Suchergebnisse

The article examines the process of protection of the rights and legitimate interests of the individual during the formation and implementation of state policy in the field of national security in Ukraine, which is perhaps the most pressing problem of effective governance of society in transformation. Ukraine's political practice shows that theories, strategies, concepts and programs for the implementation of state policy in the field of national security must objectively integrate all components of the country's political activity and be based on sound theoretical principles and historical experience. Nowadays, the theory of national security is in the stage of active formation and dynamic development. To find a reliable theoretical basis for the organization of protection of the rights and legitimate interests of the individual in the field of national security, it is necessary to consider the basic principles of effective political and legal methods and instruments of state security policy, based on the principles . According to the principle of complexity, the national security policy based on the concept of national security of Ukraine (the basis of national policy) should ensure the coordination of external and internal components of the economy, society, environment, science and technology. The author concludes that the development of the theory and practice of public administration in the field of national security requires an in-depth independent study of the processes taking place in Ukraine in the context of its globalization content. The complexity of political, social and economic issues of nation-building requires a value interpretation, ie the identification and consideration of globalization values that affect the level of protection of human rights in the field of national security. We are talking primarily about globalization values, which determine the value system of national security. If this problem is not solved, it will be impossible to guarantee the protection of fundamental human rights, and it will be impossible to scientifically enrich the system of strategic goals of social development. ; У статті досліджується процес захисту прав та законних інтересів особи під час формування та реалізації в Україні державної політики у сфері національної безпеки, що є чи не найактуальнішою проблемою ефективного управління суспільством, що перебуває в процесі трансформації. Політична практика України показує, що теорії, стратегії, концепції та програми реалізації державної політики у сфері національної безпеки повинні об'єктивно інтегрувати всі компоненти політичної діяльності країни та базуватися на надійних теоретичних засадах та історичному досвіді. У наш час теорія національної безпеки перебуває у стадії активного становлення та динамічного розвитку. Щоб знайти надійну теоретичну базу для організації системи захисту прав та законних інтересів особи у сфері національної безпеки, необхідно розглянути основні принципи застосування ефективних політико-правових методів та інструментів безпекової політики держави, побудованих на основних принципах системності та комплексності і спрямованих на досягнення високого рівня національної безпеки. Відповідно до принципу комплексності політика національної безпеки на основі концепції національної безпеки України (основи національної політики) повинна забезпечувати координацію зовнішніх та внутрішніх складових економіки, суспільства, навколишнього середовища, науки та техніки. Автор приходить до висновку, що розвиток теорії та практики державного управління у сфері національної безпеки вимагає поглибленого незалежного вивчення процесів, що відбуваються в Україні, в контексті його глобалізаційного змісту. Складність політичних, соціальних та економічних питань національного будівництва вимагає ціннісної інтерпретації, тобто з'ясування та розгляду глобалізаціних цінностей, що впливають на рівень захисту прав людини у сфері національної безпеки. Мова передусім йде про глобалізаційні цінності, які визначають ціннісну систему національної безпеки. Якщо цю проблему не вирішити, неможливо буде гарантувати захист основних прав людини, а також буде неможливо науково збагатити систему стратегічних цілей соціального розвитку.

