Suchergebnisse

У статті проведено аналіз надання підтримки силам безпеки Афганістану з боку НАТО. Визначено основні ключові напрями діяльності Північноатлантичного Альянсу в ході "Операції з підтримання безпеки в Афганістані" силами контингенту ISAF, місії "Рішуча підтримка" та довгострокового співробітництва. ; На сегодня коллективная оборона остается главной задачей НАТО. Появление новых вызовов и угроз, которые возникают далеко за пределами зоны ответственности этой организации, в частности терроризм, являют собой вызовы, которые невозможно преодолеть, исходя лишь из "территориального" понимание безопасности. Итак, изучение и анализ поддержки НАТО сил безопасности других стран является важным, учитывая процессы, происходящие на востоке Украины.В статье проанализирован опыт деятельности НАТО по оказанию поддержки институтам обороны и безопасности Афганистана во время "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF (International Security Assistance Force, ISAF) во время миссии НАТО "Решительная поддержка" (РП-А), а также в рамках долгосрочного сотрудничества.Поддержка во время "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF. Мандат ИСАФ сначала ограничивался обеспечением безопасности в Кабуле и вокруг него. В октябре 2003 года ООН распространила полномочия ИСАФ на всю территорию Афганистана (Резолюция СБ ООН № 1510), что положило путь для расширения деятельности миссии по всей стране.Поддержка в ходе выполнения миссии "Решительная поддержка" (РП-А). Принципиальной функцией миссии РП-А является предоставление консультативной помощи правительству Афганистана по развитию операционных возможностей Афганских национальных сил безопасности и обороны, в том числе с применением экспедиционных групп советников (Expeditionary Advisory Package) вне пунктов постоянной дислокации. По словам Генерального секретаря НАТО, миссия РП-А является миссией по учебной подготовке консультированию и содействию афганским силам безопасности.Поддержка в рамках долгосрочного сотрудничества. Несмотря на то, что НАТО сосредоточивает усилия по поддержке Афганистана в рамках миссии РП-А и финансирование афганских сил безопасности продолжается работа и в области долгосрочного партнерства, которое включает политический диалог и практическое сотрудничество между НАТО и Афганистаном.Выводы.1. Поддержка сил безопасности и обороны Афганистана проводится НАТО по трем важным направлениям – в рамках не боевой миссии "Решительная поддержка", которая стала логическим продолжением боевой операции – "Операции по поддержанию безопасности в Афганистане" силами контингента ISAF, финансовая поддержка в рамках фонда, которым руководит НАТО совместно с фондом ООН и в рамках долгосрочного сотрудничества.2. Несмотря на значительный объем финансирования и поддержки сил безопасности и обороны Афганистана не способны полностью контролировать ситуацию в стране самостоятельно без международной помощи.3. Перспективным направлением практической помощи НАТО Афганистан считается постепенный переход к "Устойчивому партнерству".Дальнейшие исследования целесообразно сосредоточить на изучении опыта поддержки НАТО сектора безопасности и обороны других стран, не являющихся членами НАТО с целью определения концептуальных подходов, общих принципов и тенденций по оказанию помощи, а также особенностей формирования и принятия решений в поддержку отдельных стран в политической, военной и других сферах. ; Today, collective defense remains the main task of NATO. The emergence of new challenges and threats that arise far beyond the borders of the area of responsibility of this Organization, in particular terrorism, are challenges that can not be overcome solely on the basis of a "territorial" understanding of security.Therefore, the study and analysis of NATO support to the security forces of other countries is important given the processes taking place in easternUkraine.The purpose of the article. Analyze the experience of NATO activities to provide support to Afghanistan's defense and security institutions during the "Security Operations in Afghanistan" by the International Security Assistance Force (ISAF) contingent within the NATO Resolute Support Mission (RS-A), as well as in the within the framework of long-term cooperation.Support for the "Security Operations in Afghanistan" by the contingent of ISAF.The ISAF mandate was initially confined to security in and around Kabul. In October 2003, the UN extended the mandate of ISAF to the entire territory of Afghanistan (UNSCR 1510), which paved the way for expanding its mission throughout the country.Support during the mission "Resolute Support" (RS-A).The principal function of the RS-A mission is to provide advisory and consultative assistance to the Government of Afghanistan on the development of the operational capabilities of the Afghan national security and defense forces, including with the use of Expeditionary Advisory Packages outside the permanent locations. According to the Secretary-General of NATO, the RS-A mission is a mission to train advisers and assist the Afghan security forces.Support in the framework of long-term cooperationDespite the fact that NATO focuses its support efforts onAfghanistanwithin the framework of the RS-A mission and the financing of the Afghan security forces, work continues in the area of long-term partnership, which includes political dialogue and practical cooperation between NATO andAfghanistan.Conclusions:1. The support of the Afghan security and defense forces is carried out by NATO in three important areas - within a non-combat Resolute Support Mission, which was the logical continuation of the military operation, "Operation Security Assistance in Afghanistan" by the contingent of the ISAF, financial support under the fund managed by NATO together with the UN fund and in the framework of long-term cooperation.2. Despite the significant amount of funding and support to the Afghan security and defense forces, they are not able to fully control the situation in the country independently without international assistance.3. A promising direction for NATO's practical assistance to Afghanistan is the gradual transition to a Sustainable Partnership.Further studies should focus on the study of NATO's support of the security and defense sector of non-NATO countries in order to identify conceptual approaches, general principles and tendencies in providing assistance, as well as the peculiarities of shaping and decision-making in support of individual countries in political, military and other areas.

