Search results

The article presents the results of a study conducted among children of primary school age and adolescents between the ages of thirteen and eighteen. The main purpose of the study is to differentiate the specifics and to derive the functions of the content presented by influencers in relation to the process of education. The methods used are theoretical analysis of scientific literature and questionnaires in digital format. The results of the study help to identify key features and functions, the formulation of which helps to exploit the educational potential of the content published by influencers.

The connection between the theoretical and practical application of supervision by specialists in the "Child Protection Department"and specifically the socio-pedagogical work with children and students at risk is the main task of this article. The activities of the employees in the "Child Protection Department" were studied by Bulgarian researchers , and the connection in the meetings with supervisors in the empirical study was traced. After a brief review of scientific studies of our authors, theoretical criteria for its application are derived. The empirical study is presented through a content analysis of 100 reports from four supervisors with specialists from "Child Protection Departments" in the period January 2019 until December 2020. Four basic characteristics of the applied supervision are derived from the analysis: therapeutic process; case support process, unbiased perspective, guidance and recommendations, advice on case work; training process, giving methodological explanations about normative and sub-normative documents and a place for team interaction.

This article discusses the strengths and weaknesses of the asynchronous and synchronous forms of communication and knowledge acquisition in distance learning in higher education. The importance of the specific topic is dictated by the need to acquire the understanding that the distinction between the two forms of education is not based on quality, but rather clarifies the technological circumstances in which the process of teaching takes place. Manifesting the superiority of only one of the forms, and thus limiting the educational process to this one form, would be detrimental to the students. Arguments are given as to why online lectures, which represent the synchronous form, cannot and should not be the only favorite, which is the trend and bias that is currently observed. In addition to some determining factors for deciding on the appropriate form of education for the purpose, newer studies based on environmental and motivational factors are also indicated, in which we find sufficiently valid prerequisites and statistically significant findings for the use of both forms - conscious, effective, logical and methodically justified.

The article examines the student-centered positive pedagogical approach in the class time lessons. It reviews the term's definition and its connection to humane pedagogy, positive psychology and pedagogy. A constructed model for teaching and learning is described and four main components are viewed: dynamic and shared model for selection and structuring of the learning content; positive approach to education and classroom management; competence-oriented training; balanced approach to student-centered learning. Methodological guidelines for the realization of the student-centered positive pedagogical approach in the classroom are also indicated.

The article, based on the meta-analysis of leading current research, policies and practices, formulates and argues the author's position regarding possible strategic perspectives and challenges to the connectivity between formal and nonformal education. Two main lines of this convergence are analysed. One line is a consequence of the expanding scope of formal education systems and the other is related to the multiparadigm and flexible applicability of their connectivity, which seek opportunities to modernise traditional school and university practices to better cope with their new functions. Some underlying challenges that hamper authentic relationships between formal and non-formal education, are also analysed. In conclusion some expected long-term benefits of their joint and related dynamics are formulated

The article presents the results of a limited sample study that is aiming at establishing the impact of distance learning in an electronic environment upon the learning styles of high school students. The author's questionnaire was developed by sharing the idea of setting the parameters in identifying the learning style according to the model of R. Felder and B. Soloman. The presentation of the collected data focuses on one of the possible dimensions in the presentation of the preferences of the learners – or the information processing. It is established that the conditions created almost equally, favour the satisfaction of the preferences of both active and reflective types of learners' preferred learning styles are satisfied when implementing distance learning in an electronic environment.

One of the priority areas in vocational education (including the education of pre-service biology teachers) is related to providing a quality and innovative educational process based on modern information technologies and digitalization of educational content. The article presents the pedagogical effectiveness of educational podcasts in the e- learning for future biology teachers. This article presents and discusses the results of the application and design of educational podcasts in distance education of future biology teachers (in the context of an epidemic situation caused by COVID-19). Different types of podcasts and their pedagogical effectiveness are presented. The process of creating educational podcasts as a learning resource in the training of future biology teachers is described.

A contemporary challenge for Bulgarian teachers is the presentation of learning content related to the refugee flows and the formation of personal and social competences in the context of intercultural education, aiming at awareness of the importance of the topic of migration in individual, community, national and international context. The reflective approach seems to be extremely appropriate for understanding the importance of this type of knowledge in terms of global migration processes, not only by students but also by teachers who have a wealth of opportunities to inform children and develop attitudes towards the issue within class activity, hour of class, extracurricular and out-of-school activities.

Създаването на персонално електронно портфолио изисква съответният автор да има ясна визия относно значимите си личностни особености и постижения и да познава особеностите и изискванията на онлайн аудиториите на е-портфолиото. Основната цел на настоящата статия е свързана с анализиране на данни относно важни за самите обучавани аспекти от процеса на планиране на персонално електронно портфолио, които биха разкрили перспективи за повишаване на ефективността на този процес. Представено е мнението на 46 студенти от Факултета по педагогика на Софийския университет "Св. Климент Охридски". В голямата си част участващите студенти признават предимствата от предоставяне на шаблони на е-портфолио, за да се подпомогне процесът на създаване на собствено е-портфолио. Много полезно също е осигуряването на подходящи примери за основни цели на персоналното е-портфолио. Разкриват се и някои затруднения да се подготви е-портфолио, базирано на изискванията на неговите онлайн аудитории, а като водещи изисквания в този процес се очертават тези на преподавателя и на потенциалните работодатели.

The article analyzes the inventory of burials with psalia in the cultures of the Bronze Age of steppe Eurasia. The collection, where the fi rst version of this article was submitted, had not been published for several years. During this period the authors continued to monitor the situation, noting both the new studied complexes and the new literature. A long-prepared collection has recently been released, but the accumulated data has allowed to propose an expanded version of the article, which is based on the information from 106 burial complexes. Based on the collected complexes, the authors attempt to determine the social status of the people buried with psalia. Information about the burials with psalia of several cultures (Sintashta, Petrovskaya, Potapovskaya, Alakulskaya, Pokrovskaya, Don-Volga Abashevskaya) or cultural entities (Nurtai complexes, Zeravshan version of the Bactrian-Margian archaeological complex) was collected by the authors. Throughout the new version of their work, the authors verify which of their conclusions have passed the test over the time period, however short it may be, and make adjustments in their earlier assumptions. After an analysis of the obtained information the authors concluded that the more burials with psalia are introduced into scientifi cdiscourse, the more questionable is the hypothesis that these artifacts primarily mark the carriers of military function who fought on chariots. The