Suchergebnisse

The article investigates the issue of resolving legal conflicts due to the lack of a unified approach to the regulation of the private status of legal entities by the laws of modern states. Solving the issue of regulating the private status of legal entities in the science of private international law has traditionally been considered one of the most difficult, as the legal systems of states contain significant differences in the legal capacity of legal entities, regulations on their creation and operation, which leads, inter alia, to legal conflicts. The relevance of the study of the regulation of the private status of foreign legal entities in Germany is due to the fact that legal entities of Ukraine have traditionally cooperated with legal entities of Germany, which is one of the largest trading partners of Ukraine. It is established that the Introductory Law to the German Civil Code does not contain a conflict rule that determines the legal status of a legal entity. German doctrine and case law enshrine the criterion of actual (real) location in establishing the personal law of a legal entity. For foreign legal entities belonging to non-EU countries, German courts generally apply the criterion of actual location. The application of the residency criterion in the EU Member States effectively impedes the implementation of the principle of freedom of establishment enshrined in the EU's founding treaties, as evidenced by the case law of the Court of Justice. The case law of the Court of Justice changes the principles according to which Member States must resolve conflicting issues governing the status of legal persons. Within the EU, in order to overcome the problems caused by differences in conflict of law regulation of the status of legal entities, the processes of harmonization of national laws of Member States on certain issues of legal status and activities of legal entities, as well as the creation of new legal forms of legal entities, legal status and whose activities are regulated by EU law. According to EU Directive 2019/2121, the norms of the legislation of the EU member states on cross-border transformation, mergers and divisions of limited liability companies must be harmonized. ; У статті досліджується питання вирішення правових колізій, що зумовлені відсутністю єдиного підходу до регулювання приватноправового статусу юридичних осіб законодавствами сучасних держав. Вирішення питання регулювання приватно-правого статусу юридичних осіб в науці міжнародного приватного права вже традиційно вважають одним із найскладніших, оскільки правові системи держав містять суттєві відмінності в обсязі правоздатності юридичних осіб, регламентації щодо порядку їх створення та функціонування, що призводить до правових колізій. Актуальність дослідження регулювання приватноправового статусу іноземних юридичних осіб у ФРН зумовлюється тим, що юридичні особи України вже традиційно співпрацюють з юридичними особами ФРН, яка є одним із найбільших торгових партнерів України. Встановлено, що Ввідний закон до Німецького цивільного уложення не містить колізійної норми, що визначає правовий статус юридичної особи. Німецькою доктриною та судовою практикою закріплено критерій фактичного (реального) місцезнаходження в разі встановлення особистого закону юридичної особи. Щодо іноземних юридичних осіб, котрі належать до держав, які не є державами-членами ЄС, німецькими судами застосовується, як правило, критерій фактичного місцезнаходження. Застосування критерію осілості в державах-членах ЄС фактично перешкоджає реалізації принципу свободи заснування, визначеному установчими договорами ЄС, що засвідчує прецедентна практика Суду ЄС. Прецедентне право Суду ЄС змінює принципи, за якими держави-члени мають вирішувати колізійні питання регулювання статусу юридичних осіб. У рамках ЄС з метою подолання проблем, що викликані розбіжностями колізійно-правового регулювання статусу юридичних осіб, здійснюються процеси гармонізації національних законодавств держав-членів з окремих питань правового статусу та діяльності юридичних осіб, а також створення нових організаційно-правових форм юридичних осіб, правовий статус та діяльність яких регулюється правом ЄС. Згідно з Директивою ЄС 2019/2121 має бути гармонізовано норми законодавств держав-членів ЄС щодо транскордонного перетворення, злиття та поділу товариств з обмеженою відповідальністю.