Search results

Review of the XXIX World Congress of the International Association for Philosophy of Law and Social Philosophy "Dignity. Democracy. Diversity", which was held in July 2019 in Lucerne (Switzerland), contains information on the lead theme of the Congress and its academic program, including the main theses of plenary lectures ("Dignity: An Equality Analysis" by Catharine A. MacKinnon, "Human Rights Overreach" by John Tasioulas, "The Islamic View of Humanity" by Azizah Y. al-Hibri, "Replacing the Persecution Condition for Refugeehood" (IVR Young Scholar Prize Lecture) by Eilidh Beaton, "Rescuing Human Rights: Challenges of Identity and Pluralism in an Age of Globalisation" by Neus Torbisco-Casals, "Natural Law, Cognitive Science and Human Rights" by John Mikhail, "Diversity: Importance and Relevance" by Yoshiki Wakamatsu, "Human Dignity: Challenges, Controversies and Promise" by Heiner Bielefeldt, Peter Schaber and Simone Zurbuchen), the themes of panel events, and an overview of the special workshop "Experience of Law". The Congress has brought together over 1,300 participants from all over the world around three key ideas that, like the three dimensions of space, make the concept of humanity voluminous: dignity, democracy, diversity. Three concepts around which key discussions unfold in modern philosophy of law and social philosophy were considered in their contradictory interconnectionin the context of the major challenges that they currently face, and may face in the future – from populist ideologies promoting inequality to radical environmentalism and posthumanism. ; Обзор XXIX Всемирного конгресса Международной ассоциации философии права и социальной философии «Достоинство. Демократия. Разнообразие», который проходил в июле 2019 года в городе Люцерн (Швейцария), содержит информацию о теме Конгресса и его академической программе, включая основные тезисы пленарных лекций, тематику панельных мероприятий и обзор специального семинара «Опыт права». Триконцепта, вокруг которых разворачиваются ключевые дискуссии в современной философии права и социальной философии, рассматриваются в их противоречивой взаимосвязи в контексте вызовов нашего времени. ; Огляд XXIX Всесвітнього конгресу Міжнародної асоціації філософії права тасоціальної філософії «Гідність. Демократія. Різноманітність», що відбувся у липні 2019 року в місті Люцерн (Швейцарія), містить інформацію про тему Конгресу та його академічну програму, включно з основними тезами пленарних лекцій, тематикою панельних заходів та оглядом спеціального семінару «Досвід права». Три концепти, навколо яких розгортаються ключові дискусії в сучасній філософії права та соціальній філософії, розглядаються у їх суперечливому взаємозв'язку в контексті викликів сьогодення.

Review of the XXIX World Congress of the International Association for Philosophy of Law and Social Philosophy "Dignity. Democracy. Diversity", which was held in July 2019 in Lucerne (Switzerland), contains information on the lead theme of the Congress and its academic program, including the main theses of plenary lectures ("Dignity: An Equality Analysis" by Catharine A. MacKinnon, "Human Rights Overreach" by John Tasioulas, "The Islamic View of Humanity" by Azizah Y. al-Hibri, "Replacing the Persecution Condition for Refugeehood" (IVR Young Scholar Prize Lecture) by Eilidh Beaton, "Rescuing Human Rights: Challenges of Identity and Pluralism in an Age of Globalisation" by Neus Torbisco-Casals, "Natural Law, Cognitive Science and Human Rights" by John Mikhail, "Diversity: Importance and Relevance" by Yoshiki Wakamatsu, "Human Dignity: Challenges, Controversies and Promise" by Heiner Bielefeldt, Peter Schaber and Simone Zurbuchen), the themes of panel events, and an overview of the special workshop "Experience of Law". The Congress has brought together over 1,300 participants from all over the world around three key ideas that, like the three dimensions of space, make the concept of humanity voluminous: dignity, democracy, diversity. Three concepts around which key discussions unfold in modern philosophy of law and social philosophy were considered in their contradictory interconnectionin the context of the major challenges that they currently face, and may face in the future – from populist ideologies promoting inequality to radical environmentalism and posthumanism. ; Обзор XXIX Всемирного конгресса Международной ассоциации философии права и социальной философии «Достоинство. Демократия. Разнообразие», который проходил в июле 2019 года в городе Люцерн (Швейцария), содержит информацию о теме Конгресса и его академической программе, включая основные тезисы пленарных лекций, тематику панельных мероприятий и обзор специального семинара «Опыт права». Триконцепта, вокруг которых разворачиваются ключевые дискуссии в современной философии права и социальной философии, рассматриваются в их противоречивой взаимосвязи в контексте вызовов нашего времени. ; Огляд XXIX Всесвітнього конгресу Міжнародної асоціації філософії права тасоціальної філософії «Гідність. Демократія. Різноманітність», що відбувся у липні 2019 року в місті Люцерн (Швейцарія), містить інформацію про тему Конгресу та його академічну програму, включно з основними тезами пленарних лекцій, тематикою панельних заходів та оглядом спеціального семінару «Досвід права». Три концепти, навколо яких розгортаються ключові дискусії в сучасній філософії права та соціальній філософії, розглядаються у їх суперечливому взаємозв'язку в контексті викликів сьогодення.

