Suchergebnisse

The main aim of the article is to reveal the factors that influenced the formation of N. Machiavelli's concept. The methodology is based on elements of structural and functional analysis. Using the ideas of E. Durkheim, A. Radcliffe-Brown, Merton, the author considered the Machiavellian system of views as an adaptive system in which all parts serve to satisfy the system's needs as a whole, ensuring its existence in the external environment of conceptual fields. As a result, it was identified that the foundations of N. Machiavelli's theoretical base were reflected in the dominance of the historical method and reliance on ancient authors. Machiavelli used this historical method uncritically. His examples are abstracted from the historical context and applied too crudely to his contemporaries. The sovereign was the first political pamphlet to reject transcendentalism as it was before Kant. This is understood as a refusal to have any single value reference. Another theoretical method was the historical method. For political reasons, N. Machiavelli could not point directly to his contemporaries. Therefore, with the help of ancient authors, he sought out convenient metaphorical stories to explain his position. The basis of Machiavelli's methodology was the postulate that power precedes law, custom and justice. Machiavelli argued that the malice of human nature, the recklessness of the population, and the tendency of societies to degenerate can to some extent be controlled or regulated by laws that, when established, cause initiative and tolerance in people. However, he believed that people do not do good things unnecessarily. Thus, one can see the attitude towards laws as a superstructure of customs. At the same time, there can be no good laws where there is no well-armed executive branch. Machiavelli believed that the security of all states is built on the basis of good military discipline, which, in turn, is based on good laws. At the same time, military security is primary, and without it, there can be nothing legal. This is a retelling of the ideas of Polybius, who also argued that before the letters of the law there must be some kind of coercive force to make people fulfill their duties. ; Основной целью статьи является выявление факторов, повлиявших на формирование концепции Н. Макиавелли. Методология была основана на элементах структурного и функционального анализа. Используя идеи Э. Дюркгейма, А. Рэдклиффа-Брауна, Мертона, автор рассматривал систему взглядов Н. Макиавелли как адаптивную систему, в которой все части служат для удовлетворения потребностей системы в целом, обеспечивая ее существование во внешней среде концептуальных полей. В результате было выявлено, что основы теоретической базы Н. Макиавелли нашли свое отражение в господстве исторического метода и опоре на античных авторов. В статье установлено, что Макиавелли использовал исторический метод некритически, потому что его примеры абстрагированы от исторического контекста и слишком грубо применены к его современникам. Государь был первым политическим памфлетом, который отклонил трансцендентализм, в том виде, в котором он существовал до Канта. Под этим понимается отказ от наличия какого-либо единого ценностного ориентира. Другим теоретическим методом стал исторический. По политическим причинам Н. Макиавелли не мог указывать прямо на современников. Поэтому он выискивал с помощью античных авторов удобные метафорические истории для пояснения своей позиции. Основой методологии Макиавелли был постулат, что власть предшествует закону, обычаю и юстиции. Макиавелли утверждал, что злоба человеческой природы, безрассудство населения, и тенденция обществ вырождаться может в какой-то степени контролироваться или регулироваться законами, которые, будучи установленными, вызывают в людях инициативность и терпимость. При этом он считал, что люди не делают хорошее без необходимости. Тем самым просматривается отношение к законам как к надстройке обычаев. При этом хороших законов не может быть там, где нет хорошо вооруженной исполнительной власти. Макиавелли считал, что безопасность всех государств строится на основе хорошей воинской дисциплины, которая в свою очередь строиться на хороших законах. При этом воинская безопасность первична, и без нее не может быть что-то законное. Это пересказ идей Полибия, который так же утверждал, что перед