The article focuses on the peculiarities of the formation of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation. The stages of development of the Ukrainian community in Russia are highlighted, attention is paid to the main achievements and problems of their functioning. It is revealed that the Ukrainian community evolves from ethno-cultural to national-political format in its activities . The proclamation of the independence of the former republics of the Soviet Union led to the automatic formation of numerous diasporas on their territories. This required the creation of a contractual basis of interstate cooperation, a legislative settlement of a number of issues inside the country, and the time for representatives of national minorities to rethink their status. Conditionally, it is possible to distinguish three stages of the formation of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation. During their implementation there is a gradual transition from the ethno-cultural type of activity to the national-political. Within the framework of the first stage there is an organizational surge at the regional level: the creation of organizations, creative groups, cultural institutions. State support is almost absent, and all work is funded by the forces of Ukrainian communities in Russia. During the second stage, the cooperation of the governments of the two countries is intensifying, national representative institutions are being opened: cultural centers; libraries; national events are held. The financial support of the Ukrainian communities' activities on the places was insignificant, and the direction of their activities remains ethno-cultural. In the third stage there is a gradual politicization of the activities of Ukrainians in Russia. This was facilitated by: political rotation in Ukraine; proclamation of the course on Eurointegration; military conflict in the east of Ukraine. As a result, the Ukrainian diaspora is under pressure and reformatting, existing Ukrainian associations are liquidated, and new ones are being created on their places. A peculiarity of the third stage is a sharp increase of the number of Ukrainians in the Russian Federation because of a military conflict in the East of Ukraine. This one gives grounds for talking about further organizational restructuring and changing the formats of the Ukrainian diaspora. ; У статті звертається увага на особливості формування української діаспори в Російській Федерації. Виокремлюються етапи розвитку української громади Росії, звертається увага на основні досягнення та проблеми їх функціонування. Виявлено, що українська громада в своїй діяльності еволюціонує від етнокультурного до національно-політичного формату. Збільшення кількості українців на території Росії, в результаті військового конфлікту на Сході України, веде до подальших структурних перебудов та зміни формату роботи. Вперше наводяться дані щодо кількісного виміру діяльності українських культурних установ в Російській Федерації.
The article focuses on the peculiarities of the formation of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation. The stages of development of the Ukrainian community in Russia are highlighted, attention is paid to the main achievements and problems of their functioning. It is revealed that the Ukrainian community evolves from ethno-cultural to national-political format in its activities . The proclamation of the independence of the former republics of the Soviet Union led to the automatic formation of numerous diasporas on their territories. This required the creation of a contractual basis of interstate cooperation, a legislative settlement of a number of issues inside the country, and the time for representatives of national minorities to rethink their status. Conditionally, it is possible to distinguish three stages of the formation of the Ukrainian diaspora in the Russian Federation. During their implementation there is a gradual transition from the ethno-cultural type of activity to the national-political. Within the framework of the first stage there is an organizational surge at the regional level: the creation of organizations, creative groups, cultural institutions. State support is almost absent, and all work is funded by the forces of Ukrainian communities in Russia. During the second stage, the cooperation of the governments of the two countries is intensifying, national representative institutions are being opened: cultural centers; libraries; national events are held. The financial support of the Ukrainian communities' activities on the places was insignificant, and the direction of their activities remains ethno-cultural. In the third stage there is a gradual politicization of the activities of Ukrainians in Russia. This was facilitated by: political rotation in Ukraine; proclamation of the course on Eurointegration; military conflict in the east of Ukraine. As a result, the Ukrainian diaspora is under pressure and reformatting, existing Ukrainian associations are liquidated, and new ones are being created on their places. A peculiarity of the third stage is a sharp increase of the number of Ukrainians in the Russian Federation because of a military conflict in the East of Ukraine. This one gives grounds for talking about further organizational restructuring and changing the formats of the Ukrainian diaspora. ; У статті звертається увага на особливості формування української діаспори в Російській Федерації. Виокремлюються етапи розвитку української громади Росії, звертається увага на основні досягнення та проблеми їх функціонування. Виявлено, що українська громада в своїй діяльності еволюціонує від етнокультурного до національно-політичного формату. Збільшення кількості українців на території Росії, в результаті військового конфлікту на Сході України, веде до подальших структурних перебудов та зміни формату роботи. Вперше наводяться дані щодо кількісного виміру діяльності українських культурних установ в Російській Федерації.