Авторка розглядає право не з точки зору його інституційного аспекту, а з точки зору досвіду, тобто не як об'єкт нашого пізнання або технічного панування, а як те, що відбувається з нами. З позицій феноменологічної герменевтики проясняється сутність нашого фундаментального досвіду як досвіду розуміння, або досвіду сенсу, що являє собою не одну з наших здатностей, а первинний спосіб нашого буття в світі, за допомогою якого ми примиряємося з реальністю. Разом з тим, відзначається, що сенсу немає як такого ні в світі, ні в людині; сенс – це завжди зустріч, і умовою можливості будь-якого досвіду є фундаментальна відкритість та готовність визнати Іншого в його претензії на істину, тобто визнати його рівну свободу і рівну гідність (I). Таким чином, досвід права як рух від невизнання до взаємного визнання людей мислиться як невід'ємний аспект нашого досвіду буття в світі, який, проте, завжди супроводжується ризиком невизнання. Саме в цій зоні ризику, на півшляху від невизнання до стану миру, авторка локалізує право (II). У свою чергу досвід безправ'я розглядається як досвід радикального невизнання, що його переживають люди в ситуаціях, які в сучасній філософії концептуалізуються за допомогою поняття «надзвичайного стану». Згідно авторці, останнє не може бути вписано в правову реальність ані як «включене виключення», ані жодним іншим чином, оскільки як досвід політичного насильства, воно по суті є антитетичним досвіду права як досвіду визнання, натхненного утопією миру (III). ; Автор рассматривает право не с точки зрения его институциональной стороны, а с точки зрения опыта, то есть не как объект нашего познания или технического господства, а как то, что происходит с нами. С позиций феноменологической герменевтики проясняется сущность нашего фундаментального опыта как опыта понимания, или опыта смысла, который является не одной из наших способностей, а изначальным способом нашего бытия в мире, посредством которого мы примиряемся с реальностью. Вместе с тем, отмечается, что смысла нет как такового ни в мире, ни в человеке; смысл – это всегда встреча, и условием возможности всякого опыта является фундаментальная открытость и готовность признать Другого в его претензии на истину, то есть признать его равносвободу и равнодостоинство (I). Таким образом, опыт права как движение от непризнания к взаимному признанию людей мыслится как неотъемлемый аспект нашего опыта бытия в мире, который, однако, всегда сопровождается риском непризнания. Именно в этой зоне риска, на полпути от непризнания к состоянию мира, автор локализует право (II). В свою очередь опыт бесправия рассматривается как опыт радикального непризнания, переживаемый людьми в ситуациях, которые в современной философии концептуализируются посредством понятия «чрезвычайного положения». Согласно автору, последнее не может быть вписано в правовую реальность ни в качестве «включенного исключения», ни в каком другом качестве, поскольку, будучи опытом политического насилия, оно по сути антитетично опыту права как опыту признания, вдохновленному утопией мира (III). ; The author views law not from the point of view of its institutional side, but of experience, i.e. not as the object of our cognition or our technical domination, but as what happens to us. From the perspective of phenomenological hermeneutics, she highlights the essence of fundamental experience as an experience of understanding, or an experience of meaning, which is not one of our abilities, but the original way of our being in the world by which we come to terms with reality. At the same time, it is said that there is no meaning as such, either in the world or in a man himself; meaning is always a meeting, and the condition for the possibility of any experience is a fundamental openness and readiness to recognize the Other in his claim to truth, i.e. to recognize he to be equal to myself in freedom and dignity (I). Thus, an experience of law as a movement from non-recognition to mutual recognition by people of each other is thought of as an inherent aspect of our being in the world, which is always accompanied, however, by the risk of non-recognition. It is in this risky zone, halfway from non-recognition to the state of peace, that the author locates law (II). In turn, experience of lawlessness (equal to rightlessness) is regarded as a radical non-recognition experienced by people in situations that are conceptualized in modern philosophy as a "state of exception". According to the author, the latter cannot be inscribed in legal reality either as an "inclusive exclusion" or in any other capacity, since, as an experience of political violence, it is essentially antithetic to legal experience as an experience of recognition inspired by the utopia of peace (III).

