Suchergebnisse

An issue, regarding famine (Holodomor) – genocide organization that was performed by the Soviet system on Kuban where the Ukrainians constituted majority, is considered in the article. The particular schemes of the deliberate policy oriented on physical annihilation of the Ukrainian population on Kuban, destruction of the national, ethnical and group (Cossacks') identity, cessation of national-cultural development, forced russification, all abovementioned are the characteristics of genocide, the main features of which were determined by a particular UN resolution in 1948. The authors provide the particular data that reveal a deliberate policy of the USSR aimed at annihilation of the Ukrainians on the Northern Caucasus (Kuban). Provided factual data is based on the wide range of archival sources, testimonies of witnesses, publications of the scientific studies. The authors' analysis permits to conclude that a deliberate policy was provided regarding the Ukrainians on Kuban that were an inherent part of the general Ukrainian national space during 1932-1933-s, namely the policy included mass physical annihilation via artificial famine, repressions, deportations as well as via different means of the Ukrainians' denationalization. The processes were on the territory of the USRR as well as in the places of high concentration of the Ukrainians beyond its borders, particularly on the Northern Caucasus. The specific implications of the work are to highlight the methods that the Soviet government used against the Ukrainians on Kuban at the abovementioned period, the authors consider the measures as genocide based on the UN resolution of 1948, moreover, the analysis of the statistical data is provided to prove the scale of physical loss of the Ukrainians on Kuban. Considering that the scientific issue of the his-tory of the Ukrainians on the Northern Caucasus (Kuban) at the period of famine (Holodomor) du¬ring 1932-1933-s only begins to be reflected, the results of the article can be a base for the further studies and more deep consideration of one of the greatest disasters in the 20th century – Famine (Holodomor)-genocide of the Ukrainian nation. ; В статье рассматривается вопрос о практике осуществления Голодомора - геноцида, которое организовала и осуществила советская система на Кубани, большинство населения которой составляли украинцы. Конкретные схемы проведения сознательной политики физического уничтожения украинского населения Кубани, ликвидации его национального сознания, этнической и сословной (казацкой) идентичности, прекращения национально-культурного развития, насильственной русификации, в полной мере укладываются в практику геноцида, основные признаки которого были определены в 1948 году отдельной резолюцией ООН. Авторы представляют конкретные данные, которые свидетельствуют о целенаправленной политике СССР, направленной на уничтожение украинцев на Северном Кавказе (Кубани). Приведенные в статье фактологические данные опираются на широкий круг архивных источников, свидетельства очевидцев и публикации в научных исследованиях. Авторский анализ позволяет сделать вывод, что в 1932-33 годах проводилась целенаправленная политика в отношении украинский Кубани, как составной части всеукраинского национального пространства, сочетающей как массовое физическое уничтожение путем искусственно организованного голода, репрессий, депортаций, так и различные мероприятия по денационализации украинского населения. И эти процессы происходили как на территории УССР, так и в местах компактного проживания украинцев за ее пределами, в частности на Северном Кавказе. Конкретными последствиями этой работы является освещение мероприятий, применявшихся советской властью по отношению к украинской Кубани в вышеупомянутый период, которые авторы расценивают как геноцид, опираясь на резолюцию ООН 1948 года, анализ статистических данных, доказывающих масштаб физических потерь украинский Кубани. Считая, что научная проблематика истории Украинского Северного Кавказа (Кубани) в период Голодомора 1932-33 годов только начинает осмысливаться, результаты этой статьи могут стать основой для дальнейших исследований и значительного более глубокого понимания одной из крупнейших катастроф ХХ века - Голодомора-геноцида украинской нации. ; У статті розглядається питання про практику здійснення Голодомору – геноциду, який організував та здійснив комуністичний тоталітарний режим на Кубані, більшість населення якої складали українці. Конкретні схеми проведення свідомої політики по фізичному знищенню українського населення Кубані, ліквідацію його національної свідомості, етнічної та станової (козацької) ідентичності, припинення національно-культурного розвитку, насильницька русифікація уповні вкладаються у практику геноциду, основні ознаки якого були визначені в 1948 році окремою резолюцією ООН. Автори подають конкретні дані, які свідчать про цілеспрямовану політику очільників комуністичного тоталітарного режиму, спрямовану на знищення українців на Північному Кавказі (Кубані). Наведені у статті фактологічні дані спираються на широке коло архівних джерел, свідчення очевидців та публікації у наукових дослідженнях. Авторський аналіз дозволяє зробити висновок, що в 1932-33 роках проводилась цілеспрямована політика по відношенню до українців Кубані, як складової частини загальноукраїнського національного простору, яка поєднувала як масове фізичне знищення, шляхом штучно організованого Голодомору, репресій, депортацій , так і різноманітні заходи з денаціоналізації українців. І ці процеси відбувалися як на території УСРР, так і в місцях компактного проживання українців за її межами, зокрема на Північному Кавказі. Конкретними наслідками цієї роботи є висвітлення заходів, які застосовував комуністичний тоталітарний режим по відношенню до українців Кубані у вищезгаданий період, які автори розцінюють як геноцид, спираючись на резолюцію ООН 1948 року, аналіз статистичних даних, які доводять масштаб фізичних втрат українців Кубані. Вважаючи, що наукова проблематика історії українців Північного Кавказу (Кубані) в період Голодомору 1932-33 років тільки починає осмислюватись, результати цієї статті вони порпонують як основу для подальших досліджень та значного більш глибокого розуміння однієї з найбільших катастроф ХХ ст. – Голодомору-геноциду української нації.

