Suchergebnisse

The article defines the priorities of the social policy of Ukraine at the present stage. The socio-economic problems of Ukraine are analyzed, their causes and solutions are identified. It is shown that the main reason for the failures of the socio-economic policy of independent Ukraine is the uncritical attitude of Ukrainian reformers to the consequences of neoliberal policies in other countries, as a result of which foreign experience of socio-economic reforms began to be introduced without taking into account domestic specifics. The decline in the role of the state in socio-economic policy, the increase in the role of private business, the privatization of "everything and everyone" led to a sharp social stratification, an economic crisis, which became a trigger for crises in all spheres of Ukrainian society. One of the fundamental principles of neoliberal economics, deregulation, has also collapsed. It turned out that the market is not efficient in areas in which the business cannot make quick and large profits. The so-called "market failures" demonstrated the need for state regulation in the spheres of education, health care, ecology, etc. Conclusions of the study and prospects for further research in this direction. Thus, if the new government really wants to build a successful country of happy people, it must make social and economic policy its top priority. Its primary tasks at the present stage should be: reduction of tariffs for utilities by eliminating from them the corruption component and excess profits of suppliers; revision of the principles of granting subsidies for utility bills. Exclusion from the number of subsidies of those who do not need state aid, but have a formal right to receive it (they work unofficially); the fight against the shadow economy, with the concealment of income from taxation; reforming the system of wages and pensions; creation of jobs with decent wages; establishing interaction between the state and private business in order to increase the social responsibility of the latter. ; В статье определяются приоритеты социальной политики Украины на современном этапе. Анализируются социально-экономические проблемы Украины, выявляются их причины и пути решения. Показано, что главной причиной неудач социально-экономической политики независимой Украины является некритичное отношение украинских реформаторов к последствиям неолиберальной политики в других странах, в результате чего стал внедряться зарубежный опыт социально-экономического реформирования без учета отечественной специфики. Снижение роли государства в социально-экономической политике, повышение роли частного бизнеса, приватизация привели к резкому социальному расслоению, экономическому кризису, который стал спусковым механизмом для кризисов во всех сферах жизнедеятельности украинского общества. Рухнул и один из основополагающих принципов неолиберальной экономики - дерегуляция. Выяснилось, что рынок не является эффективным в сферах, где бизнес не может получить быстрой и большой прибыли. Так называемые «провалы рынка» продемонстрировали необходимость государственного регулирования в сферах образования, здравоохранения, экологии и др. Выводы исследования и перспективы дальнейших исследований в данном направлении. Таким образом, если новая власть действительно хочет построить успешную страну счастливых людей, она должна сделать своим главным приоритетом социально-экономическую политику. Ее первоочередными задачами на современном этапе должны стать: снижение тарифов на коммунальные услуги за счет исключения из них коррупционной составляющей и сверхприбылей поставщиков; пересмотр принципов предоставления субсидий на оплату коммунальных услуг; борьба с теневой экономикой, с сокрытием доходов от налогообложения; реформирование системы заработной платы и пенсионного обеспечения; создание рабочих мест с достойной оплатой труда; налаживание взаимодействия государства с частным бизнесом с целью повышения социальной ответственности последнего. ; У статті обґрунтовується в якості причини невдач соціальної політики в Україні один з основоположних принципів неоліберальної економіки - дерегуляція. Аргументується, що ринок не є ефективним в сферах, в яких бізнес не може отримати швидкого і великого прибутку. Так звані «провали ринку» продемонстрували необхідність державного регулювання в сферах освіти, охорони здоров'я, екології, тощо. Обґрунтовується теза, якщо нова влада хоче побудувати успішну країну щасливих людей, вона повинна зробити своїм головним пріоритетом соціально-економічну політику. Її першочерговими завданнями повинні стати: зниження тарифів на комунальні послуги за рахунок виключення з них корупційної складової і надприбутків постачальників; перегляд принципів надання субсидій на оплату комунальних послуг; боротьба з тіньовою економікою, з приховуванням доходів від оподаткування; реформування системи заробітної плати та пенсійного забезпечення; створення робочих місць з гідною оплатою праці; налагодження взаємодії держави з приватним бізнесом з метою підвищення соціальної відповідальності останнього.

