Suchergebnisse

The protection of the National interests of Ukraine is the main task before the military-political leaders of the country. An important place in the defense of the country is the development of forms and methods of use of the Armed Forces to repel armed aggression in modern conditions. Contemporary military conflicts are increasingly gaining a "hybrid" character.The purpose of the article is to present views on the development of forms and methods of use of the Armed Forces of Ukraine to repel armed aggression in the present conditions (based on the analysis of the domestic legislation, the governing documents of the Ministry of Defense of Ukraine, the Armed Forces of Ukraine, publications on the issue, the experience of conducting an anti-terrorist operation (Joint Operations) in the east of Ukraine).In 2018, the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine approved the Doctrine of Use of the State Defense Forces (hereinafter the Doctrine).Scientific research has shown that the Doctrine in its essence, theoretical provisions, content is an important step forward in the further development of national martial arts. Undoubtedly that national military art in the face of Russian aggression needs its further and continuous development and improvement. The Doctrine mainly provides the forms and methods of use of troops (forces) of the Armed Forces of Ukraine, their peculiarities inherent in the conditions in Ukraine in connection with the armed aggression of the Russian Federation.At the same time, the Doctrine contains provisions that contradict certain norms of domestic law, other normative legal acts and the theory of martial arts. Today it is necessary to continue to work on its improvement and development taking into account the available analytical material. ; Перед военно-политическим руководством государства проблема вооруженной защиты национальных интересов остается актуальной. Важное место в вопросе вооруженной защиты государства приобретает развитие форм и способов применения Вооруженных Сил Украины для отпора вооруженной агрессии в современных условиях. Проблема осложняется еще и тем, что современным военным конфликтам присущи черты "гибридного" характера.Цель статьи ‑ на основе анализа положений отечественного законодательства, руководящих документов Министерства обороны, Вооруженных Сил Украины, публикаций по данной проблеме, опыта проведения АТО, ООС на Востоке нашего государства изложить взгляды на развитие форм и способов применения Вооруженных Сил Украины для отпора вооруженной агрессии в современных условиях.В 2018 году Верховным Главнокомандующим Вооруженных Сил Украины утверждена Доктрина применения сил обороны государства (далее - Доктрина).Проведенное научное исследование показало, что Доктрина по своей сути, теоретическими положениями, содержанием является важным шагом вперед на пути дальнейшего развития национального военного искусства для обеспечения выполнения задач обороны государства силами обороны и их важнейшей составляющей ‑ Вооруженными Силами Украины. Национальное военное искусство в условиях российской агрессии требует своего дальнейшего и постоянного развития и совершенствования. В Доктрине в основном предоставлены формы и способы применения войск (сил) Вооруженных Сил Украины, их особенности, характерные для условий, которые сложились в Украине, в связи с вооруженной агрессией РФ.В то же время, Доктрина содержит положения, противоречащие определенным нормам отечественного законодательства, других нормативно-правовых актов и теории военного искусства.Сегодня необходимо и дальше работать над ее совершенствованием и развитием, в том числе и с учетом предоставленного аналитического материала. ; Перед воєнно-політичним керівництвом держави проблема збройного захисту національних інтересів залишається нагальною. Важливе місце у питанні збройного захисту держави набуває розвиток форм і способів застосування Збройних Сил України для відсічі збройної агресії в сучасних умовах. Проблема ускладнюється ще й тим, що сучасні воєнні конфлікти все більше набирають "гібридного" характеру.Метою статті є: на основі проведеного аналізу положень вітчизняного законодавства, керівних документів Міністерства оборони, Збройних Сил України, публікацій з даної проблеми, досвіду проведення АТО, ООС на Сході нашої держави викласти погляди на розвиток форм і способів застосування Збройних Сил України для відсічі збройної агресії в сучасних умовах.У 2018 році Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України затверджена Доктрина застосування сил оборони держави (далі – Доктрина).Проведене наукове дослідження показало, що Доктрина за своєю сутністю, теоретичними положеннями, змістом є важливим кроком вперед на шляху подальшого розвитку національного воєнного мистецтва для забезпечення виконання завдань оборони держави силами оборони та їх найважливішою складовою – Збройними Силами України. Звісно, що національне воєнне мистецтво в умовах російської агресії потребує свого подальшого і постійного розвитку та вдосконалення. У Доктрині в основному надані форми і способи застосування військ (сил) Збройних Сил України, їх особливості, притаманні для умов, що склались в Україні, у зв'язку зі збройною агресією РФ.Водночас, Доктрина містить положення, які суперечать певним нормам вітчизняного законодавства, інших нормативно-правових актів та теорії воєнного мистецтва.Сьогодні необхідно й надалі працювати над її удосконаленням і розвитком, у тому числі і з урахуванням наданого аналітичного матеріалу.