harness located in the grave was a token of a high social status of the deceased, but the person did not necessarily belong to a military function. ; В статье анализируется инвентарь погребений с псалиями в культурах эпохи бронзы степной Евразии. Сборник, куда был направлен первый вариант данной статьи, не печатался несколько лет. За это время авторы, продолжая следить за ситуацией, отмечали как исследованные новые комплексы, так и новую литературу. Долго лежавший сборник недавно вышел, но накопившаяся информация позволила предложить расширенную версию статьи, которая опирается на данные 106 погребальных комплексов. На основе собранных комплексов авторы пытаются выяснить общественное положение людей, которых погребали с псалиями. Собрана информация о погребениях с псалиями нескольких культур (синташтинская, петровская, потаповская, алакульская, покровская, доно-волжская абашевская) или культурных образований (нуртайские комплексы, зеравшанский вариант Бактрийско-Маргианского археологического комплекса). По ходу новой версии своей работы авторы проверяют, какие из их выводов выдержали проверку пусть небольшим, но временным промежутком и вносят корректировки в свои же более ранние построения. Проанализировав полученную информацию, авторы приходят к выводу, что чем больше захоронений с псалиями вводится в научный оборот, тем все более сомнительной становится гипотеза, согласно которой данные артефакты маркируют прежде всего носителей военной функции, сражавшихся на колесницах. Упряжь, положенная в могилу, была знаком высокого общественного положения умершего, но это мог быть не обязательно человек с военной функцией. Библиографическме ссылки Аванесова Н.А. Новые материалы эпохи бронзы Зарафшанской долины // Узбекистонда археологик тадкикотлар 2001-йил / масъул мухаррир т.ф.д. Т.Ш. Ширинов. Тошкент: Абдулла Кодирий номидаги халк мероси нашриети, 2002. С. 20–25. Аванесова Н.А. Зерафшанская культурная провинция Бактрийско-Маргианской цивилизации // На пути открытия цивилизации. Сборник к 80-летию В.И. Сарианиди. Труды Маргианской археологической экспедиции / Ред. П.М. Кожин и др. СПб.: Алетейя, 2010. С. 334–364. Аванесова Н.А. Бустон VI – некрополь огнепоклонников доурбанистической Бактрии. Самарканд: изд. МИЦАИ, 2013. 640 с. Аванесова Н.А., Ташпулатова Н.А. К проблеме коневодства Средней Азии // О'zbekiston arxeologiyasi. № 1 (4) / Гл. ред. Т.Ш. Ширинов. Самарканд, 2012. С. 50–60. Африканов Ю.А. Археологические памятники у ст. Буровка, с. Ново-Яблоновка и с. Дубовый Гай // Археологические памятники Саратовского Правобережья: от ранней бронзы до средневековья (по материалам исследований в 2005–2006 гг.) / Ред. А.И. Юдин. Саратов: Научная книга, 2010а. С. 119–155. Африканов Ю.А. Курганы эпохи бронзы у разъезда Суворовский // Археологические памятники Саратовского Правобережья: от ранней бронзы до средневековья (по материалам исследований в 2005–2006 гг.) / Ред. А.И. Юдин. Саратов: Научная книга, 2010б. С. 7–15. Багаутдинов Р.С. Отчет о раскопках курганных групп Урень I, II, IV в Старо-Майнском районе Ульяновской области по открытому листу № 446 в 1992 г. / Архив ИА РАН. Р-1, №18322. Бандрівський М. Про час появи швидкохідних одноосьових транспортних засобів культового (та бойового - ?) призначення на заході Українського лісостепу // Історія релігій в Українї. Праці XIII-ї міжнародної наукової конференції. Кн. І. Львів: Логос, 2003. С. 8–18. Бандрівський М.С. До питання про датування кістяних стрижнеподібних псаліїв і поширення одноосьових колісниць (за матеріалами розкопок 2015 р. кургану в Гусятині на Збручі) // Археологія та етнологія півдня Східної Європи / Відп. ред. Маріна. Дніпро: Ліра, 2016. С. 49–58. Бендезу-Сармиенто Х. Погребальные обряды и биологическая антропология в протоисторическом Казахстане (андроновская и сакские культуры II – I тысячелетий до н.э.) // Археология и история Центральной Азии в трудах французских ученых. Т. I. / Научн. ред. А.-П. Франкфор. Самарканд: МИЦАИ, 2014. С. 181–212. Березуцкий В.Д., Золотарев П.М. Археологические древности земли воронежской. М.: Братишка, 2007. 448 с. Берсенева Н.А. О подходах к изучению милитаризации синташтинского общества // КСИА. 2013. Вып. 231. С. 36–43. Берсенева Н.А. Возрастная и гендерная дифференциация в обществах Южного Урала II тыс. до н.э. (по материалам погребальных памятников). Т. 1. Дис. … докт. ист. наук. Екатеринбург, 2019. 410 с. Бобомуллоев С. Раскопки гробницы бронзового века на Верхнем Зеравшане // Stratum plus. №2. СПб., Кишинев, Одесса, 1999. С. 307–313. Боталов С.Г., Григорьев С.А., Зданович Г.Б. Погребальные комплексы эпохи бронзы Большекараганского могильника (публикация результатов археологических раскопок 1988 года) // Материалы по археологии и этнографии Южного Урала: Труды музея-заповедника Аркаим / Ред. тома А.Д. Таиров. Челябинск: Каменный пояс, 1996. С. 64–88. Бочкарев В.С. О некоторых характерных чертах эпохи бронзы Восточной Европы // Культуры степной Евразии и их взаимодействие с древними цивилизациями: Кн. 2 / Ред. В.А. Алекшин и др. СПб.: ИИМК РАН, «Периферия», 2012. С. 13–24. Бочкарев В.С., Кузнецов П.Ф. Желобчатые псалии эпохи поздней бронзы евразийских степей // Кони, колесницы и колесничие степей Евразии / Гл. ред. П.Ф. Кузнецов. Екатеринбург, Самара, Донецк: ИЭРЖ УрО РАН, 2010. С. 292–343. Бочкарев В.С., Кузнецов П.Ф. Культурно-типологические характеристики древнейших дисковидных псалиев Северной Евразии // Проблемы периодизациии хронологии в археологии эпохи раннего металла Восточной Европы. Материалы тематической научной конференции / Отв. ред. Е.А. Черленок. СПб.: Скифия-принт, 2013. С. 61–79. Бочкарев В.С., Кузнецов П.Ф. Основные этапы развития щитковых псалиев Северной Евразии // Процесс культурогенеза начальной поры позднего бронзового века Волго-Уральского региона (вопросы хронологии, периодизации, историографии) / Отв. ред. П.Ф. Кузнецов. Самара: ПГСГА, 2014. С. 5–10. Бочкарев В.С., Кузьмина Е.Е., Кузнецов П.Ф., Усачук А.Н. Основные итоги изучения возникновения и распространения колесничества // Кони, колесницы и колесничие степей Евразии / Гл. ред. П.Ф. Кузнецов. Екатеринбург, Самара, Донецк: ИЭРЖ УрО РАН, 2010. С. 344–345. Василенко А.І. Про роль кінних колісниць у війнах ІІ тис. до н.е. // Вісник Східноукраїнського національного університету. № 4 (38) / Відп. за вип. В.Ф. Литвиненко. Луганськ: СНУ, 2001. С. 62–79. Василенко А.И. Реконструкция крепления и назначения пряжек эпохи средней-поздней бронзы (в связи с трасологическими исследованиями А.Н. Усачука) // Проблемы эпохи бронзы Великой Степи / Ред. кол. И.Ф. Ковалева и др. Луганск, 2005. С. 71–110. Василенко А.И. О щитковых псалиях с шипами бабинской культуры (к вопросу о происхождении колесничества) // Происхождение и распространение колесничества / Автор проекта А.И. Василенко. Луганск: Глобус, 2008. С. 130–165. Васильев И.Б. Раскопки в Куйбышевской области // АО 1973 года / Отв. ред. Б.А. Рыбаков. М.: Наука, 1974. С. 135–137. Васильев И.Б., Кузнецов П.Ф., Семенова А.П. Погребения знати эпохи бронзы в Среднем Поволжье // Археологические вести. Вып. 1 / Отв. ред. В.М. Массон. СПб., 1992. С. 52–63. Васильев И.Б., Кузнецов П.Ф., Семенова А.П. Потаповский курганный могильник индоиранских племен на Волге. Самара: СамГу, 1994. 208 с. Васюткин С.М., Горбунов В.С., Пшеничнюк А.Х. Курганные могильники Южной Башкирии эпохи бронзы // Бронзовый век Южного Приуралья / Отв. ред. М.Ф. Косарев. Уфа: БФАН, 1985. С. 67–88. Виноградов Н.Б. Могильник бронзового века Кривое Озеро в Южном Зауралье. Челябинск: ЮУКИ, 2003. 362 с. Волков В.А. Памятники покровского типа в системе «культур боевых колесниц» // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. Т. 4 / Відп. ред. О.В. Колесник (част. перша), І.І. Мартинчук (част. друга). Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 35–37. Воронин Г.В. Раскопки кургана у п. Отрадное // Археологические исследования в Центральном Черноземье 2015 / Отв. ред. Н.Е. Чалых. Липецк, 2016. С. 45. Гамолин А.А. К вопросу о колеснице как знаке социального статуса (по материалам синташтинского археологического комплекса) // Историко-культурное наследие Северной Азии: Итоги и перспективы изучения на рубеже тысячелетий (Материалы ХLI Региональной археолого-этнографической студенческой конференции) / Отв. ред. А.А. Тишкин. Барнаул: АлтГУ, 2001. С. 223–225. Генинг В.Ф., Зданович Г.Б., Генинг В.В. Синташта. Археологические памятники арийских племен Урало-Казахстанских степей. Челябинск: ЮУКИ, 1992. 408 с. Гершкович Я.П. Про наукову етику, корупцію й підступи Комінтерну (з приводу збірки «Проблемы охраны и изучения памятников археологии степной зоны Восточной Европы») // Археологія. 2010. № 4. С. 120–125. Гилева Ю.В. Курганный могильник Озерное – 1 в системе древностей поздней бронзы лесостепного Притоболья // XLIV международная Урало-Поволжская студенческая конференция (Екатеринбург, 5–9 февраля 2012 г.): тезисы докладов / Отв. ред. В.Т. Ковалева. Екатеринбург: УрГУ, 2012. С. 71–74. Гилева Ю.В., Худобородова В.В. Озерное 1 – новый погребальный памятник периода поздней бронзы в лесостепном Притоболье // XLIII международная Урало-Поволжская археологическая студенческая конференция. Оренбург; 1–3 февраля 2011 г.: материалы и тезисы докладов / Отв. ред. Н.