Search results

The article is devoted to the personality of Yevhen Olesnytskyi, who belongs to the group of almost forgotten by now Galician politicians and lawyers of the end of the XIX and early XX centuries, who, however, played at one time an outstanding role in the struggle of the Ukrainian people of Galicia against the power and political oppression of foreign powers, as well as for the creation of their own statehood and law. The organizer of the public-political life of Galicia, especially in Stryi, he was one of the organizers of Ukrainian business associations, of the Ukrainian National-Democratic Party during the Austrian rule over the Galician region, the deputy of the Diet of Galicia and Lodomeria as well as of the Austrian Parliament, the founder of the Ukrainian «Legal Magazine», the publisher of «Rus'-Ukrainian Library», a well-known lawyer – the merits of Olesnytskyi before the Ukrainian national movement cannot be listed comprehensively. He maintained close relations with I. Franko, serving as the prototype of protagonist in the narrative by the latter called «Fateful Crossroads».It is noted that Y. Olesnytskyi was born in 1860 in Ternopil region in the family of a Greek-Catholic priest. After graduating from the Ternopil gymnasium he entered the Faculty of Law at Lviv University. Both at the gymnasium and university he took an active part in the Ukrainian youth national movement. At the university he met I. Franko, whom he often visited in his home, took part in the actual discussions taking place there. After graduating from the University in 1883, he took an advocacy practice, during which he was actively engaged in socio-political, cultural and educational activities. He acted as a journalist, publicist, editor, publisher, translator, and others.In 1891, he opened his own law office in Stryi, where he demonstrated his case-law and spoke himself Ukrainian at court hearings (in Galicia, the Polish language was dominant in all areas of life during that times). Olesnytskyi became the initiator and organizer of the Ukrainian cultural and educational, economic and socio-political movement in the Stryi region, initiated the construction of the «People's House» in the city, led the local «Prosvita», at his own expense published Ukrainian books, including the works by T. Shevchenko, H. Kvitka-Osnovyanenko and others.It is also stated that in 1900, the Ukrainian population of Stryi elected him, despite the persistent opposition of the authorities and the Poles, a deputy to the Diet of Galicia and Lodomeria, where he became the head of the Ukrainian ambassadorial fraction soon. In 1907, he became also a deputy to the Austrian Parliament. In the Diet and in Parliament he actively defended the interests of the Ukrainian population. He addressed (repeatedly) the proposals to split Galicia into separate Ukrainian and Polish crown territories, to open a Ukrainian university in Lviv etc. Since 1909, Olesnytskyi lived in Lviv, during the First World War – in Vienna, where he died in October 1917 from heart disease. Buried in Stryi, where now there is a street called after his name. ; Постать Євгена Олесницького належить до плеяди нині майже забутих галицьких політичних діячів та правників кінця ХІХ – початку ХХ ст., які, однак, відігравали свого часу видатну роль у боротьбі українського народу Галичини проти влади і політичного гніту чужоземних держав, за створення власної державності і права. Організатор громадсько-політичного життя Галичини, особливо на Стрийщині, один з організаторів українських господарських товариств, Української національно-демократичної партії в часи австрійсь­кого панування над Галицьким краєм, посол Галицького крайового сейму та австрійського парламенту, засновник українського «Часопису правничого», видавець «Русько-Українсь­кої бібліотеки», відомий адвокат – заслуг Олесницького перед українським національним рухом не перелічити. Він підтримував тісні стосунки з І. Франком, послужив прототипом головного героя повісті останнього «Перехресні стежки».Народився Є. Олесницький у 1860 року на Тернопільщині у сім'ї греко-католицького священика. Після закінчення Тернопільської гімназії поступив на юридичний факультет Львівського університету. У гімназії і університеті приймав активну участь в українському молодіжному національному русі. В університеті познайомився з І. Франком, якого часто відвідував у його помешканні, приймав участь у актуальних дискусіях, які там відбувалися. Після закінчення у 1883 році університету проходив адвокатську практику, під час якої актив­но займався громадсько-політичною та культурно-просвітницькою діяльністю. Висту­пав як журналіст, публіцист, редактор, видавець, перекладач і ін.