An important component in the modern hybrid warfare toolkit is legal warfare. This component is dangerous, like others, but remains poorly understood. The purpose of the article is to determine the role and place of international law in countering hybrid aggression.For hybrid warfare, there is no single universally accepted definition. Non-linear war, active measures or the conflict in the gray zone are used as alternative ones. A state that has launched a hybrid aggression achieves the goal of internal instability in another state, prioritizing non-military means, such as information attacks and influence operations, combined with economic pressure, support from local opposition groups, misinformation, and criminal activity. Also, troops without insignia or military personnel that are not part of the regular troops are used. The main emphasis is on information abilities and non-state actors. The strategic benefits of a hybrid war are that it is difficult to prove the aggressor's involvement. The legal uncertainty of the aggressor delays adequate opposition.The UN Charter prohibits aggression through non-recognition of the use of force without legal justification. Article 2 (4) guarantees the right of states to protection from the use of force against their territorial integrity and political independence. The ban on the use of force implies a level of armed aggression at which self-defense is justified in accordance with Art. 51 of the UN Charter or collective defense in accordance with Art. 5 of the Washington Treaty of 1949 on the establishment of NATO.The unlawful use of force, regardless of whether they are regular armed forces or non-state military groups, requires international opposition. This legal norm is able to respond to changes in the methods of warfare. Economic measures, misinformation and criminal activity are not considered a violation of Article 2 (4). However, actions that do not fall within the scope of the use of force may be illegal, as they will constitute a form of interference.Thus, theoretically, the scope of the UN Charter is sufficient to stop hybrid aggression, the level of which does not exceed the classical threshold for the use of military force. ; В наборе инструментов ведения современной гибридной войны важным компонентом является правовая война. Этот компонент опасный, как и другие, но остается недостаточно изученным. Целью статьи является определение роли и места международного права в противодействии гибридной агрессии.Для гибридной войны нет единого общепризнанного определения. В качестве альтернативных используются нелинейная война, активные мероприятия или конфликт "в серой зоне". Государство, которое начала гибридную агрессию, достигает цели внутренней нестабильности другого государства, делая приоритетом невоенные средства, такие как информационные атаки и операции влияния в сочетании с экономическим давлением, поддержкой местных оппозиционных групп, дезинформацией и преступной деятельностью. Также применяются войска без знаков отличия или военнослужащие, которые не входят в состав регулярных войск. Главный упор делается на информационные способности и негосударственные субъекты. Стратегические выгоды гибридной войны в том, что участие государства-агрессора трудно доказать. Правовая неопределенность агрессора задерживает адекватное противодействие.Устав ООН запрещает агрессию через непризнание применения силы без законных оснований. Статья 2 (4) гарантирует право государств на защиту от применения силы, направленной против их территориальной целостности и политической независимости. Запрет на использование силы предполагает такой уровень вооруженной агрессии, при котором оправдана самооборона в соответствии со ст. 51 Устава ООН или коллективная оборона в соответствии со ст. 5 Вашингтонского договора 1949 о создании НАТО.Незаконное использование силы, независимо от того, являются ли они регулярными вооруженными силами или негосударственными военными группировками, требует международного противодействия. Эта правовая норма способна реагировать и на изменения в способах ведения войны. Экономические меры, дезинформация и преступная деятельность не считаются нарушением статьи 2 (4). Однако действия, которые не подпадают под применение силы, могут быть незаконными, поскольку они будут представлять собой форму вмешательства.Таким образом, теоретически рамки Устава ООН достаточны для того, чтобы остановить гибридную агрессию, уровень которой не превышает классического порога применения военной силы. ; В наборі інструментів ведення сучасної гібридної війни є важливий компонент ‑ правова війна. Цей компонент небезпечний як і інші, але залишається недостатньо вивченим. Метою статтіє визначення ролі і місця міжнародного права в протидії гібридній агресії.У гібридної війни немає єдиного загальновизнаного визначення. Як альтернативні використовуються нелінійна війна, активні заходи або конфлікт "в сірій зоні". Держава, яка розпочала гібридну війну, досягає мети внутрішньої нестабільності іншої держави, роблячи пріоритетом невійськові засоби, такі як інформаційні атаки і операції впливу в поєднанні з економічним тиском, підтримкою місцевих опозиційних груп, дезінформацією і злочинною діяльністю. Такожзастосовується війська в формі без відзнак або військовослужбовці, які не входять до складу регулярних військ. Головний упор робиться на інформаційні спроможності і недержавні суб'єкти. Стратегічні вигоди гібридної війни в тому, що участь держави-агресора важко довести. Правова невизначеність агресора затримує адекватну протидію.