Л. Моргунова. Оренбург: ОГПУ, 2011. С. 73–75. Голотвин А.Н., Пряхин А.Д. Глава 1. Исследование кургана 2 Липецкого могильника // Липецкий курган – памятник элиты доно-волжской абашевской культуры / Научные труды ООО НПО «Черноземье». Вып. 4 / Отв. ред. А.Н. Усачук. Липецк, Воронеж: Новый взгляд, 2016. С. 5–17. Григорьев С.А. Основные этапы и проблемы культурогенеза // Археология Южного Урала. Степь (проблемы культурогенеза) / Ред. С.Г. Боталов и др. Челябинск: Рифей, 2006. С. 188–224. Денисов И.В. Древнейшая история Южного Урала. Учебно-методические материалы для студентов I-го курса- по специальности «070002 – Отечественная история». Стерлитамак: СтГПИ, 2000. 110 с. Денисов И.В. Могильники эпохи бронзы Обилькиного Луга близ Соль-Илецка // Археологические памятники Оренбуржья. Вып. V / Отв. ред. Н.Л. Моргунова. Оренбург: ОГПУ, 2001. С. 38–48. Дмитриев Е.А. К вопросу о выделении нуринской культуры эпохи бронзы Центрального Казахстана (взгляд сквозь призму историографии и современные реалии) // История и археология Семиречья: сб. статей и публикаций. Вып. 5 / Шеф-ред. Т.А. Егорова. Алматы, 2017. С. 24–31. Дремов И.И. Погребение из кургана у с. Старицкое (Саратовская обл.) // КСИА. 1991. № 203. С. 101–105. Дремов И.И. Материалы из курганов у с. Березовка Энгельсовского района и некоторые вопросы социокультурных реконструкций эпохи поздней бронзы // Археологическое наследие Саратовского края. Охрана и исследования в 1996 году. Вып. 2 / Науч. ред. А.И. Юдин. Саратов: КИКН, 1997. С. 146–165. Дремов И.И. Региональные различия престижных погребений эпохи бронзы (особенности покровской группы) // Археологическое наследие Саратовского края. Охрана и исследования в 2001 году. Вып. 5 / Отв. ред. А.И. Юдин. Саратов: Научная книга, 2003. С. 72–93. Епимахов A.B. К вопросу о «деградации» колесничного комплекса в период поздней бронзы в Южном Зауралье (по материалам могильника Николаевка II) // Вестник Челябинского государственного педагогического университета. Серия 1. Исторические науки. № 2 / Гл. ред. Н.Б. Виноградов. Челябинск: ЧГПУ, 2004. С. 105–111. Епимахов А.В. Курганный могильник Солнце II – некрополь укрепленного поселения Устье эпохи средней бронзы // Материалы по археологии и этнографии Южного Урала / Труды музея-заповедника Аркаим. / Ред. тома А.Д. Таиров. Челябинск: Каменный пояс, 1996. С. 22–42. Епимахов А.В. Могильник эпохи бронзы Солончанка IА и вопрос интерпретации одиночных синташтинских курганов // Псалии. Элементы упряжи и конского снаряжения в древности / Археологический альманах. № 15 / Отв. ред. А.Н. Усачук. Донецк: ДОКМ, 2004. С. 99–102. Епимахов А.В. Ранние комплексные общества севера Центральной Евразии (по материалам могильника Каменный Амбар-5). Кн. 1. Челябинск: Челябинский дом печати, 2005. 192 с. Епимахов A.B. «Горизонт колесничных культур» бронзового века: оценка эвристических возможностей // Известия Челябинского научного центра УрО РАН. Вып. 1 (39). 2008. С. 92–96. Епимахов А.В., Берсенева Н.А. Вариативность погребальной практики синташтинского населения (поиск объяснительных моделей) // Вестник НГУ. Серия: История, филология. Т. 11. Вып. 3: Археология и этнография. Новосибирск, 2012. С. 148–170. Епимахов A.B., Чечушков И.В. «Горизонт колесничных культур» Северной Евразии: поэтическая метафора и историческое содержание // Проблемы истории, филологии, культуры. Вып. XXI. М., Магнитогорск, Новосибирск, 2008. С. 480–500. Ермолаева А.С. Петровско-нуртайские жилища-мастерские на поселении Талдысай // Еуразия археологиясының ɵзекті мəселелері. Қазақстан Республикасы Тəуелсіздігінің 25 жылдығына жəне Ə.Х. Марғұлан атындағы Археология институтының 25 жылдығына арналған халықаралық ғылыми-тəжірибелік конференциясы материалдарының жинағы / Жауапты ред. Б.Ə. Байтанаев. Алматы, 2016. С. 126–141. Ефименко П.П., Третьяков П.Н. Абашевская культура в Поволжье // МИА. 1961. № 97. С. 43–110. Жауымбай С.У., Кукушкин И.А., Кукушкин А.И., Дмитриев Е.А., Шохатаев О.С. Новые сведения о ранней истории андроновских племен Центрального Казахстана (по материалам кургана 7 могильника Талдинский-1) / Бас ред. Б.Ə. Байтанаев // Қазақстан археологиясы. № 1–2, 2018. С. 224–234. Зданович Г.Б. Бронзовый век Урало-Казахстанских степей. Свердловск: УрГУ, 1988. 181 с. Зданович Д.Г. Синташтинское общество: социальные основы «квазигородской» культуры Южного Зауралья эпохи средней бронзы. Челябинск: СПЛИАЦ, ЧГУ, 1997. 94 с. Зеленеев Ю.А., Юдин А.И. Курган у села Дубовый Гай // Археологические памятники Саратовского Правобережья: от ранней бронзы до средневековья (по материалам исследований в 2005–2006 гг.) / Ред. А.И. Юдин. Саратов: Научная книга, 2010. С. 134–155. Зудина В.Н. Археологические древности Южного Средневолжья (пособие – путеводитель). Самара: СамГУ, 1998. 123 с. Ільчишин В. Поховання коней епохи бронзи в кургані біля Гусятина Тернопільської області // Вісник рятівної археології (Acta archaeologiae conservativae). Вип. 2 / Відп. ред. Р.В. Терпиловський. Львів: РАС ІА НАН, 2016. С. 77–90. Ильюков Л.С. Кто осаждал Ливенцовско-Каратаевскую крепость в низовьях Дона? // КСИА. 2013. Вып. 231. С. 21–28. Ильюков Л.С. Новый тип бабинских пряжек: костяная застежка в виде бусины // Archaeoastronomy and Ancient Technologies. 2(2). 2014. С. 54–58. Ильюков Л.С. Костяные пряжки-запонки бабинской культуры // Наука Юга России (Вестник Южного научного центра). 2016. Т. 12, № 2. С. 98–104. Исмагил Р., Морозов Ю.А., Чаплыгин М.С. Николаевские курганы («Елена») на реке Стерля в Башкортостане. Уфа: ДизайнПолиграфСервис, 2009. 240 с. Казарницкий А.А. Глава 2. Антропологические материалы из кургана 2 Липецкого могильника // Липецкий курган – памятник элиты доно-волжской абашевской культуры / Научные труды ООО НПО «Черноземье». – Вып. 4. / Отв. ред. А.Н. Усачук. Липецк, Воронеж: Новый взгляд, 2016. С. 18–22. Калиева С.С., Логвин В.Н. Могильник у поселения Бестамак (предварительное сообщение) // Вестник археологии, антропологии и этнографии. № 9. 2008. С. 32–58. Калиева С.С., Логвин В.Н. Погребение 20 могильника Бестамак // «Кадырбаевские чтения – 2012» / Науч. ред. А.А. Бисембаев. Актобе: ГККП АкЦИЭА, 2012. С. 77–82. Ковтун В.И. Конь и лыжник: Труды Музея археологии и этнографии Сибири Томского государственного университета. Т. IV. Томск: ТОГУ, 2012. 128 с. Кожин П.М. Этнокультурные контакты населения Евразии в энеолите – раннем железном веке (палеокультурология и колесный транспорт). Владивосток: Дальнаука, 2007. 428 с. Кожин П.М. Древний колесный транспорт: состояние проблем и рабочие гипотезы // Научное обозрение Саяно-Алтая. Серия «Археология». Вып. 2, № 1 (9) / Гл. ред. В.Н. Тугужекова. Абакан, 2015. С. 2–18. Кони, колесницы и колесничие степей Евразии / Гл. ред. П.Ф. Кузнецов. Екатеринбург, Самара, Донецк: ИЭРЖ УрО РАН, 2010. 370 с. Костомарова Ю.В. О хозяйственной деятельности алакульского населения лесостепного Притоболья (по результатам функционального анализа орудий труда) // Андроновский мир: сборник статей / Ред. Н.П. Матвеева. Тюмень: ТГУ, 2010. С. 69–83. Кочерженко О.В. Курганы эпохи поздней бронзы у пос. Сторожевка // Охрана и исследование памятников археологии Саратовской области в 1995 году / Науч. ред. А.И. Юдин. Саратов: ДОРИПИИК, 1996. С. 53–56. Кочерженко О.В., Слонов В.Н. О социальной структуре «колесничных» обществ и феномене «колесничных» культур бронзового века Евразии // Античный мир и археология. Вып. 14 / Отв. ред. С.Ю. Монахов. Саратов: СГУ, 2010. С. 408–417. Кузнецов П.Ф. Время появления колесниц эпохи бронзы в Восточной Европе // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. Спец. выпуск «Актуальные проблемы гуманитарных наук» / Гл. ред. В.П. Шорин. Самара: СНЦ РАН, 2005. С. 179–185. Кузнецов П.Ф. Древнейшие колесницы погребальных комплексов Евразии // Внешние и внутренние связи степных (скотоводческих) культур Восточной Европы в энеолите и бронзовом веке (V–II тыс. до н. э.). Круглый стол, посвященный 80-летию со дня рождения С.Н. Братченко: Материалы / Отв. ред. В.А. Алекшин. СПб., 2016. С. 36–39. Кузнецов П.Ф. О реконструкции древнейших колесниц Евразии // Вояджер: мир и человек: теоретический и научно-методический журнал. № 8. Самара: СГТУ, 2017. С. 39–54. Кузнецов П.Ф., Усачук А.Н. Общее и особенное в изготовлении псалиев из Урени – деталей упряжи боевых колесниц // Stratum plus. № 2. СПб., Кишинев, Одесса, Бухарест, 2019. С. 335–341. Кузнецов П.Ф., Чаплыгин М.С. Новый памятник абашевской культуры Приуралья // Древности Восточной Европы, Центральной Азии и Южной Сибири в контексте связей и взаимодействий в евразийском культурном пространстве (новые данные и концепции): Материалы Международной конференции, 18–22 ноября 2019 г., Санкт-Петербург. Т. II. Связи, контакты и взаимодействия древних культур Северной Евразии и цивилизаций Востока в эпоху палеометалла (IV–I тыс. до н.э.). К 80-летию со дня рождения выдающегося археолога В.С. Бочкарева / Отв. ред. А.В. Поляков, Е.С. Ткач. СПб.: ИИМК РАН, Невская Типография, 2019. С. 225–229. Кузьмина О.В., Кузнецов П.Ф., Крамарев А.И., Салугина Н.П., Хохлов А.А., Рослякова Н.В., Васильева Д.И. Эпоха бронзы Самарского Поволжья // Бронзовый век. Эпоха героев (по материалам погребальных памятников Самарской области): Научно-популярное издание / Отв. редактор М.