Objective. To study social and philosophical aspects of Russian language presence in ethnocultural space of Ukraine. Methods. Dialectical approach to cognition of socio-philosophic reality and objective view on socio-political events of today make the theoretical and methodological basis of the article. Taking it into account the author bases the research on general scientific and theoretic methods of analysis, synthesis, abstraction, generalization, analogy, observation, description etc. There is a range of certain philosophic and interdisciplinary methods: induction and deduction, comparative and historic, problematic-chronologic, statistic and analytical methods. All that enables to avoid schematism and subjectivism, to consider the problem in different ways. Results. The author of the research makes the following conclusions: the phenomenon of the Russian language in ethnocultural space of Ukraine is determined by a number of historical, political and economic factors which have been formed for many years; at the first stages of Ukrainian history the Russian language was introduced by administrative methods, but nowadays it acts as a self-functioning organism; Russian de facto becomes an integrative factor of formation of the second culture which influences traditional Ukrainian culture without destroying it; this situation on regional level represents no threat to the statehood of Ukraine, as it has been built upon lingual principle but not upon the ethnocultural one; these processes in many aspects are the consequence of general world trends of globalization which has embraced the Ukrainian space not only in cultural sphere, but in economy and politics, either etc.; we must not forget that Russian is an international language and it is not used only in the CIS; considering the abovementioned problems it is wrong claiming the intentional expansion of the Russian language. Scientific novelty. The connection between the state of the language problem in Ukraine and the development of its ethnocultural space are defined. Practical value is represented by propositions of avoidance of making from the language problems in Ukraine the political ones, promotion of competitive Ukrainian-language products (books, music, films) of higher quality to the market, avoiding pushing out the Russian language from the cultural space of Ukraine. ; Цель. Исследовать социально-философские аспекты присутствия русского языка в этнокультурном пространстве Украины.Методика. Теоретико-методологическую основу статьи составляет диалектический подход к познанию социально-философской реальности, объективный взгляд на общест¬вен¬но-политические события настоящего. В основе исследований лежат общенаучные и теорети¬ческие методы: анализа, синтеза, абстракции, обобщения, аналогии, наблюдения, описания. Они активно использовались в сочетании с инструментарием конкретно философских и междисциплинарных методов: индукции, дедукции, сравнительно-исторического, проблемно-хронологического, статистическо-аналитического. Все это дало возможность избавиться от схематизма и субъективизма, осветить проблему комплексно и всесторонне.Результаты. Изучая проблему, автор пришел к следующим выводам: феномен русского языка в этнокультурном пространстве Украины обусловлен рядом исторических, политических и экономических причин, которые формировались в течение многих лет; если на первых этапах украинской истории русский язык внедрялся административными методами, то сегодня он превратился в самостоятельно функционирующий организм; русский язык де факто становится интегрирующим фактором формирования второй культуры, которая теснит позиции традиционной украинской, однако не уничтожает ее; такая ситуация на региональном уровне не составляет угрозы украинской государственности, поскольку выстраивается на языковом, а не этнокультурном принципе; эти процессы во многом являются следствием общемировых тенденций глобализации, что охватили украинское пространство не только в сфере культуры, но и экономики, политики; не нужно забывать, что русский язык является международным и используется не только на пространстве СНГ, но и за его пределами; учитывая вышеупомянутое, утверждать о целеустремленной экспансии русского языка ошибочно.Научная новизна. Установлена взаимосвязь между состоянием языкового вопроса в Украине и развитием ее этнокультурного пространства.Практическая значимость. Заключается в предложениях деполитизации языкового вопроса в Украине, продвижения на рынок качественного, конкурентоспособного украино-язычного продукта (книг, музыки, кино), отказа от попыток административного вытеснения русского языка из культурного пространства Украины. ; Мета. Дослідити соціально-філософські аспекти присутності російської мови в етнокультурному просторі України.Методика. Теоретико-методологічну основу статті складає діалектичний підхід до пізнання соціально-філософської реальності, об'єктивний погляд на суспільно-політичні події сьогодення. Ураховуючи це, автор в основу дослідження поклав загальнонаукові і теоретичні методи: аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, аналогії, спостереження, опису тощо. Вони активно використовувались в поєднанні з інструментарієм конкретно-філософ¬ських і міждисциплінарних методів: індукції, дедукції, порівняльно-історичного, проблемно-хронологічного, статистично-аналітичного. Усе це надало змогу позбутися схематизму й суб'єктивізму, висвітлити проблему комплексно й всебічно.Результати. У ході дослідження автор дійшов таких висновків: феномен російської мови в етнокультурному просторі України обумовлений низкою історичних, політичних та економічних причин, що формувалися протягом багатьох років; якщо на перших етапах української історії російська мова запроваджувалась адміністративними методами управління, то сьогодні вона вже перетворилась на організм, що функціонує самостійно; російська мова де фактор стає фактором формування іншої культури, що інтегрує, що тіснить позиції традиційної української, однак не знищує її; ця ситуація на регіональному рівні не становить загрози української державності, оскільки вибудовується на мовному, а не етнокультурному принципі; ці процеси багато в чому є наслідком загальносвітових тенденцій глобалізації, які охопили український простір не лише в сфері культури, але й економіки, політики тощо; непотрібно забувати – російська мова є міжнародною та використовується не лише на просторі СНД, але й за його межами; ураховуючи вищезазначене стверджувати про цілеспрямовану експансію російської мови є помилковим.Наукова новизна. Встановлено взаємозв'язок між станом мовного питання в Україні та розвитком її етнокультурного простору.Практична значущість. Полягає в пропозиціях деполітизації мовного питання в Україні, просування на ринок якісного, конкурентоспроможного україномовного продукту (книг, музики, кіно), не намаганні адміністративного витіснення російської мови з культурного простору України.