An issue, regarding famine (Holodomor) – genocide organization that was performed by the Soviet system on Kuban where the Ukrainians constituted majority, is considered in the article. The particular schemes of the deliberate policy oriented on physical annihilation of the Ukrainian population on Kuban, destruction of the national, ethnical and group (Cossacks') identity, cessation of national-cultural development, forced russification, all abovementioned are the characteristics of genocide, the main features of which were determined by a particular UN resolution in 1948. The authors provide the particular data that reveal a deliberate policy of the USSR aimed at annihilation of the Ukrainians on the Northern Caucasus (Kuban). Provided factual data is based on the wide range of archival sources, testimonies of witnesses, publications of the scientific studies. The authors' analysis permits to conclude that a deliberate policy was provided regarding the Ukrainians on Kuban that were an inherent part of the general Ukrainian national space during 1932-1933-s, namely the policy included mass physical annihilation via artificial famine, repressions, deportations as well as via different means of the Ukrainians' denationalization. The processes were on the territory of the USRR as well as in the places of high concentration of the Ukrainians beyond its borders, particularly on the Northern Caucasus. The specific implications of the work are to highlight the methods that the Soviet government used against the Ukrainians on Kuban at the abovementioned period, the authors consider the measures as genocide based on the UN resolution of 1948, moreover, the analysis of the statistical data is provided to prove the scale of physical loss of the Ukrainians on Kuban. Considering that the scientific issue of the his-tory of the Ukrainians on the Northern Caucasus (Kuban) at the period of famine (Holodomor) du¬ring 1932-1933-s only begins to be reflected, the results of the article can be a base for the further studies and more deep consideration of one of the greatest disasters in the 20th century – Famine (Holodomor)-genocide of the Ukrainian nation. ; В статье рассматривается вопрос о практике осуществления Голодомора - геноцида, которое организовала и осуществила советская система на Кубани, большинство населения которой составляли украинцы. Конкретные схемы проведения сознательной политики физического уничтожения украинского населения Кубани, ликвидации его национального сознания, этнической и сословной (казацкой) идентичности, прекращения национально-культурного развития, насильственной русификации, в полной мере укладываются в практику геноцида, основные признаки которого были определены в 1948 году отдельной резолюцией ООН. Авторы представляют конкретные данные, которые свидетельствуют о целенаправленной политике СССР, направленной на уничтожение украинцев на Северном Кавказе (Кубани). Приведенные в статье фактологические данные опираются на широкий круг архивных источников, свидетельства очевидцев и публикации в научных исследованиях. Авторский анализ позволяет сделать вывод, что в 1932-33 годах проводилась целенаправленная политика в отношении украинский Кубани, как составной части всеукраинского национального пространства, сочетающей как массовое физическое уничтожение путем искусственно организованного голода, репрессий, депортаций, так и различные мероприятия по денационализации украинского населения. И эти процессы происходили как на территории УССР, так и в местах компактного проживания украинцев за ее пределами, в частности на Северном Кавказе. Конкретными последствиями этой работы является освещение мероприятий, применявшихся советской властью по отношению к украинской Кубани в вышеупомянутый период, которые авторы расценивают как геноцид, опираясь на резолюцию ООН 1948 года, анализ статистических данных, доказывающих масштаб физических потерь украинский Кубани. Считая, что научная проблематика истории Украинского Северного Кавказа (Кубани) в период Голодомора 1932-33 годов только начинает осмысливаться, результаты этой статьи могут стать основой для дальнейших исследований и значительного более глубокого понимания одной из крупнейших катастроф ХХ века - Голодомора-геноцида украинской нации. ; У статті розглядається питання про практику здійснення Голодомору – геноциду, який організував та здійснив комуністичний тоталітарний режим на Кубані, більшість населення якої складали українці. Конкретні схеми проведення свідомої політики по фізичному знищенню українського населення Кубані, ліквідацію його національної свідомості, етнічної та станової (козацької) ідентичності, припинення національно-культурного розвитку, насильницька русифікація уповні вкладаються у практику геноциду, основні ознаки якого були визначені в 1948 році окремою резолюцією ООН. Автори подають конкретні дані, які свідчать про цілеспрямовану політику очільників комуністичного тоталітарного режиму, спрямовану на знищення українців на Північному Кавказі (Кубані). Наведені у статті фактологічні дані спираються на широке коло архівних джерел, свідчення очевидців та публікації у наукових дослідженнях. Авторський аналіз дозволяє зробити висновок, що в 1932-33 роках проводилась цілеспрямована політика по відношенню до українців Кубані, як складової частини загальноукраїнського національного простору, яка поєднувала як масове фізичне знищення, шляхом штучно організованого Голодомору, репресій, депортацій , так і різноманітні заходи з денаціоналізації українців. І ці процеси відбувалися як на території УСРР, так і в місцях компактного проживання українців за її межами, зокрема на Північному Кавказі. Конкретними наслідками цієї роботи є висвітлення заходів, які застосовував комуністичний тоталітарний режим по відношенню до українців Кубані у вищезгаданий період, які автори розцінюють як геноцид, спираючись на резолюцію ООН 1948 року, аналіз статистичних даних, які доводять масштаб фізичних втрат українців Кубані. Вважаючи, що наукова проблематика історії українців Північного Кавказу (Кубані) в період Голодомору 1932-33 років тільки починає осмислюватись, результати цієї статті вони порпонують як основу для подальших досліджень та значного більш глибокого розуміння однієї з найбільших катастроф ХХ ст. – Голодомору-геноциду української нації.