Suchergebnisse

Презентовано аналітичну проекцію соцієтальної кризи в Укра- їні. Описано системи координат, що виявлюють відповідні зрізи соцієталь- ної кризи, а саме: системні координати, відображені кризою основних сфер соціальної системи (політико-правової, економічної, соціальної, культур- ної); структурні координати, полюси якої складає криза інституцій; криза інтересів та цілей; криза цінностей; криза ідентичностей; темпоральні коор- динати, що відтворюють кризові цикли національно-державного розвитку України; соціально-психологічні координати, що дають змогу розглянути проблему кризової (масової) свідомості на рівні соціально-психологічних феноменів (за домінуючим типом соціальних переживань та формами со- ціально-психологічного мислення). Кожен з кризових зрізів характеризує цілком конкретну сторону соцієтальної кризи, яка може розглядатися як у відносній автономності, так і у щільній взаємозалежності з іншими її сторонами. У своєму поєднанні в кожному новому зрізі компоненти соці- єтальної кризи відтворюють її нову якість (ефект синергії). У сукупності вони формують складну (багатофакторну), суперечливу (різновекторну) та динамічну архітектоніку соцієтальної кризи в Україні, де кожне явище (її структуруючий компонент) можна розглядати і як причину, і як наслідок конфліктно-конфронтаційних тенденцій національно-державного розвитку України. Стверджується, що глибока соцієтальна криза актуалізує пробле- му забезпечення безпеки і стабільності сталого розвитку в Україні. У свою чергу, практична реалізація концепції сталого розвитку в Україні в умовах соцієтальної кризи залежить від ефективності державного антикризового управління, його стратегії і тактики, можливостей прогнозування та вра- хування ризиків, що провокують кризові стани. Здійснена аналітична про- екція соцієтальної кризи розкриває потенціал та можливості соціальної архетипіки як діагностичного інструментарію державного антикризового управління.

Порушено проблему інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління в частині соціального прогнозування. Виокремлено наступні проблемні зрізи, які особливо важливі для України як країни, що пе- ребуває у стані пролонгованої соцієтальної кризи і на тлі якої змушує відпові- дати на постпандемійні виклики сьогодення. Перший зріз стосується розроб- лення психологічно-обґрунтованих стратегій та технологій антикризового управління, що характеризує здатність державно-управлінського корпусу до перспективного бачення та стратегічного мислення. Другий зріз стосується розроблення психологічно обґрунтованих підходів до здійснення соціаль- ного прогнозування. Обидві проблемні зрізи взаємозалежні й обумовлюють один одне та, водночас, потребують уточнення в частині актуалізації власне їх соціально-психологічної обґрунтованості. Таким чином, проблема поля- гає в окресленні можливостей та меж застосування психологічних підходів у соціальному прогнозуванні (на прикладі соціальної архетипіки та соціології уявного Ж. Дюрана). Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що під час прогнозування необхідно враховувати не тільки особливості тієї чи іншої ситуації, а й відповідний (характерний для ситуації) психологічний стан соціальних груп і спільнот. З огляду на те, що прогноз мо- же виконувати як попереджувальну, так і мотиваційну функцію, недооцінка значущості аналізу ірраціональної сфери масової (колективної) свідомості в єдності її свідомих та несвідомих компонентів може виявитися невиправда- ним недбальством. Врахування мотиваційної складової людської поведінки, що зазнає впливу як свідомих, так і несвідомих компонентів, може суттєво розширити методологічний арсенал прогностики. Своєю чергою, це актуалі- зує запит на узагальнення доробку соціально-психологічної науки та визна- чення психологічних принципів при прогнозуванні соціальних процесів, що потребує подальшої кропіткої роботи.