Suchergebnisse

The unpopularity of government decisions in society and the resulting conflict of private and public interests require the search not only for remedies that are effective and justified in order not to create unnecessary social tension, but also for the protection of interests of persons who commit acts without proper authority, aimed at preventing the threat of harm to other people in terms of pandemic. Remedies are important in addressing the challenges posed by these social tensions, as well as the need to encourage action to prevent the threat of harm. The article examines the problems of theory and practice of application of civil non-contractual obligations in terms of pandemic COVID-19. It is noted that due to the growing number of diseases, the unpreparedness of the state health care system to fight an epidemic of this magnitude, there is a problem of encouraging altruistic actions in the interests of those who cannot protect their own interests. There is also a growing number of cases of actions without special authority to prevent harm to life and health caused by the need to interfere in the property and non-property interests of another person. Many of the situations that arise are in the civil law field, but the relevant practice has not yet been formed. Based on the analysis of the current situation, it is concluded that the category non-contractual obligations arising from actions taken to prevent harm is justified, as well as the need to develop appropriate doctrine and recommendations for the creation and application of civil law that will stimulate activities to prevent damage in a pandemic. It is also practically justified to form the legal positions of higher courts on relevant issues, which will allow to effectively use the potential of non-contractual obligations of civil law. ; Непопулярність у суспільстві рішень влади та колізія приватного і публічного інтересів, що у зв'язку із цим виникає, потребують пошуку не лише засобів юридичного примусу, які були б ефективними і водночас виправданими, аби не створювати зайву соціальну напругу, але також і засобів захисту інтересів осіб, які вчиняють без відповідних повноважень дії, спрямовані на запобігання загрози виникнення шкоди іншим людям в умовах пандемії. У вирішення проблем, що виникають у зв'язку зі згаданою соціальною напругою, а також необхідністю заохочення дій, спрямованих на відвернення загрози виникнення шкоди, важливе значення відводиться правовим засобам, зокрема, цивільно-правовими. У статті досліджуються проблеми теорії та практики застосування норм цивільних недоговірних зобов'язань в умовах пандемії КОВІД-19. Зазначається, що у зв'язку зі зростанням кількості захворювань, неготовністю державної системи охорони здоров'я до боротьби з епідемією такого масштабу виникає проблема заохочення альтруїстичних дій в інтересах осіб, які самі не можуть захистити власні інтересні. Зростає також кількість випадків вчинення дій без спеціального на те повноваження з метою запобігання шкоді життю та здоров'ю людей, зумовлених необхідністю втручання у сферу майнових та немайнових інтересів іншої особи. Багато ситуацій, що при цьому виникають, знаходяться у цивільно-правовому полі, однак відповідна практика поки що не сформувалася. На підставі аналізу ситуації, що склалася, робиться висновок про виправданість виокремлення категорії «недоговірні зобов'язання, що виникають із дій, вчинених для запобігання шкоді», а також про необхідність формування відповідної доктрини та рекомендацій щодо створення та застосування норм цивільного права, які стимулюватимуть діяльність із запобігання виникненню шкоди в умовах пандемії. Практично виправданим є також формування правових позицій вищих судів із відповідних питань, що дасть змогу ефективно використовувати потенціал недоговірних зобов'язань цивільного законодавства.