А. Турецкий. Самара: САО, 2012. С. 6–36. Кукушкин И.А. Основы социальной организации андроновских племен // Социально-демографические процессы на территории Сибири (древность и средневековье) / Отв. ред. В.В. Бобров. Кемерово: Компания Радуга, 2003. С. 52–56. Кукушкин И.А. Археологические исследования могильника Ащису. Курган 1 // Историко-культурное наследие Сары-Арки / Отв. ред. В.Г. Ломан. Караганда: КОГИОИКН, 2007. С. 40–63. Кукушкин И.А. Колесничные комплексы Центрального Казахстана // Известия НАН РК. Серия общественных наук. № 1. 2010. С. 25–31. Кукушкин И.А. Археологические комплексы Казахстана с колесничной атрибутикой. Новый аспект в археологии бронзы Казахстана // Мыңжылдықтар куəлары: Қазақстан археология ғылымы 20 жылда (1991–2011) / Бас ред. Б.А. Байтанаев. Алматы, 2011. С. 97–113. Кукушкин И.А. Могильник Кызылколь. Курган 1 // Ежелгі Торғай – ұлы дала тɵсіндегі асыл алқа. Виктор Николаевич Логвинның 70 жылдық мерейтойына арналған ғылыми мақалалар жинағы / Жауапты ред. А. Бейсенов. Қостанай, Алматы, 2015. С. 392–405. Кукушкин И.А., Дмитриев Е.А. Раннеалакульские древности могильника Танабай (по материалам кургана 4) // Вестник археологии, антропологии и этнографии. № 2 (41). Тюмень, 2018. С. 28–40. Кукушкин И.А., Дмитриев Е.А. Колесничный комплекс могильника Табылды (Центральный Казахстан) // Археология, этнография и антропология Евразии. Т. 47, № 4. 2019. С. 43–52. Кукушкин И.А., Кукушкин А.И. Некоторые итоги исследований могильника Танабай // Қазақ хандығы тарих толқынында: Қазақ хандығының құрылуының 550 жылдығына арналған ғылыми мақалалар жинағы / Бас ред. Б.Ə. Байтанаев. Алматы, 2015. С. 670–681. Кукушкин И.А., Ломан В.Г. Краткие итоги исследований элитных курганов эпохи бронзы Центрального Казахстана // Труды IV (XX) Всероссийского археологического съезда в Казани. Т. I / Отв. ред. А.П. Деревянко, Н.А. Макаров, А.Г. Ситдиков. Казань: Отечество, 2014. С. 584–587. Куприянова Е.В. Погребальные практики эпохи бронзы Южного Зауралья: могильник Степное-1 (раскопки 2008, 2010–2011, 2014 гг.). Челябинск: Энциклопедия, 2016. 119 с. Куприянова Е.В. Альтернативные погребальные практики: погребения людей на поселениях бронзового века // Степная Евразия в эпоху бронзы: культуры, идеи, технологии: сборник научных трудов к 80-летию Геннадия Борисовича Здановича / Отв. ред. Д.Г. Зданович. Челябинск: ЧГУ, 2018. С. 184–197. Куприянова Е.В., Зданович Д.Г. Древности лесостепного Зауралья: могильник Степное VII. Челябинск: Энциклопедия, 2015. 196 с. Куприянова Е.В., Стоколос В.С., Петров Н.Ф., Батанина Н.С. Могильник Степное 25: культурный синкретизм на границе степи: Челябинск: ЧГУ, 2020. 155 с. Купцова Л.В. Срубная культура Оренбургского Предуралья (по материалам погребальных памятников). Дисс. … канд. ист. наук. Т. I. Оренбург, 2016. 255 с. Курманкулов Ж.К., Ермолаева А.С. Археология эпохи бронзы в независимом Казахстане // Мыңжылдықтар куəлары: Қазақстан археология ғылымы 20 жылда (1991–2011) / Бас ред. Б.А. Байтанаев. Алматы, 2011. С. 69–84. Лапшин А.С. Памятники раннего и среднего этапов эпохи поздней бронзы Волго-Донского региона (по материалам погребальных памятников): дисс. … канд. ист. наук. Волгоград, 2006. 312 с. Литвиненко Р.О. До проблеми псаліїв, бойових колісниць і воїнів-колісничих у бабинській культурі // Археологія. 2005. № 4. С. 37–52. Литвиненко Р.О., Ляшко С.М. Курган дніпро-донської бабинської культури поблизу с. Новогупалівка на Дніпровському Припоріжжі // Донецький археологічний збірник. № 21 / Гол. ред. Р.О. Литвиненко. Вінниця: ДУ, 2018. С. 155–174. Логвин А.В. Синташтинско-петровские древности Тургайского прогиба. Дисс. … канд. ист. наук. Т. 1. Кемерово, 2019а. 190 с. Логвин А.В. Синташтинско-петровские древности Тургайского прогиба. Дисс. … канд. ист. наук. Т. 2. Приложения. Кемерово, 2019б. 239 с. Логвин А.В., Шевнина И.В. Элитное погребение синташтинско-петровского времени с могильника Бестамак // VII исторические чтения памяти Михаила Петровича Грязнова / Отв. ред. С.Ф. Татауров, И.В. Толпеко. Омск: ОГУ, 2008. С. 190–197. Лопатин В.А. Элементы социоструктуры позднепервобытных индоиранских обществ Центральной Евразии // Поволжский край. Археология, история, источниковедение Поволжья. Вып. 12 / Отв. ред. В.Н. Данилов. Саратов: СарУ, 2005. С. 22–33. Лопатин В.А. Бородаевские курганы (по раскопкам 1982 года на Малом Карамане) // Археология Восточно-Европейской степи. Вып. 7 / Отв. ред. В.А. Лопатин. Саратов: Научная книга, 2009. С. 44–97. Лопатин В.А. Пространство доно-волжского вектора культурогенеза // Известия Саратовского университета. Т. 11. Серия История. Международные отношения, вып. 2, ч. 1 / Гл. ред. Л.Ю. Коссович. Саратов: СГУ, 2011. С. 100–104. Лопатин В.А. Памятники покровского типа: ключевые вопросы историографии (вторая половина ХХ – начало XXI вв.) // Проблемы истории, филологии, культуры. № 3 (41) / Гл. ред. М.Г. Абрамзон. М, Магнитогорск: МагГУ, 2013. С. 100–113. Лопатин В.А. Векторы культурогенеза и проблема становления срубной культуры на севере Нижнего Поволжья // Древности Восточной Европы, Центральной Азии и Южной Сибири в контексте связей и взаимодействий в евразийском культурном пространстве (новые данные и концепции): Материалы Международной конференции, 18–22 ноября 2019 г., Санкт-Петербург. Т. II. Связи, контакты и взаимодействия древних культур Северной Евразии и цивилизаций Востока в эпоху палеометалла (IV–I тыс. до н.э.). К 80-летию со дня рождения выдающегося археолога В.С. Бочкарева / Отв. ред. А.В. Поляков, Е.С. Ткач. СПб.: ИИМК РАН, Невская Типография, 2019. С. 23–25. Лысенко С.Д. Костяные пряжки Среднего Поднепровья – отголоски «героической эпохи» в евразийской степи // Происхождение и распространение колесничества / Автор проекта А.И. Василенко. Луганск: Глобус, 2008. С. 166–182. Ляхов С.В. Курганный могильник к востоку от пос. Сторожовка // Материалы по изучению историко-культурного наследия Северного Кавказа. Вып. IX / Гл. ред. А.Б. Белинский. Ставрополь: Наследие, 2009. С. 131–146. Малов Н.М. Погребения покровской культуры с наконечниками копий из Саратовского Поволжья // Археологическое наследие Саратовского края. Охрана и исследования в 2001 году. Вып. 5 / Отв. ред. А.И. Юдин. Саратов: Научная книга, 2003а. С. 157–219. Малов Н.М. Заготовка дисковидного псалия с селища Баланбаш // Абашевская культурно-историческая общность: истоки, развитие, наследие. Материалы международной научной конференции / Ред. кол. В.С. Бочкарев и др. Чебоксары, 2003б. С. 128–132. Малов Н.М. Покровская культура начала эпохи поздней бронзы в северных районах Нижнего Поволжья: по материалам поселений срубной культурно – исторической области // Археология Восточно-Европейской степи. Вып. 5 / Отв. ред. В.А. Лопатин. Саратов: Научная книга, 2007. С. 34–92. Малов Н.М. Погребение покровской культуры с фрагментами щитковых псалиев из Тарумовского индивидуального кургана №2 // Археология Восточно-Европейской степи. Вып. 9 / Отв. ред. В.А. Лопатин. Саратов: СарУ, 2012. С. 74–90. Массон В.М. Древние цивилизации Востока и степные племена в свете данных археологии // Stratum plus. № 2. СПб., Кишинев, Одесса, 1999. С. 265–285. Матвеев А.В., Волков Е.Н., Костомарова Ю.В. Материалы новых раскопок Хрипуновского могильника // Проблемы археологии: Урал и Западная Сибирь (к 70-летию Т.М. Потемкиной) / Отв. ред. М.П. Вохменцев. Курган: КУ, 2007. С. 108–113. Матвеев Ю.П. О векторе распространения «колесничных» культур эпохи бронзы // РА. 2005. № 3. С. 5–15. Матвеев Ю.П., Сафонов И.Е., Добрынин А.В. Исследование кургана эпохи бронзы в могильнике Красный 1 // Пастушеские скотоводы Восточноевропейской степи и лесостепи эпохи бронзы (историография, публикации) / Археология Восточноевропейской лесостепи. Вып. 19 / Отв. ред. А.Д. Пряхин. Воронеж: ВГУ, 2005. С. 139–147. Матвеева Н.П., Волков Е.Н., Рябогина Н.Е. Новые памятники бронзового и раннего железного веков. Новосибирск: Наука, 2003. 174 с. Матюхин А.Д. Погребение с псалиями из Саратовского Правобережья // Древности Волго-Донских степей. Вып. 6 / Науч. ред. В.И. Мамонтов. Волгоград: ВолГУ, 1998. С. 60–63. Медведев А.П. Итоги археологических исследований в низовьях р. Елань (курганные могильники Правобережья) // Археология восточноевропейской лесостепи: сборник научных статей международной научно-практической конференции, посвященной 80-летию со дня рождения А.Г. Николаенко / Отв. ред. В.А. Сарапулкин. Белгород: ИД «Белгород» НИУ «БелГУ», 2018. С. 11–38. Медведев А.П., Матвеев Ю.П., Усачук А.Н. Погребение колесничего из могильника Елка 1 // Археология евразийской лесостепи-степи: сборник научных статей / Отв. ред. В.Н. Глазьев. Воронеж: ВГУ, 2016. С. 43–55. Мельников Е.Н. Покровско-абашевские погребения кургана у с. Большая Плавица // Абашевская культурно-историческая общность: истоки, развитие, наследие. Материалы международной научной конференции / Ред. кол. В.С. Бочкарев, С.Н. Кореневский, П.Ф. Кузнецов и др. Чебоксары: ЧГИГН, 2003. С. 239–247. Миронов О.В. Отчет о работе Тамбовской археологической экспедиции по раскопкам парных курганов у пос. Пудовкин в 2013 году. Тамбов, 2014 // Архив ИА РАН. Р-1. № 40870. Михайлова О.В., Кузьмина О.В. Новые памятники эпохи бронзы в Самарском Поволжье // Охрана и изучение памятников истории и культуры в Самарской области. Вып. 1 / Ред. кол. О.