Summary. Political repressions on the eve of the German-Soviet war in the USSR are rarely studied. However, without its analysis it is impossible to understand the full nature of Stalin totalitarian regime and those cardinal changes that happened in the soviet society in 1920–1930s. The purpose of the article is to give the complex analysis of the repressions against technical intelligentsia in Donbass in 1939 – in the first half of 1941. Research tasks: 1) establish the reasons and the nature of repressions against technical specialists; 2) analyze the quantitative and qualitative list of victims of political repression; 3) on the basis of archival and investigative affairs to consider the mechanism of implementation of repressions; 4) compare repressions in 1939–1941 to repressions of "The Great Terror" in 1937–1938. The research methodology is based on the principles of historicism, system-formation, scientific character, verification, the author՚s objectivity, moderated narrative constructivism and the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and specially-historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic, etc.) methods. The scientific novelty. New materials on repressions against the technical intelligentsia of Donbass in the pre-war years were introduced into scientific circulation, the quantitative and qualitative composition of repressed specialists was analyzed, the mechanism of repressions was considered, a comparative analysis with previous waves of repressions was conducted.Conclusions. Political repressions against the technical intelligentsia in Donbass during the paramilitary period are genetically connected with the preceding "The Great Terror" in 1937–1938. Firstly, they were caused by the fight against all who showed discontent with totalitarian regime. Secondly, the failure to carry out the work plans and work accidents became the reasons for accusations of the specialists in political crimes. Thirdly, the bodies of state security continued to build indictments on self-accusations of the arrested.At the same time repressions in 1939–1941 had certain specifics. Terror scales were considerably reduced. In 1937–1938 in Donbass more than 3000 specialists were arrested, while in 1939–1941 – no more than 100. In most cases the court matters were considered by judicial authorities. It is important to mention less severe character of the pronounced sentences. In 1937–1938 65.4 % of all arrested were shot down, whereas in 1939–1941 – 14.1 %, and every fifth specialist (21.2 %) was released and rehabilitated. ; Анотація. Мета дослідження. Політичні репресії в СРСР напередодні німецько-радянської війни є найменш вивченими. Однак без їх аналізу неможливо повною мірою осягнути сутність сталінського тоталітарного режиму і тих кардинальних змін, які відбулися в радянському суспільстві в 1920–1930-і рр. Мета статті – комплексний аналіз репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в 1939 – першій половині 1941 р. Завдання дослідження: 1) виявити причини і характер репресій проти технічних фахівців; 2) проаналізувати кількісний та якісний склад репресованих; 3) на основі архівно-слідчих справ розглянути механізм здійснення репресій; 4) порівняти репресії 1939–1941 рр. з репресіями «великого терору» 1937–1938 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системоутворення, наукового характеру, перевірки, об՚єктивності автора, поміркованого наративного конструктивізму і використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системні та ін.) методів. Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу нових матеріалів, щодо репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнні роки, аналізу кількісного й якісного складу репресованих спеціалістів, вивченні механізму здійснення репресій, проведенні порівняльного аналізу з попередніми хвилями репресій. Висновки. Політичні репресії проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнний період генетично пов՚язані з попереднім «великим терором» 1937–1938 рр. По-перше, вони були викликані боротьбою проти всіх, хто висловлював невдоволення тоталітарним режимом. По-друге, невиконання виробничих планів і аварії ставали підставою для звинувачень фахівців у політичних злочинах. По-третє, органи держбезпеки продовжували будувати обвинувальні висновки на самообмові заарештованих.Рівночасно репресії 1939–1941 рр. мають певну специфіку. Значно скоротилися масштаби терору. Якщо у 1937–1938 рр. у Донбасі було заарештовано понад три тисяч фахівців, то в 1931–1941 рр. – не більше 100. У більшості випадків справи розглядали судові органи. Привертає увагу менш суворий характер вироків. У 1937–1938 рр. було розстріляно 65,4 % всіх заарештованих ІТП, тоді як в 1939–1941 рр. – 14,1 %, а кожен п՚ятий фахівець (21,2 %) був звільнений і реабілітований.
