The idea of creating a national armed forces in the socio-political discourse of the Ukrainian SSR in the 80s–90s of the 20th century ; Идея создания национальных вооруженных сил в общественно-политическом дискурсе УССР на рубеже 80–90-х гг. ХХ в. ; Ідея створення національних збройних сил у суспіль...
The article deals with the process of initiation and implementation of the idea of creating the Armed Forces of Ukraine in the social and political discourse of the USSR in the late 1980s – early 1990s. The positions of key pro-Ukrainian public associations and movements, their programs, and statements concerning the "Ukrainianization" of the military forces that were located in the USSR are explored. An estimation of the position of these forces on public policy in the military sphere is given. It has been found out that the majority of the public associations and movements created under the conditions of "restructuring" insisted on the need for de-ideologization and demilitarization of social and political life. In most cases, members of such organizations required on the need to form military units based on the existing USSR armed forces exclusively from residents of the republic, who would report directly to the leadership of the USSR. Besides, the demand for military service by USSR citizens only within the republic remained one of the principal in the speech of Ukrainian associations and movements. The main proposals for possible reform of the military sphere on the territory of the republic are outlined. The author points out that among the Ukrainian intelligentsia, there were different visions regarding the ways of creating such forces. One part insisted on the creation of armed forces subordinated to the government based on and in the composition of the armed forces of the USSR. The other required a complete reboot of the military sphere, the introduction of a new approach to the army formation, and, ultimately, the creation of an army of an independent Ukraine. Much attention is given to the youth's opinion about the ideologization and militarization of the Soviet high school. Representatives of the student youth were much more active than other social groups, expressing their dissatisfaction with the current situation, which resulted in spontaneous protests against the authorities. It was concluded that, at the turn of the 1980s and 1990s, the issue of military development was one of the key issues in the activities of Ukrainian unions, movements, and the first political parties. The members of these organizations were aware of the need to create an armed force in Ukraine that could counteract potential threats to state sovereignty. Such policies have resulted in numerous political actions, strikes, and demonstrations, which have been used as a mechanism to put pressure on the authorities to achieve individual political goals. In the end, under public pressure, as well as in the context of disintegration processes in the USSR, these requirements were fulfilled, which created the necessary basis for the creation of the Armed Forces of Ukraine. ; В статье рассмотрен процесс зарождения и реализации идеи создания Вооруженных Сил Украины в общественно-политическом дискурсе УССР в конце 1980 – начале 1990-х гг. Исследованы позиции ключевых проукраинских общественных объединений и движений, их программы и заявления, касающиеся «украинизации» военных сил, которые были расположены на территории УССР. Дана оценка позиции этих сил относительно государственной политики в военной сфере. Установлено, что в своем большинстве созданные в условиях «перестройки» общественные объединения и движения настаивали на необходимости деидеологизации и демилитаризации общественно-политической жизни. В большинстве случаев члены таких организаций настаивали на необходимости формирования на базе существующих вооруженных сил СССР военных подразделений исключительно из жителей республики, которые подчинялись непосредственно руководству УССР. Кроме того, требование прохождения военной службы гражданами УССР только в пределах республики оставалось одним из основных в риторике участников украинских объединений и движений. Определены основные предложения по возможному реформированию военной сферы на территории республики. Указано на то, что среди представителей украинской интеллигенции существовали различные видения относительно путей создания таких военизированных формирований: часть из них настаивали на создании вооруженных сил, подчиненных центральной власти УССР на базе и в составе вооруженных сил СССР. Другая часть требовала полной перезагрузки военной сферы, внедрения полностью нового подхода к формированию армии и, наконец, создания армии независимого Украинского государства. Особый акцент в статье сделан на позиции молодежной среды относительно идеологизации и милитаризации советской высшей школы. Обращено внимание на то, что представители студенческой молодежи значительно активнее других социальных слоев населения выражали свое недовольство существующим положением вещей, вливался в стихийные акции протеста против действующей власти. Сделаны выводы о том, что на рубеже 1980–1990-х гг. В деятельности украинских объединений, движений и первых политических партий вопросы военного строительства было одним из ключевых в деятельности. Члены этих организаций четко осознавали необходимость создания вооруженных сил Украины, которые могли бы нейтрализовать потенциальные угрозы для государственного суверенитета. Такая политика вылилась в проведение многочисленных политических акций, забастовок и митингов, которые использовались как механизм давления на власть для достижения отдельных политических целей. В конце концов, под давлением общественности, а также в условиях дезинтеграционных процессов в СССР эти требования были выполнены, что создало необходимую основу для создания Вооруженных Сил Украины. ; У статті розглянуто процес зародження та реалізації ідеї створення Збройних Сил України у суспільно-політичному дискурсі УРСР наприкінці 1980 – початку 1990-х рр. Досліджено позиції ключових проукраїнських громадських об'єднань та рухів, їхні програми та заяви, що стосувалися «українізації» військових сил, які були розташовані на території УРСР. Надана оцінка позиції цих сил стосовно державної політики у військовій сфері. З'ясовано, що в своїй більшості створені в умовах «перебудови» громадські об'єднання та рухи наполягали на необхідності деідеологізації та демілітаризації суспільно-політичного життя. У більшості випадків члени таких організацій наполягали на необхідності формування на базі наявних збройних сил СРСР військових підрозділів винятково з мешканців республіки, які б підпорядковувались безпосередньо керівництву УРСР. Крім того, вимога проходження військової служби громадянами УРСР лише в межах республіки залишалась однією із основних у риториці учасників українських об'єднань та рухів. Окреслено основні пропозиції щодо можливого реформування військової сфери на території республіки. Вказано на те, що серед представників української інтелігенції існували різні візії стосовно шляхів створення таких воєнізованих формувань: частина з них наполягали на створенні збройних сил, підпорядкованих центральній владі УРСР на базі та в складі збройних сил СРСР. Інша ж частина вимагала цілковитого перезавантаження військової сфери, запровадження цілковито нового підходу до формування армії і, зрештою, створення армії незалежної Української держави. Особливий акцент у статті зроблено на позиції молодіжного середовища стосовно ідеологізації та мілітаризації радянської вищої школи. Звернена увага на те, що представники студентської молоді значно активніше від інших соціальних верств населення висловлювали своє невдоволення існуючим станом речей, що вливалось в стихійні акції протесту проти чинної влади. Зроблено висновки про те, що на зламі 1980–1990-х рр. у діяльності українських об'єднань, рухів та перших політичних партій питання військового будівництва було одним із ключових у діяльності. Члени цих організацій чітко усвідомлювали необхідність створення збройних сил України, які б могли нейтралізувати потенційні загрози для державного суверенітету. Така політика вилилась у проведення численних політичних акцій, страйків та мітингів, які використовувались як механізм тиску на владу задля досягнення окремих політичних цілей. Зрештою, під тиском громадськості, а також в умовах дезінтеграційних процесів у СРСР ці вимоги були виконані, що створило необхідну основу для створення Збройних Сил України.