В. Зубова и др. Самара: СОИКМ им. П.В. Алабина, 1999. С. 98–141. Моисеев А.А. К вопросу о колесницах эпохи бронзы евразийской степи-лесостепи (происхождение, назначение, значение) // Труды ІІІ (ХІХ) Всероссийского археологического съезда. Т. І / Ред. О.И. Богуславский и др. СПб., М., Великий Новгород: ИИМК РАН, 2011. С. 248–249. Моисеев А.В. Соотношение средневолжских и доно-волжских абашевских древностей (к историографии вопроса) // Абашевская культурно-историческая общность: истоки, развитие, наследие. Материалы международной научной конференции / Ред. кол. В.С. Бочкарев, С.Н. Кореневский, П.Ф. Кузнецов и др. Чебоксары: ЧГИГН, 2003. С. 70–75. Моисеев Н.Б. Курганы Окско-Донской равнины. Памятники Тамбовской области. Тамбов: Компьютерный центр, 1998. 63 с. Моисеев Н.Б., Ефимов К.Ю. Пичаевский курган // Древние индоиранские культуры Волго-Уралья (II тыс. до н.э.) / Отв. ред. И.Б. Васильев. Самара: СамГПУ, 1995. С. 72–81. Мыськов Е.П., Кияшко А.В., Литвиненко Р.А., Усачук А.Н. Погребение колесничего из бассейна Дона // Псалии. Элементы упряжи и конского снаряжения в древности / Археологический альманах. № 15 / Отв. ред. А.Н. Усачук. Донецк: ДОКМ, 2004. С. 128–138. Новиков И.К. Предварительные итоги исследований могильника позднего бронзового века Озерное-1 в Убагано-Тобольском междуречье // Урал и Сибирь в контексте развития российской государственности: Материалы Всероссийской научной конференции «VI Емельяновские чтения» (Курган, 26–28 апреля 2012 г.) / Отв.ред. Д.Н. Маслюженко. Курган: КУ, 2012. С. 47–49. Новоженов В.А. Чудо коммуникации и древнейший колесный транспорт Евразии. М.: Taус, 2012. 500 с. Новоженов В.А. Распространение колесного транспорта: модель «кочевой» прародины // Таинство этнической истории древнейших номадов степной Евразии / Гл. ред. А.В. Епимахов. Алматы: Остров Крым, 2014. С. 47–125. От редколлегии // Бронзовый век. Эпоха героев (по материалам погребальных памятников Самарской области): Научно-популярное издание / Отв. редактор М.А. Турецкий. Самара: САО, 2012. С. 4–5. Отрощенко В.В. Проблеми періодизації культур середньої та пізньої бронзи півдня Східної Європи (культурно-стратиграфічні зіставлення). Київ: ІА НАН України, 2001. 288 с. Отрощенко В.В. Історія племен зрубної спільності: автореф. дис. . докт. іст. наук. Київ, 2002. 33 с. Отрощенко В.В. Колісниці бабинської культури в графічному та рельєфному відтворенні // МДАСУ. № 4 / Гол. ред. С.М. Санжаров. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. С. 235–242. Отрощенко В. Полеміка стосовно західного вектора руху колісничних // Записки наукового товариства імені Шевченка. Т. CCLIII. Праці археологічної комісії / Ред. О. Купчинський. Львів: Наук. тов-ва ім. Шевченка, 2007. С. 206–214. Отрощенко В.В. К дискуссии о векторах движения колесничих в эпоху бронзы // Археология восточноевропейской лесостепи / Отв. ред. И.Е. Сафонов. Воронеж: полиграф. центр ВГУ, 2009а. С. 66–72. Отрощенко В.В. Євразійський степовий міст за доби бронзи (ІІІ–ІІ тис. до Хр.) // Взаємозв'язки культур епох бронзи і раннього заліза на території Центральної та Східної Європи (Збірка наукових праць на пошану Л.І. Крушельницької) / Відп. ред. В.В. Отрощенко. Київ, Львів, 2009б. С. 17–20. Отрощенко В.В. Герой чи заробітчанин? // Магістеріум. Вип. 53. Археологічні студії / Ред. Л.Л. Залізняк та ін. Київ: НаУКМА, 2013. С. 18–21. Отрощенко В.В. Образний ряд карпато-мікенського орнаментального стилю // Магістеріум. Вип. 67. Археологічні студії / Ред. Л.Л. Залізняк та ін. Київ: НаУКМА, 2017. С. 43–53. Плешаков А.А., Мартынюк О.И., Баев А.В. Могильник эпохи бронзы Баганаты III. Петропавловск: СКГУ им М. Козыбаева, 2005. 82 с. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Псалии, «забытые» в оставленном доме (по материалам поселений Азии и Восточной Европы эпохи бронзы) // Древности Сибири и Центральной Азии. № 3 (15) / Отв. ред. В.И. Соенов. Горно-Алтайск: ГАГУ, 2010а. С. 14–33. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Погребение срубной культуры из Комсомольского (Астраханская область): некоторые аспекты осмысления // Археология Нижнего Поволжья: проблемы, поиски, открытия / Отв. ред. Д.П. Васильев. Астрахань: АГУ, 2010б. С. 107–116. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Погребения с орудиями кожевенного производства в степных культурах эпохи бронзы // Вопросы археологии Казахстана. Вып. 3 / Отв. ред. А.З. Бейсенов. Алматы, 2011а. С. 279–297. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Исчезнувшие верования и позабытые герои (кожевенный инструментарий в ритуалах эпохи бронзы степной и лесостепной Евразии) // Материалы по археологии Северного Причерноморья. Вып. 12 / Отв. ред. И.В. Бруяко. Одесса, 2011б. С. 86–124. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Конская узда – атрибут инициаций? (По материалам культур степной и лесостепной Евразии финала поздней бронзы и начала раннего железа) // Древности Сибири и Центральной Азии. № 5 (17) / Отв. ред. В.И. Соенов. Горно-Алтайск: ГАГУ, 2013. С. 23–44. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Взнуздавшие лошадь (стержневидные псалии Евразии конца II – начала I тыс. до н.э.: типологические и хронологические сопоставления) // Древности Сибири и Центральной Азии. № 7 (19) / Отв. ред. В.И. Соенов. Горно-Алтайск: ГАГУ, 2014. С. 85–117. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Тупики в культурах бронзового века (некоторые аспекты семантики) // Археология Западной Сибири и Алтая: опыт междисциплинарных исследований сборник статей, посвященный 70-летию профессора Ю.Ф. Кирюшина / Отв. ред. А.А. Тишкин. Барнаул: АлтГУ, 2015а. С. 255–260. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. «Песты» и «терочники» в обрядах срубной культуры / Гол. ред. Р.О. Литвиненко // Донецький археологічний збірник. № 19. Вінниця: ДУ, 2015б. С. 58–84. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Псалии Центральной и Южной Европы от Оарца де Сус и Микен до Бабадага: археологические контексты // Revista Arheologică, serie nouă, vol. XII, nr. 1–2 / Redactor şef O. Leviţki. 2016а. С. 61–79. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Погребения с древнейшими псалиями степной Евразии: социологическая интерпретация // Уфимский археологический вестник. Вып. 16 / Гл. ред. В.В. Овсянников. Уфа: ИИЯЛ УНЦ РАН, 2016б. С. 28–71. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Конская узда маклашеевской культуры: проблема происхождения // Археология Евразийских степей. 2017. № 3. С. 89–107. Подобед В.А., Усачук А.Н., Цимиданов В.В. Псалии водяных коней (одна из мифологем культур Евразии эпохи бронзы) // Древности Восточной Европы, Центральной Азии и Южной Сибири в контексте связей и взаимодействий в евразийском культурном пространстве (новые данные и концепции): Материалы Международной конференции, 18–22 ноября 2019 г., Санкт-Петербург. Т. II. Связи, контакты и взаимодействия древних культур Северной Евразии и цивилизаций Востока в эпоху палеометалла (IV–I тыс. до н. э.). К 80-летию со дня рождения выдающегося археолога В.С. Бочкарева / Отв. ред. А.В. Поляков, Е.С. Ткач. СПб.: ИИМК РАН, Невская Типография, 2019. С. 44–47. Происхождение и распространение колесничества / Автор проекта А.И. Василенко. Луганск: Глобус, 2008. 319 с. Протоколы заседаний конференции «Конвергенция и дивергенция в развитии культур эпохи энеолита – бронзы Средней и Восточной Европы» // Конвергенция и дивергенция в развитии культур эпохи энеолита-бронзы Средней и Восточной Европы. Ч. II. Материалы конференции и дискуссии 21–25 августа 1995 г., Саратов / Отв. ред. В.С. Бочкарев. СПб., 1995. С. 73–95. Пряхин А.Д. Курганы поздней бронзы у с. Староюрьево // СА. 1972. № 3. С. 233–243. Пряхин А.Д. Погребальные абашевские памятники. Воронеж: ВГУ, 1977. 168 с. Пряхин А.Д. К оценке престижных захоронений волго-донской абашевской культуры кургана Селезни-2 // Археология, этнография и антропология Евразии. 2000. № 1. С. 81–87. Пряхин А.Д. Основные вехи изучения абашевских древностей // Абашевская культурно-историческая общность: истоки, развитие, наследие. Материалы международной научной конференции / Ред. кол. В.С. Бочкарев и др. Чебоксары, 2003. С. 61–64. Пряхин А.Д. Памятники покровского типа на современном этапе изучения в российской и украинской археологии // Древности 2011. Харьковский историко-археологический ежегодник. Вып. 10 / Гл. ред. С.И. Посохов. Харьков: ХарИА, ООО «НТМТ», 2011. С. 88–101. Пряхин А.Д., Беседин В.И., Левых Г.А., Матвеев Ю.П. Кондрашкинский курган. Воронеж: ВГУ, 1989. 20 с. Пряхин А.Д., Матвеев Ю.П. Курган у с. Богоявленское // СА. 1991. № 1. С. 262–266. Пряхин А.Д., Моисеев Н.Б., Беседин В.И. Селезни-2. Курган доно-волжской абашевской культуры. Воронеж: ВГУ, 1998. 44 с. Псалии. Элементы упряжи и конского снаряжения в древности / Археологический альманах. № 15 / Отв. ред. А.Н. Усачук. Донецк: ДОКМ, 2004. 170 с. Рабаджиев К. Конят, колесницата и конникът. Към интерпретацията на образа в тракийската култура. София: Св. Климент Охридски, 2014. 503 с. Рыкушина Г.В. Антропологическая характеристика населения эпохи бронзы Южного Урала по материалам могильника Кривое Озеро // Виноградов Н.Б. Могильник бронзового века Кривое Озеро в Южном Зауралье. Челябинск: ЮУКИ, 2003. С. 345–360.