Kharytonov Yevhen, Kharytonova OlenaPROBLEMS OF IMPLEMENTATION OF THE CONCEPT OF "PRIVATE LAW" IN THE PROCESS OF RECODIFICATIONThe article is devoted to the study of the influence of the concept of private law on the concept of updating thecivil legislation of Ukraine and determining the ways of its implementation in the process of recodification and implementationof its results in legal life.The article analyzes the categories "concept of private law", "legal idea", "legal reality", "mechanism of legal regulationof relations" and its elements in the field of private law. The concept of "private law" is understood as a rationaland emotional perception of a person's law as part of the world in which this person exists, feeling part of this world.The basis for understanding the essence of private law is to characterize it as a phenomenon of civilization, whichdetermines the status of human as a private person.Based on the understanding of the concept of private law as an idea of law, the issues of realization of this ideaare considered and the concepts "mechanism of legal regulation" and "mechanism of realization of the concept ofprivate law" are distinguished. In this case, the "mechanism of legal regulation" is defined as a system of legal means(legal norms, legal relations, acts, etc.), through which the legal impact on society is made. It is concluded that themechanism of realization of the concept of private law includes the following elements: 1) sources (natural law, asa basis, principles), 2) normative basis, 3) legal relations (including legal facts), 4) acts of realization of rights andobligations. languages (acts of application), acts of interpretation of legal norms.It turns out that to ensure the implementation of the concept of private law in society, the state must implement aset of measures within the legal field. Thus, the concept of private law is "objectified", its transition from the abstractlevel of civilization to the level of values, categories, institutions, legal relations.The conclusion is substantiated that in the process of updating the civil legislation (recodification) the followingprovisions should be taken into account: private law is based not on the normative concept, but on a natural,socio-natural basis. This means that the norms of civil law have a methodological basis of natural law, the provisionsof which must be more fully and clearly reflected in the list of principles of civil law.The existence of a conflict of interest (private with each other and private with public) and the need to resolve themin the process of updating civil law must also be taken into account. In addition, it is proved that it is important notonly the introduction of the concept of private law in the process of updating civil law, but also in the practice of itsapplication, which, in turn, requires improvement of the mechanism of civil proceedings. ; Харитонов Євген Олегович, Харитонова Олена ІванівнаПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ «ПРИВАТНЕ ПРАВО» В ПРОЦЕСІ РЕКОДИФІКАЦІЇСтаття присвячена дослідженню впливу концепту приватного права на концепції оновлення цивільного зако-нодавства України, визначенню шляхів його реалізації в процесі рекодифікації та впровадження її результатів уюридичний побут.У статті аналізуються категорії «концепт приватного права», «правова ідея», «правова реальність», «механізмправового регулювання відносин» і його елементи у сфері приватного права. Концепт «приватне право» розумі-ється як раціональне й емоційне сприйняття людиною права як частини світу, у якому існує ця людина, відчува-ючи себе частиною цього світу. При цьому основою розуміння сутності приватного права є характеристика йогояк феномена цивілізації, яким визначається статус людини як приватної особи.На підґрунті розуміння концепту приватного прав як ідеї права розглядаються питання реалізації цієї ідеї тапроводиться розмежування понять «механізм правового регулювання» й «механізм реалізації концепту приват-ного права». При цьому «механізм правового регулювання» визначається як система правових засобів (юридич-них норм, правовідносин, актів тощо), за допомогою яких здійснюється правовий вплив на відносини суспіль-ства. Зроблено висновок, що механізм реалізації концепту приватного права включає такі елементи: 1) джерела(природне право як підґрунтя, засади), 2) нормативну основу, 3) правовідносини (включаючи юридичні факти),4) акти реалізації прав та обов'язків (акти застосування), акти тлумачення норм права.Доводиться, що для забезпечення впровадження концепту приватного права в буття суспільства державамає здійснювати в межах правового поля комплекс заходів. Таким чином відбувається «об'єктивізація» концептуприватного права, перехід його з абстрактного цивілізаційного рівня на рівень цінностей, категорій, інституцій,правовідносин.Обґрунтовується висновок, що в процесі оновлення цивільного законодавства (рекодифікації) мають бути вра-ховані такі положення: приватне право має основою не нормативістську концепцію, а природне, соціально-при-родне підґрунтя. Це означає, що норми цивільного законодавства методологічною основою мають природнеправо, положення якого необхідно більш повно й чітко відобразити в переліку засад цивільного законодавства.Має бути врахованим також існування колізії інтересів (приватних одне з одним і приватних із публічними) танеобхідність їх залагодження в процесі оновлення цивільного законодавства. Крім того, доводиться, що важли-вим є впровадження концепту приватного права не лише в процесі оновлення цивільного законодавства, а й упрактику його застосування, що, у свою чергу, потребує вдосконалення механізму цивільного судочинства.