буквами закона должна быть какая-то принудительная сила, чтобы заставить людей к выполнению их обязанностей. ; Основною метою статті є виявлення факторів, що вплинули на основи формування концепцій Н. Макіавеллі. Методологія була заснована на елементах структурного та функціонального аналізу. Використовуючи теорії Э. Дюркгейма, А. Редкліффа-Брауна, Мертона, автор розглядав систему, в якій усі частини служать для задоволення потреб системи в цілому, забезпечуючи її існування у зовнішньому середовищі концептуальних полів. У результаті було виявлено, що основи теоретичної бази Н. Макіавеллі знайшли своє відображення у пануванні історичного методу й опорі на античних авторів. Макіавеллі використовував цей історичний метод некритично. Його приклади абстраговані від історичного контексту і занадто грубо застосовані до його сучасників. Государ був першим політичним памфлетом, який відхилив трансценденталізм, у тому вигляді, в якому він існував до Канта. Під цим розуміється відмова від наявності будь-якого єдиного ціннісного орієнтиру. Іншим теоретичним методом став історичний. Через політичні причини Н. Макіавеллі не міг вказувати прямо на сучасників. Тому він вишуковав за допомогою античних авторів зручні метафоричні історії для пояснення своєї позиції. Основою методології Макіавеллі був постулат, що влада передує закону, звичаю і юстиції. Макіавеллі стверджував, що злість людської природи, нерозсудливість населення, і тенденція товариств вироджуватися може в якійсь мірі контролюватися або регулюватися законами, які, будучи встановленими, викликають у людях ініціативність і терпимість. Він вважав, що люди не роблять добро без необхідності. Тим самим простежується ставлення до законів як до надбудови звичаїв. За цих умов хороших законів не може бути там, де немає добре озброєної виконавчої влади. Макіавеллі вважав, що безпека всіх держав будується на основі військової дисципліни, яка в свою чергу ґрунтується на хороших законах. При цьому військова безпека є первинною, і без неї не може існувати щось законне. Це переказ ідей Полібія, який так само стверджував, що перед буквами закону повинна бути якась примусова сила, щоб змусити людей до виконання їх обов'язків.

The main aim of the article is to reveal the factors that influenced the formation of N. Machiavelli's concept. The methodology is based on elements of structural and functional analysis. Using the ideas of E. Durkheim, A. Radcliffe-Brown, Merton, the author considered the Machiavellian system of views as an adaptive system in which all parts serve to satisfy the system's needs as a whole, ensuring its existence in the external environment of conceptual fields. As a result, it was identified that the foundations of N. Machiavelli's theoretical base were reflected in the dominance of the historical method and reliance on ancient authors. Machiavelli used this historical method uncritically. His examples are abstracted from the historical context and applied too crudely to his contemporaries. The sovereign was the first political pamphlet to reject transcendentalism as it was before Kant. This is understood as a refusal to have any single value reference. Another theoretical method was the historical method. For political reasons, N. Machiavelli could not point directly to his contemporaries. Therefore, with the help of ancient authors, he sought out convenient metaphorical stories to explain his position. The basis of Machiavelli's methodology was the postulate that power precedes law, custom and justice. Machiavelli argued that the malice of human nature, the recklessness of the population, and the tendency of societies to degenerate can to some extent be controlled or regulated by laws that, when established, cause initiative and tolerance in people. However, he believed that people do not do good things unnecessarily. Thus, one can see the attitude towards laws as a superstructure of customs. At the same time, there can be no good laws where there is no well-armed executive branch. Machiavelli believed that the security of all states is built on the basis of good military discipline, which, in turn, is based on good laws. At the same time, military security is primary, and without it, there can be nothing legal. This is a retelling of the ideas of Polybius, who also argued that before the letters of the law there must be some kind of coercive