Упродовж усіх років від часу створення СРСР комуно-більшовицька кліка Сталіна брехала світові про так звані успіхи комуністичного будівництва в країні нібито найсправедливішого на земній кулі суспільства.У 20–30-х роках знакових представників першої хвилі політичної еміграції заманювали різними обіцянками повернутися додому. В европейських столицях агенти Кремля підшукували й підкуповували низку продажних журналістів, влаштовували їм показові поїздки, стимулюючи цим появу в провідних газетах Заходу фальшивих публікацій про «радянський рай» на одній шостій земної кулі. Особливо послідовно влада взялася за непокірних українців: знищувала інтелігенцію, трудове селянство, національну церкву, і, як і в царські часи, насильно русифікувала.По завершенні Другої світової війни, коли втікачів-українців із того «раю» виявилося в рази більше, Москва насилала в численні табори Ді-Пі так звані репатріаційні комісії, які промивали мізки радянським збігцям, прагнули повернути їх в СРСР із тим, щоб згодом у нелюдський спосіб позбиткуватися над їхнім свободолюбством у сибірських таборах ГУЛАГу.Здавалося, той щедро оплачуваний потік цинічної російської брехні нікому й ніколи не вдасться ні заглушити, ні нейтралізувати, ні зупинити. Та ось у середовищі української еміграції виявився один сміливець, який голосно, на весь світ заявив, чому він не хоче повертатися в СРСР. Це був Іван Багряний. Народжений в Україні 1907 року, будучи поетом за талантом і громадським трибуном за покликанням, він сповна відчув на собі переваги «радянського способу життя». 1932 року репресований за безвинні з політичної точки зору вірші. На еміграції в Німеччині відновив літературну працю. 1947 року обраний заступником голови Української Національної Ради, став лідером Української революційно-демократичної партії.Вихід у світ книжки Багряного «Чому я не хочу вертати на «родіну»?» друком і накладом Українського центрального Бюро в Лондоні 1946 року стало своєрідною «бомбою». Передусім для офіційної Москви. Також для політиків, журналістів та інтелектуалів Заходу. Текст брошури складався з 13-ти коротких параграфів. Кожен із них слугує окремим прикладом-аргументом відповіді на поставлене в назві твору запитання.Через трохи більше як шість років у рідкісній на сьогодні газеті «Українські Вісті» (Новий Ульм, Німеччина) з'являється публіцистична стаття цього ж автора «Про свободу слова, совісті і преси за залізною заслоною». Її можна назвати своєрідним продовженням вищезгаданої брошури.На відміну від «Чому я не хочу вертати на «родіну»?», яка неодноразово перевидавалася за кордоном, у тім числі і в перекладах англійською, німецькою, французькою мовами, ця стаття полум'яного публіциста в українському журналістикознавстві є, на жаль, призабутою. І хоч написана вона понад 70 років тому, актуальність порушеної автором проблеми (гуманітарна катастрофа, яку зазнала українська нація від колоніальної політики російського «старшого брата») ще більше загострилася натепер, за умов неоголошеної Росією гібридної війни проти українців, зосібно й на інформаційному полі. * * *Драматичною є доля наступного тексту, який «Український Інформаційний Простір» оприлюднює в Україні вперше.Йдеться про розвідку відомого члена Української Центральної Ради, журналіста і вченого Аркадія Животка, життєвий шлях якого передчасно обірвався на еміграції, «Девятьдесять років української студентської преси». Вона мала скласти окремий розділ написаної в еміграції найголовнішої праці цього діяча – «Історія української преси».Видана 1946 року в Регенсбурзі циклостильовим способом (по-нинішньому – ксероксна відбитка машинописного варіанту) «Історія української преси» Аркадія Животка мала урізаний вигляд. Через брак коштів за умов безпросвітної еміграційної дійсності Аркадій Животко змушений був зняти з оригіналу підручника третину тексту. Як вважав, до кращих часів. Однак для цього автора вони так і не прийшли. Хворе й виснажене випробуваннями долі серце зупинилося на 58 році життя – 14 червня 1948 року. Сталося це в таборі скитальників зі Східної Європи Лягарде неподалік німецького Ашафенбурга.Утім, цю свою статтю автор встиг побачити надрукованою. Її було вміщено в спареному числі (1–2) журналу «Студентський Шлях», який на правах рукопису видавав машинописним способом у Мюнхені Центральний Еміґраційний Союз Українського Студентства (ЦЕСУС). Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яких тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику.«Історія української преси А. Животка перевидавалася двічі: 1990 року у Мюнхені заходами Українського Вільного Університету з передмовою і упорядкуванням М. Присяжного та 1999 року в Києві заходами видавництва «Наша культура і наука» з передмовою і упорядкуванням М. Тимошика. Не опублікований у цій книзі розділ про історію української студентської преси так і залишився в машинописному варіанті рідкісної на сьогодні підшивки машинописного «Студентського Шляху».Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яку тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику – вони розгубилися повоєнними дорогами еміграції бездержавної нації…Текст подається за оригіналом підшивки журналу, який в Україні практично невідомий. Комплект цього раритету подарував авторові цих рядків у канадському Вінніпезі покійний нині викладач Колегії Св. Андрея при Манітобському університеті Тимофій Міненко. ; For all the years since the creation of the USSR, Stalin's communist-Bolshevik clique lied to the world about the so-called successes of communist construction in the country of the supposedly fairest society on the Earth.In the 1920s and 1930s, iconic representatives of the first wave of political emigration were lured by various promises to return home. In European capitals, Kremlin agents searched for and bribed a number of corrupt journalists, arranged for them demonstration trips, and encouraged the false publications' appearance in the leading newspapers of the West about the «Soviet Paradise». Especially consistently, the authorities took on disobedient Ukrainians: they destroyed the intelligentsia, the working peasantry, the national church, and, as in tsarist times, forcibly Russified them.At the end of World War II, when there were too many Ukrainian refugees from that «Paradise,«Moscow sent so-called repatriation commissions to numerous DP camps, which brainwashed Soviet fugitives and sought to return them to the USSR to harm their love of freedom in the Siberian GULAG camps.It seemed that no one would ever be able to silence, neutralize, or stop that generously paid flow of cynical Russian lies. But among the Ukrainian emigrants, there was a brave man who loudly declared to the whole world why he did not want to return to theUSSR. It was Ivan Bahrianyi. Born in Ukraine in 1907, as a poet by talent and a public tribune by vocation, he fully experienced the benefits of the «Soviet way of life.» In 1932 he was repressed, from a political point of view, for innocent poems. During his emigration toGermany, he resumed his literary work. In 1947 he was elected Deputy Chairman of the Ukrainian National Council and became the leader of the Ukrainian Revolutionary Democratic Party.The publication of Bahrianyi's book «Why don't I want to return to my «motherland»?» printed by the Ukrainian Central Bureau in London in 1946 became a kind of a «bomb». First of all, for official Moscow. Also, for Western politicians, journalists, and intellectuals. The text of the brochure consisted of 13 short paragraphs. Each of them serves as a separate example-argument of the answer to the question posed in the title of the work.A little more than six years later, a journalistic article by the same author, «On Freedom of Speech, Conscience, and the Press Behind the Iron Curtain», appeared in the now-rare newspaper «Ukrainian News» (New Ulm, Germany). It can be called a kind of the above brochure continuation.Unlike «Why don't I want to return to my «motherland»?», which had been repeatedly republished abroad, including in English, German, and French translations, this article by an ardent publicist in Ukrainian journalism is, unfortunately, forgotten. And although it was written more than 70 years ago, the urgency of the problem raised by the author (the humanitarian catastrophe suffered by the Ukrainian nation from the colonial policy of Russia's «older brother») has become even more acute now, under the conditions of Russia's undeclared hybrid war against Ukrainians, especially in the information field.* * *The fate of the next text, which «Ukrainian Information Space» publishes in Ukraine for the first time, is dramatic.It is about the activity of a well-known member of the Central Council of Ukraine, journalist and scientist Arkadii Zhyvotko, whose life path ended prematurely in exile, «Ninety years of the Ukrainian student press.«It was to compose a separate section of the most important work of this figure written in exile – «History of the Ukrainian press.»Published in1946 inRegensburgin a cyclostyle way (now a photocopy of a typewritten version), Arkadii Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» had a truncated appearance. Due to the lack of funds in the conditions of a hopeless emigration reality, Arkadii Zhyvotko was forced to remove a third of the text from the original textbook. As he believed, until better times. However, they never came for this author. Sick and exhausted by the trials of fate heart stopped at the age of 58 on June 14, 1948. It happened in the camp of wanderers from Eastern Europe Lagarde near Aschaffenburg,Germany.However, the author managed to see this article published. It was published in a paired number (1–2) by the magazine «Student Way», which was published as a manuscript by typewriting in Munich by the Central Emigration Union of Ukrainian Students (CESUS). The value of this article is that most of the printed materials that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy. A. Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» was republished twice: in 1990 in Munich, in Ukrainian Free University with a foreword and arrangement by M. Prysiazhnyi and1999 in Kyiv, by the publishing house «Nasha Kultura i Nauka» with a foreword and arrangement by M. Tymoshyk. The section on the history of the Ukrainian student press, which was not published in this book, remained in the typewritten version of the currently rare typewritten folder of the «Student Way».The value of this article is that most of the publications that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy – they were lost on the post-war roads of a stateless nation emigration…The text is submitted according to the original folder of the magazine, which is practically unknown in Ukraine. The set of this rarity was present­ed to the author of these lines in Winnipeg, Canada by the now-deceased professor of St. Andrew's College at the University of Manitoba Tymofii Minenko.