Статут ООН забороняє агресію через невизнання застосування сили без законних підстав. Стаття 2 (4)гарантує право держав на захист від застосування сили, направленої проти їх територіальної цілісності і політичної незалежності. Заборонена на використання сили передбачає такий рівень збройної агресії, при якому виправдана самооборона відповідно до ст. 51 Статуту ООН або колективна оборона відповідно до ст. 5 Вашингтонського договору 1949 р. про створення НАТО.Незаконне використання сили, незалежно від того, чи є вони регулярними збройними силами або недержавними військовими угрупуваннями, вимагає міжнародної протидії. Ця правова норма здатна реагувати на зміни в засобах ведення війни. Економічні заходи, дезінформація і злочинна діяльність не вважаються порушенням статті 2 (4). Проте дії, які не підпадають під застосування сили, можуть бути незаконними, оскільки вони будуть являти собою форму втручання.Таким чином, теоретично рамки Статуту ООН достатні для того, щоб зупинити гібридну агресію, рівень якої не перевищує класичного порогу застосування воєнної сили.

An important component in the modern hybrid warfare toolkit is legal warfare. This component is dangerous, like others, but remains poorly understood. The purpose of the article is to determine the role and place of international law in countering hybrid aggression.For hybrid warfare, there is no single universally accepted definition. Non-linear war, active measures or the conflict in the gray zone are used as alternative ones. A state that has launched a hybrid aggression achieves the goal of internal instability in another state, prioritizing non-military means, such as information attacks and influence operations, combined with economic pressure, support from local opposition groups, misinformation, and criminal activity. Also, troops without insignia or military personnel that are not part of the regular troops are used. The main emphasis is on information abilities and non-state actors. The strategic benefits of a hybrid war are that it is difficult to prove the aggressor's involvement. The legal uncertainty of the aggressor delays adequate opposition.The UN Charter prohibits aggression through non-recognition of the use of force without legal justification. Article 2 (4) guarantees the right of states to protection from the use of force against their territorial integrity and political independence. The ban on the use of force implies a level of armed aggression at which self-defense is justified in accordance with Art. 51 of the UN Charter or collective defense in accordance with Art. 5 of the Washington Treaty of 1949 on the establishment of NATO.The unlawful use of force, regardless of whether they are regular armed forces or non-state military groups, requires international opposition. This legal norm is able to respond to changes in the methods of warfare. Economic measures, misinformation and criminal activity are not considered a violation of Article 2 (4). However, actions that do not fall within the scope of the use of force may be illegal, as they will constitute a form of interference.Thus, theoretically, the scope of the UN Charter is sufficient to stop hybrid aggression, the level of which does not exceed the classical threshold for the use of military force. ; В наборе инструментов ведения современной гибридной войны важным компонентом является правовая война. Этот компонент опасный, как и другие, но остается недостаточно изученным. Целью статьи является определение роли и места международного права в противодействии гибридной агрессии.Для гибридной войны нет единого общепризнанного определения. В качестве альтернативных используются нелинейная война, активные мероприятия или конфликт "в серой зоне". Государство, которое начала гибридную агрессию, достигает цели внутренней нестабильности другого государства, делая приоритетом невоенные средства, такие как информационные атаки и операции влияния в сочетании с экономическим давлением, поддержкой местных оппозиционных групп, дезинформацией и преступной деятельностью. Также применяются войска без знаков отличия или военнослужащие, которые не входят в состав регулярных войск. Главный упор делается на информационные способности и негосударственные субъекты. Стратегические выгоды гибридной войны в том, что участие государства-агрессора трудно доказать. Правовая неопределенность агрессора задерживает адекватное противодействие.Устав ООН запрещает агрессию через непризнание применения силы без законных оснований. Статья 2 (4) гарантирует право государств на защиту от применения силы, направленной против их территориальной целостности и политической независимости. Запрет на использование силы предполагает такой уровень вооруженной агрессии, при котором оправдана самооборона в соответствии со ст. 51 Устава ООН или коллективная оборона в соответствии со ст. 5 Вашингтонского договора 1949 о создании НАТО.