У 1891 році відкрив у Стрию власну адвокатську контору, у якій демонстративно вів діловодство і сам виступав у процесах українською мовою (у Галичині в усіх сферах життя тоді домінувала польська мова). Олесницький став на Стрийщині ініціатором і організато­ром українського культурно-просвітницького, економічного і соціально-політичного руху, став ініціатором будівництва у місті «Народного дому», головою місцевої «Просвіти», на власні кошти видавав українські книжки у тому числі твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка і ін.У 1900 році українське населення Стрийщини обрало його, не дивлячись на завзяту протидію властей і поляків, послом до Галицького крайового сейму, де він невдовзі став головою українського посольської фракції. У 1907 році він став ще й послом до австрійського парламенту. У сеймі і в парламенті активно захищав інтереси українського населення. Вис­тупав (неодноразово) з пропозиціями поділити Галичину на окремі український і польський коронні краї, відкрити український університет у Львові і ін. З 1909 року Олесницький проживав у Львові, в роки Першої світової війни – у Відні, де й помер у жовтні 1917 році від хвороби серця. Похований у Стрию де тепер є вулиця, названа його іменем.

World War I, in which 33 countries with population of 1,5 billion people were involved, was coming to the end. Powerful social and national liberation movement broke out in many European countries, especially in multinational empires. The same processes took place in Eastern Galicia, which was inhabited mostly by Ukrainians and was a part of Austria-Hungary (since 1772). Hungary, Czechoslovakia and Yugoslavia proclaimed their state independence in October 1918, and Poland – in November of the same year.Ukrainian National Council (further – UNC), governing state political authority of Ukrainians of the region was founded on October 18, 1918. Ukrainian politicians found out that Poles intended to take power in whole Galicia and merge it to Poland in early November. In order to avoid it, UNC decided to take power in Eastern Galicia immediately. It happened with the help of military forces in Lviv on November 1, 1918, and in few days – in whole region. However, Polish army attacked Ukrainians right after. Small conflicts led to a real war.Western Ukrainian People's Republic (ZUNR) was chosen as a name of a new sovereign state on UNC session on November 9. A yellow lion on blue background as emblem and blue-yellow flag were settled as symbols of the county. The government of ZUNR was formed the same day. K. Levytskyi was elected as head of State Secretary. The government contained of 14 Ministries – State Secretaries. Delegation was sent to Kyiv in order to learn about current political situation in Ukraine and whether ZUNR can join the whole country.UNC adopted «Temporary Main Law of the ZUNR» (temporary Constitution) on November 13. Local state-administrative authorities were being formed rushly. Appropriate commissars, elected by populace, headed them in districts, cities, villages. Collegiate advisory authority – District National Councils, city and public (village) councils were created with them.UNC presidium and its Department (Vydil), which acted as collegiate President, were settled early January 1919.New court system started with adopting of Law «On Juridical System». New Prosecutor's Office and Gendarmerie started simultaneously, functioning of notary and advocacy were renewed.Military forces of ZUNR have been being created insistently – Ukrainian Galician Army accounted about 125 thousand soldiers in spring 1919. It consisted of different corps, including air regiment. ZUNR worked effectively and precisely and its army defeated enemies bravely. ; Проаналізовано історично-правовий досвід знаменної події в історії українського державотворення – періоду проголошення та діяльності суверенної української держави на території Східної Галичини – Західноукраїнської Народної Республіки, сторіччя існування якої сучасна Україна, особливо Галичина, відзначає у ці листопадові дні.Розглянуто політичні передумови проголошення ЗУНР, формування її центрального (Українська Національна Рада у якості парламенту, Державного Секретаріату – уряду) та місцевого державного апарату влади й управління, системи правоохороних органів, судової влади. Особливу увагу, серед іншого, приділено формуванню та орга­нізації Збройних сил республіки – Української галицької армії (УГА). Також ідеться про творення правової основи діяльності ЗУНР – її конституційне законодавство, зокрема про Тимчасовий Основний закон народної республіки.Вказані позиції набирають особливої актуальності у контексті факту, що своєї держави український народ не мав протягом багатьох століть, оскільки його землі були загарбані агресивними сусідами, а народ поневолений.