Large-scale updating of domestic civil legislation, modernization of the Civil Code of Ukraine in order to ensure maximum compliance of its norms with modern requirements, for sure, actualizes the study of the problems of creating a perfect conceptual basis for the relevant processes. At the same time, it is important to determine the means of implementing the concept of private law in the practice of lawmaking and law enforcement. In fact, the success of updating the civil legislation of Ukraine and the success of adapting the domestic legal system to private EU law depend on the successful solution of these two tasks. The article is devoted to the analysis of how the concept of private law should affect the concept of updating the civil legislation of Ukraine and how it can be implemented in practice. The article examines private law as a concept. At the same time, private law is characterized as a civilizational phenomenon. The means of implementing the concept of private law are determined. The means of its legal support are analyzed, as well as the significance of state and state-sanctioned private coercion. As a result of the study, it was concluded that in order to ensure the introduction of the concept of "private law" in society, the state, as one of the most important elements of the mechanism of organizing the life of this society, must take a number of measures. Thus, the concept of private law is "objectified", its transition from the abstract level of civilization to the level of values, categories, institutions of the state. The state requires considerable efforts to implement these civilizational phenomena, ideology, etc. in society. Such efforts can be made not only by the state, but also by society as a whole. This is not necessary, but it is much harder to succeed without it. Therefore, it should be not only about state, but also non-state (public) support for the implementation of the concept of private law. ; Масштабне оновлення вітчизняного цивільного законодавства, модернізація Цивільного кодексу України з метою забезпечення максимальної відповідності його норм сучасним вимогам, природно, актуалізує дослі­дження проблем створення досконалого концептуального підґрунтя відповідних процесів. Водночас важливим є визначення засобів реалізації концепту приватного права у практиці законотворчості та правозастосування. Власне, від успішного вирішення цих двох завдань залежить і успішність оновлення цивільного законодавства України, і успіх адаптації вітчизняної правової системи до приватного права ЄС. Стаття присвячена аналізу того, як концепт приватного права має впливати на концепції оновлення цивільного законодавства України та яким чином він може бути реалізований на практиці. У статті досліджується приватне право як концепт. Водночас приватне право характеризується як цивілізацій- ний феномен. Визначаються засоби реалізації концепту приватного права. Аналізуються засоби його правового забезпечення, а також значення державного і санкціонованого державою приватного примусу. Зроблено висновок про те, що для забезпечення впровадження у буття суспільства концепту «приватне право» держава як один із найважливіших елементів механізму організації життя цього суспільства має здійснювати в межах правового поля низку заходів. Таким чином відбувається «об'єктивізація» концепту приватного права, перехід його з абстрактного цивілізаційного рівня на рівень цінностей, категорій, інституцій відповідної держави. Від держави вимагаються значні зусилля, щоб впровадити зазначені цивілізаційні феномени, ідеологію тощо у життя суспільства. Таких зусиль може докладати не лише держава, а й суспільство загалом. Така умова не є обов'язковою, але без цього досягти успіху набагато важче. Отже, має йтися не лише про державне, але й недержавне (громадське) забезпечення реалізації концепту приватного права.