The protection of the National interests of Ukraine is the main task before the military-political leaders of the country. An important place in the defense of the country is the development of forms and methods of use of the Armed Forces to repel armed aggression in modern conditions. Contemporary military conflicts are increasingly gaining a "hybrid" character.The purpose of the article is to present views on the development of forms and methods of use of the Armed Forces of Ukraine to repel armed aggression in the present conditions (based on the analysis of the domestic legislation, the governing documents of the Ministry of Defense of Ukraine, the Armed Forces of Ukraine, publications on the issue, the experience of conducting an anti-terrorist operation (Joint Operations) in the east of Ukraine).In 2018, the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine approved the Doctrine of Use of the State Defense Forces (hereinafter the Doctrine).Scientific research has shown that the Doctrine in its essence, theoretical provisions, content is an important step forward in the further development of national martial arts. Undoubtedly that national military art in the face of Russian aggression needs its further and continuous development and improvement. The Doctrine mainly provides the forms and methods of use of troops (forces) of the Armed Forces of Ukraine, their peculiarities inherent in the conditions in Ukraine in connection with the armed aggression of the Russian Federation.At the same time, the Doctrine contains provisions that contradict certain norms of domestic law, other normative legal acts and the theory of martial arts. Today it is necessary to continue to work on its improvement and development taking into account the available analytical material. ; Перед военно-политическим руководством государства проблема вооруженной защиты национальных интересов остается актуальной. Важное место в вопросе вооруженной защиты государства приобретает развитие форм и способов применения Вооруженных Сил Украины для отпора вооруженной агрессии в современных условиях. Проблема осложняется еще и тем, что современным военным конфликтам присущи черты "гибридного" характера.Цель статьи ‑ на основе анализа положений отечественного законодательства, руководящих документов Министерства обороны, Вооруженных Сил Украины, публикаций по данной проблеме, опыта проведения АТО, ООС на Востоке нашего государства изложить взгляды на развитие форм и способов применения Вооруженных Сил Украины для отпора вооруженной агрессии в современных условиях.В 2018 году Верховным Главнокомандующим Вооруженных Сил Украины утверждена Доктрина применения сил обороны государства (далее - Доктрина).Проведенное научное исследование показало, что Доктрина по своей сути, теоретическими положениями, содержанием является важным шагом вперед на пути дальнейшего развития национального военного искусства для обеспечения выполнения задач обороны государства силами обороны и их важнейшей составляющей ‑ Вооруженными Силами Украины. Национальное военное искусство в условиях российской агрессии требует своего дальнейшего и постоянного развития и совершенствования. В Доктрине в основном предоставлены формы и способы применения войск (сил) Вооруженных Сил Украины, их особенности, характерные для условий, которые сложились в Украине, в связи с вооруженной агрессией РФ.В то же время, Доктрина содержит положения, противоречащие определенным нормам отечественного законодательства, других нормативно-правовых актов и теории военного искусства.Сегодня необходимо и дальше работать над ее совершенствованием и развитием, в том числе и с учетом предоставленного аналитического материала. ; Перед воєнно-політичним керівництвом держави проблема збройного захисту національних інтересів залишається нагальною. Важливе місце у питанні збройного захисту держави набуває розвиток форм і способів застосування Збройних Сил України для відсічі збройної агресії в сучасних умовах. Проблема ускладнюється ще й тим, що сучасні воєнні конфлікти все більше набирають "гібридного" характеру.Метою статті є: на основі проведеного аналізу положень вітчизняного законодавства, керівних документів Міністерства оборони, Збройних Сил України, публікацій з даної проблеми, досвіду проведення АТО, ООС на Сході нашої держави викласти погляди на розвиток форм і способів застосування Збройних Сил України для відсічі збройної агресії в сучасних умовах.У 2018 році Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України затверджена Доктрина застосування сил оборони держави (далі – Доктрина).Проведене наукове дослідження показало, що Доктрина за своєю сутністю, теоретичними положеннями, змістом є важливим кроком вперед на шляху подальшого розвитку національного воєнного мистецтва для забезпечення виконання завдань оборони держави силами оборони та їх найважливішою складовою – Збройними Силами України. Звісно, що національне воєнне мистецтво в умовах російської агресії потребує свого подальшого і постійного розвитку та вдосконалення. У Доктрині в основному надані форми і способи застосування військ (сил) Збройних Сил України, їх особливості, притаманні для умов, що склались в Україні, у зв'язку зі збройною агресією РФ.Водночас, Доктрина містить положення, які суперечать певним нормам вітчизняного законодавства, інших нормативно-правових актів та теорії воєнного мистецтва.Сьогодні необхідно й надалі працювати над її удосконаленням і розвитком, у тому числі і з урахуванням наданого аналітичного матеріалу.