In September 2017, 230 years have passed since the entry into force of the Constitution of the United States of America – the Basic Law of the recently created independent state, which liberated itself from the colonial dependence on England by armed action. To the adoption of the Constitution preceded the adoption by the country's parliament – the Convention of two more constitutional laws – the Declaration of Independence (1776) and the Articles of Confederation (1781).The USA Constitution 1787 legalized the creation of a single union state – a federation, which was created by 13 former British colonies in North America, and since the beginning of the war with England (1775) – the states.The Constitution, which in the history of becoming not only American, but also world constitutionalism, became its forerunner, the first active constitution in the world, is rather small in scope: it has seven articles, which, however, are divided into sections. The basis of the construction of the federal state apparatus is the principle of the distribution of power – on the legislative, executive and judicial branches. Legislative power is conferred on the Congress, which consists of two chambers and elected by the citizens; executive power – the president, who is also elected by the citizens, but by the two-stage elections procedure; judicial – the Supreme Court, which is appointed by the president, but in agreement with the upper house of Congress – the Senate. All three branches of power mutually complement and control each other, which became a guarantee against possible dictates of one of them or the establishment of authoritarian, dictatorial power.It is also important that, unlike Europe, where at that time there were mostly absolute or semi-absolute monarchies, in the United States the Constitution introduced a republican form of government – both for the federation and for the states.The Constitution of 1787, with all its positivity and democracy, was not deprived of some of the shortcomings mentioned in the article.In particular, we mean silent preservation on the territory of the country of slavery, for which the delegates of all the southern states stood firmly, and eventually some politicians from the central and northern states. Becides that there was a complete disregard for the rights of the indigenous population – the Indians, who were not considered to be valuable people, but a «wild beasts», which must be destroyed.Perhaps the most important disadvantage of the Constitution was that there was a complete lack of a section on democratic rights and freedoms of citizens in its text, which soon became the pretext for several states to refuse ratification of the Constitution. Congressmans-legislators were forced to assure the citizens and the power of these states that in the near future they would supplement the text of the Constitution with the relevant section, and this was done.One can not but mention that the text of the Constitution can sometimes be interpreted differently, that is ambiguous, which in the future really led to misunderstandings between the US authorities, authorities and citizens, and so on.However, these disadvantages do not reduce the historic significance of the US Constitution. ; У вересні 2017 року виповнюється 230 років від часу, коли вступила у дію Конституція Сполучених Штатів Америки – Основний закон тоді недавно створеної незалежної держави.Конституція, яка в історії становлення не тільки американського, а й світового конституціоналізму стала його провісником, першою діючою конституцією у світі, невелика за обсягом: вона налічує сім статей. В основу побудови федерального державного апарату покладено принцип розподілу влади – на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Усі три гілки влади взаємно себе доповнюють і контролюють, що стало запорукою від можливого диктату однієї з них чи встановленню авторитарної, диктаторської влади.Важливо і те, що на відміну від Європи, де в той час існували переважно абсолютні чи напівабсолютні монархії, у США Конституція увела республіканську форму правління – як для федерації, так і для штатів.При усій позитивності і демократизмі, Конституція 1787 року не була позбавлена й деяких недоліків. Серед таких: мовчазне збереження на території країни рабства; повне ігнорування прав тубільного населення – індіанців; у її тексті був повністю відсутній розділ про демократичні права та свободи громадян, що невдовзі стало приводом для кількох штатів для відмови у ратифікації Конституції; текст Конституції іноді можна тлумачити по-різному, тобто неоднозначно.Однак вказані недоліки не применшують історичної значущості Конституції США.