The article discusses the issues of determining the significance of reсodifications to adapt the legal system of Ukraine to European law. It is concluded that we should talk about adapting the domestic concept of law to the concept of European law, taking into account Ukraine's belonging to the "civilization of the frontier". It is noted that it is advisable to carry out such an adaptation of the civil legislation of Ukraine to EU law in the form of the so-called "reсodification", which allows to effectively improve the current legislation on the basis of the current concept of legal regulation. In this case, the fact that in frontier civilizations the concept of private law may have features that depend on the national system of values, mentality and the like. The article notes that the Civil Code of Ukraine can be attributed to acts of «passionate type». This is due to the fact that it was created on a new conceptual basis as a code of civil society, the rule of law and a code of private law, taking into account modern European trends and experience in the development of legal systems. The "passionarity" of the Civil Code of Ukraine gives grounds for the assumption that problems in the legal regulation of civil relations can be quite easily eliminated in the future by recodification, since there is a necessary conceptual basis for this. Since the Civil Code of Ukraine, being in its essence a code of private law at the level of the concept of civil law, reflects a synthesis of Western and Eastern European traditions of law, this gives grounds for hopes for the successful adaptation of its norms to the concept of European private law, principles and certain provisions of legislative acts, which provide the legal functioning of the EU internal market. However, there is no need for a radical revision of the Civil Code of Ukraine. As a response to the challenges of our time, recodification is enough to adapt civil law to the modern concept of private law, reflected in the Draft Common Frame of Reference (DCFR). At the same time, it should be noted that adaptation to the solutions recommended by DCFR in this area can be quite complicated and will require not only the recodification of domestic legislation, but also the corresponding adaptation of legal awareness. ; В статье рассматриваются вопросы определения значения рекодификаций для адаптации правовой системы Украины к европейскому праву. Сделан вывод о том, что речь должна идти об адаптации отечественного концепта права к концепту права европейского с учетом принадлежности Украины к «цивилизации фронтира». Отмечено, что такую адаптацию гражданского законодательства Украины к праву ЕС целесообразно проводить в форме так называемой «рекодификации», которая позволяет эффективно совершенствовать действующее законодательство на основе действующей концепции правового регулирования. При этом должно быть учтено то обстоятельство, что в цивилизациях фронтира концепт частного права может иметь особенности, которые зависят от национальной системы ценностей, ментальности и тому подобное. ; У статті розглядаються питання визначення значення рекодифікацій для адаптації правової системи України до європейського права. Зроблено висновок про те, що має йтися про адаптацію вітчизняного концепту права до концепту права європейського з врахуванням належності України до «цивілізацій фронтиру». Зауважено, що таку адаптацію цивільного законодавства України до права ЄС доцільно проводити у формі, так званої «рекодифікації», котра дозволяє ефективно удосконалювати чинне законодавство на підґрунті чинної концепції правового регулювання. При цьому має бути врахована та обставина, що у цивілізаціях фронтиру концепт приватного права може мати особливості, які залежать від національних системи цінностей, ментальності тощо.

The article analyzes the importance of political values for forming the tradition of private law in general and in Ukraine in particular. In the course of the study, attention is drawn to the fact that the concept of private law is inherent in a democratic society and cannot be fully developed in an authoritarian or similar to it society. Features of Ukrainian political values are determined by Ukraine's belonging to the frontier civilization. On the one hand, the recognition of such values as freedom, human rights, the Constitution, legality, civil society, etc., allegedly, does not cause doubt for Ukrainian jurists. At the same time, polls show that about two-thirds of Ukrainians are ready to hand over to the president-elect both the legislature and the executive power. Sociologists warn of the danger of chaos and disorganization, because most Ukrainians associate success not with the activities of state institutions, the efficiency of business or society, but only with a new person who has come to power. The immaturity of the political values of Ukrainians is also reflected in the fact that there is still no real political system in Ukraine. Therefore, in the elections, everyone goes left and then pursues the right policy. Experts explain this by saying that social-democratic politics is only possible in relatively prosperous societies, and in the poor, like Ukraine, for the country to get rich, politics must be right. This policy opens the way for businesses, allows them to redistribute less and invest more in business development. But the needy class wants taxes to be higher and business to be lower. Both supported the Party "Sluga narodu", but it would not be able to pursue politics while reducing taxes and raising benefits at the same time. The belief of a large part of Ukrainians in the possibility of unfulfilled policy, their willingness to yield for the sake of the Constitution and legality, gives grounds for questioning such values as democratic elections, social initiative and so on. Given these circumstances, the article emphasizes the need to take into account while recoding (updating) of civil law values the meaning of political values, as well as the elimination of conflicts of private and public values, without which the recoding of civil law cannot be successful. ; В статье анализируется значение политических ценностей для формирования традиции частного права в целом и в Украине в частности. В процессе исследования обращается внимание на то, что концепт частного права свойственен демократическому обществу и не может полноценно развиваться в условиях общества авторитарного или тяготеющего к авторитарному. Подчеркивается необходимость учета при рекодификации (обновлении) гражданского законодательства значения политических ценностей, а также устранение коллизии частных и публичных ценностей, без чего рекодификация гражданского законодательства не может быть успешной. ; У статті аналізується значення політичних цінностей для формування традиції приватного права взагалі та в Україні зокрема. У процесі дослідження звертається увага на те, що концепт приватного права є властивим демократичному суспільству і не може повноцінно розвиватися в умовах суспільства авторитарного або такого, що тяжіє до авторитарного. Наголошується на необхідності врахування під час рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства значення політичних цінностей, а також усунення колізії приватних та публічних цінностей, без чого рекодифікація цивільного законодавства не може бути успішною.