In recent years, against the backdrop of Russian armed aggression against our state, certain Ukrainian politicians, public figures, the media from time to time raise questions about the need to introduce a legal regime of martial law inUkraine. At the same time, as practice has shown, the legislative settlement of the issue of introducing a legal regime of martial law did not meet the conditions that prevailed during the Russian armed aggression againstUkraine. Therefore, the leadership of the state initiated the introduction of significant amendments to the legislation for the legal provision of counteraction to the armed aggression of theRussian Federation, including the issue of introducing a legal regime of martial law.The purpose of the article is based on an analysis of the provisions of domestic law and international humanitarian law, the experience of introducing the legal regime of martial law in Ukraine in November-December last year, to reveal its essence, goals, measures, as well as the main issues of the procedure for its introduction and termination.The article interpreted and systematized the concepts of:military conflict – is a form of resolving interstate or intrastate contradictions with the bilateral use of military force. The main types of military conflicts are war and armed conflict;local war – is a war between two or more states, in which military operations are limited to the territories of belligerent states and pursue military-political goals that affect mainly the interests of only these states (territorial, political, economic, etc.);regional war ‑ is a war covering a certain region (part of the continent) with the participation of all or most of the states of the region in order to achieve military-political goals affecting the interests of these states;others – special legal regime, special powers, special period, martial law.The results of the scientific research outlined in the article regarding the legal regime of martial law will allow it to be introduced more systematically and purposefully by the executive authorities, local authorities and military administration bodies. ; В последние годы, на фоне российской вооруженной агрессии против нашего государства, определенными украинскими политиками, общественными деятелями, в средствах массовой информации время от времени поднимаются вопросы о необходимости введения в Украине правового режима военного положения. Вместе с тем, как показала практика, законодательное урегулирование вопроса введения правового режима военного положения не соответствовало условиям, которые сложились во время российской вооруженной агрессии против Украины. Поэтому руководством государства было инициировано внесение существенных изменений в законодательство для правового обеспечения противодействия вооруженной агрессии РФ, в том числе и в вопросе введения правового режима военного положения.Цель статьи ‑ на основе проведенного анализа положений отечественного законодательства и международного гуманитарного права, опыта внедрения в ноябре-декабре прошлого года в Украине положения правового режима военного положения, раскрыть его сущность, цели, мероприятия, а также основные вопросы порядка его введения и прекращения действия.В статье истолкованы и систематизированы понятия:военный конфликт ‑ форма разрешения межгосударственных или внутригосударственных противоречий с двусторонним применением военной силы. Основными видами военных конфликтов является война и вооруженный конфликт;локальная война ‑ война между двумя или более государствами, в которой военные действия ограничены территориями воюющих государств и преследуют военно-политические цели, затрагивающие преимущественно интересы только этих государств (территориальные, политические, экономические и т.д.);региональная война ‑ война, охватывающая определенный регион (часть континента) с участием всех или большинства государств региона с целью достижения военно-политических целей, затрагивающих интересы этих государств;другие ‑ особый правовой режим, особые полномочия, особый период, военное положение.Изложенные в статье результаты проведенного научного исследования относительно правового режима военного положения позволит более системно и целенаправленно его вводить органами исполнительной власти, органами местного самоуправления и органами военного управления. ; В останні роки, на тлі російської збройної агресії проти нашої держави, певними українськими політиками, громадськими діячами, у засобах масової інформації час від часу порушуються питання щодо необхідності уведення в Україні правового режиму воєнного стану. Разом з тим, як показала практика, законодавче врегулювання питання уведення правового режиму воєнного стану не відповідало умовам, що склались під час російської збройної агресії проти України. Тому керівництвом держави було ініційоване внесення суттєвих змін до законодавства для правового забезпечення протидії збройній агресії РФ, зокрема й у питанні запровадження правового режиму воєнного стану.