The purpose of the article is to identify the features of national and regional party influence, the specifics of political and ideological fragmentation of the regions of Ukraine. This goal can be achieved by solving the following tasks: to analyze the motivation of voters to participate in elections; to study the results obtained by local and national parties; assess changes to the Electoral Code. The hypothesis of the article is that significant changes are planned in the political and party space of Ukraine, namely, some parties that have the status of national, are gradually leaving the political life of the country. They are still claimed by regional parties, which have shown convincing results in the 2020 local elections and have ambitions to become parliamentary parties. Ukrainians were indifferent to this election campaign, which resulted in an extremely low turnout. The reason is that in Ukraine people are less and less involved in elections due to the high level of distrust in politics and state institutions. Unlike people in democracies, they believe that their lives will not change for the better. The article, based on the analysis of the results of the 2020 local elections in Ukraine, concludes that the local political elites have been strengthened, and the role of regional parties claiming to run for parliament in the upcoming (possibly early) parliamentary elections. It is shown that local political parties have shown a high level of electoral support, which is explained by the impact of the decentralization reform in Ukraine on the regional political process. The ruling Servant of the People party lost the phenomenal advantage it had over the parliamentary parties in the parliamentary elections. The reason is that after the presidential and parliamentary elections, there was a disappointment of voters in the "Servant of the People" party. Just over a year has passed since voters were ready to vote for any candidate from this party. At that time, this party was supported by almost all regions of Ukraine. Ukraine's Electoral Code needs to be further improved to make the electoral process even more understandable, transparent and effective. ; Мета статті – виявити особливості національного і регіонального партійного впливу, специфіку політико-ідеологічної фрагментації регіонів України. Цієї мети можна досягти завдяки вирішенню таких завдань: проаналізувати мотивацію виборців до участі у виборах; дослідити результати, отримані місцевими та загальнонаціональними партіями; оцінити зміни Виборчого кодексу. Гіпотезою статті є те, що в політико-партійному просторі України намічаються істотні зміни, а саме деякі партії, що мають статус національних, поступово йдуть із політичного життя країни. На їхні місця претендують поки ще регіональні партії, які показали переконливі результати на місцевих виборах 2020 р. і мають амбіції стати парламентськими партіями. Українці віднеслися до цієї виборчої кампанії байдуже, що виразилося в надзвичайно низькій явці. Причина у тому, що в Україні люди все менше беруть участь у виборах через високий рівень недовіри до політики і державних інститутів. На відміну від жителів демократичних країн, вони вважають, що їхнє життя не зміниться на краще. У статті на основі аналізу результатів місцевих виборів 2020 року в Україні робиться висновок про зміцнення місцевих політичних еліт, підвищення ролі регіональних партій, що претендують на проходження в парламент на майбутніх (можливо, позачергових) парламентських виборах. Показано, що місцеві політичні партії продемонстрували високий рівень електоральної підтримки, що пояснюється впливом реформи децентралізації влади в Україні на регіональний політичний процес. Правляча партія «Слуга народу» втратила ту феноменальну перевагу перед парламентськими партіями, яку мала на парламентських виборах. Причина у тому, що після президентських і парламентських виборів з'явилося розчарування виборців у партії «Слуга народу». Всього трохи більше року минуло з того моменту, як виборці були готові голосувати за будь-якого кандидата від цієї партії. Тоді цю партію підтримали практично всі регіони України. Виборчий кодекс України потребує подальшого вдосконалення, щоб виборчий процес став ще більш зрозумілим, прозорим і ефективним.

The article explains that the party system in Ukraine is formal. Analyzes the extent of the problem, examines the role of political parties in society and the political system of Ukraine, identified factors, confirming the formality of the party system in Ukraine. It is shown that the introduction of a proportional electoral system gave political parties the status of the main participants in the electoral process, representing the interests of all social groups in society. However, actually, the party continued to be the spokesman of interests of oligarchic groups.Key words: political parties, party system, the formality of the party system, democracy, reform. ; У статті обґрунтовується, що партії як політичний інститут демократії в Україні мають формальний характер. Аналізується ступінь розробленості проблеми, розглядається роль політичних партій у суспільстві та політичній системі України, виявляються чинники, що підтверджують формальність партійної системи в Україні. Показано, що впровадження пропорційної виборчої системи надало політичним партіям статус основних учасників виборчого процесу, що представляють інтереси всіх соціальних груп суспільства. Однак, насправді, партії продовжують залишатися виразником інтересів фінансово-олігархічних груп.Ключові слова: політичні партії, партійна система, формальність партійної системи, демократія, реформи.