The article investigates the problems of the concept and practice of regulating of civil legal relations in a pandemic. It is noted that the COVID-19 pandemic and the related crisis (quarantine, reduced economic activity, etc.) have created a significant number of threats to the ordinary existence of human society, calling into question even such seemingly stable trends as European integration, the international division of labor, markets, globalization, etc. As a result, from a legal point of view, the pandemic has become a challenge to the vision of the principles of determining of the status of an individual and his relationship with society, the nature of the regulation of economic relations, etc. The success of countries that have used radical means and severe restrictions to overcome COVID-19 (Singapore, South Korea, China, etc.) testifies to the effectiveness of the use of public law. Thus, there is a tendency to regulate civil relations by public law methods, the justification of which requires critical analysis. The challenge of a pandemic necessitates a revision of the essence of human relations in various spheres of life to update the concept of the status of an individual in a pandemic and to determine on this basis the directions of updating of domestic civil legislation. It is proved that there is a general problem of choosing between a private-law (humanitarian) approach and a public-law (state-regulatory) approach, which is exacerbated in extreme situations, in particular, in pandemics. The state should act as a regulator "on request". A central figure is a person who acts as a private person – individually or in associations of individuals. At the same time, a person is also a central figure among the subjects of civil relations, which requires due attention in the Civil Code by highlighting a special book: "Individual as a private person". ; У статті досліджено проблеми концепції та практики регулювання цивільних правовідносин в умовах пандемії. Зазначається, що пандемія COVID-19 та пов'язана з цим криза (карантин, зниження економічної активності тощо) створили значну кількість загроз звичайному існуванню людського суспільства, поставивши під сумнів навіть такі, здавалося б, стабільні тенденції як європейська інтеграція, міжнародний поділ праці, ринки, глобалізація тощо. Внаслідок цього з юридичної точки зору пандемія стала викликом баченню принципів визначення статусу індивіда та його стосунків із суспільством, характеру регулювання економічних відносин тощо. Успіх країн, які застосували радикальні засоби та жорсткі обмеження для подолання COVID-19 (Сінгапур, Південна Корея, Китай тощо), свідчить про ефективність використання публічного права. Таким чином, існує тенденція регулювання цивільних відносин публічно-правовими методами, обґрунтування яких потребує критичного аналізу. Виклик пандемії потребує перегляду сутності людських стосунків в різних сферах життя, щоб оновити концепцію статусу індивіда в пандемії та визначити на цій основі напрями оновлення вітчизняного цивільного законодавства. Доведено, що існує загальна проблема вибору між приватно-правовим (гуманітарним) підходом і публічно-правовим (державно-регулюючим) підходом, яка загострюється в екстремальних ситуаціях, зокрема в умовах пандемії. Держава повинна виконувати функції регулятора «на замовлення». Центральна постать – це людина, яка виступає приватною особою індивідуально або в асоціаціях окремих людей. В той же час людина є також центральною постаттю серед суб'єктів цивільних відносин, що вимагає належної уваги в Цивільному кодексі шляхом висвітлення спеціальної книги «Індивід як приватна особа».