Метою статті є: на основі проведеного аналізу положень вітчизняного законодавства та міжнародного гуманітарного права, досвіду запровадження в листопаді-грудні минулого року в Україні положення правового режиму воєнного стану, розкрити його сутність, мету, заходи, а також основні питання порядку його уведення та припинення дії.У статті розтлумачені і систематизовані поняття:воєнний конфлікт − форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили. Основними видами воєнних конфліктів є війна та збройний конфлікт;локальна війна − війна між двома чи більше державами, у якій воєнні дії обмежені територіями воюючих держав та переслідують воєнно-політичні цілі, що зачіпають переважно інтереси лише цих держав (територіальні, політичні, економічні тощо);регіональна війна − війна, що охоплює певний регіон (частину континенту) за участю всіх чи більшості держав регіону та з метою досягнення воєнно-політичних цілей, що зачіпають інтереси цих держав;інші ‑ особливий правовий режим, особливі повноваження, особливий період, воєнний стан.Викладені у статті результати проведеного наукового дослідження щодо правового режиму воєнного стану дозволить більш системно та цілеспрямовано його запроваджувати органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та органами військового управління, а також використовувати у навчальному процесі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського та інших навчальних закладах.

In recent years, against the backdrop of Russian armed aggression against our state, certain Ukrainian politicians, public figures, the media from time to time raise questions about the need to introduce a legal regime of martial law inUkraine. At the same time, as practice has shown, the legislative settlement of the issue of introducing a legal regime of martial law did not meet the conditions that prevailed during the Russian armed aggression againstUkraine. Therefore, the leadership of the state initiated the introduction of significant amendments to the legislation for the legal provision of counteraction to the armed aggression of theRussian Federation, including the issue of introducing a legal regime of martial law.The purpose of the article is based on an analysis of the provisions of domestic law and international humanitarian law, the experience of introducing the legal regime of martial law in Ukraine in November-December last year, to reveal its essence, goals, measures, as well as the main issues of the procedure for its introduction and termination.The article interpreted and systematized the concepts of:military conflict – is a form of resolving interstate or intrastate contradictions with the bilateral use of military force. The main types of military conflicts are war and armed conflict;local war – is a war between two or more states, in which military operations are limited to the territories of belligerent states and pursue military-political goals that affect mainly the interests of only these states (territorial, political, economic, etc.);regional war ‑ is a war covering a certain region (part of the continent) with the participation of all or most of the states of the region in order to achieve military-political goals affecting the interests of these states;others – special legal regime, special powers, special period, martial law.The results of the scientific research outlined in the article regarding the legal regime of martial law will allow it to be introduced more systematically and purposefully by the executive authorities, local authorities and military administration bodies. ; В последние годы, на фоне российской вооруженной агрессии против нашего государства, определенными украинскими политиками, общественными деятелями, в средствах массовой информации время от времени поднимаются вопросы о необходимости введения в Украине правового режима военного положения. Вместе с тем, как показала практика, законодательное урегулирование вопроса введения правового режима военного положения не соответствовало условиям, которые сложились во время российской вооруженной агрессии против Украины. Поэтому руководством государства было инициировано внесение существенных изменений в законодательство для правового обеспечения противодействия вооруженной агрессии РФ, в том числе и в вопросе введения правового режима военного положения.