Упродовж усіх років від часу створення СРСР комуно-більшовицька кліка Сталіна брехала світові про так звані успіхи комуністичного будівництва в країні нібито найсправедливішого на земній кулі суспільства.У 20–30-х роках знакових представників першої хвилі політичної еміграції заманювали різними обіцянками повернутися додому. В европейських столицях агенти Кремля підшукували й підкуповували низку продажних журналістів, влаштовували їм показові поїздки, стимулюючи цим появу в провідних газетах Заходу фальшивих публікацій про «радянський рай» на одній шостій земної кулі. Особливо послідовно влада взялася за непокірних українців: знищувала інтелігенцію, трудове селянство, національну церкву, і, як і в царські часи, насильно русифікувала.По завершенні Другої світової війни, коли втікачів-українців із того «раю» виявилося в рази більше, Москва насилала в численні табори Ді-Пі так звані репатріаційні комісії, які промивали мізки радянським збігцям, прагнули повернути їх в СРСР із тим, щоб згодом у нелюдський спосіб позбиткуватися над їхнім свободолюбством у сибірських таборах ГУЛАГу.Здавалося, той щедро оплачуваний потік цинічної російської брехні нікому й ніколи не вдасться ні заглушити, ні нейтралізувати, ні зупинити. Та ось у середовищі української еміграції виявився один сміливець, який голосно, на весь світ заявив, чому він не хоче повертатися в СРСР. Це був Іван Багряний. Народжений в Україні 1907 року, будучи поетом за талантом і громадським трибуном за покликанням, він сповна відчув на собі переваги «радянського способу життя». 1932 року репресований за безвинні з політичної точки зору вірші. На еміграції в Німеччині відновив літературну працю. 1947 року обраний заступником голови Української Національної Ради, став лідером Української революційно-демократичної партії.Вихід у світ книжки Багряного «Чому я не хочу вертати на «родіну»?» друком і накладом Українського центрального Бюро в Лондоні 1946 року стало своєрідною «бомбою». Передусім для офіційної Москви. Також для політиків, журналістів та інтелектуалів Заходу. Текст брошури складався з 13-ти коротких параграфів. Кожен із них слугує окремим прикладом-аргументом відповіді на поставлене в назві твору запитання.Через трохи більше як шість років у рідкісній на сьогодні газеті «Українські Вісті» (Новий Ульм, Німеччина) з'являється публіцистична стаття цього ж автора «Про свободу слова, совісті і преси за залізною заслоною». Її можна назвати своєрідним продовженням вищезгаданої брошури.На відміну від «Чому я не хочу вертати на «родіну»?», яка неодноразово перевидавалася за кордоном, у тім числі і в перекладах англійською, німецькою, французькою мовами, ця стаття полум'яного публіциста в українському журналістикознавстві є, на жаль, призабутою. І хоч написана вона понад 70 років тому, актуальність порушеної автором проблеми (гуманітарна катастрофа, яку зазнала українська нація від колоніальної політики російського «старшого брата») ще більше загострилася натепер, за умов неоголошеної Росією гібридної війни проти українців, зосібно й на інформаційному полі. * * *Драматичною є доля наступного тексту, який «Український Інформаційний Простір» оприлюднює в Україні вперше.Йдеться про розвідку відомого члена Української Центральної Ради, журналіста і вченого Аркадія Животка, життєвий шлях якого передчасно обірвався на еміграції, «Девятьдесять років української студентської преси». Вона мала скласти окремий розділ написаної в еміграції найголовнішої праці цього діяча – «Історія української преси».Видана 1946 року в Регенсбурзі циклостильовим способом (по-нинішньому – ксероксна відбитка машинописного варіанту) «Історія української преси» Аркадія Животка мала урізаний вигляд. Через брак коштів за умов безпросвітної еміграційної дійсності Аркадій Животко змушений був зняти з оригіналу підручника третину тексту. Як вважав, до кращих часів. Однак для цього автора вони так і не прийшли. Хворе й виснажене випробуваннями долі серце зупинилося на 58 році життя – 14 червня 1948 року. Сталося це в таборі скитальників зі Східної Європи Лягарде неподалік німецького Ашафенбурга.Утім, цю свою статтю автор встиг побачити надрукованою. Її було вміщено в спареному числі (1–2) журналу «Студентський Шлях», який на правах рукопису видавав машинописним способом у Мюнхені Центральний Еміґраційний Союз Українського Студентства (ЦЕСУС). Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яких тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику.«Історія української преси А. Животка перевидавалася двічі: 1990 року у Мюнхені заходами Українського Вільного Університету з передмовою і упорядкуванням М. Присяжного та 1999 року в Києві заходами видавництва «Наша культура і наука» з передмовою і упорядкуванням М. Тимошика. Не опублікований у цій книзі розділ про історію української студентської преси так і залишився в машинописному варіанті рідкісної на сьогодні підшивки машинописного «Студентського Шляху».Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яку тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику – вони розгубилися повоєнними дорогами еміграції бездержавної нації…Текст подається за оригіналом підшивки журналу, який в Україні практично невідомий. Комплект цього раритету подарував авторові цих рядків у канадському Вінніпезі покійний нині викладач Колегії Св. Андрея при Манітобському університеті Тимофій Міненко. ; For all the years since the creation of the USSR, Stalin's communist-Bolshevik clique lied to the world about the so-called successes of communist construction in the country of the supposedly fairest society on the Earth.In the 1920s and 1930s, iconic representatives of the first wave of political emigration were lured by various promises to return home. In European capitals, Kremlin agents searched for and bribed a number of corrupt journalists, arranged for them demonstration trips, and encouraged the false publications' appearance in the leading newspapers of the West about the «Soviet Paradise». Especially consistently, the authorities took on disobedient Ukrainians: they destroyed the intelligentsia, the working peasantry, the national church, and, as in tsarist times, forcibly Russified them.At the end of World War II, when there were too many Ukrainian refugees from that «Paradise,«Moscow sent so-called repatriation commissions to numerous DP camps, which brainwashed Soviet fugitives and sought to return them to the USSR to harm their love of freedom in the Siberian GULAG camps.It seemed that no one would ever be able to silence, neutralize, or stop that generously paid flow of cynical Russian lies. But among the Ukrainian emigrants, there was a brave man who loudly declared to the whole world why he did not want to return to theUSSR. It was Ivan Bahrianyi. Born in Ukraine in 1907, as a poet by talent and a public tribune by vocation, he fully experienced the benefits of the «Soviet way of life.» In 1932 he was repressed, from a political point of view, for innocent poems. During his emigration toGermany, he resumed his literary work. In 1947 he was elected Deputy Chairman of the Ukrainian National Council and became the leader of the Ukrainian Revolutionary Democratic Party.The publication of Bahrianyi's book «Why don't I want to return to my «motherland»?» printed by the Ukrainian Central Bureau in London in 1946 became a kind of a «bomb». First of all, for official Moscow. Also, for Western politicians, journalists, and intellectuals. The text of the brochure consisted of 13 short paragraphs. Each of them serves as a separate example-argument of the answer to the question posed in the title of the work.A little more than six years later, a journalistic article by the same author, «On Freedom of Speech, Conscience, and the Press Behind the Iron Curtain», appeared in the now-rare newspaper «Ukrainian News» (New Ulm, Germany). It can be called a kind of the above brochure continuation.Unlike «Why don't I want to return to my «motherland»?», which had been repeatedly republished abroad, including in English, German, and French translations, this article by an ardent publicist in Ukrainian journalism is, unfortunately, forgotten. And although it was written more than 70 years ago, the urgency of the problem raised by the author (the humanitarian catastrophe suffered by the Ukrainian nation from the colonial policy of Russia's «older brother») has become even more acute now, under the conditions of Russia's undeclared hybrid war against Ukrainians, especially in the information field.* * *The fate of the next text, which «Ukrainian Information Space» publishes in Ukraine for the first time, is dramatic.It is about the activity of a well-known member of the Central Council of Ukraine, journalist and scientist Arkadii Zhyvotko, whose life path ended prematurely in exile, «Ninety years of the Ukrainian student press.«It was to compose a separate section of the most important work of this figure written in exile – «History of the Ukrainian press.»Published in1946 inRegensburgin a cyclostyle way (now a photocopy of a typewritten version), Arkadii Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» had a truncated appearance. Due to the lack of funds in the conditions of a hopeless emigration reality, Arkadii Zhyvotko was forced to remove a third of the text from the original textbook. As he believed, until better times. However, they never came for this author. Sick and exhausted by the trials of fate heart stopped at the age of 58 on June 14, 1948. It happened in the camp of wanderers from Eastern Europe Lagarde near Aschaffenburg,Germany.However, the author managed to see this article published. It was published in a paired number (1–2) by the magazine «Student Way», which was published as a manuscript by typewriting in Munich by the Central Emigration Union of Ukrainian Students (CESUS). The value of this article is that most of the printed materials that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy. A. Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» was republished twice: in 1990 in Munich, in Ukrainian Free University with a foreword and arrangement by M. Prysiazhnyi and1999 in Kyiv, by the publishing house «Nasha Kultura i Nauka» with a foreword and arrangement by M. Tymoshyk. The section on the history of the Ukrainian student press, which was not published in this book, remained in the typewritten version of the currently rare typewritten folder of the «Student Way».The value of this article is that most of the publications that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy – they were lost on the post-war roads of a stateless nation emigration…The text is submitted according to the original folder of the magazine, which is practically unknown in Ukraine. The set of this rarity was present­ed to the author of these lines in Winnipeg, Canada by the now-deceased professor of St. Andrew's College at the University of Manitoba Tymofii Minenko.