force to make people fulfill their duties. ; Основной целью статьи является выявление факторов, повлиявших на формирование концепции Н. Макиавелли. Методология была основана на элементах структурного и функционального анализа. Используя идеи Э. Дюркгейма, А. Рэдклиффа-Брауна, Мертона, автор рассматривал систему взглядов Н. Макиавелли как адаптивную систему, в которой все части служат для удовлетворения потребностей системы в целом, обеспечивая ее существование во внешней среде концептуальных полей. В результате было выявлено, что основы теоретической базы Н. Макиавелли нашли свое отражение в господстве исторического метода и опоре на античных авторов. В статье установлено, что Макиавелли использовал исторический метод некритически, потому что его примеры абстрагированы от исторического контекста и слишком грубо применены к его современникам. Государь был первым политическим памфлетом, который отклонил трансцендентализм, в том виде, в котором он существовал до Канта. Под этим понимается отказ от наличия какого-либо единого ценностного ориентира. Другим теоретическим методом стал исторический. По политическим причинам Н. Макиавелли не мог указывать прямо на современников. Поэтому он выискивал с помощью античных авторов удобные метафорические истории для пояснения своей позиции. Основой методологии Макиавелли был постулат, что власть предшествует закону, обычаю и юстиции. Макиавелли утверждал, что злоба человеческой природы, безрассудство населения, и тенденция обществ вырождаться может в какой-то степени контролироваться или регулироваться законами, которые, будучи установленными, вызывают в людях инициативность и терпимость. При этом он считал, что люди не делают хорошее без необходимости. Тем самым просматривается отношение к законам как к надстройке обычаев. При этом хороших законов не может быть там, где нет хорошо вооруженной исполнительной власти. Макиавелли считал, что безопасность всех государств строится на основе хорошей воинской дисциплины, которая в свою очередь строиться на хороших законах. При этом воинская безопасность первична, и без нее не может быть что-то законное. Это пересказ идей Полибия, который так же утверждал, что перед буквами закона должна быть какая-то принудительная сила, чтобы заставить людей к выполнению их обязанностей. ; Основною метою статті є виявлення факторів, що вплинули на основи формування концепцій Н. Макіавеллі. Методологія була заснована на елементах структурного та функціонального аналізу. Використовуючи теорії Э. Дюркгейма, А. Редкліффа-Брауна, Мертона, автор розглядав систему, в якій усі частини служать для задоволення потреб системи в цілому, забезпечуючи її існування у зовнішньому середовищі концептуальних полів. У результаті було виявлено, що основи теоретичної бази Н. Макіавеллі знайшли своє відображення у пануванні історичного методу й опорі на античних авторів. Макіавеллі використовував цей історичний метод некритично. Його приклади абстраговані від історичного контексту і занадто грубо застосовані до його сучасників. Государ був першим політичним памфлетом, який відхилив трансценденталізм, у тому вигляді, в якому він існував до Канта. Під цим розуміється відмова від наявності будь-якого єдиного ціннісного орієнтиру. Іншим теоретичним методом став історичний. Через політичні причини Н. Макіавеллі не міг вказувати прямо на сучасників. Тому він вишуковав за допомогою античних авторів зручні метафоричні історії для пояснення своєї позиції. Основою методології Макіавеллі був постулат, що влада передує закону, звичаю і юстиції. Макіавеллі стверджував, що злість людської природи, нерозсудливість населення, і тенденція товариств вироджуватися може в якійсь мірі контролюватися або регулюватися законами, які, будучи встановленими, викликають у людях ініціативність і терпимість. Він вважав, що люди не роблять добро без необхідності. Тим самим простежується ставлення до законів як до надбудови звичаїв. За цих умов хороших законів не може бути там, де немає добре озброєної виконавчої влади. Макіавеллі вважав, що безпека всіх держав будується на основі військової дисципліни, яка в свою чергу ґрунтується на хороших законах. При цьому військова безпека є первинною, і без неї не може існувати щось законне. Це переказ ідей Полібія, який так само стверджував, що перед буквами закону повинна бути якась примусова сила, щоб змусити людей до виконання їх обов'язків.