The article is devoted to the study, analysis of problems that have arisen in connection with the epidemic and the establishment of quarantine, the definition of means to ensure compliance with sanitary and epidemiological requirements and the consequences of their violation. In particular, it is important to clarify the possibilities of civil law to prevent the threat of harm to participants in civil relations during COVID-19 (in quarantine, adapted quarantine, etc.) and compensation for damage caused by the creation or "non-liquidation" of such a threat. Given the fact that the success of countries that have used severe restrictions to overcome COVID-19 is both a major factor in exacerbating conflicts of interest, as well as the categories of "expediency" and "compliance", it is concluded that legal protection of human rights be formed in such a way as to avoid the cognitive dissonance that arises as a result of the conflict of basic provisions of private and public law: "everything is allowed except what is prohibited by law" and "only what is allowed by law is possible". It should be assumed that the usual way of legal existence of an individual is his participation in civil relations of a private type. The most effective form of protection of the rights of an individual in such cases is to compensate for the damage caused to his or her interests as a result of failure to eliminate the threat. In this case, the right of the interested person to demand compensation for the damage may be implemented in cases where, as a result of the creation of the threat and its non-elimination by those who created the threat caused damage. Analysis of insufficiently active application of Chapter 81 of the Civil Code of Ukraine shows that the reason for this is the apparent simplicity of public law means, the government's belief in achieving a positive result quickly, low level of legal culture, lack of special mechanism for filing lawsuits to eliminate the threat. These shortcomings can be remedied by introducing so-called "popularization" lawsuits, which could be addressed by anyone who creates or does not eliminate the threat, demanding the elimination of the danger that threatened not only him but also other citizens. ; Стаття присвячена вивченню, аналізу проблем, які виникли у зв'язку з епідемією та встановленням карантину, визначення засобів забезпечення дотримання санітарно-епідеміологічних вимог та наслідків їх порушення. Зокрема, важливим є з'ясування можливостей цивільного законодавства для попередження загрози завдання шкоди учасниками цивільних відносин під час COVID-19 (в умовах карантину, адаптованого карантину тощо) та відшкодування шкоди, завданої створенням або «неліквідацією» такої загрози. Із урахуванням тієї обставини, що успіхи країн, які використовували жорсткі обмеження для подолання CGVID-i9, водночас є головним чинником загострення конфлікту інтересів, а також категорій «доцільність» і «правовідповідність», робиться висновок, що юридичне забезпечення прав людини-приватної особи має формуватися таким чином, аби уникнути когнітивного дисонансу, який виникає внаслідок колізії базовихположень приватного та публічного права: «Дозволено все, крім того, що заборонено законом» і «Можна лише те, що дозволено законом». При цьому слід виходити з того, що звичайним способом правового буття людини-приватної особи є її участь у цивільних відносинах приватного типу. Найбільш дієвою формою захисту прав приватної особи у таких випадках є відшкодування шкоди, завданої її інтересам внаслідок неусунення загрози. При цьому право заінтересованої особи вимагати відшкодування завданої шкоди може бути реалізоване внаслідок створення загрози та її неусунення тим, хто створив небезпеку, життю, здоров'ю, завдано шкоду. Аналіз недостатньо активного застосування норм глави 81 ЦК України показує, що чинником цього є видима простота публічно-правових засобів, переконаність влади у швидкому досягненні за допомогою цих засобів позитивного результату, низький рівень правової культури, відсутність спеціального механізму подання позовів про усунення загрози. Ці вади можна усунути шляхом запровадження так званих «популяторних» позовів, з якими до того, хто створює або не усуває загрозу, міг би звертатися будь-хто, вимагаючи усунення небезпеки, яка загрожувала не тільки йому, але й іншим громадянам.