The article is dedicated to the analysis of concession as the separate and the most efficient form of state and private partnership. For this reason the essence and role of state and private partnership are researched within social and economic relations. Peculiarities of such an interaction between local authorities and private sector institutions are specified. The systematic analysis of the Ukrainian law provisions «About the state and private partnership» together with the new law of Ukraine «About concessions» from the third of October 2019 № 155-IX is conducted. Peculiarities and advantages of this legislative act are outlined in comparison to the previous legislation of Ukraine that regulated concession relations. A special attention is dedicated to efficiency of legal fixing procedures to determine a concessionaire. The main aspects of this procedure are revealed. In addition its significance for a further process of concession relations implementation is specified. Reasonability of setting up a special person (an advisor) is proved within concession relations. This personality directs their professional capability at increasing economic characteristics of the concession object. The article deals with a legislation fixation of the concession economic content and in particular tries to minimize and fix procedural aspects of entrepreneurial risks transition to a concessionaire. It is concluded about a positive influence on concession relations such as an absence of public purchases in the process of particular concession provisions realization. It also focuses on achievement by a policy maker a high level of legal concession relations determination as well as transparency of their legislative regulation. It's likely to be a positive achievement to attract investors in privately or state-owned property and increase efficiency of such objects administration. It is noted that the policy maker positively evaluates a probability of controversies that appear when implementing concession relations. They can be submitted to the international arbitration and judicial instances. In such a way it minimizes potential corruption cases. ; Стаття присвячена аналізу інституту концесії, як окремої та найбільш ефективної форми державно-приватного партнерства. Для цього було досліджено сутність і роль державно-приватного партнерства в соціально-економічних відносинах. Розкрито особливості такої форми взаємодії між органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання приватного права. Проведено системний аналіз положень Закону України «Про державно-приватне партнерство», а також положень нового Закону України «Про концесію» від 03.10.2019 № 155-IX. Визначені особливості та переваги цього законодавчого акту над попереднім законодавством України, яким регулювалися відносини концесії. Зроблено акцент на ефективності законодавчого закріплення процедур визначення концесіонера. Розкрито основні аспекти проведення цієї процедури та встановлена її значимість для подальшого процесу реалізації відносин концесії. Доведена доцільність запровадження спеціальної особи – радника – у відносини концесії, як особи яка спрямовує свою професійну спроможність на підвищення економічних властивостей об'єкту концесії. В статті робиться акцент на законодавчому закріпленні економічного змісту концесії, і зокрема спробах мінімізувати та закріпити процедурні аспекти переходу підприємницьких ризиків до концесіонера. Зроблено висновок про позитивний вплив на відносини концесії виключення обов'язковості проведення державних закупівель в процесі реалізації окремих положень договору концесії. Також наголошується на досягненні законодавцем високого рівня законодавчої визначеності відносин концесії, транспарентності їх законодавчого регулювання. Вбачається, що це стане позитивним здобутком для залучення інвесторів в об'єкти державної та комунальної власності та підвищенні ефективності управління такими об'єктами. Зауважується також і на тому, що законодавцем позитивно оцінено можливість передачі спорів, що виникають під час реалізації відносин концесії до міжнародних арбітражі та судових інстанцій, що мінімізує потенційні корупційні прояви.

The content and legal nature of the bankruptcy procedure of an individual are disclosed. With the adoption of the new Bankruptcy Code of Ukraine, the proposed topic is taking on a new emphasis on research. The current state ofeconomic and legal support of the bankruptcy procedure of an individual is investigated, the systematic analysis of legislation in the field of bankruptcy of individuals is carried out. The most topical problems of bankruptcy of individuals in Ukraine have been researched and discovered. The possibility of its application solely to the natural person conducting business activity or debt of which to the creditors is the result of such activity is proved, also it is proved that the bankruptcy procedure cannot be applied to the natural person who has a debt to the creditor after the due date for execution their obligations. The peculiarities of the regulation of the bankruptcy of natural persons according to the Bankruptcy Code of Ukraine, whose adoption is intended to solve this problem and bring the standards of proceedings in the case of bankruptcy of individuals to the requirements of the EU legislation, are identified and analyzed. The inaccuracies and shortcomings of the specified codification act are outlined, in particular the absence of the possibility of instituting bankruptcy proceedings against an individual at the initiative of creditors and others. Some provisions of the legislation of the EU countries (Belgium, Netherlands, Germany) in the field of regulation of insolvency relations of individuals are investigated. In particular, it has been established that the bankruptcy procedures of a natural person under EU law are also not perfect and contain national features, but