ставляться з повагою не тільки суб'єкти міського самоврядування, ретельно підтримуючи їх існування, але й монарх Сполученого Королівства.

Municipal government in Ukraine has quite long historical roots. It is an important factor in further improving self-government in general, as well as the life of territorial communities of cities. After all, the majority of Ukraine's population lives in cities. As for Ukraine, it should be noted that truly democratic local self-government began to form only at the end of the twentieth century. In this regard, an important practical task is to further improve the system of municipal self-government, and an important theoretical task is the proper doctrinal support of this process. The aim of the article is to analyze the formation of modern urban self-government in Ukraine in the late XX - early XXI centuries. The Law of the Ukrainian SSR of December 7, 1990 "On Local Councils of People's Deputies of the Ukrainian SSR and Local Self-Government" was repeatedly amended and supplemented (including its name), and was in force until the current Law "On Local Councils of People's Deputies of the Ukrainian SSR and Local Self-Government in Ukraine". For the longest time, the 1990 Law was entitled "On Local Councils of People's Deputies and Local and Regional Self-Government" - the relevant amendments were made on March 26, 1992, at which time the Law was reworded. Local self-government in terms of its organization in general and organizational and legal form in particular has undergone only minor changes since the adoption of the Constitution of Ukraine in 1996 and the update of the codified law on local self-government. The biggest changes concerned the conceptual approach to the place of this institution in society - since the mid-1990s, it is no longer considered an institution of state power, but has become increasingly characterized as an institution of civil society, the functioning of which is guaranteed by the state. Most Ukrainian municipal law experts believe that public power in Ukraine is represented by two types: state power and local self-government (municipal power). ; Міське самоуправління в Україні має досить давні історичні коріння. Воно є важливим чинником подальшого удосконалення самоуправління в цілому, а також життя територіальних громад міст. Адже більшість населення України проживає саме в містах. Щодо України слід зазначити, що дійсно демократичне місцеве самоврядування почало формуватися лише наприкінці ХХ століття. У зв'язку із цим важливим практичним завданням є подальше удосконалення системи міського самоврядування, а важливим теоретичним завданням - належне доктринальне забезпечення цього процесу. Метою статті є аналіз становлення сучасного міського самоврядування в Україні наприкінці ХХ - на початку ХХІ століть. Закон Української РСР від 7 грудня 1990 року «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР і місцеве самоврядування» неодноразово зазнавав змін і доповнень (у тому числі змінювалась і його назва) й був чинним до того, як набув юридичної сили чинний наразі Закон «Про місцеве самоврядування в Україні». Найтриваліший час Закон 1990 року діяв під назвою «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» - відповідні зміни було внесено 26 березня 1992 року, тоді ж Закон було викладено в новій редакції. Місцеве самоврядування з боку його організації в цілому й організаційно-правової форми зокрема зазнало лише незначних змін після прийняття Конституції України 1996 року й оновлення кодифікованого закону про місцеве самоврядування. Найбільші зміни стосувались концептуального підходу до місця цього інституту в суспільстві - починаючи з середини 1990-х років, воно більше не вважалось інститутом державної влади, а стало все частіше характеризуватися як інститут громадянського суспільства, функціонування якого гарантується державою. Більшість українських фахівців із муніципального права вважають, що публічна влада в Україні представлена двома різновидами: державною владою та місцевим самоврядуванням (муніципальною владою).