Suchergebnisse

The problem of the definition and correlation of such concepts as "system of legislation" ("legislation") and " system of normative legal acts" was examined in this article. The parallel use of two different terms to denote the same legal phenomenon makes it important to clarify the content of these concepts, and to determine correlation between them.The modern level of studying the problem allows us to conclude that the concept of "system of legislation" ("legislation"), and the concept "system of normative legal acts" is collective concepts, and they are determined by the enumeration of their constituent elements. The system of legislation (legislation) is a system (set of) laws, and the system of normative legal acts is a system (set of) normative legal acts.A scientific discussion is taking place around the question of which normative legal acts and laws are incorporated into these concepts. The prevailing in legal literature definition of the concept of legislation as a system of normative legal acts identifies it with the notion of "system of normative legal acts". The system of normative legal acts of Ukraine is determined by the current legislation of Ukraine. However, in practice, the question needs to be clarified: what are the legal acts that are adopted by state authorities and local self-government, are normative legal acts.To determine the concept of "system of legislation" ("legislation") as a system (set of) of laws, it is important to determine the meaning of the concept of "law". However, in the legal literature, the concept of "law" has no unambiguous understanding. In opinion of the author of the article, defining the concept of "legislation" as a system (a set of) laws, it is necessary to proceed from the most general philosophical understanding of the concept of law as regularities, and not to substitute the concept of the law by the concept "normative legal act" or the concept "the law of Ukraine" as it happens.The law should be regarded as one of the types of social laws (economic, moral, religious, political, legal, etc.), taking into account the logic of defining the concept through the closest kind and type of difference. Then, the system of legislation (legislation) is a system (a set of) of legal laws. Further research of this problem must be carried out in the direction of studying the legal law as one of the types of social laws. ; У статті розглядається проблема визначення та співвідношення таких понять, як «система законодавства» («законодавство») та «система нормативно-правових актів». Зазначається, що з огляду на таку ознаку зазначених понять, як збірність, перспективним напрямом подальших наукових пошуків для уточнення змісту цих понять є вивчення їх складників, а саме понять закону та нормативно-правового акта.

The problem of the definition and correlation of such concepts as "system of legislation" ("legislation") and " system of normative legal acts" was examined in this article. The parallel use of two different terms to denote the same legal phenomenon makes it important to clarify the content of these concepts, and to determine correlation between them.The modern level of studying the problem allows us to conclude that the concept of "system of legislation" ("legislation"), and the concept "system of normative legal acts" is collective concepts, and they are determined by the enumeration of their constituent elements. The system of legislation (legislation) is a system (set of) laws, and the system of normative legal acts is a system (set of) normative legal acts.A scientific discussion is taking place around the question of which normative legal acts and laws are incorporated into these concepts. The prevailing in legal literature definition of the concept of legislation as a system of normative legal acts identifies it with the notion of "system of normative legal acts". The system of normative legal acts of Ukraine is determined by the current legislation of Ukraine. However, in practice, the question needs to be clarified: what are the legal acts that are adopted by state authorities and local self-government, are normative legal acts.To determine the concept of "system of legislation" ("legislation") as a system (set of) of laws, it is important to determine the meaning of the concept of "law". However, in the legal literature, the concept of "law" has no unambiguous understanding. In opinion of the author of the article, defining the concept of "legislation" as a system (a set of) laws, it is necessary to proceed from the most general philosophical understanding of the concept of law as regularities, and not to substitute the concept of the law by the concept "normative legal act" or the concept "the law of Ukraine" as it happens.The law should be regarded as one of the types of social laws (economic, moral, religious, political, legal, etc.), taking into account the logic of defining the concept through the closest kind and type of difference. Then, the system of legislation (legislation) is a system (a set of) of legal laws. Further research of this problem must be carried out in the direction of studying the legal law as one of the types of social laws. ; У статті розглядається проблема визначення та співвідношення таких понять, як «система законодавства» («законодавство») та «система нормативно-правових актів». Зазначається, що з огляду на таку ознаку зазначених понять, як збірність, перспективним напрямом подальших наукових пошуків для уточнення змісту цих понять є вивчення їх складників, а саме понять закону та нормативно-правового акта.

