Suchergebnisse

The article examines one of the main institutes of criminal law: crime. It is emphasized that a significant reform of the political system, models of the functioning of the economy, and the direction of social policy that occur in a particular state, always requires corresponding changes in all branches of legislation. Such processes are also characteristic of Ukraine today, in which for several years there have been attempts at reforming transformations of the main processes of state building, and therefore changing the law as a certain normative "tool" for the implementation of such intentions is an objective necessity. In our country such changes apply to all branches of the law, including criminal law. Such changes relate to (should relate to) all institutes of criminal law, but there are some that are fundamental, which determine its content, subject, main function and its other features. One of the main, pivotal institutions of criminal law is crime. Attention is drawn to the existing foreign practice of defining this institute. States areclassified according to their existing rules for defining the concept of crime.It is established that today there are two main ways of determining this institution: formal and formal-material, and also are indicated a number of countries in whose legislation this institute is not officially defined. Special attention is drawn to the national practice of defining the concept of crime, starting with more than 170 years of history of its definition in Ukraine, its definition in the next four Criminal Codes and ending with its definition in the current Criminal Code. A number of intermediate definitions and a final conclusion are proposed, based on the thesis that the importance of a legislative definition of crime is an important condition for its application, scientific and practical interpretation, and doctrinal analysis. ; У статті досліджується один з основних інститутів кримінального законодавства: злочин. Підкреслюється, що значне реформування політичного устрою, моделі функціонування економіки, спрямованості соціальної політики, які відбуваються у конкретній державі, завжди потребують відповідних змін у усіх галузях законодавства. Такі процеси характерні сьогодні і для України, у якій вже низку років відбуваються спроби реформаторських перетворень основних процесів державного будівництва, і тому зміна законодавства як певного нормативного «інструменту» здійснення таких намірів є об'єктивною необхідністю. Тому і в нашій державі такі зміни торкаються усіх галузей законодавства, в тому числі і кримінального законодавства. Такі зміни у цьому законодавстві торкаються (повинні торкатися) усіх інститутів кримінального законодавства, але є декілька, які, безумовно, є основними у цій галузі законодавства, бо саме вони визначають її зміст, предмет, основну функцію та інші її ознаки. Одним з основних, стержневих інститутів кримінального законодавства є злочин. Звертається увага на існуючу зарубіжну практику визначення цього інституту. Класифікуються держави в залежності від існуючих у них правил визначення поняття злочину. Встановлюється, що сьогодні існує два основних способу визначення цього інституту: формальний та формально-матеріальний, а також є низка країн, в законодавстві яких цей інститут офіційно не визначається. Спеціальна увага звертається на національну практику визначення поняття злочину, починаючи з понад 170 річної історії його визначення на теренах України, його визначення у чотирьох наступних Кримінальних кодексах і закінчуючи його визначенням в чинному Кримінальному кодексі. Відзначено особливості визначення злочину у чинному кодексі, яке «складається» так би мовити з положень низки кримінально-правових норм. Пропонується низка проміжних визначень та остаточний висновок, в основі якого простежується теза, що важливість законодавчого визначення поняття злочину є важливою умовою для його застосування, науково-практичного тлумачення, доктринального аналізу.