A century ago, in 1918 in Europe (including Ukraine) the events of great historical importance took place. The author of the article, professor of jurisprudence B. Tyshchik inquires into them in general features, as they had significant and sometimes decisive influence on the fates of many European nations and states.One of such fateful events is the end of the First World War, which lasted more then four years and in which 33 countries with population over 1,5 billion people participated. The war ended with the enactment of the Versailles Peace Treaty which was signed by the participating countries on June 28 1919.The war led not only to the dissolution of four powerful empires – Austria-Hungary, Germany, Russia and Turkey, but also to the rise of such new independent states as Poland, Hungary, Сzechoslovakia and Yugoslavia.As a result of the war and revolutionary movement which had begun in Europe in 1917–1918, the republican governments were established in Russia, Austria and Germany. Moreover, new democratic constitytion stated, that such categories of people as minor ethnic groups etc, earlier deprived of basic human rights, would enjoy all the human rights to the full extent.In several European countries women obtained their political rights (sufragge in particural) for the first time. (Constitution of USSR 1918 etc.).On 9th (22) January 1918 the Central Counsel of Ukraine, created in March 1917 as the highest All-Ukrainian representative action body, issued the Fourth Universal, declaring full independence of The Ukrainian People's Republic, which was recognised by 15 countries that year.In February 1918 the delegation of the Central Council of Ukraine signed a Peace Treaty with the members of Quadruple Alliance (Austria-Hungary, Germany, Bulgaria and Turkey). In April the constitution of UPR was adopted by the Central Council.In the same year in Western Ukrainian territory (in Eastern Galicia) West Ukrainian People's Republic, whose centenarioan anniversary we are going to celebrate this spring, was proclaimed. ; Століття тому – 1918-го року – у Європі (у тому числі в Україні) відбулися дуже важливі за своїм історичним значенням події. Передусім ідеться про закінчення Першої світової війни й укладення Версальського мирного договору.Війна призвела до розпаду чотирьох імперій – Австро-Угорської, Німецької, Російської і Турецької, виникнення у Європі нових незалежних держав – Польщі, Угорщини, Чехо-Словаччини, Югославії.Унаслідок війни і революційного руху, що розгорнувся у Європі упродовж 1917–1918 років, проголошено республіканську форму правління у Росії, Австрії, Німеччині. Прийнято демократичні закони конституційного характеру, проголошено відсутні до цього часу права і свободи громадян, права національних меншин.У кількох європейських країнах уперше надано політичні права (зокрема, виборче право) жінкам (Конституція РР СРСР 1918 року, і ін.).У січні 9 (22) 1918 року Українська Центральна рада прийняла Четвертий універсал, яким проголошено повну державну незалежність Української Народної Республіки, яку вже цього ж року визнало понад 15 країн світу.У лютому 1918 року делегація Центральної Ради підписала з країнами Четверного союзу мирний договір. У квітні Українська Центральна Рада прийняла Конституцію УНР.Того ж 1918 року на західноукраїнських землях (у Східній Галичині) була проголошена Західно-Українська Народна Республіка.

