Suchergebnisse

The basic formatting and reformatting factors of the geopolitical post-Soviet space and its features are considered. Based on the consideration of the theoretical contribution of H. Mackinder, J. Chellen, K. Haushofer it is indicated that the formation of the main foreign policy trends of the European states. The evolution of socio-political system transformation, economic development and foreign policy of states, which are collectively accessible by the territory is traced. The attention is focused on the development of geopolitical doctrine. The ripening of the very idea of uniting Europe and the first attempts to implement it, indicating that further changes in the geopolitical configuration after the Second World War of the European states is considered. It is proved that the very fact of the European Union functioning and existence is a powerful geopolitical mechanism for the post-Soviet states. The historical, economic and civilizational reasons for such choice for the post-Soviet states (in the context of Russia, the Baltic countries, Belarus and Moldova) are highlighted. The prospects for cooperation with the EU, prospective EU cooperation programs, accession to the EU are examined. It is concluded that there are two powerful policy-makers: the EU and the Russian Federation as the most important geopolitical factors of the post-Soviet states. ; Розглядаються основні чинники форматування та переформатування геополітичного пострадянського простору і його специфіки. На підставі розгляду теоретичного внеску Х. Маккіндера, Ю. Челлена, К. Хаусхофера виділяється серед інших вагомість саме географічного чинника у процесі формування основних напрямів зовнішньої політики європейських держав. Простежується еволюція поглядів на головні чинники, що задають базові параметри трансформації соціополітичної системи, економічного розвитку та зовнішньої політики держав, які у сукупності складають концепцію контролю над певною територією. Увага акцентується на розвиткові геополітичної доктрини. Розглядаються визрівання самої ідеї об'єднання Європи та перші спроби її реалізації, вказується, що подальші зміни геополітичної конфігурації після Другої світової війни спонукали до подальшого руху до об'єднання європейських держав. Доводиться, що самий факт існування та функціонування Євросоюзу є потужним геополітичним чинником для вибору вектору інтеграції та розвитку держав на пострадянському просторі. Виокремлюються історико-економічні та цивілізаційні причини ускладнення такого вибору для пострадянських держав (на прикладах Росії, балтійських країн, Білорусі та Молдови). Досліджуються перспективи співробітництва з ЄС, пропозиції з боку ЄС низки позитивних програм співробітництва, вказуються певні перепони на шляху до вступу в ЄС для вказаних країн. Робиться висновок про наявність двох потужних центрів впливу – ЄС та Російської Федерації як важливіших геополітичних чинників впливу на формування внутрішньої та зовнішньої політики держав пострадянського простору.

The Republic of Azerbaijan's state hood development process state and stages, the features of which are determined by the specifics of history, geographical, geopolitical, national, and cultural factors, are considered. The role of the nation-state as the only possible political institution that can defend national interests both within the country (in the economic, sociocultural, domestic political spheres) and in the international arena is highlighted. The growing role of the modern state in preserving its sovereignty in the era of the formation of a multipolar post-globalization world and the effective use of its own natural and other resources for the benefit of the citizens of their country is emphasized. Particular attention is paid to the relations of Azerbaijan as one of the countries of the South Caucasus with powerful geopolitical actors, with the European Unionin particular. The presence of the unresolved problem of the prolonged Armenian-Azerbaijani conflict, which is a threat to the national sovereignty of Azerbaijan, is brought up. The specifics of Azerbaijan's relations with the European Union are explained, namely: on the one hand, the importance of Azerbaijan as a transit country and supplier of gas and oil resources of the Caspian basin to the EU, and on the other hand, constant pressure on the political leadership of Azerbaijan to force them to make structural political changes and steadily implement generally accepted in Western Europe, democratic principles and values. The gradual transformation of the policy of the European Union itself is emphasized in the sense of closer proximity to a realistic assessment of its relations with member countries, neighboring countries, and associate members. ; Розглянуто стан та етапи процесу розбудови державності Азербайджанської Республіки, особливості якого зумовлені специфікою історії, географічними, геополітичними, національно-культурними факторами. Висвітлюється роль національної держави як єдино можливого політичного інституту, який спроможний відстоювати національні інтереси як всередині країни (в економічній, соціокультурній, внутріполітичній сферах), так і на міжнародній арені. Підкреслюється зростаюча роль сучасної держави у збереженні свого суверенітету в епоху формування багатополярного постглобалізаційного світу та в ефективному використанні власних природних та інших ресурсів на благо громадян своєї країни. Особлива увага приділяється взаєминам Азербайджану як однієї з країн Південного Кавказу з потужними геополітичними акторами, зокрема с Європейським Союзом. Вказується на наявність нерозв'язаної проблеми тривалого армяно-азербайджанського конфлікту, що є загрозою національному суверенітету Азербайджану. Пояснюється специфіка відносин Азербайджану з Євросоюзом, а саме, з одного боку, значимість АР як країни-транзитера й постачальника газонафтових ресурсів Каспійського басейну для ЄС, а з іншого – постійний тиск на політичне керівництво Азербайджану з метою змусити запроваджувати структурні політичні зміни та неухильно виконувати загальноприйняті у Західній Європі демократичні принципи та цінності. Підкреслюється поступова трансформація політики самого Євросоюзу у сенсі більшої наближеності до реалістичної оцінки своїх відносин з країнами-членами, країнами-сусідами та асоційованими членами.