Незаконное использование силы, независимо от того, являются ли они регулярными вооруженными силами или негосударственными военными группировками, требует международного противодействия. Эта правовая норма способна реагировать и на изменения в способах ведения войны. Экономические меры, дезинформация и преступная деятельность не считаются нарушением статьи 2 (4). Однако действия, которые не подпадают под применение силы, могут быть незаконными, поскольку они будут представлять собой форму вмешательства.Таким образом, теоретически рамки Устава ООН достаточны для того, чтобы остановить гибридную агрессию, уровень которой не превышает классического порога применения военной силы. ; В наборі інструментів ведення сучасної гібридної війни є важливий компонент ‑ правова війна. Цей компонент небезпечний як і інші, але залишається недостатньо вивченим. Метою статтіє визначення ролі і місця міжнародного права в протидії гібридній агресії.У гібридної війни немає єдиного загальновизнаного визначення. Як альтернативні використовуються нелінійна війна, активні заходи або конфлікт "в сірій зоні". Держава, яка розпочала гібридну війну, досягає мети внутрішньої нестабільності іншої держави, роблячи пріоритетом невійськові засоби, такі як інформаційні атаки і операції впливу в поєднанні з економічним тиском, підтримкою місцевих опозиційних груп, дезінформацією і злочинною діяльністю. Такожзастосовується війська в формі без відзнак або військовослужбовці, які не входять до складу регулярних військ. Головний упор робиться на інформаційні спроможності і недержавні суб'єкти. Стратегічні вигоди гібридної війни в тому, що участь держави-агресора важко довести. Правова невизначеність агресора затримує адекватну протидію.Статут ООН забороняє агресію через невизнання застосування сили без законних підстав. Стаття 2 (4)гарантує право держав на захист від застосування сили, направленої проти їх територіальної цілісності і політичної незалежності. Заборонена на використання сили передбачає такий рівень збройної агресії, при якому виправдана самооборона відповідно до ст. 51 Статуту ООН або колективна оборона відповідно до ст. 5 Вашингтонського договору 1949 р. про створення НАТО.Незаконне використання сили, незалежно від того, чи є вони регулярними збройними силами або недержавними військовими угрупуваннями, вимагає міжнародної протидії. Ця правова норма здатна реагувати на зміни в засобах ведення війни. Економічні заходи, дезінформація і злочинна діяльність не вважаються порушенням статті 2 (4). Проте дії, які не підпадають під застосування сили, можуть бути незаконними, оскільки вони будуть являти собою форму втручання.Таким чином, теоретично рамки Статуту ООН достатні для того, щоб зупинити гібридну агресію, рівень якої не перевищує класичного порогу застосування воєнної сили.

The article highlights the need to take into account the types of support of the warring parties in military conflicts and the transformation of the content of peacekeeping and security operations in the face of the factor of overt and covert support of the parties to the conflict by other states. It has been determined that most conflicts are supported externally in one way or another, and this has a significant impact on the content and possibility of peacekeeping operations. The main categories (types) of support of the parties to the military conflict from the outside are given. It has been investigated that external support is also a factor influencing the duration and intensity of modern military conflicts. It is noted that the military-political leadership of the state chooses an appropriate strategy for resolving the conflict without taking into account the behavior of the other side of the conflict and the nature of the assistance provided to it. Such assistance can be provided simultaneously in many areas of the existing confrontation - political support, economic and financial support, supply of weapons and equipment, training. The experience of conflict resolution in eastern Ukraine has shown that the support provided by the Russian Federation is comprehensive and increases or decreases in areas that correspond to the overall strategy of creating a certain environment of influence on the leadership of Ukraine. The analysis of the Russian hybrid aggression against Ukraine showed that despite the support of the world community for the territorial integrity of the UN, the OSCE is not enough to prevent the conflict in the East from escalating into large-scale armed aggression by Russia. In general, constant monitoring and analysis of the formats of modern peacekeeping and security operations, and especially their results will focus the military-political leadership of the state on promising areas and formats of cooperation with regional and global security organizations in maintaining peace and security in Ukraine. ; В статье освещено необходимость учета видов поддержки противоборствующих сторон в военных конфликтах и трансформации содержания проведения операций по поддержанию мира и безопасности в условиях влияния фактора открытой и скрытой поддержки сторон конфликта со стороны других государств. Определено, что большинство конфликтов так или иначе поддерживаются извне и это оказывает существенное влияние на содержание и возможность проведения миротворческих операций. Приведены основные категории (виды) поддержки сторон участников военного конфликта извне. Доказано, что поддержка извне является также фактором, влияющим на продолжительность и интенсивность современных военных конфликтов. Отмечено, что