Авторка розглядає право не з точки зору його інституційного аспекту, а з точки зору досвіду, тобто не як об'єкт нашого пізнання або технічного панування, а як те, що відбувається з нами. З позицій феноменологічної герменевтики проясняється сутність нашого фундаментального досвіду як досвіду розуміння, або досвіду сенсу, що являє собою не одну з наших здатностей, а первинний спосіб нашого буття в світі, за допомогою якого ми примиряємося з реальністю. Разом з тим, відзначається, що сенсу немає як такого ні в світі, ні в людині; сенс – це завжди зустріч, і умовою можливості будь-якого досвіду є фундаментальна відкритість та готовність визнати Іншого в його претензії на істину, тобто визнати його рівну свободу і рівну гідність (I). Таким чином, досвід права як рух від невизнання до взаємного визнання людей мислиться як невід'ємний аспект нашого досвіду буття в світі, який, проте, завжди супроводжується ризиком невизнання. Саме в цій зоні ризику, на півшляху від невизнання до стану миру, авторка локалізує право (II). У свою чергу досвід безправ'я розглядається як досвід радикального невизнання, що його переживають люди в ситуаціях, які в сучасній філософії концептуалізуються за допомогою поняття «надзвичайного стану». Згідно авторці, останнє не може бути вписано в правову реальність ані як «включене виключення», ані жодним іншим чином, оскільки як досвід політичного насильства, воно по суті є антитетичним досвіду права як досвіду визнання, натхненного утопією миру (III). ; Автор рассматривает право не с точки зрения его институциональной стороны, а с точки зрения опыта, то есть не как объект нашего познания или технического господства, а как то, что происходит с нами. С позиций феноменологической герменевтики проясняется сущность нашего фундаментального опыта как опыта понимания, или опыта смысла, который является не одной из наших способностей, а изначальным способом нашего бытия в мире, посредством которого мы примиряемся с реальностью. Вместе с тем, отмечается, что смысла нет как такового ни в мире, ни в человеке; смысл – это всегда встреча, и условием возможности всякого опыта является фундаментальная открытость и готовность признать Другого в его претензии на истину, то есть признать его равносвободу и равнодостоинство (I). Таким образом, опыт права как движение от непризнания к взаимному признанию людей мыслится как неотъемлемый аспект нашего опыта бытия в мире, который, однако, всегда сопровождается риском непризнания. Именно в этой зоне риска, на полпути от непризнания к состоянию мира, автор локализует право (II). В свою очередь опыт бесправия рассматривается как опыт радикального непризнания, переживаемый людьми в ситуациях, которые в современной философии концептуализируются посредством понятия «чрезвычайного положения». Согласно автору, последнее не может быть вписано в правовую реальность ни в качестве «включенного исключения», ни в каком другом качестве, поскольку, будучи опытом политического насилия, оно по сути антитетично опыту права как опыту признания, вдохновленному утопией мира (III). ; The author views law not from the point of view of its institutional side, but of experience, i.e. not as the object of our cognition or our technical domination, but as what happens to us. From the perspective of phenomenological hermeneutics, she highlights the essence of fundamental experience as an experience of understanding, or an experience of meaning, which is not one of our abilities, but the original way of our being in the world by which we come to terms with reality. At the same time, it is said that there is no meaning as such, either in the world or in a man himself; meaning is always a meeting, and the condition for the possibility of any experience is a fundamental openness and readiness to recognize the Other in his claim to truth, i.e. to recognize he to be equal to myself in freedom and dignity (I). Thus, an experience of law as a movement from non-recognition to mutual recognition by people of each other is thought of as an inherent aspect of our being in the world, which is always accompanied, however, by the risk of non-recognition. It is in this risky zone, halfway from non-recognition to the state of peace, that the author locates law (II). In turn, experience of lawlessness (equal to rightlessness) is regarded as a radical non-recognition experienced by people in situations that are conceptualized in modern philosophy as a "state of exception". According to the author, the latter cannot be inscribed in legal reality either as an "inclusive exclusion" or in any other capacity, since, as an experience of political violence, it is essentially antithetic to legal experience as an experience of recognition inspired by the utopia of peace (III).