The main aim of the article is to reveal the factors that influenced the formation of N. Machiavelli's concept. The methodology is based on elements of structural and functional analysis. Using the ideas of E. Durkheim, A. Radcliffe-Brown, Merton, the author considered the Machiavellian system of views as an adaptive system in which all parts serve to satisfy the system's needs as a whole, ensuring its existence in the external environment of conceptual fields. As a result, it was identified that the foundations of N. Machiavelli's theoretical base were reflected in the dominance of the historical method and reliance on ancient authors. Machiavelli used this historical method uncritically. His examples are abstracted from the historical context and applied too crudely to his contemporaries. The sovereign was the first political pamphlet to reject transcendentalism as it was before Kant. This is understood as a refusal to have any single value reference. Another theoretical method was the historical method. For political reasons, N. Machiavelli could not point directly to his contemporaries. Therefore, with the help of ancient authors, he sought out convenient metaphorical stories to explain his position. The basis of Machiavelli's methodology was the postulate that power precedes law, custom and justice. Machiavelli argued that the malice of human nature, the recklessness of the population, and the tendency of societies to degenerate can to some extent be controlled or regulated by laws that, when established, cause initiative and tolerance in people. However, he believed that people do not do good things unnecessarily. Thus, one can see the attitude towards laws as a superstructure of customs. At the same time, there can be no good laws where there is no well-armed executive branch. Machiavelli believed that the security of all states is built on the basis of good military discipline, which, in turn, is based on good laws. At the same time, military security is primary, and without it, there can be nothing legal. This is a retelling of the ideas of Polybius, who also argued that before the letters of the law there must be some kind of coercive force to make people fulfill their duties. ; Основной целью статьи является выявление факторов, повлиявших на формирование концепции Н. Макиавелли. Методология была основана на элементах структурного и функционального анализа. Используя идеи Э. Дюркгейма, А. Рэдклиффа-Брауна, Мертона, автор рассматривал систему взглядов Н. Макиавелли как адаптивную систему, в которой все части служат для удовлетворения потребностей системы в целом, обеспечивая ее существование во внешней среде концептуальных полей. В результате было выявлено, что основы теоретической базы Н. Макиавелли нашли свое отражение в господстве исторического метода и опоре на античных авторов. В статье установлено, что Макиавелли использовал исторический метод некритически, потому что его примеры абстрагированы от исторического контекста и слишком грубо применены к его современникам. Государь был первым политическим памфлетом, который отклонил трансцендентализм, в том виде, в котором он существовал до Канта. Под этим понимается отказ от наличия какого-либо единого ценностного ориентира. Другим теоретическим методом стал исторический. По политическим причинам Н. Макиавелли не мог указывать прямо на современников. Поэтому он выискивал с помощью античных авторов удобные метафорические истории для пояснения своей позиции. Основой методологии Макиавелли был постулат, что власть предшествует закону, обычаю и юстиции. Макиавелли утверждал, что злоба человеческой природы, безрассудство населения, и тенденция обществ вырождаться может в какой-то степени контролироваться или регулироваться законами, которые, будучи установленными, вызывают в людях инициативность и терпимость. При этом он считал, что люди не делают хорошее без необходимости. Тем самым просматривается отношение к законам как к надстройке обычаев. При этом хороших законов не может быть там, где нет хорошо вооруженной исполнительной власти. Макиавелли считал, что безопасность всех государств строится на основе хорошей воинской дисциплины, которая в свою очередь строиться на хороших законах. При этом воинская безопасность первична, и без нее не может быть что-то законное. Это пересказ идей Полибия, который так же утверждал, что перед буквами закона должна быть какая-то принудительная сила, чтобы заставить людей к выполнению их обязанностей. ; Основною метою статті є виявлення факторів, що вплинули на основи формування концепцій Н. Макіавеллі. Методологія була заснована на елементах структурного та функціонального аналізу. Використовуючи теорії Э. Дюркгейма, А. Редкліффа-Брауна, Мертона, автор розглядав систему, в якій усі частини служать для задоволення потреб системи в цілому, забезпечуючи її існування у зовнішньому середовищі концептуальних полів. У результаті було виявлено, що основи теоретичної бази Н. Макіавеллі знайшли своє відображення у пануванні історичного методу й опорі на античних авторів. Макіавеллі використовував цей історичний метод некритично. Його приклади абстраговані від історичного контексту і занадто грубо застосовані до його сучасників. Государ був першим політичним памфлетом, який відхилив трансценденталізм, у тому вигляді, в якому він існував до Канта. Під цим розуміється відмова від наявності будь-якого єдиного ціннісного орієнтиру. Іншим теоретичним методом став історичний. Через політичні причини Н. Макіавеллі не міг вказувати прямо на сучасників. Тому він вишуковав за допомогою античних авторів зручні метафоричні історії для пояснення своєї позиції. Основою методології Макіавеллі був постулат, що влада передує закону, звичаю і юстиції. Макіавеллі стверджував, що злість людської природи, нерозсудливість населення, і тенденція товариств вироджуватися може в якійсь мірі контролюватися або регулюватися законами, які, будучи встановленими, викликають у людях ініціативність і терпимість. Він вважав, що люди не роблять добро без необхідності. Тим самим простежується ставлення до законів як до надбудови звичаїв. За цих умов хороших законів не може бути там, де немає добре озброєної виконавчої влади. Макіавеллі вважав, що безпека всіх держав будується на основі військової дисципліни, яка в свою чергу ґрунтується на хороших законах. При цьому військова безпека є первинною, і без неї не може існувати щось законне. Це переказ ідей Полібія, який так само стверджував, що перед буквами закону повинна бути якась примусова сила, щоб змусити людей до виконання їх обов'язків.