In 2014 the current department of history of state, law, political and legal doctrines celebrated the 230-th anniversary since its establishment. At various times in this departmet worked many famous historians of law – professors, doctors of law, associate professors, honorary member of the European Academies of Sciences and others. Mostly of them now almost all forgotten. So this writer is willing to return from oblivion the identity of one of these leturers of the department – Alexander Nadraga. He was born in 1885, graduated from high school in Lviv, and in 1909 – Law Faculty of Lviv University. Alexander Nadraha worked as a lawyer, defended his dissertation and passed the exams received a scientific degree of doctor of law. As professor from 1909 he began teaching Roman law in Ukrainian secret university in Lviv, and from 1939 – Civil and Roman law in the Greek Catholic Theological Academy.Alexander Nadraha was a member of the Taras Shevchenko Scientific Society of Lviv, one of the founders of the Ukrainian Union of Advocates in Poland, co-editor of magazine «Life and Law».When in Lviv in October 1939 opened Ukrainian Soviet university and, among others, the department of the history of state and law, Alexander Nadraha was invited to teach Roman law, taking the post of acting Professor. He prepared a manual on this subject, and a manual on civil law (as co-autor). During the war, the university does not act, and Alexander Nadraha worked as a lawyer, staying in Lviv. When in 1944 Lviv was liberated from the Nazi occupiers, in September university resumed its activity, and Alexander Nadraha returned to work at the department. In April 1946 he was awarded the rank of associate professor by a decision of the Higher Attestation Commission of the Ministry of Higher Education of the USSR. Later, he continued to lead the course of Roman law in Lviv University. Alexander Nadraha was fluent in Polish and German, quite good – French and Latin. Its apartments visited Bishop Y. Slipyy, Archimandrite K. Sheptytskyy and many other people – professors, lawyers etc. Someone told the KGB about «nationalist turnout» in the apartment scholar.In October 1947, Alexander Nadraha was arrested «with the assistance of Ukrainian nationalist gangs» and was taken to Siberia with his family. In Galychyna they were allowed to return (but not in Lviv) in 1959. In April 1962 Associate Professor Alexander Nadraha died and was buried in Lviv. ; В історії становлення та розвитку юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, якому цього року виповнилося 232 роки від дня утворення, є ще чимало маловідомих подій, особистостей, зокрема професорів і доцентів, які свого часу відіграли певну роль у цій історії.Однією з таких маловідомих постатей є доктор права, доцент, дійсний член Львівського Наукового Товариства ім. Шевченка Олександр Надрага. Він працював на факультеті у перші повоєнні роки, потім був репресований і засланий у Сибір.Після закінчення юридичного факультету (у 1909 році) Львівського університету О. А. Надрага став відомим адвокатом, був заступником повітового комісара ЗУНР продовж 1918–1919 років, працював викладачем римського права в Українському таєм­ному універ­ситеті у Львові, згодом –цивільного права у Богословській греко-католицькій академії, був одним із засновників Українського союзу адвокатів у Галичині. 1911року став доктором права.Коли у 1939 році у Львові відкрито український радянський університет (з 1940 року імені Івана Франка), О. А. Надрагу запрошено читати курс римського права з титулом в. о. професора. Підготував кілька навчальних посібників. Після звільнення Львова від нацистів продовжив викладацьку працю в університеті, у 1946 році отримав офіційне звання доцента. Мав понад два десятки наукових публікацій. Восени О. А. Надрагу репресовано – «за содействие бандам ОУН», разом з сім'єю вивезено у Сибір. Повернувся в Галичину 1959 року.Про особу О. А. Надраги і його працю на юридичному факультеті Львівського університету до цього часу не було жодних публікацій, тому подальша праця, зокрема над вивченням його наукової спадщини ще попереду.