Criminal legislation, regardless of the form in which it exists (codified normative legal act or a number of laws providing for criminal liability), should always contain a number of basic institutions, which, in essence, determine the content and characteristics of such legislation. Firstly, availability of such institutions is mandatory, and secondly, for a more realistic assessment of the content of this legislation, they should be fixed in the legislative definition. One of these main institutions is the task of criminal law, that is, what is intended to be implemented when applying this particular legislation. Ukrainian criminal law during the XX - XXI centuries has had three CC (1922, 1927 and 1960) and the current Criminal Code of 2001. All of them contained a definition of such tasks. Moreover, they have both common signs and signs that differ. This looks natural, because the task of the Criminal Code at each stage of the development of statehood is, in many ways, a "derivative" of the general political, socio-economic, legal and other processes that occur at each specific stage of the development of statehood. Research conducted on this issue can be divided into two main areas. The first is a study of domestic experience, the current state of criminal law and the development of relevant draft legislation and the necessary recommendations. The second direction is conducting comparative legal studies, which should provide an opportunity to study the experience of foreign countries regarding the tasks of criminal law. Conducting research in the comparative legal aspect allowsformulating a number of provisions. The first, which is more formal, is connected with the fact that the countries whose criminal legislation was analyzed can be divided into two general groups: countries where definitions of tasks of criminal legislation is available and where is not. In turn, in those countries where the definition of tasks of the criminal law exists, it is worded either in a broader or a less broad, a shorter forms. An analysis of the existing definitions of criminal law tasks allows noting that they traditionally describe the objects of protection of the criminal law. At the same time, regarding the impact of its application on a specific person (group of persons, population), it is observed discrepancies of a terminological and substantial nature. Another, more general, conclusion is that the task of criminal law allows for the implementation of two main provisions. The first position: the task of criminal law "announces" what for the criminal law exists in the state, what tasks the state sets by adopting the relevant legislation. Second: the formulation and proclamation of the task of the criminal law allows it to be implemented in practical application. ; Кримінальне законодавство, поза залежності від того, в якій формі воно існує (кодифікований нормативно-правовий акт чи низка законів, які передбачають кримінальну відповідальність), завжди має (повинно мати) цілий ряд основних інститутів, які, по суті, визначають зміст, характеристики, ознаки такого законодавства. Причому, по-перше, наявність таких інститутів є обов'язково необхідним, а, по-друге, для більш реальної оцінки саме змісту цього законодавства вони повинні бути закріплені у законодавчому визначенні. Одним з таких основних інститутів є завдання кримінального законодавства, тобто те, що призначене для виконання при застосуванні саме цього законодавства. Українське кримінальне законодавство протягом ХХ – ХХІ сторіч мало три КК (1922, 1927 і 1960 років) і КК 2001 року, який діє зараз. Всі вони мали і мають визначення таких завдань. Причому, вони мають як спільні ознаки, так і ознаки, які відрізняються. Це виглядає природно, тому що завдання КК на кожному етапі розвитку державності, багато в чому, є «похідними» від тих загальних політичних, соціаль-но-економічних, правових та інших процесів, які відбуваються на кожному конкретному етапі розвитку державності. Дослідження, які проводяться з цього приводу, можливо розділити надва основні напрямки. Перший - це дослідження вітчизняного досвіду, сучасного стану кримінального законодавства та розробка відповідних проектів законодавства та необхідних рекомендацій. Другий напрямок - проведення порівняльно-правових досліджень, які повинні надати можливість вивчення досвіду зарубіжних країн щодо завдань кримінального законодавства. Здійснення дослідження саме у порівняльно-правовому напрямку дає змогу сформулювати низку положень. Перше, яке є більш формальним, пов'язане з тим, що країни, кримінальне законодавство яких аналізувалось, можливо розділити на дві загальні групи: де визначення завдань такого законодавства є і де його немає. В свою чергу, у тих країнах, де таке визначення існує, воно має вираз у двох видах: більш широке і менш широке, тобто більш стисле. Аналіз визначень завдань кримінального законодавства, що існують, дозволяє відзначити, що традиційним в них є визначення об'єктів охорони кримінального законодавства. В той же час, відносно впливу його застосування на конкретну особу (групу осіб, населення), слід констатувати, що тут є розбіжності термінологічного та змістовного характеру. Ще один, більш загальний, висновок полягає в тому, що завдання кримінального законодавства повинно надавати можливість реалізації двом основним положенням. Перше, воно повинно «оприлюднювати» для усіх положення про те: для чого існує в державі кримінальне законодавство, яке завдання має держава, приймаючи відповідне законодавство. Друге: закріплення та проголошення завдання кримінального законодавства дає змогу його виконання при практичному застосуванні.