избрание военно-политическим руководством государства целесообразной стратегии урегулирования конфликта невозможно без учета поведения противоположной стороны конфликта и характера помощи которая ей предоставляется. Такая помощь может предоставляться одновременно во многих сферах уже существующего противостояния - политическая поддержка, экономическая и финансовая поддержка, поставки вооружения и техники, обучение. Опыт урегулирования конфликта на Востоке Украины показал, что поддержка, оказываемая со стороны РФ, имеет комплексный характер и усиливается, или уменьшается в сферах, которые соответствуют общей стратегии формирования определенной среды влияния на руководство Украины. Анализ противодействия гибридной агрессии РФ против Украины показал, что несмотря на поддержку мирового сообщества территориальной целостности страны возможностей ООН, ОБСЕ недостаточно для предотвращения перерастания конфликта на Востоке в широкомасштабную вооруженную агрессию со стороны РФ. В целом постоянный мониторинг и анализ форматов современных операций по поддержанию мира и безопасности, а особенно их результатов позволит сконцентрировать внимание военно-политического руководства государства на перспективных направлениях и форматах сотрудничества с региональными и мировыми организациями по безопасности в интересах поддержания мира и безопасности в Украине. ; У статті висвітлено необхідність врахування видів підтримки протиборчих сторін у воєнних конфліктах та трансформації змісту проведення операцій з підтримання миру і безпеки в умовах впливу фактору відкритої та прихованої підтримки сторін конфлікту з боку інших держав. Визначено, що більшість конфліктів так або інакше підтримуються зовні і це здійснює суттєвий вплив на зміст та можливість проведення миротворчих операцій. Наведено основні категорії (види) підтримки сторін-учасників воєнного конфлікту ззовні. Досліджено,що підтримка ззовні є також фактором, що впливає на тривалість та інтенсивність сучасних воєнних конфліктів. Зазначено, що обрання воєнно-політичним керівництвом держави доцільної стратегії врегулювання конфлікту неможливе без урахування поведінки протилежної сторони конфлікту та характеру допомоги, що їй надається. Така допомога може надаватися одночасно у багатьох сферах вже існуючого протиборства – політична підтримка, економічна та фінансова підтримка, постачання озброєння та техніки, навчання. Досвід врегулювання конфлікту на Сході України показав, що підтримка, що надається з боку РФ має комплексний характер і посилюється, або зменшується у сферах, які відповідають загальній стратегії формування певного середовища впливу на керівництво України. Аналіз протидії гібридній агресії РФ проти України показав, що незважаючи на підтримку світової спільноти територіальної цілісності країни можливостей ООН, ОБСЕ недостатньо для запобігання переростанню конфлікту на Сході у широкомасштабну збройну агресію з боку РФ. В цілому постійний моніторинг та аналіз форматів сучасних операцій з підтримання миру і безпеки, а особливо їх результатів дозволить сконцентрувати увагу воєнно-політичного керівництва держави на перспективних напрямах та форматах співробітництва з регіональними та світовими безпековими організаціями в інтересах підтримання миру і безпеки в Україні.

The article highlights the need to take into account the types of support of the warring parties in military conflicts and the transformation of the content of peacekeeping and security operations in the face of the factor of overt and covert support of the parties to the conflict by other states. It has been determined that most conflicts are supported externally in one way or another, and this has a significant impact on the content and possibility of peacekeeping operations. The main categories (types) of support of the parties to the military conflict from the outside are given. It has been investigated that external support is also a factor influencing the duration and intensity of modern military conflicts. It is noted that the military-political leadership of the state chooses an appropriate strategy for resolving the conflict without taking into account the behavior of the other side of the conflict and the nature of the assistance provided to it. Such assistance can be provided simultaneously in many areas of the existing confrontation - political support, economic and financial support, supply of weapons and equipment, training. The experience of conflict resolution in eastern Ukraine has shown that the support provided by the Russian Federation is comprehensive and increases or decreases in areas that correspond to the overall strategy of creating a certain environment of influence on the leadership of Ukraine. The analysis of the Russian hybrid aggression against Ukraine showed that despite the support of the world community for the territorial integrity of the UN, the OSCE is not enough to prevent the conflict in the East from escalating into large-scale armed aggression by Russia. In general, constant monitoring and analysis of the formats of modern peacekeeping and security operations, and especially their results will focus the military-political leadership of the state on promising areas and formats of cooperation with regional and global security organizations in maintaining peace and security in Ukraine. ; В статье освещено