For all the years since the creation of the USSR, Stalin's communist-Bolshevik clique lied to the world about the so-called successes of communist construction in the country of the supposedly fairest society on the Earth.In the 1920s and 1930s, iconic representatives of the first wave of political emigration were lured by various promises to return home. In European capitals, Kremlin agents searched for and bribed a number of corrupt journalists, arranged for them demonstration trips, and encouraged the false publications' appearance in the leading newspapers of the West about the «Soviet Paradise». Especially consistently, the authorities took on disobedient Ukrainians: they destroyed the intelligentsia, the working peasantry, the national church, and, as in tsarist times, forcibly Russified them.At the end of World War II, when there were too many Ukrainian refugees from that «Paradise,«Moscow sent so-called repatriation commissions to numerous DP camps, which brainwashed Soviet fugitives and sought to return them to the USSR to harm their love of freedom in the Siberian GULAG camps.It seemed that no one would ever be able to silence, neutralize, or stop that generously paid flow of cynical Russian lies. But among the Ukrainian emigrants, there was a brave man who loudly declared to the whole world why he did not want to return to theUSSR. It was Ivan Bahrianyi. Born in Ukraine in 1907, as a poet by talent and a public tribune by vocation, he fully experienced the benefits of the «Soviet way of life.» In 1932 he was repressed, from a political point of view, for innocent poems. During his emigration toGermany, he resumed his literary work. In 1947 he was elected Deputy Chairman of the Ukrainian National Council and became the leader of the Ukrainian Revolutionary Democratic Party.The publication of Bahrianyi's book «Why don't I want to return to my «motherland»?» printed by the Ukrainian Central Bureau in London in 1946 became a kind of a «bomb». First of all, for official Moscow. Also, for Western politicians, journalists, and intellectuals. The text of the brochure consisted of 13 short paragraphs. Each of them serves as a separate example-argument of the answer to the question posed in the title of the work.A little more than six years later, a journalistic article by the same author, «On Freedom of Speech, Conscience, and the Press Behind the Iron Curtain», appeared in the now-rare newspaper «Ukrainian News» (New Ulm, Germany). It can be called a kind of the above brochure continuation.Unlike «Why don't I want to return to my «motherland»?», which had been repeatedly republished abroad, including in English, German, and French translations, this article by an ardent publicist in Ukrainian journalism is, unfortunately, forgotten. And although it was written more than 70 years ago, the urgency of the problem raised by the author (the humanitarian catastrophe suffered by the Ukrainian nation from the colonial policy of Russia's «older brother») has become even more acute now, under the conditions of Russia's undeclared hybrid war against Ukrainians, especially in the information field.* * *The fate of the next text, which «Ukrainian Information Space» publishes in Ukraine for the first time, is dramatic.It is about the activity of a well-known member of the Central Council of Ukraine, journalist and scientist Arkadii Zhyvotko, whose life path ended prematurely in exile, «Ninety years of the Ukrainian student press.«It was to compose a separate section of the most important work of this figure written in exile – «History of the Ukrainian press.»Published in1946 inRegensburgin a cyclostyle way (now a photocopy of a typewritten version), Arkadii Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» had a truncated appearance. Due to the lack of funds in the conditions of a hopeless emigration reality, Arkadii Zhyvotko was forced to remove a third of the text from the original textbook. As he believed, until better times. However, they never came for this author. Sick and exhausted by the trials of fate heart stopped at the age of 58 on June 14, 1948. It happened in the camp of wanderers from Eastern Europe Lagarde near Aschaffenburg,Germany.However, the author managed to see this article published. It was published in a paired number (1–2) by the magazine «Student Way», which was published as a manuscript by typewriting in Munich by the Central Emigration Union of Ukrainian Students (CESUS). The value of this article is that most of the printed materials that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy. A. Zhyvotko's «History of the Ukrainian Press» was republished twice: in 1990 in Munich, in Ukrainian Free University with a foreword and arrangement by M. Prysiazhnyi and1999 in Kyiv, by the publishing house «Nasha Kultura i Nauka» with a foreword and arrangement by M. Tymoshyk. The section on the history of the Ukrainian student press, which was not published in this book, remained in the typewritten version of the currently rare typewritten folder of the «Student Way».The value of this article is that most of the publications that Arkadii Zhyvotko held in his hands and described for history do not exist in any copy – they were lost on the post-war roads of a stateless nation emigration…The text is submitted according to the original folder of the magazine, which is practically unknown in Ukraine. The set of this rarity was present­ed to the author of these lines in Winnipeg, Canada by the now-deceased professor of St. Andrew's College at the University of Manitoba Tymofii Minenko. ; Упродовж усіх років від часу створення СРСР комуно-більшовицька кліка Сталіна брехала світові про так звані успіхи комуністичного будівництва в країні нібито найсправедливішого на земній кулі суспільства.У 20–30-х роках знакових представників першої хвилі політичної еміграції заманювали різними обіцянками повернутися додому. В европейських столицях агенти Кремля підшукували й підкуповували низку продажних журналістів, влаштовували їм показові поїздки, стимулюючи цим появу в провідних газетах Заходу фальшивих публікацій про «радянський рай» на одній шостій земної кулі. Особливо послідовно влада взялася за непокірних українців: знищувала інтелігенцію, трудове селянство, національну церкву, і, як і в царські часи, насильно русифікувала.По завершенні Другої світової війни, коли втікачів-українців із того «раю» виявилося в рази більше, Москва насилала в численні табори Ді-Пі так звані репатріаційні комісії, які промивали мізки радянським збігцям, прагнули повернути їх в СРСР із тим, щоб згодом у нелюдський спосіб позбиткуватися над їхнім свободолюбством у сибірських таборах ГУЛАГу.Здавалося, той щедро оплачуваний потік цинічної російської брехні нікому й ніколи не вдасться ні заглушити, ні нейтралізувати, ні зупинити. Та ось у середовищі української еміграції виявився один сміливець, який голосно, на весь світ заявив, чому він не хоче повертатися в СРСР. Це був Іван Багряний. Народжений в Україні 1907 року, будучи поетом за талантом і громадським трибуном за покликанням, він сповна відчув на собі переваги «радянського способу життя». 1932 року репресований за безвинні з політичної точки зору вірші. На еміграції в Німеччині відновив літературну працю. 1947 року обраний заступником голови Української Національної Ради, став лідером Української революційно-демократичної партії.Вихід у світ книжки Багряного «Чому я не хочу вертати на «родіну»?» друком і накладом Українського центрального Бюро в Лондоні 1946 року стало своєрідною «бомбою». Передусім для офіційної Москви. Також для політиків, журналістів та інтелектуалів Заходу. Текст брошури складався з 13-ти коротких параграфів. Кожен із них слугує окремим прикладом-аргументом відповіді на поставлене в назві твору запитання.Через трохи більше як шість років у рідкісній на сьогодні газеті «Українські Вісті» (Новий Ульм, Німеччина) з'являється публіцистична стаття цього ж автора «Про свободу слова, совісті і преси за залізною заслоною». Її можна назвати своєрідним продовженням вищезгаданої брошури.На відміну від «Чому я не хочу вертати на «родіну»?», яка неодноразово перевидавалася за кордоном, у тім числі і в перекладах англійською, німецькою, французькою мовами, ця стаття полум'яного публіциста в українському журналістикознавстві є, на жаль, призабутою. І хоч написана вона понад 70 років тому, актуальність порушеної автором проблеми (гуманітарна катастрофа, яку зазнала українська нація від колоніальної політики російського «старшого брата») ще більше загострилася натепер, за умов неоголошеної Росією гібридної війни проти українців, зосібно й на інформаційному полі. * * *Драматичною є доля наступного тексту, який «Український Інформаційний Простір» оприлюднює в Україні вперше.Йдеться про розвідку відомого члена Української Центральної Ради, журналіста і вченого Аркадія Животка, життєвий шлях якого передчасно обірвався на еміграції, «Девятьдесять років української студентської преси». Вона мала скласти окремий розділ написаної в еміграції найголовнішої праці цього діяча – «Історія української преси».Видана 1946 року в Регенсбурзі циклостильовим способом (по-нинішньому – ксероксна відбитка машинописного варіанту) «Історія української преси» Аркадія Животка мала урізаний вигляд. Через брак коштів за умов безпросвітної еміграційної дійсності Аркадій Животко змушений був зняти з оригіналу підручника третину тексту. Як вважав, до кращих часів. Однак для цього автора вони так і не прийшли. Хворе й виснажене випробуваннями долі серце зупинилося на 58 році життя – 14 червня 1948 року. Сталося це в таборі скитальників зі Східної Європи Лягарде неподалік німецького Ашафенбурга.Утім, цю свою статтю автор встиг побачити надрукованою. Її було вміщено в спареному числі (1–2) журналу «Студентський Шлях», який на правах рукопису видавав машинописним способом у Мюнхені Центральний Еміґраційний Союз Українського Студентства (ЦЕСУС). Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яких тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику.«Історія української преси А. Животка перевидавалася двічі: 1990 року у Мюнхені заходами Українського Вільного Університету з передмовою і упорядкуванням М. Присяжного та 1999 року в Києві заходами видавництва «Наша культура і наука» з передмовою і упорядкуванням М. Тимошика. Не опублікований у цій книзі розділ про історію української студентської преси так і залишився в машинописному варіанті рідкісної на сьогодні підшивки машинописного «Студентського Шляху».Цінність цієї статті в тому, що більшість друкованих органів, яку тримав у руках Аркадій Животко і описував для історії, практично не існує в жодному примірнику – вони розгубилися повоєнними дорогами еміграції бездержавної нації…Текст подається за оригіналом підшивки журналу, який в Україні практично невідомий. Комплект цього раритету подарував авторові цих рядків у канадському Вінніпезі покійний нині викладач Колегії Св. Андрея при Манітобському університеті Тимофій Міненко.