In January 1661 the Polish King Jan Kazimierz signed a diploma granting Lviv Jesuit College «dignity Academy and the title of the University».Two faculties – the philosophical and theological – were established. University in Lviv stopped activity with the loss of Poland's independence (XVIII cent.); resumed it in 1784 within 4 faculties other than the previous two – even medical and legal. Then at the faculty of law were established 5 departments, including Department of history of Roman, German and Austrian law. Study at the faculty lasted 4 years.Department at various times headed by prof. K. Liske, prof. F. Zrodlovskyy and others. In the 1887 by decision of the administration and the Senate of the Universitywasestablished also department of Polish law. Its head was well-known at that time professor O. Baltser. He was, moreover, a member of the examination committee judges of Lviv judicial district, a member of the Senate of the University, twice elected dean of faculty,once– Rector of the University, was a member of several European Academies of Sciences.With the restoration of an independent Polish state (1918) chair was renamed the department of history and law Poland. Its then headed by prof. O. Baltser. In 1920 the also was established department of Western European law. It was led by prof. A. Halban. In 1933 both departments were joined in the department of history of order and law. It was led by prof. P. Dombkovskyy– also known in Poland and abroad scholar, author of several books and monographs, academic and several foreign Polish Academy of Sciences, Dean of the Faculty twice. The department consisted of 5 lecturers.During the Second World War the University did not work, briefly resumed activity in October 1939, when the Red Army occupied Galicia. Then began the German-Soviet war. With the expulsion of Nazi troops from Ukraine in August 1944 the University resumed its activity, which even in 1940 was named after Ivan Franko.Formations, among others, the department of general history of state and law (headed by P. Dombkovskyy) and the department of history of state and law of the USSR (it was headed by prof. K. Koranyy). Subject general history of law covered 86 hours lecture and 40 hours seminars, the department also was teach Roman law (80 and 40 hours). In late 1944, both departments joined into a single department of history of law. Soon (in 1950) it is connected also the department of theory of law. After the death of prof. Dombkovskyy (1950) consistently led the department known and respected scientists – professorsP. Nedbaylo, V. Kalynovych, V.Sokurenko. Now the department of history of state, law and political-legal doctrines (the name its received in 2008, after the formation of the department of theory and philosophy of law) is headby prof. B. Tyshchyk. The department has 10 lecturers, 3 technicians, read the 5 basic items and some special courses. At the department operates postgraduate, processed actual scientific theme, organized themed scientific conferences. During 1944–2014 lecturers published about 50 monographs, 120 other books and materials. The department has trained more than 50 candidates, 7 – doctors. ; Розглянуто історію створення кафедри, її розвиток, предмети, які читалися і читаються на кафедрі, її завідувачів (з поданням основних моментів біографії) та викладачів. Описано навчально-методичну діяльність кафедри, наукові публікації, керівництво студентською науковою роботою, підготовку аспірантів, участь викладачів у наукових конференціях, симпозіумах, правотворчій роботі та ін.

The article examines the emergence and development in the first decade of the newly independent North American state – the United States, the most important principles of American constitutionalism.In particular, the article is devoted to the Constitution and bills of separate states, which have proclaimed their independence during the Liberation War with England (70–80 years of the eighteenth century), Declaration of Independence (1776) and its most important constitutional principles, including an inalienable natural rights of humans, and most importantly, about the basic principles of the U.S. Constitution in 1787, the adoption of which was accompanied by a sharp political struggle between Federalists and Antifederalists on a draft the Constitution in a session of Congress. ; У статті досліджено проблеми з історії становлення американського конституціона­лізму у період виникнення незалежної північноамериканської держави – Сполучених Штатів Америки.