необходимость учета видов поддержки противоборствующих сторон в военных конфликтах и трансформации содержания проведения операций по поддержанию мира и безопасности в условиях влияния фактора открытой и скрытой поддержки сторон конфликта со стороны других государств. Определено, что большинство конфликтов так или иначе поддерживаются извне и это оказывает существенное влияние на содержание и возможность проведения миротворческих операций. Приведены основные категории (виды) поддержки сторон участников военного конфликта извне. Доказано, что поддержка извне является также фактором, влияющим на продолжительность и интенсивность современных военных конфликтов. Отмечено, что избрание военно-политическим руководством государства целесообразной стратегии урегулирования конфликта невозможно без учета поведения противоположной стороны конфликта и характера помощи которая ей предоставляется. Такая помощь может предоставляться одновременно во многих сферах уже существующего противостояния - политическая поддержка, экономическая и финансовая поддержка, поставки вооружения и техники, обучение. Опыт урегулирования конфликта на Востоке Украины показал, что поддержка, оказываемая со стороны РФ, имеет комплексный характер и усиливается, или уменьшается в сферах, которые соответствуют общей стратегии формирования определенной среды влияния на руководство Украины. Анализ противодействия гибридной агрессии РФ против Украины показал, что несмотря на поддержку мирового сообщества территориальной целостности страны возможностей ООН, ОБСЕ недостаточно для предотвращения перерастания конфликта на Востоке в широкомасштабную вооруженную агрессию со стороны РФ. В целом постоянный мониторинг и анализ форматов современных операций по поддержанию мира и безопасности, а особенно их результатов позволит сконцентрировать внимание военно-политического руководства государства на перспективных направлениях и форматах сотрудничества с региональными и мировыми организациями по безопасности в интересах поддержания мира и безопасности в Украине. ; У статті висвітлено необхідність врахування видів підтримки протиборчих сторін у воєнних конфліктах та трансформації змісту проведення операцій з підтримання миру і безпеки в умовах впливу фактору відкритої та прихованої підтримки сторін конфлікту з боку інших держав. Визначено, що більшість конфліктів так або інакше підтримуються зовні і це здійснює суттєвий вплив на зміст та можливість проведення миротворчих операцій. Наведено основні категорії (види) підтримки сторін-учасників воєнного конфлікту ззовні. Досліджено,що підтримка ззовні є також фактором, що впливає на тривалість та інтенсивність сучасних воєнних конфліктів. Зазначено, що обрання воєнно-політичним керівництвом держави доцільної стратегії врегулювання конфлікту неможливе без урахування поведінки протилежної сторони конфлікту та характеру допомоги, що їй надається. Така допомога може надаватися одночасно у багатьох сферах вже існуючого протиборства – політична підтримка, економічна та фінансова підтримка, постачання озброєння та техніки, навчання. Досвід врегулювання конфлікту на Сході України показав, що підтримка, що надається з боку РФ має комплексний характер і посилюється, або зменшується у сферах, які відповідають загальній стратегії формування певного середовища впливу на керівництво України. Аналіз протидії гібридній агресії РФ проти України показав, що незважаючи на підтримку світової спільноти територіальної цілісності країни можливостей ООН, ОБСЕ недостатньо для запобігання переростанню конфлікту на Сході у широкомасштабну збройну агресію з боку РФ. В цілому постійний моніторинг та аналіз форматів сучасних операцій з підтримання миру і безпеки, а особливо їх результатів дозволить сконцентрувати увагу воєнно-політичного керівництва держави на перспективних напрямах та форматах співробітництва з регіональними та світовими безпековими організаціями в інтересах підтримання миру і безпеки в Україні.

Asymmetrical wars that have continued for more than twenty years on theterritoryofIraq,AfghanistanandSyria, and the hybrid aggression ofRussiaagainstUkrainerequire the search for fundamentally new forms and ways of achieving goals in modern military conflicts. The North Atlantic Alliance considers support and development of the security and defense sector (Security Force Assistance, SFA) capabilities of partner countries that are not members of NATO as one of the areas to counter the new threats and security. Analysis of the possibilities of applying the new concept to ensure the security ofUkraineis relevant.The purpose of the article is to improve the methodological provisions for assessing the effectiveness of the ways the Ukrainian armed forces interact with NATO in solving the conflict in the east of Ukraine based on the use of the fuzzy set theory method and cluster analysis.The North Atlantic Alliance is introducing an effective concept of supporting and developing the capabilities of the security and defense sectors and practical mechanisms for its implementation, which can solve many security and defense problems of non-NATO countries. At the same time, the introduction of such a concept requires partner countries to change the regulatory framework and appropriate infrastructure preparation.The methodology for assessing the effectiveness of the ways in