The article examines the EU foreign policy and European-American relations over the past 10 years in the international security context. Opinion of politologists, particularly in the area of foreign policy, the stages of its development and current status is analyzed ; В статье исследуется внешняя политика ЕС и европейско-американские отношения за последние 10 лет в контексте международной безопасности. Анализируется мнение специалистов-политологов, в частности, в сфере внешней политики, этапы ее развития и современное состояние. ; У статті досліджується зовнішня політика ЕС та європо-американські відносини за останні 10 років у контексті міжнародної безпеки. Аналізується політологічна думка спеціалістів, зокрема, у сфері зовнішньої політики та безпеки, етапи її розвитку та сучасний стан

Ця наукова стаття досліджує еволюцію моделі американської бюрократії під час президентства Дональда Трампа. Час його перебування у Білому домі відзначився значними змінами у підходах до управління та організації державної машини. Метою дослідження було проаналізувати, які конкретні зміни були внесені до американської бюрократичної моделі, які чинники вплинули на ці зміни і як вони позначилися на роботі державних органів.
Стаття розглядає низку ключових аспектів еволюції бюрократії в період трампівської адміністрації, включаючи спроби реформ у структурі міністерств та агентств, зміни у процесі призначення і затвердження посадових осіб, а також взаємодію між бюрократичним апаратом та політичною владою. Особлива увага приділяється ролі президента як ключового драйвера змін у системі бюрократичного управління.
Дослідження ґрунтується на аналізі наукової літератури на зазначену тему. Результати показують, що період президентства Д. Трампа сприяв реформам в організаційній структурі та функціонуванні державних органів. Деякі зміни були спрямовані на зменшення бюрократичного навантаження та прискорення процесів прийняття рішень, тоді як інші викликали дискусії щодо балансу влади та незалежності бюрократичних інстанцій.
Комплексний характер поставленої дослідницької мети й завдань зумовив застосування комплексного методологічного підходу, заснованого на використанні можливостей системного підходу. Це передбачає цілісний розгляд політики бюрократії США через поєднання концептуального і прикладного аспектів.
Провідним у дослідженні обрано метод системного аналізу. Під системним аналізом автори розуміють здійснення певних аналітичних процедур, що являють собою послідовність дій щодо встановлення структурних зв'язків між змінними чи компонентами досліджуваного набору даних.
Задля кращого розуміння природи системних відносин ми розглянемо їхні будову і структуру. Будову системи характеризують її складові компоненти. Залежно від того, які одиниці взято за основу, можна визначити різну будову системи. Автори визначили такою одиницею частину системи, що сама має системні властивості, – підсистему. В нас це різні гілки системи влади.
Методологічним принципом, представленим у всіх підрозділах цієї праці, є принцип діалектики, що дав змогу дослідити політику й бюрократичні процеси з урахуванням їхніх внутрішніх суперечностей і мінливості.
З допомогою проблемно-хронологічного методу певні події та явища міжнародного життя було систематизовано в часовій послідовності.
Історичний метод дослідження як спосіб вивчення сутності і змісту природних і соціальних об'єктів, коли головну увагу звернено на формування, розвиток і динаміку досліджуваних об'єктів, було застосовано для аналізу еволюційної складової позиції бюрократії відносно процесів, пов'язаних зі спірними політиками.
У висновках узагальнюються основні тенденції еволюції американської бюрократії під час президентства Дональда Трампа і наголошується на важливості обліку цього досвіду для розуміння довгострокових змін у системі управління та його впливу на взаємодію між політикою та державними структурами.

Захист інтелектуальної власності мав вирішальне значення для стимулювання інновацій ще й до того, як слово «короновірус» набуло широкої популярності. Без захисту ідей підприємства та приватної особи, науковці не змогли б скористатися всіма перевагами своїх винаходів і менше зосередилися б на дослідженнях та розробках. Так само, коли художники не отримують повної компенсації за свої твори, і, як наслідок, страждає культурна життєздатність.