Цель статьи ‑ на основе проведенного анализа положений отечественного законодательства и международного гуманитарного права, опыта внедрения в ноябре-декабре прошлого года в Украине положения правового режима военного положения, раскрыть его сущность, цели, мероприятия, а также основные вопросы порядка его введения и прекращения действия.В статье истолкованы и систематизированы понятия:военный конфликт ‑ форма разрешения межгосударственных или внутригосударственных противоречий с двусторонним применением военной силы. Основными видами военных конфликтов является война и вооруженный конфликт;локальная война ‑ война между двумя или более государствами, в которой военные действия ограничены территориями воюющих государств и преследуют военно-политические цели, затрагивающие преимущественно интересы только этих государств (территориальные, политические, экономические и т.д.);региональная война ‑ война, охватывающая определенный регион (часть континента) с участием всех или большинства государств региона с целью достижения военно-политических целей, затрагивающих интересы этих государств;другие ‑ особый правовой режим, особые полномочия, особый период, военное положение.Изложенные в статье результаты проведенного научного исследования относительно правового режима военного положения позволит более системно и целенаправленно его вводить органами исполнительной власти, органами местного самоуправления и органами военного управления. ; В останні роки, на тлі російської збройної агресії проти нашої держави, певними українськими політиками, громадськими діячами, у засобах масової інформації час від часу порушуються питання щодо необхідності уведення в Україні правового режиму воєнного стану. Разом з тим, як показала практика, законодавче врегулювання питання уведення правового режиму воєнного стану не відповідало умовам, що склались під час російської збройної агресії проти України. Тому керівництвом держави було ініційоване внесення суттєвих змін до законодавства для правового забезпечення протидії збройній агресії РФ, зокрема й у питанні запровадження правового режиму воєнного стану.Метою статті є: на основі проведеного аналізу положень вітчизняного законодавства та міжнародного гуманітарного права, досвіду запровадження в листопаді-грудні минулого року в Україні положення правового режиму воєнного стану, розкрити його сутність, мету, заходи, а також основні питання порядку його уведення та припинення дії.У статті розтлумачені і систематизовані поняття:воєнний конфлікт − форма розв'язання міждержавних або внутрішньодержавних суперечностей із двостороннім застосуванням воєнної сили. Основними видами воєнних конфліктів є війна та збройний конфлікт;локальна війна − війна між двома чи більше державами, у якій воєнні дії обмежені територіями воюючих держав та переслідують воєнно-політичні цілі, що зачіпають переважно інтереси лише цих держав (територіальні, політичні, економічні тощо);регіональна війна − війна, що охоплює певний регіон (частину континенту) за участю всіх чи більшості держав регіону та з метою досягнення воєнно-політичних цілей, що зачіпають інтереси цих держав;інші ‑ особливий правовий режим, особливі повноваження, особливий період, воєнний стан.Викладені у статті результати проведеного наукового дослідження щодо правового режиму воєнного стану дозволить більш системно та цілеспрямовано його запроваджувати органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та органами військового управління, а також використовувати у навчальному процесі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського та інших навчальних закладах.

The article highlights the need to take into account the types of support of the warring parties in military conflicts and the transformation of the content of peacekeeping and security operations in the face of the factor of overt and covert support of the parties to the conflict by other states. It has been determined that most conflicts are supported externally in one way or another, and this has a significant impact on the content and possibility of peacekeeping operations. The main categories (types) of support of the parties to the military conflict from the outside are given. It has been investigated that external support is also a factor influencing the duration and intensity of modern military conflicts. It is noted that the military-political leadership of the state chooses an appropriate strategy for resolving the conflict without taking into account the behavior of the other side of the conflict and the nature of the assistance provided to it. Such assistance can be provided simultaneously in many areas of the existing confrontation - political support, economic and financial support, supply of weapons and equipment, training. The experience of conflict resolution in eastern Ukraine has shown that the support provided by the Russian Federation is