whichUkraine's armed forces interact with NATO is analogous to the Methodology for evaluating modern military conflicts and is adapted to create a database of the routes themselves and to clarify the phases (stages) of the development of modern military conflicts.Using the adapted Methodology, a numerical experiment was conducted, which allowed:identify effective ways of interaction of the armed forces with NATO in modern conditions;clarify the phases (stages) of conflict development;to numerically determine the performance factors of the ways of interaction of the armed forces of NATO in modern conditions, depending on the phases (stages) of the development of the conflict;to numerically determine the performance factors of the ways the Ukrainian armed forces interact with NATO to resolve the conflict in the east ofUkraine.For the conflict in the east of Ukraine in modern conditions, except for the existing initiatives, there will be a new initiative "support for security and defense forces". "підтримка сил безпеки і оборони". ; Асимметричные войны, которые более двадцати лет продолжаются на территории Ирака, Афганистана и Сирии, гибридная агрессия России против Украины, требуют поиска принципиально новых форм и способов достижения целей в современных военных конфликтах. Одним из направлений противодействия новым угрозам и обеспечение безопасности Североатлантический Альянс рассматривает поддержку и развитие способностей сектора безопасности и обороны (Security Force Assistance, SFA) стран-партнеров, которые не являются членами НАТО. Анализ возможностей применения новой концепции для обеспечения безопасности Украины является актуальной.Целью статьи является совершенствование методических положений оценки результативности путей взаимодействия ВС Украины с НАТО при решении конфликта на Востоке Украины на основе использования метода теории нечетких множеств и кластерного анализа.Североатлантический Альянс внедряет действенную концепцию поддержки и развития способностей сектора безопасности и обороны и практические механизмы ее осуществления, которые позволяют решить множество проблем обеспечения безопасности и обороны стран, не являющихся членами НАТО. В то же время, внедрение такой концепции требует от стран-партнеров изменений нормативно-правовой базы и соответствующей подготовки инфраструктуры.Методика оценки результативности путей взаимодействия ВС Украины с НАТО является аналогом Методики оценки современных военных конфликтов и адаптирована в части создания базы данных самих путей и уточнения фаз (этапов) развития современных военных конфликтов.С помощью адаптированной Методики был проведен численный эксперимент, который позволил:определить эффективные пути взаимодействия вооруженных сил с НАТО в современных условиях;уточнить фазы (этапы) развития конфликтов;численно определить коэффициенты результативности путей взаимодействия вооруженных сил НАТО в современных условиях в зависимости от фаз (этапов) развития конфликта;численно определить коэффициенты результативности путей взаимодействия ВС Украины с НАТО для решения конфликта на Востоке Украины.Для конфликта на Востоке Украины в современных условиях результативной помощью кроме существующих будет новая инициатива "поддержка сил безопасности и обороны". ; Асиметричні війни, які понад двадцять років тривають на території Іраку, Афганістану і Сирії, гібридна агресія Росії проти України, потребують пошуку принципово нових форм і способів досягнення цілей в сучасних воєнних конфліктах. Одним з напрямів протидії новим загрозам і забезпечення безпеки Північноатлантичний Альянс розглядає підтримку і розвиток спроможностей сектору безпеки і оборони (Security Force Assistance, SFA) країн-партнерів, які не є членами НАТО. Аналіз можливостей застосування нової концепції для забезпечення безпеки України є актуальною.Метою статті є удосконалення методичних положень оцінювання результативності шляхів взаємодії ЗС України з НАТО під час розв'язання конфлікту на Сході України на основі використання методу теорії нечітких множин і кластерного аналізу.Північноатлантичний Альянс впроваджує дієву концепцію підтримки і розвитку спроможностей сектору безпеки і оборони та практичні механізми її імплементації, які дають змогу розв'язати велику кількість проблем забезпечення безпеки і оборони країн, які не є членами НАТО. Водночас, впровадження такої концепції потребує від країн-партнерів змін нормативно-правової бази і відповідної підготовки інфраструктури.Методика оцінювання результативності шляхів взаємодії ЗС України з НАТО є аналогом Методики оцінювання сучасних воєнних конфліктів та адаптована в частині створення бази даних самих шляхів і уточнення фаз (етапів) розвитку сучасних воєнних конфліктів.За допомогою адаптованої Методики було проведено чисельний експеримент, який дав змогу:визначити найсуттєвіші шляхи взаємодії збройних сил з НАТО в сучасних умовах;уточнити фази (етапи) розвитку конфліктів;чисельно визначити коефіцієнти результативності шляхів взаємодії збройних сил з НАТО в сучасних умовах залежно від фаз (етапів) розвитку конфлікту;чисельно визначити коефіцієнти результативності шляхів взаємодії ЗС України з НАТО для розв'язання конфлікту на Сході України.Для конфлікту на Сході України в сучасних умовах найрезультативнішою допомогою крім існуючих буде нова ініціатива "підтримка сил безпеки і оборони".