some effective examples should be implemented in domestic practice. The directions of elimination of the main shortcomings of the economic and legal regulation of the bankruptcy procedure of an individual under the legislation of Ukraine are proposed, which are aimed at increasing the efficiency of the said procedure. ; Розкрито зміст та правову природу процедури банкрутства фізичної особи. З прийняттям нового Кодексу України з питань банкрутства запропонована тема набуває нового акценту висвітлення у наукових роботах. Досліджено сучасний стан господарсько-правового забезпечення процедури банкрутства фізичної особи, проведено системний аналіз законодавства в сфері банкрутства фізичних осіб. Досліджено та розкрито найбільш актуальні проблем банкрутства фізичних осіб в Україні. Доведено можливість її застосування виключно до фізичної особи, що провадить підприємницьку діяльність або заборгованість якої перед кредиторами є результатом такої діяльності, також доведено, що процедура банкрутства не може застосовуватися до фізичної особи, яка має непогашену перед кредитором заборгованість після того, як настав строк для виконання своїх зобов'язань. Визначені та проаналізовані особливості регулювання процедури банкрутства фізичних осіб за Кодексом України з процедур банкрутства, прийняття якого покликано вирішити дану проблему та наблизити стандарти провадження у справах про банкрутство фізичних осіб до вимог законодавства ЄС. Окреслено неточності та недоліки зазначеного кодифікаційного акту, зокрема відсутность можливості запровадження процедури банкрутства по відношенню до фізичної особи за ініціативи кредиторів та ін. Досліджено окремі положення законодавства країн ЄС (Бельгія, Нідерланди, Німеччина) в сфері регулювання відносин неплатоспроможності фізичних осіб. Зокрема встановлено, що процедури банкрутства фізичної особи за законодавством країн ЄС також не є досконалими та містять національні особливості, але деякі дієві приклади слід імплементувати і у вітчизняну практику. Запропоновані напрямки усунення основних недоліків господарсько-правового регулювання процедури банкрутства фізичної особи за законодавством України які спрямовані на підвищення ефективності зазначеної процедури.

The article considers such a concept as public-private partnership. Public-private partnerships are an example of interaction between government and the private sector. The purpose of such cooperation is to benefit both parties through the implementation of various projects. This paper examines the political and legal aspects of the experience of using public-private partnership mechanisms in the European Union and Ukraine. Speaking of public-private partnership, first of all, we should keep in mind the interaction of the public partner, on the one hand, and the private partner, on the other hand, carried out on the basis of a public-private partnership agreement (PPP), aimed at improving the quality and accessibility of services to the population, as well as attracting private investment in the economy. Public-private partnership is a kind of indicator of how the country has developed relations between business and government. If the country has a developed mechanism of public-private partnership, we can talk about building a kind of relationship on an equal footing. After all, in the framework of this kind of relationship, both rights and responsibilities will have and will be taxed by each of the parties. Both business and government benefit from such cooperation, but at the same time incur some costs. The answer to the difficult economic situation in the state property sector is the generally accepted world practice of publicprivate partnership (PPP), the advantage of which is the involvement of traditionally public sectors of private business practices, as well as the desire to eliminate the shortcomings of both methods of management. responsibilities and risks. The issue of public-private partnership has been long and actively considered by foreign scholars, who have developed a significant methodological basis, which is reflected in the recommendations for public-private partnership of organizations such as the World Bank, International and Asian Banks for Reconstruction and Development, UNCTAD, European Commission, ESC; in the experience of national strategies for the implementation of PPP of developed countries, etc. ; Стаття присвячена дослідженню інституту державноприватного партнерства. Державно-приватне партнерство є прикладом взаємодії органів державної влади з приватним сектором. Метою подібної взаємодії є отримання вигоди для обох сторін шляхом реалізації різних проєктів, а саме співпраці держави та приватного сектору (будівництво інфраструктури, інновації та технології, освіта та наука тощо). У цій роботі розглядаються політико-правові аспекти досвіду використання механізмів державноприватного партнерства на території країн Європейського Союзу та України. Говорячи про державно-приватне партнерство, в першу чергу, варто мати на увазі взаємодію публічного партнера, з одного боку, та приватного партнера, з іншого боку, що здійснюється на підставі укладеної за результатами конкурсних процедур угоди про державно-приватне партнерство (ДПП), спрямованої на підвищення якості та забезпечення доступності послуг населенню, а також на залучення в економіку приватних інвестицій. Державно-приватне партнерство – це своєрідний індикатор того, яким чином у країні розвинені відносини між бізнесом та владою. Проблематика державно-приватного партнерства тривало та активно розглядається зарубіжними вченими, які напрацювали суттєву методологічну базу, що знайшла відображення у рекомендаціях щодо державно-приватного партнерства таких організацій, як Світовий банк, Міжнародний та Азіатський банки реконструкції та розвитку, ЮНКТАД, Європейська комісія, ЕСКАТО; у досвіді національних стратегій з імплементації ДПП розвинених країн тощо.