Низка досліджень свідчить, що більшість малих підприємств США не знають, що їхній патент або товарний знак у США не захищає їх в інших країнах. Якщо така компанія є експортером або думає, що, можливо, захоче експортувати в майбутньому, вона може виявити, що іноземні виробники копіювали продукцію, упаковку та бізнес-плани, хоча вони ніколи не вели бізнес за кордоном. Іноземні фальсифікатори можуть легко вкрасти зображення продуктів, брошури та логотипи з веб-сайту та зареєструвати ці матеріали, як свої власні винаходи у своїй країні, якщо компанія не зареєструвала їх на батьківщині винахідника. З цієї причини уряди різних країн почали робити практичні кроки щодо контролю за політикою захисту інтелектуальної власності. Мета цієї статті дати короткий опис проблем у політичному вимірі цієї галузі.

The protection of intellectual property was crucial for stimulating innovation even before the word coronavirus became widespread. Without the protection of the ideas of the enterprise and the individual, scientists and inventors would not be able to take full advantage of their inventions and would focus less on research and development. Likewise, if artists do not receive full remuneration for their artwork, cultural viability suffers as a result.Several studies have shown that most US small businesses are unaware that their US patent or trademark does not protect them in other countries. If such a company is a real or potential exporter, it may find that foreign manufacturers have copied products, packaging, and business plans, even though the company has never done business abroad. Foreign forgers can easily steal product images, brochures and logos from a website and register these materials as their own inventions in their home country if the company has not registered them in the inventor's home country. For this reason, various national governments have begun to take practical steps to monitor intellectual property policies. The objective of this paper is to briefly describe the problems in the political dimension of the industry. ; Защита интеллектуальной собственности имела решающее значение для стимулирования инноваций еще и до того, как слово «короновирус» приобрело широкую популярность. Без защиты идей предприятия и частного лица ученые не смогли бы воспользоваться всеми преимуществами своих изобретений и меньше сосредоточились бы на исследованиях и разработках. Так же, когда художники не получают полной компенсации за свои произведения и, как следствие, страдает культурная жизнеспособность. Ряд исследований показывает, что большинство малых предприятий США не знают, что их патент или товарный знак в США не защищают их в других странах. Если такая компания является экспортером или думает, что возможно захочет экспортировать в будущем, она может обнаружить, что иностранные производители копировали продукцию, упаковку и бизнес-планы, хотя они никогда не вели бизнес за рубежом. Иностранные фальсификаторы могут легко украсть изображения продуктов, брошюры и логотипы с веб-сайта и зарегистрировать эти материалы как свои собственные изобретения в своей стране, если компания не зарегистрировала их на родине изобретателя. По этой причине правительства разных стран начали делать практические шаги по контролю за политикой защиты интеллектуальной собственности. Цель этой статьи: дать краткое описание проблем в политическом измерении этой области. ; Захист інтелектуальної власності мав вирішальне значення для стимулювання інновацій ще й до того, як слово «короновірус» набуло широкої популярності. Без захисту ідей підприємства та приватної особи, науковці не змогли б скористатися всіма перевагами своїх винаходів і менше зосередилися б на дослідженнях та розробках. Так само, коли художники не отримують повної компенсації за свої твори, і, як наслідок, страждає культурна життєздатність. Низка досліджень свідчить, що більшість малих підприємств США не знають, що їхній патент або товарний знак у США не захищає їх в інших країнах. Якщо така компанія є експортером або думає, що, можливо, захоче експортувати в майбутньому, вона може виявити, що іноземні виробники копіювали продукцію, упаковку та бізнес-плани, хоча вони ніколи не вели бізнес за кордоном. Іноземні фальсифікатори можуть легко вкрасти зображення продуктів, брошури та логотипи з веб-сайту та зареєструвати ці матеріали, як свої власні винаходи у своїй країні, якщо компанія не зареєструвала їх на батьківщині винахідника. З цієї причини уряди різних країн почали робити практичні кроки щодо контролю за політикою захисту інтелектуальної власності. Мета цієї статті дати короткий опис проблем у політичному вимірі цієї галузі.