In the article the concept of "law-making activity" as a type of legal activity is considered in terms of praxeology (the science of general laws of human activity). The substantive structural components of this activity are defined, namely the subject and object of this activity, the way of law-making activity, the result and purpose of law-making.Law-making is considered as the activity of public authorities (state authorities and local self-government authorities); the content of this activity is еxercise of power to make binding decisions in the legal form of legislative and by-law normative legal acts; the way of carrying out this activity is law-making technique; the result – a new quality of legislation (regarding the content and/or form); and the goal – achieving proper order in society, which in turn depends on the quality and effectiveness of legislation.System of public authorities that are subjects of law-making, and their authority to make, within the limits of their competence, power decisions in the legal form of legislative and by-law normative acts, determined by the current legislation of Ukraine.The object of law-making is legislation. At the same time, the legislation should be considered as a way of existence of rules of law in the sources of law at the general level in the legal forms of sources of law having the highest legal force (legislative acts), and at a particular level in the legal forms of sources of law having lesser (subordinate) legal force (by-law normative acts). The nature of changes in the quality of legislation depends on the specific direction of law-making activity (improvement, ordering, concretization (detailing), systematization, consolidation, codification, unification, harmonization, adaptation, etc.).The way of implementation of law-making activity is law-making technique – system of legal means, logical and linguistic techniques, methods and legal procedures of law-making, which are aimed at developing norms of law in the form of legal provisions of normative legal acts. ; У статті розглянуто поняття «правотворча діяльність» як вид юридичної діяльності з погляду праксеології – науки про загальні закони людської діяльність. Визначено змістовні структурні складові частини цієї діяльності, як-от суб'єкт та об'єкт діяльності, спосіб, яким здійснюється правотворчість, результат і мета правотворчої діяльності.Запропоновано розглядати правотворчу діяльність як діяльність органів публічної влади (органів державної влади й органів місцевого самоврядування), змістом якої є реалізація їхніх державно-владних (владних) повноважень щодо ухвалення загальнообов'язкових рішень у юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, способом здійснення цієї діяльності є правотворча техніка, об'єктом – законодавство, результатом – нова якість законодавства (щодо змісту та/або форми), а метою – досягнення належного правопорядку в суспільстві, що, у свою чергу, залежить від якості й ефективності законодавства.Система органів публічної влади, які є суб'єктами правотворчої діяльності, та їхні повноваження ухвалювати в межах своєї компетенції владні рішення в юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, визначені чинним законодавством України.Об'єктом правотворчої діяльності є законодавство. Водночас останнє слід розглядати як спосіб існування норм права у джерелах права на загальному рівні в юридичних формах джерел права, що мають вищу юридичну силу (законодавчі акти), та особливому рівні в юридичних формах джерел права, що мають меншу (підзаконну) юридичну силу (підзаконні нормативно-правові акти). Характер змін якості законодавства залежить від конкретного напряму правотворчої діяльності (удосконалення, упорядкування, конкретизація (деталізація), систематизація, консолідація, кодифікація, уніфікація, гармонізація, адаптація тощо).Способом здійснення правотворчої діяльності є правотворча техніка – система юридичних засобів, логічних і мовних прийомів, методів та юридичних процедур правотворчості, які спрямовані на вироблення норм права у формі правових положень нормативно-правових актів.

In the article the concept of "law-making activity" as a type of legal activity is considered in terms of praxeology (the science of general laws of human activity). The substantive structural components of this activity are defined, namely the subject and object of this activity, the way of law-making activity, the result and purpose of law-making.Law-making is considered as the activity of public authorities (state authorities and local self-government authorities); the content of this activity is еxercise of power to make binding decisions in the legal form of legislative and by-law normative legal acts; the way of carrying out this activity is law-making technique; the result – a new quality of legislation (regarding the content and/or form); and the goal – achieving proper order in society, which in turn depends on the quality and effectiveness of legislation.System of public authorities that are subjects of law-making, and their authority to make, within the limits of their competence, power decisions in the legal form of legislative and by-law normative acts, determined by the current legislation of Ukraine.The object of law-making is legislation. At the same time, the legislation should be considered as a way of existence of rules of law in the sources of law at the general level in the legal forms of sources of law having the highest legal force (legislative acts), and at a particular level in the legal forms of sources of law having lesser (subordinate) legal force (by-law normative acts). The nature of changes in the quality of legislation depends on the specific direction of law-making activity (improvement, ordering, concretization (detailing), systematization, consolidation, codification, unification, harmonization, adaptation, etc.).The way of implementation of law-making activity is law-making technique – system of legal means, logical and linguistic techniques, methods and legal procedures of law-making, which are aimed at developing norms of law in the form of legal provisions of normative legal acts. ; У статті розглянуто поняття «правотворча діяльність» як вид юридичної діяльності з погляду праксеології – науки про загальні закони людської діяльність. Визначено змістовні структурні складові частини цієї діяльності, як-от суб'єкт та об'єкт діяльності, спосіб, яким здійснюється правотворчість, результат і мета правотворчої діяльності.Запропоновано розглядати правотворчу діяльність як діяльність органів публічної влади (органів державної влади й органів місцевого самоврядування), змістом якої є реалізація їхніх державно-владних (владних) повноважень щодо ухвалення загальнообов'язкових рішень у юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, способом здійснення цієї діяльності є правотворча техніка, об'єктом – законодавство, результатом – нова якість законодавства (щодо змісту та/або форми), а метою – досягнення належного правопорядку в суспільстві, що, у свою чергу, залежить від якості й ефективності законодавства.Система органів публічної влади, які є суб'єктами правотворчої діяльності, та їхні повноваження ухвалювати в межах своєї компетенції владні рішення в юридичній формі законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, визначені чинним законодавством України.Об'єктом правотворчої діяльності є законодавство. Водночас останнє слід розглядати як спосіб існування норм права у джерелах права на загальному рівні в юридичних формах джерел права, що мають вищу юридичну силу (законодавчі акти), та особливому рівні в юридичних формах джерел права, що мають меншу (підзаконну) юридичну силу (підзаконні нормативно-правові акти). Характер змін якості законодавства залежить від конкретного напряму правотворчої діяльності (удосконалення, упорядкування, конкретизація (деталізація), систематизація, консолідація, кодифікація, уніфікація, гармонізація, адаптація тощо).Способом здійснення правотворчої діяльності є правотворча техніка – система юридичних засобів, логічних і мовних прийомів, методів та юридичних процедур правотворчості, які спрямовані на вироблення норм права у формі правових положень нормативно-правових актів.