Suchergebnisse

The article deals with the analysis of complex and multifaceted processes in the student sphere of Kyiv, Kharkiv, and partially Novorossiysk universities. The piece explores the problems of students' autonomy (Sunday's Schools, mutual benefit funds, libraries etc.), considered dangerous by the Russian Imperial government from 1861-1862. It is underscored that the refusal of the reigning regime to indulge the liberal movements of this time caused this wave of student unrest. However, it is important to note that a significant portion of department curators and professors did not support the government's actions. Special attention is paid to the insurgency of Polish students at the university of St. Volodymyr and the reaction of the others. The relations between the government and the Jewish students as well as the reasons for students' displeasure regarding some professors' pedagogical styles are addressed. It is possible to conclude that the control over students intensified, increasing preventive measures in the late 1860's as a direct result of these student protests. ; Статья анализирует сложные, неоднозначные процессы, которые происходили в студенческой среде Киевского, Харьковского, отчасти – Новороссийского университетов. В ней рассмотрены проблемы студенческого самоуправления (воскресные школы, кассы взаимопомощи, библиотеки и др.), которое уже с 1861–1862 гг. начало считаться властью опасным. Подчеркнуто, что отказ правящего режима от либеральных послаблений вызвал волну студенческих беспорядков. Замечено: часть попечителей учебных округов и профессоров не поддерживала таких действий власти. Акцентировано внимание на выступлениях студентов-поляков университета св. Владимира, реакции на них других слушателей. В границах данной статьи рассмотрено отношение власти к студентам-евреям; причины недовольства студентами преподаванием некоторых профессоров. Сделан вывод об усилении контроля за студентами, увеличении запретных мер в конце 60-х гг. ; Стаття аналізує складні, неоднозначні процеси, які відбувалися у студентському середовищі Київського, Харківського, частково – Новоросійського університетів. У ній розглянуто проблеми студентського самоврядування (недільні школи, каси взаємодопомоги, бібліотеки та ін.), яке вже з 1861–1862 рр. влада почала вважати небезпечним. Підкреслено, що відмова правлячого режиму від ліберальних послаблень спричинила хвилю студентських заворушень. Зауважено: частина попечителів навчальних округів та професорів не підтримувала таких дій влади. Акцентовано увагу на виступах студентів-поляків університету св. Володимира, реакції на них інших слухачів. У межах цієї статті розглянуто ставлення влади до студентів-євреїв; причини незадоволення студентами викладанням деяких професорів. Зроблено висновок щодо посилення контролю за студентами, збільшення заборонних заходів в кінці 60-х рр.

The problem of collaboration in Nazi-occupied Ukraine and Western Europe by Germany and its allies is discusses in this article. It is emphasized that almost 75 years after the end of World War II, discussions on this issue have not stopped yet, which intensified after Western historians proved the futility of the efforts of a number of politicians to present a number of nations as exclusively victims of the invaders. Some examples of such attempts made by Charles de Gaulle in France are cited in the article. Analysis of English- and German-language historiographical sources of the late XX – early XXI centuries testifies that the authors deviate from the «black and white» opposition of the «collaboration-resistance» ligament and prove that there were a lot of «gray zones» in it. We are also talking about those varieties of the occupation regime that inevitably predetermined the scale and forms of collaboration and its impact on the society. The history of the appearance of the interpretation of the «collaboration» concept starting with the XIX century and its political and emotional interpretation during World War II is considered. It is proved that in almost all European countries including Ukraine the number of active collaborators that is individuals who collaborated with the occupiers on an ideological basis remained small. The vast majority of citizens adapted to the situation choosing the model of behavior that corresponded to their moral and ethical qualities. Considerable attention is paid to the analysis of the motives of collaboration, the spectrum of which was very diverse. In addition it is very difficult to establish the true reasons for cooperation with the occupiers because the collaborators understood well the attitude towards them in the society and therefore disguised themselves. The conclusion of the authors of monographs and articles is unequivocal: the occupation regime in Ukraine and in the countries of Western Europe differed significantly in character especially in terms of cruelty and cynicism.It has been established that helpfulness or passive helpfulness was characteristic for most Western Europeans. Neither resistance nor active cooperation with the occupiers was equally undesirable for them. It is noted that the attempts to selectively read the past still do not stop which is unacceptable from the point of view of the true memory of World War II. The conclusion that the collaboration is more beneficial for the occupiers cannot be an excuse for hiding the facts of cooperation with the occupiers of the local population. ; В статье подан анализ процессов коллаборации населения оккупированной гитлеровской Германией Украины и стран Западной Европы. Обращено внимание на сложность, болезненность этой темы, она вызывает много острых споров, недоразумений. Подчеркнуто, что после окончания Второй мировой войны во многих странах в дихотомии «жертва-преступник» пытались вызнать для себя лишь первое понятие. Авторы раскрывают особенности оккупационной политики рейха, которые в значительной мере определяли формы и масштабы коллаборации. Доказано: активными коллаборантами, что сотрудничали с оккупантами на идеологической почве, было незначительное количество граждан. Основное внимание уделено особенностям форм коллаборации в Украине и Западной Европе, обозначены те причины, которые привели к кардинально разным моделям коллаборации. Сделан вывод относительно практической фатальности форм сотрудничества части населения с оккупантами, хотя для последних коллаборация оказалась намного более выгодной. ; У статті подано аналіз процесів колаборації населення окупованої гітлерівською Німеччиною України та держав Західної Європи. Звернуто увагу на складність, болісність цієї теми, вона викликає багато гострих дебатів, непорозумінь. Наголошено, що після закінчення Другої світової війни у багатьох країнах у дихотомії «жертва-злочинець» намагалися визнати для себе лише перше поняття. Автори розкривають особливості окупаційної політики рейху, які значною мірою визначали форми та масштаби колаборації. Доведено: активними колаборантами, що співпрацювали з окупантами на ідеологічному ґрунті була незначна кількість громадян. Основну увагу приділено особливостям форм колаборації в Україні та Західній Європі, визначено ті причини, які призвели до кардинально різних моделей колаборації. Зроблено висновок щодо практичної фатальності форм співробітництва частини населення з окупантами, хоча для останніх колаборація виявилася набагато вигіднішою.