HISTORICAL ASPECTS OF ORGANIZATIONAL LEARNING IN THE UKRAINIAN ARMED FORCES IN PEACTIME (1991-2014) ; ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ВИВЧЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ У «МИРНИЙ ПЕРІОД» (1991 – 2014)
This paper presents historical aspects of creation and performance of the System of lessons analysis and dissemination in the Armed Forces of Ukraine in peacetime starting from their creation in December 1991 till April 2014 when the Anti-terrorist operation in the Eastern Ukraine began.The article contains an assessment of functioning the System of lessons analysis and dissemination during two of the three main stages of its formation and development in accordance with geopolitical changes and reforms of the Ukrainian Armed Forces: Stagnation stage (December 1991– May 2013) and Reformation stage (May 2013–April 2014).A need to research the history of organizational learning in the Armed Forces of Ukraine and study peculiarities of the System of lessons analysis and dissemination is primarily due to the fact that since January 2019 the Ukrainian Army started to build a new prospective Lessons Learned System based on the above-mentioned System.57An importance and relevance of this scientific and practical task is also determined by an absence of tailored studies in the Ukrainian historiography.The work describes four main components of the System of lessons analysis and dissemination: organizational structure; process (procedures) of organizational learning; tools used to collect, analyze and disseminate experience. The research was focused in two main directions of knowledge acquisition: training, in particular, military exercises at the national and international level and employment of the Ukrainian contingents in peace support operations.Based on the analysis, a conclusion has been made about low efficiency of the System of lessons analysis and dissemination in the peacetime (December 1991 – April 2014). As a result, innovations came in the Ukrainian Armed Forces very slowly and developing doctrines, troops training and officers' education were still performed depending on the old Soviet standards from the Cold War era without taking into account new geopolitical realities and changes in forms and methods of contemporary military operations. Accordingly, there was no radical modernization of the Ukrainian Armed Forces, and the Ukrainian troops were not ready to respond to multiple challenges. ; У статті досліджено історичні аспекти створення та функціонування Системи узагальнення і поширення досвіду Збройних Сил України у "мирний період" із моменту їх створення у грудні 1991 року по квітень 2014 року, коли розпочалася Антитерористична операція на сході нашої держави.Потреба у дослідженні історії організаційного вивчення та впровадження у Збройних Сил України та особливостей його функціонування зумовлена, насамперед тим, що, починаючи з січня 2019 року, у Збройних Силах України здійснюється формування перспективної Системи вивчення і впровадження досвіду на основі попередньої Системи узагальнення та поширення досвіду.Важливість і актуальність цього науково-практичного завдання визначається також тим, що на сьогодні в українській історіографії відсутні дослідження, присвячені вищезазначеному питанню.Стаття включає аналіз функціонування Системи узагальнення та поширення досвіду упродовж двох із трьох основних етапів свого становлення і розвитку відповідно до геополітичних змін і реформування Збройних Сил – етап "стагнація" (грудень 1991–травень 2013) та етап "реформування" (травень 2013 – квітень 2014).Розглянуто чотири основні компоненти Системи узагальнення та поширення досвіду: організаційна структура, формалізовані процедури, засоби та підготовка особового складу щодо узагальнення та поширення досвіду.Дослідження організаційного вивчення та впровадження у Збройних Сил України здійснювалося за двома головними напрямами: вивчення досвіду підготовки військ, зокрема досвіду військових навчань національного та міжнародного рівня; вивчення досвіду застосування українських контингентів у міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки.На підставі цього аналізу зроблено висновок про низьку дієвість функціо-нування Системи узагальнення та поширення досвіду у вищезазначений "мирний період". Одним із головних наслідків неефективності Системи було те, що у Збройних Силах України вельми повільно впроваджувалися новації за результатами вивчення як свого досвіду, так і досвіду інших держав. У резуль-таті чого не було проведено кардинальних реформ у Збройних Силах для їх адаптації до тодішнього стратегічного середовища, а українські війська (сили) не були готові до ведення сучасних швидкоплинних воєнних операцій (дій).