Summary. Political repressions on the eve of the German-Soviet war in the USSR are rarely studied. However, without its analysis it is impossible to understand the full nature of Stalin totalitarian regime and those cardinal changes that happened in the soviet society in 1920–1930s. The purpose of the article is to give the complex analysis of the repressions against technical intelligentsia in Donbass in 1939 – in the first half of 1941. Research tasks: 1) establish the reasons and the nature of repressions against technical specialists; 2) analyze the quantitative and qualitative list of victims of political repression; 3) on the basis of archival and investigative affairs to consider the mechanism of implementation of repressions; 4) compare repressions in 1939–1941 to repressions of "The Great Terror" in 1937–1938. The research methodology is based on the principles of historicism, system-formation, scientific character, verification, the author՚s objectivity, moderated narrative constructivism and the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and specially-historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic, etc.) methods. The scientific novelty. New materials on repressions against the technical intelligentsia of Donbass in the pre-war years were introduced into scientific circulation, the quantitative and qualitative composition of repressed specialists was analyzed, the mechanism of repressions was considered, a comparative analysis with previous waves of repressions was conducted.Conclusions. Political repressions against the technical intelligentsia in Donbass during the paramilitary period are genetically connected with the preceding "The Great Terror" in 1937–1938. Firstly, they were caused by the fight against all who showed discontent with totalitarian regime. Secondly, the failure to carry out the work plans and work accidents became the reasons for accusations of the specialists in political crimes. Thirdly, the bodies of state security continued to build indictments on self-accusations of the arrested.At the same time repressions in 1939–1941 had certain specifics. Terror scales were considerably reduced. In 1937–1938 in Donbass more than 3000 specialists were arrested, while in 1939–1941 – no more than 100. In most cases the court matters were considered by judicial authorities. It is important to mention less severe character of the pronounced sentences. In 1937–1938 65.4 % of all arrested were shot down, whereas in 1939–1941 – 14.1 %, and every fifth specialist (21.2 %) was released and rehabilitated. ; Анотація. Мета дослідження. Політичні репресії в СРСР напередодні німецько-радянської війни є найменш вивченими. Однак без їх аналізу неможливо повною мірою осягнути сутність сталінського тоталітарного режиму і тих кардинальних змін, які відбулися в радянському суспільстві в 1920–1930-і рр. Мета статті – комплексний аналіз репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в 1939 – першій половині 1941 р. Завдання дослідження: 1) виявити причини і характер репресій проти технічних фахівців; 2) проаналізувати кількісний та якісний склад репресованих; 3) на основі архівно-слідчих справ розглянути механізм здійснення репресій; 4) порівняти репресії 1939–1941 рр. з репресіями «великого терору» 1937–1938 рр. Методологія дослідження базується на принципах історизму, системоутворення, наукового характеру, перевірки, об՚єктивності автора, поміркованого наративного конструктивізму і використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системні та ін.) методів. Наукова новизна полягає у введені до наукового обігу нових матеріалів, щодо репресій проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнні роки, аналізу кількісного й якісного складу репресованих спеціалістів, вивченні механізму здійснення репресій, проведенні порівняльного аналізу з попередніми хвилями репресій. Висновки. Політичні репресії проти технічної інтелігенції Донбасу в передвоєнний період генетично пов՚язані з попереднім «великим терором» 1937–1938 рр. По-перше, вони були викликані боротьбою проти всіх, хто висловлював невдоволення тоталітарним режимом. По-друге, невиконання виробничих планів і аварії ставали підставою для звинувачень фахівців у політичних злочинах. По-третє, органи держбезпеки продовжували будувати обвинувальні висновки на самообмові заарештованих.Рівночасно репресії 1939–1941 рр. мають певну специфіку. Значно скоротилися масштаби терору. Якщо у 1937–1938 рр. у Донбасі було заарештовано понад три тисяч фахівців, то в 1931–1941 рр. – не більше 100. У більшості випадків справи розглядали судові органи. Привертає увагу менш суворий характер вироків. У 1937–1938 рр. було розстріляно 65,4 % всіх заарештованих ІТП, тоді як в 1939–1941 рр. – 14,1 %, а кожен п՚ятий фахівець (21,2 %) був звільнений і реабілітований.