comprehensive and increases or decreases in areas that correspond to the overall strategy of creating a certain environment of influence on the leadership of Ukraine. The analysis of the Russian hybrid aggression against Ukraine showed that despite the support of the world community for the territorial integrity of the UN, the OSCE is not enough to prevent the conflict in the East from escalating into large-scale armed aggression by Russia. In general, constant monitoring and analysis of the formats of modern peacekeeping and security operations, and especially their results will focus the military-political leadership of the state on promising areas and formats of cooperation with regional and global security organizations in maintaining peace and security in Ukraine. ; В статье освещено необходимость учета видов поддержки противоборствующих сторон в военных конфликтах и трансформации содержания проведения операций по поддержанию мира и безопасности в условиях влияния фактора открытой и скрытой поддержки сторон конфликта со стороны других государств. Определено, что большинство конфликтов так или иначе поддерживаются извне и это оказывает существенное влияние на содержание и возможность проведения миротворческих операций. Приведены основные категории (виды) поддержки сторон участников военного конфликта извне. Доказано, что поддержка извне является также фактором, влияющим на продолжительность и интенсивность современных военных конфликтов. Отмечено, что избрание военно-политическим руководством государства целесообразной стратегии урегулирования конфликта невозможно без учета поведения противоположной стороны конфликта и характера помощи которая ей предоставляется. Такая помощь может предоставляться одновременно во многих сферах уже существующего противостояния - политическая поддержка, экономическая и финансовая поддержка, поставки вооружения и техники, обучение. Опыт урегулирования конфликта на Востоке Украины показал, что поддержка, оказываемая со стороны РФ, имеет комплексный характер и усиливается, или уменьшается в сферах, которые соответствуют общей стратегии формирования определенной среды влияния на руководство Украины. Анализ противодействия гибридной агрессии РФ против Украины показал, что несмотря на поддержку мирового сообщества территориальной целостности страны возможностей ООН, ОБСЕ недостаточно для предотвращения перерастания конфликта на Востоке в широкомасштабную вооруженную агрессию со стороны РФ. В целом постоянный мониторинг и анализ форматов современных операций по поддержанию мира и безопасности, а особенно их результатов позволит сконцентрировать внимание военно-политического руководства государства на перспективных направлениях и форматах сотрудничества с региональными и мировыми организациями по безопасности в интересах поддержания мира и безопасности в Украине. ; У статті висвітлено необхідність врахування видів підтримки протиборчих сторін у воєнних конфліктах та трансформації змісту проведення операцій з підтримання миру і безпеки в умовах впливу фактору відкритої та прихованої підтримки сторін конфлікту з боку інших держав. Визначено, що більшість конфліктів так або інакше підтримуються зовні і це здійснює суттєвий вплив на зміст та можливість проведення миротворчих операцій. Наведено основні категорії (види) підтримки сторін-учасників воєнного конфлікту ззовні. Досліджено,що підтримка ззовні є також фактором, що впливає на тривалість та інтенсивність сучасних воєнних конфліктів. Зазначено, що обрання воєнно-політичним керівництвом держави доцільної стратегії врегулювання конфлікту неможливе без урахування поведінки протилежної сторони конфлікту та характеру допомоги, що їй надається. Така допомога може надаватися одночасно у багатьох сферах вже існуючого протиборства – політична підтримка, економічна та фінансова підтримка, постачання озброєння та техніки, навчання. Досвід врегулювання конфлікту на Сході України показав, що підтримка, що надається з боку РФ має комплексний характер і посилюється, або зменшується у сферах, які відповідають загальній стратегії формування певного середовища впливу на керівництво України. Аналіз протидії гібридній агресії РФ проти України показав, що незважаючи на підтримку світової спільноти територіальної цілісності країни можливостей ООН, ОБСЕ недостатньо для запобігання переростанню конфлікту на Сході у широкомасштабну збройну агресію з боку РФ. В цілому постійний моніторинг та аналіз форматів сучасних операцій з підтримання миру і безпеки, а особливо їх результатів дозволить сконцентрувати увагу воєнно-політичного керівництва держави на перспективних напрямах та форматах співробітництва з регіональними та світовими безпековими організаціями в інтересах підтримання миру і безпеки в Україні.