Asymmetrical wars that have continued for more than twenty years on theterritoryofIraq,AfghanistanandSyria, and the hybrid aggression ofRussiaagainstUkrainerequire the search for fundamentally new forms and ways of achieving goals in modern military conflicts. The North Atlantic Alliance considers support and development of the security and defense sector (Security Force Assistance, SFA) capabilities of partner countries that are not members of NATO as one of the areas to counter the new threats and security. Analysis of the possibilities of applying the new concept to ensure the security ofUkraineis relevant.The purpose of the article is to improve the methodological provisions for assessing the effectiveness of the ways the Ukrainian armed forces interact with NATO in solving the conflict in the east of Ukraine based on the use of the fuzzy set theory method and cluster analysis.The North Atlantic Alliance is introducing an effective concept of supporting and developing the capabilities of the security and defense sectors and practical mechanisms for its implementation, which can solve many security and defense problems of non-NATO countries. At the same time, the introduction of such a concept requires partner countries to change the regulatory framework and appropriate infrastructure preparation.The methodology for assessing the effectiveness of the ways in whichUkraine's armed forces interact with NATO is analogous to the Methodology for evaluating modern military conflicts and is adapted to create a database of the routes themselves and to clarify the phases (stages) of the development of modern military conflicts.Using the adapted Methodology, a numerical experiment was conducted, which allowed:identify effective ways of interaction of the armed forces with NATO in modern conditions;clarify the phases (stages) of conflict development;to numerically determine the performance factors of the ways of interaction of the armed forces of NATO in modern conditions, depending on the phases (stages) of the development of the conflict;to numerically determine the performance factors of the ways the Ukrainian armed forces interact with NATO to resolve the conflict in the east ofUkraine.For the conflict in the east of Ukraine in modern conditions, except for the existing initiatives, there will be a new initiative "support for security and defense forces". "підтримка сил безпеки і оборони". ; Асимметричные войны, которые более двадцати лет продолжаются на территории Ирака, Афганистана и Сирии, гибридная агрессия России против Украины, требуют поиска принципиально новых форм и способов достижения целей в современных военных конфликтах. Одним из направлений противодействия новым угрозам и обеспечение безопасности Североатлантический Альянс рассматривает поддержку и развитие способностей сектора безопасности и обороны (Security Force Assistance, SFA) стран-партнеров, которые не являются членами НАТО. Анализ возможностей применения новой концепции для обеспечения безопасности Украины является актуальной.Целью статьи является совершенствование методических положений оценки результативности путей взаимодействия ВС Украины с НАТО при решении конфликта на Востоке Украины на основе использования метода теории нечетких множеств и кластерного анализа.Североатлантический Альянс внедряет действенную концепцию поддержки и развития способностей сектора безопасности и обороны и практические механизмы ее осуществления, которые позволяют решить множество проблем обеспечения безопасности и обороны стран, не являющихся членами НАТО. В то же время, внедрение такой концепции требует от стран-партнеров изменений нормативно-правовой базы и соответствующей подготовки инфраструктуры.Методика оценки результативности путей взаимодействия ВС Украины с НАТО является аналогом Методики оценки современных военных конфликтов и адаптирована в части создания базы данных самих путей и уточнения фаз (этапов) развития современных военных конфликтов.С помощью адаптированной Методики был проведен численный эксперимент, который позволил:определить эффективные пути взаимодействия вооруженных сил с НАТО в современных условиях;уточнить фазы (этапы) развития конфликтов;численно определить коэффициенты результативности путей взаимодействия вооруженных сил НАТО в современных условиях в зависимости от фаз (этапов) развития конфликта;численно определить коэффициенты результативности путей взаимодействия ВС Украины с НАТО для решения конфликта на Востоке Украины.Для конфликта на Востоке Украины в современных условиях результативной помощью кроме существующих будет новая инициатива "поддержка сил безопасности и обороны". ; Асиметричні війни, які понад двадцять років тривають на території Іраку, Афганістану і Сирії, гібридна агресія Росії проти України, потребують пошуку принципово нових форм і способів досягнення цілей в сучасних воєнних конфліктах. Одним з напрямів протидії новим загрозам і забезпечення безпеки Північноатлантичний Альянс розглядає підтримку і розвиток спроможностей сектору безпеки і оборони (Security Force Assistance, SFA) країн-партнерів, які не є членами НАТО. Аналіз можливостей застосування нової концепції для забезпечення безпеки України є актуальною.Метою статті є удосконалення методичних положень оцінювання результативності шляхів взаємодії ЗС України з НАТО під час розв'язання конфлікту на Сході України на основі використання методу теорії нечітких множин і кластерного аналізу.Північноатлантичний Альянс впроваджує дієву концепцію підтримки і розвитку спроможностей сектору безпеки і оборони та практичні механізми її імплементації, які дають змогу розв'язати велику кількість проблем забезпечення безпеки і оборони країн, які не є членами НАТО. Водночас, впровадження такої концепції потребує від країн-партнерів змін нормативно-правової бази і відповідної підготовки інфраструктури.Методика оцінювання результативності шляхів взаємодії ЗС України з НАТО є аналогом Методики оцінювання сучасних воєнних конфліктів та адаптована в частині створення бази даних самих шляхів і уточнення фаз (етапів) розвитку сучасних воєнних конфліктів.За допомогою адаптованої Методики було проведено чисельний експеримент, який дав змогу:визначити найсуттєвіші шляхи взаємодії збройних сил з НАТО в сучасних умовах;уточнити фази (етапи) розвитку конфліктів;чисельно визначити коефіцієнти результативності шляхів взаємодії збройних сил з НАТО в сучасних умовах залежно від фаз (етапів) розвитку конфлікту;чисельно визначити коефіцієнти результативності шляхів взаємодії ЗС України з НАТО для розв'язання конфлікту на Сході України.Для конфлікту на Сході України в сучасних умовах найрезультативнішою допомогою крім існуючих буде нова ініціатива "підтримка сил безпеки і оборони".