In August of the current year 2019, the Ukrainian people celebrate the 105th anniversary of the establishment and commencement of the Legion of Sich Riflemen in Halychyna, a combat military unit that fought at the front line of the First World War (and some time after it, with the Poles) on the side of Austria.The Legion of Ukrainian Sich Riflemen was formed from Ukrainian volunteers who hoped that they would thus begin their struggle for the revival of the Ukrainian state, and for the beginning, at least for the autonomy of the Ukrainian Halychyna within Austria. 28,000 Halychyna volunteers signed up for the Legion, but the authorities permitted only 3,000. The Ukrainian population of the region collected donations – clothing, footwear, money, food, jewelry – for its organization.The Legion of Ukrainian Sich Riflemen was structurally divided into two and a half kurins (each kurin had 4 sotnias, 200 people in each sotnia), first T. Rozhankivskyi, then M. Halushchynskyi were appointed the commanders of the Legion. Subsequently, within the Legion there was formed the technical sotnia, the machine gun and mortar platoon, the quartermaster and sanitary departments, the cavalry department. The Legion was originally in the reserve of the Austrian troops, but when the Austrians lost Halychyna, which was occupied by the Russian troops, and the fighting was already in the Carpathians (1914–1915), the Legion of Ukrainian Sich Riflemen was sent to the front. In the battles they showed themselves – they fought hard, bravely, steadily holding positions. The Legion became famous, in particular, in battles on Mount Makivka (Skole District, Halychyna), and in a number of other places. During the war, the Legion suffered heavy losses, which were replenished by recruits who were trained in the so-called alternate sotnia. After the conclusion of the Treaty of Brest-Litovsk (between Germany and Austria-Hungary, of the one part, and Ukraine, of the other part), by which the allied states recognized the independence of the Ukrainian state, the Legion of Ukrainian Sich Riflemen was accommodated in Ukraine in Kherson region. In the autumn of 1918, the Legion was relegated to the reserve to Bukovyna (Chernivtsi) by the Austrian command.When in November 1918 in Halychyna the West Ukrainian People's Republic was proclaimed, the state apparatus and armed forces were created, the Legion of Ukrainian Sich Riflemen joined their ranks. The Sich riflemen of the Legion actively participated in the battles with the Poles who tried to include all Halychyna (Galicia) in the Polish state. Then, as a separate combat unit, the Legion of Ukrainian Sich Riflemen ceased to exist, but it left an unforgettable mark in the memory of the Ukrainian people. ; Проаналізовано передумови утворення та діяльності в Галичині Легіону Українських січових стрільців – бойової військової частини, яка воювала на фронті Першої світової війни (та певний час після неї, з поляками) на боці Австрії.З'ясовано, що Легіон УСС був сформований з українських добровольців, які сподіва­лися, що таким чином почнуть боротьбу за відродження Української держави, а для початку, хоч би автономії Галичини у межах Австрії. До Легіону записалося добровольцями 28 тис. гали­чан, але влада дозволила зарахувати тільки 3 тис. осіб. На його організацію українське населення краю збирало пожертви – одяг, взуття, гроші, продукти харчування, коштовності.Легіон УСС структурно був поділений на два з половиною курені (кожен курінь – по чотири сотні, по 200 осіб у кожній), командиром Легіону призначено спочатку Т. Рожан­ківського, потім М. Галущинського. Згодом у складі Легіону утворили технічну сотню, взвод кулеметний та мінометний, інтендантський та санітарний відділи, відділ кінноти. Легіон спочатку перебував у резерві австрійських військ, але коли австрійці втратили Галичину, яку зайняли російські війська, і бої точилися вже у Карпатах (1914–1915 роки), Легіон УСС відправили на фронт. У боях він проявив себе з позитивного боку – воював завзято, хоробро, стійко, утримуючи свої позиції. Прославився, зокрема, Легіон у боях на горі Маківці (Сколівщина, Галичина), у багатьох інших місцях. У роки війни Легіон поніс великі втрати, які поповнювалися новобранцями, що проходили підготовку у так званій запасній сотні. Після укладення Брестського миру (між Німеччиною і Австро-Угорщиною, з одного боку, та Україною, з другого боку), яким союзні держави визнали незалежність Української держави Легіон УСС був розквартирований в Україні, на Херсонщині. Восени 1918 року Легіон австрійське командування перевело у запас на Буковину (Чернівці).Коли у листопаді 1918 року в Галичині було проголошено ЗУНР, створено державний апарат, збройні сили – Легіон УСС влився до їх складу. Січові стрільці взяли активну участь у боях з поляками, які намагалися включити усю Галичину до складу Польської держави. Тоді як окрема бойова одиниця, Легіон УСС, припинив своє існування, але залишив після себе незабутній слід у пам'яті українського народу.