The article reveals the content of the legal nature of digital cryptocurrencies, as well as activities for their generation ("mining"). The etymology and meaning of the terms "mining" and "cryptocurrency" are explained. Attention is drawn to the need for legal regulation of this activity. The economic and legal nature of mining is indicated. A comparison of the concepts of entrepreneurship and mining concluded that mining is one of the new types of entrepreneurship that has emerged in connection with the needs of the digital economy. The modern legislative regulation of cryptocurrency transactions is considered, in particular some provisions of the Law of Ukraine "On Virtual Assets" dated 11.06.2020 № 3637. The shortcomings of the mentioned Law № 3637 are pointed out. issues of digital generation (mining) of cryptocurrencies are in a "legal vacuum". The past attempts of regulation in the history of the legislative process aimed at the legal support of the legal nature of cryptocurrency and mining, as activities for its extraction, are shown. An analysis of some provisions of the bill "On the circulation of cryptocurrency in Ukraine" from 06.10.2017 № 7183 and the bill "On stimulating the market of cryptocurrencies and their derivatives in Ukraine" from 10.10.2017 № 7183-1. The foreign experience of some post-Soviet countries in the legalization of cryptocurrency transactions, as well as cryptocurrency extraction and taxation of this type of activity is analyzed.It is noted that the entrepreneurial nature of mining activities raises questions about the measures of its state regulation. It is proposed to regulate this activity by licensing it, taxing cryptocurrency transactions and supplementing NACE 63.11 with new provisions. It is concluded that the regulation by the legislator of the issues of recognition of "mining" as a type of business activity will allow large, small, medium-sized businesses to freely (legally) use cryptocurrency in business (commercial) activities. It is also noted that the legalization of cryptocurrency mining will bring certain benefits both for the state (increase in tax revenues) and for the miners themselves. ; У статті розкрито зміст правової природи цифрових криптоактивів, а також зміст діяльності з їх генерації («майнінг»). Роз'яснено етимологію та значення термінів «майнінг» та «криптовалюта». Звернено увагу на необхідність правового регулювання зазначеної діяльності. Вказано на господарсько-правовий характер майнінгу. За результатами зіставлення понять підприємницької діяльності та майнінгу зроблено висновок у тому, що майнінг — один із нових видів підприємництва, який виник у зв'язку із потребами цифрової економіки. Розглянуто сучасне законодавче регулювання операцій із криптовалютою, зокрема деякі положення Закону України "Про віртуальні активи" від 11.06.2020 № 3637. Вказано на недоліки зазначеного Закону № 3637. Зазначено, що поняття «майнінг» та «майнер» відсутні у чинному законодавстві, відтак питання цифрової генерації (майнінгу) криптоактивів знаходяться в «юридичному вакуумі». Показано минулі спроби регулювання в історії законотворчого процесу, спрямованого на правове криптовалюти та майнінгу, як діяльності із її добування. Проведено аналіз деяких положень законопроекту "Про обіг криптовалюти в Україні" від 06.10.2017 № 7183 та законопроекту "Про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні" від 10.10.2017 № 71831. Проаналізовано зарубіжний досвід деяких пострадянських країн у питанні легалізації операцій із криптовалютою, а також криптодобування і оподаткування даного виду діяльності. Зазначено, що підприємницький характер майнінгової діяльності обумовлює питання щодо заходів її державного регулювання. Пропонується регулювати дану діяльність шляхом її ліцензування, оподаткування операцій із криптовалютою та доповнення КВЕДУ 63.11 новими положеннями. Зроблено висновок, шо що врегулювання з боку законодавця питань визнання "майнінгу", як виду підприємницької діяльності дозволить великому, малому, середньому бізнесу безперешкодно (легально) використовувати криптовалюту в підприємницькій (комерційній) діяльності. Також зауважується на тому, що легалізація діяльності із криптодобування спричинить певні вигоди як для держави (зростання податкових надходжень), так і для самих майнерів.