The article highlights the need to take into account the types of support of the warring parties in military conflicts and the transformation of the content of peacekeeping and security operations in the face of the factor of overt and covert support of the parties to the conflict by other states. It has been determined that most conflicts are supported externally in one way or another, and this has a significant impact on the content and possibility of peacekeeping operations. The main categories (types) of support of the parties to the military conflict from the outside are given. It has been investigated that external support is also a factor influencing the duration and intensity of modern military conflicts. It is noted that the military-political leadership of the state chooses an appropriate strategy for resolving the conflict without taking into account the behavior of the other side of the conflict and the nature of the assistance provided to it. Such assistance can be provided simultaneously in many areas of the existing confrontation - political support, economic and financial support, supply of weapons and equipment, training. The experience of conflict resolution in eastern Ukraine has shown that the support provided by the Russian Federation is comprehensive and increases or decreases in areas that correspond to the overall strategy of creating a certain environment of influence on the leadership of Ukraine. The analysis of the Russian hybrid aggression against Ukraine showed that despite the support of the world community for the territorial integrity of the UN, the OSCE is not enough to prevent the conflict in the East from escalating into large-scale armed aggression by Russia. In general, constant monitoring and analysis of the formats of modern peacekeeping and security operations, and especially their results will focus the military-political leadership of the state on promising areas and formats of cooperation with regional and global security organizations in maintaining peace and security in Ukraine. ; В статье освещено необходимость учета видов поддержки противоборствующих сторон в военных конфликтах и трансформации содержания проведения операций по поддержанию мира и безопасности в условиях влияния фактора открытой и скрытой поддержки сторон конфликта со стороны других государств. Определено, что большинство конфликтов так или иначе поддерживаются извне и это оказывает существенное влияние на содержание и возможность проведения миротворческих операций. Приведены основные категории (виды) поддержки сторон участников военного конфликта извне. Доказано, что поддержка извне является также фактором, влияющим на продолжительность и интенсивность современных военных конфликтов. Отмечено, что избрание военно-политическим руководством государства целесообразной стратегии урегулирования конфликта невозможно без учета поведения противоположной стороны конфликта и характера помощи которая ей предоставляется. Такая помощь может предоставляться одновременно во многих сферах уже существующего противостояния - политическая поддержка, экономическая и финансовая поддержка, поставки вооружения и техники, обучение. Опыт урегулирования конфликта на Востоке Украины показал, что поддержка, оказываемая со стороны РФ, имеет комплексный характер и усиливается, или уменьшается в сферах, которые соответствуют общей стратегии формирования определенной среды влияния на руководство Украины. Анализ противодействия гибридной агрессии РФ против Украины показал, что несмотря на поддержку мирового сообщества территориальной целостности страны возможностей ООН, ОБСЕ недостаточно для предотвращения перерастания конфликта на Востоке в широкомасштабную вооруженную агрессию со стороны РФ. В целом постоянный мониторинг и анализ форматов современных операций по поддержанию мира и безопасности, а особенно их результатов позволит сконцентрировать внимание военно-политического руководства государства на перспективных направлениях и форматах сотрудничества с региональными и мировыми организациями по безопасности в интересах поддержания мира и безопасности в Украине. ; У статті висвітлено необхідність врахування видів підтримки протиборчих сторін у воєнних конфліктах та трансформації змісту проведення операцій з підтримання миру і безпеки в умовах впливу фактору відкритої та прихованої підтримки сторін конфлікту з боку інших держав. Визначено, що більшість конфліктів так або інакше підтримуються зовні і це здійснює суттєвий вплив на зміст та можливість проведення миротворчих операцій. Наведено основні категорії (види) підтримки сторін-учасників воєнного конфлікту ззовні. Досліджено,що підтримка ззовні є також фактором, що впливає на тривалість та інтенсивність сучасних воєнних конфліктів. Зазначено, що обрання воєнно-політичним керівництвом держави доцільної стратегії врегулювання конфлікту неможливе без урахування поведінки протилежної сторони конфлікту та характеру допомоги, що їй надається. Така допомога може надаватися одночасно у багатьох сферах вже існуючого протиборства – політична підтримка, економічна та фінансова підтримка, постачання озброєння та техніки, навчання. Досвід врегулювання конфлікту на Сході України показав, що підтримка, що надається з боку РФ має комплексний характер і посилюється, або зменшується у сферах, які відповідають загальній стратегії формування певного середовища впливу на керівництво України. Аналіз протидії гібридній агресії РФ проти України показав, що незважаючи на підтримку світової спільноти територіальної цілісності країни можливостей ООН, ОБСЕ недостатньо для запобігання переростанню конфлікту на Сході у широкомасштабну збройну агресію з боку РФ. В цілому постійний моніторинг та аналіз форматів сучасних операцій з підтримання миру і безпеки, а особливо їх результатів дозволить сконцентрувати увагу воєнно-політичного керівництва держави на перспективних напрямах та форматах співробітництва з регіональними та світовими безпековими організаціями в інтересах підтримання миру і безпеки в Україні.