Suchergebnisse

The paper investigates remote employment as one of the forms of labor relations in a market economy, in particular, considers current issues, on the basis of which certain conclusions are made. It is noted that in today's conditions, especially in the period of the global pandemic and quarantine conditions, which have shown the need for a remote format of work, for the state and society, the settlement of labor relations is of great importance. First, it will ensure the labor and social rights of many citizens who carry out or will carry out their activities in the form of remote employment. Secondly, the corresponding reform will have the function of both social security of employees and fiscal function, as a high-quality regulatory framework in the field of remote employment will increase revenues to the state treasury in the form of taxes and a single social contribution to social insurance funds. Third, a quality legal framework will be an incentive for the development of small and medium-sized businesses, which do not have the opportunity to create a significant number of jobs directly in the office, but can pay salaries to employees who operate directly at home using telecommunications networks. At the same time, foreign experience in remote employment is of great importance, the effective use of which in the Ukrainian labor market can not only expand the national labor market, but also allow the national economy to actively participate in the international technical division of labor and take full advantage of this form of employment. This will allow, first of all, to balance supply and demand in the labor market of Ukraine, to make the domestic labor force more mobile, to help people find a job or additional income. Therefore, today it is important to provide: decent working conditions for "remote" workers; social and legal guarantees of work; compliance with safety requirements; legislative regulation of the rules, responsibilities and conditions of concluding a contract with employees of the remote form of employment. ; У роботі досліджено дистанційну зайнятість як одну із форм трудових відносин в умовах ринкової економіки, зокрема, розглянуто актуальні питання, на підставі чого зроблено певні висновки. Зазначено, що в умовах сьогодення, особливо в період глобальної пандемії та карантинних умов, які показали затребуваність дистанційного формату роботи, для держави та суспільства врегулювання відносин у сфері праці має неабияке значення. По-перше, це надасть змогу забезпечити трудові та соціальні права багатьох громадян, які здійснюють чи будуть здійснювати свою діяльність у формі дистанційної зайнятості. По-друге, відповідна реформа матиме функцію як соціального забезпечення працівників, так і фіскальну функцію, оскільки якісна нормативно-правова база у сфері дистанційного працевлаштування сприятиме збільшенню надходжень до державної казни у вигляді податків та єдиного соціального внеску до фондів соціального страхування. По-третє, якісна нормативно-правова база буде стимулом для розвитку малого та середнього бізнесу, які не мають можливості створювати значну кількість робочих місць безпосередньо в офісі, проте мають змогу оплачувати заробітну плату працівникам, що здійснюватимуть діяльність безпосередньо вдома з використанням телекомунікаційних мереж. При цьому неабияке значення має зарубіжний досвід щодо дистанційної зайнятості, ефективне використання якого на ринку праці України зможе сприяти не лише розширенню національного ринку праці, дозволить національній економіці брати активну участь у міжнародному технічному розподілі праці та найбільш повно використовувати переваги від використання такої форми зайнятості. Це дозволить насамперед збалансувати попит та пропозицію на ринку праці України, стати вітчизняній робочій силі більш мобільною, допомогти знайти роботу або додатковий дохід населенню країни. Тому нині важливо забезпечити: гідні умови праці «дистанційним» працівникам; соціальні та правові гарантії роботи; дотримання вимог безпеки роботи; законодавчу регламентацію правил, обов'язків та умов укладання договору із працівниками дистанційної форми зайнятості.

The article is devoted to the study of legal regulation of remote work. It is noted that the coronavirus pandemic (COVID-19) marked not only the systemic problems of the labor sphere in Ukraine related to the mass dismissal of workers during the government quarantine and non-compliance with minimum social and labor standards, but also the need to immediately reform labor legislation. to the challenges of today. The introduction of quarantine and emergencies due to the spread of COVID-19 has drawn particular attention to the need for remote work, the scale and pace of which is very high in developed countries. Legislative acts in the considered sphere are analyzed, both positive moments, and negative are allocated. In particular, issues related to the protection of confidential information (trade secrets) remain unresolved; safety of the employee and the equipment entrusted to him (harmful radiation, intervention of children, pets, strangers); accounting for working time and rest time of the employee (for example, the application of disciplinary measures for absenteeism) and other important aspects. It is concluded that remote work of employees is an extremely necessary form of labor relations in a market economy. Remote work brings positive changes both for individual citizens and for society as a whole, promotes the development of new forms of labor relations, stabilization of the economy, improves living standards. At the same time, this type of employment needs further legislative regulation. It is necessary to ensure proper conditions for the protection of the rights and freedoms of the parties to remote legal relations by prompt response of legislators to the needs of today's growing market relations and the challenges of epidemic or emergency nature. ; Стаття присвячена дослідженню нормативно-правового регулювання дистанційної роботи. Зазначено, що пандемія коронавірусу (COVID-19) позначила не тільки системні проблеми трудової сфери в Україні, пов'язані з масовим вивільненням працівників на період запровадженого урядом карантину й недотриманням мінімальних соціально-трудових стандартів, а й потребу негайного реформування трудового законодавства, пристосування його до викликів сучасності. Запровадження карантину та надзвичайної ситуації внаслідок поширення COVID-19 привернули особливу увагу до необхідності дистанційної роботи, масштаби і темп поширення якої в розвинених країнах дуже високі. Проаналізовано законодавчі акти в розглядуваній царині, виокремлено як позитивні моменти, так і негативні. Зокрема, неврегульованими залишаються питання щодо захисту конфіденційної інформації (комерційної таємниці); безпеки працівника та ввіреного йому обладнання (шкідливе випромінення, втручання дітей, домашніх тварин, сторонніх осіб); обліку робочого часу та часу відпочинку працівника (наприклад, застосування заходів дисциплінарної відповідальності за прогул) та інших важливих аспектів. Зроблено висновок, що дистанційна робота працівників є надзвичайно потрібною формою трудових відносин в умовах ринкової економіки. Дистанційна робота несе собою позитивні зміни як для окремих громадян, так і для суспільства в цілому, сприяє розвитку нових форм трудових відносин, стабілізації економіки, підвищує рівень життя населення. Водночас даний вид зайнятості потребує подальшого законодавчого врегулювання. Потрібно забезпечити належні умови захисту прав та свобод сторін віддалених правовідносин шляхом оперативного реагування законодавців на потреби сучасних ринкових відносин, що зростають, та виклики епідемічного або надзвичайного характеру.