The article deals with the problems of determining of the essence of sports law. The points of view on the concept of sports law and attempts to characterize it as a special field of law, a special field of legislation, a complex branch of law, and a complex field of legislation are analyzed.Based on the analysis of the views of legal scholars in scientific works, it is concluded thatthe definition of sports law as an area of law (legislation) is hopeless, since this branch should have its own subject and method of legal regulation. This statement is based on the peculiarities of understanding of the field of law (legislation) as a part of the legal system, "normative" understanding of law. But if the subject of "sports law" is defined quite simply (it is - "sports relations"), then the method of legal regulation cannot be named precisely. This is explained by the fact that sports relationships can arise in differentspheres, and regulated by differentways of legal influence (both imperative and dispositive).The expediency of the characterization of sports law as a concept, as a set of ideas, knowledge, associations, emotions that arise in connection with the legal regulation of social relations, in the branch (es) concerned with sport, is substantiated in the article. Consideration of "sports law" as a concept does not deny the "normative" content of this concept, but eliminates the need to evaluate it as a system of legal rules that form a rigid hierarchical structure. At the same time, the main criterion for assigning a normative act to "sports law", which is a complex branch of legislation, is the subject of legal regulation - sports relations. It is proposed to distinguish "sports relations" and "relations that arise in the field of sport". The main difference between them is that "sports relationships" cannot exist outside the sport (for example, relations related to the organization and conduct of sports events, the relationship of recreational physical education, fitness, etc.), and if they exist, they acquire this sphere of essential features, due to the properties of the sphere. ; В статье исследуются проблемы определения сущности спортивного права. На основании анализа особенностей указанного правового феномена сделан вывод, что попытки определить «спортивное право» с точки зрения нормативистского правопонимания не дают положительного результата.Обоснована целесообразность характеристики спортивного права как концепта, то есть как совокупность представлений, понятий, знаний, ассоциаций, эмоций, возникающих в связи с правовым благоустройством общественных отношений в области спорта. Рассмотрение «спортивного права» как концепта не отрицает «нормативного» наполнения этого понятия, но избавляет от необходимости оценки его как системы правовых норм, образующих жесткую иерархическую структуру. При этом главным критерием отнесения нормативного акта к «спортивному праву», которое является комплексной отраслью законодательства, является предмет правового регулирования. ; У статті досліджуються проблеми визначення сутності спортивного права. На підставі аналізу особливостей зазначеного правового феномену зроблено висновок, що спроби визначити «спортивне право» з погляду нормативістського праворозуміння недають позитивного результату.Обґрунтована доцільність характеристики спортивного права як концепту, тобто як сукупність уявлень, понять, знань, асоціацій, емоцій, що виникаютьу зв'язку з правовим впорядкуванням суспільних відносин у галузях, що стосуються спорту. Розгляд «спортивного права» як концепту, не заперечує «нормативного» наповнення цього поняття, але позбавляє необхідності оцінки його яксистеми правових норм, що утворюють жорстку ієрархічну структуру. При цьому головним критерієм віднесення нормативного акту до «спортивного права», котре є комплексною галуззю законодавства, є предмет правового регулювання.

The article examines the problematic issues of the formation of the national school of legal Byzantine studies, the existence of which determines the effectiveness of the use of scientific potential to ensure the adaptation of domestic civil legislation to the law of Europe in the context of integration processes.The need for the scientific research concerning the Byzantine (Eastern European) tradition of law (the totality of which, to a certain extent, can be named here as "legal Byzantine studies") is due, first of all, to the fact that the legacy of the Byzantine Empire at one time was partially broadcast to Kievan Rus, and with time, many scholars began to recognize that Ukraine objectively (together with Greece and Russia) was the main successor to the Byzantine heritage.The largest activity of research in the field of legal byzantinisties took place in about ten years – from 1997 to 2012 when theses were defended and a number of publications of domestic lawyers in this field appeared.The article also focuses on the "troistic" significance of Justinian's systematization: as the basis for the formation and improvement of the Greco-Roman (Byzantine) law; as the empirical basis for the reception of Roman law in later legal systems; as a positive experience large in scope and successful in the systematization of lawHowever, after ten years of active research (including dissertation), the interest of lawyers in issues related to the Byzantine legal system, the reception of Byzantine law, etc., has dropped markedly. After 2012, only a few publications appear in this area (not counting sections in comparative law teaching manuals, etc.).Based on the analysis of the state of affairs in this area, taking into account scientific research in the field of Byzantine (Greco-Roman) law and the problems of its reception in the civil law of Ukraine, the conclusion is substantiated that the formation of a national school of legal Byzantine studies has not yet occurred in Russian jurisprudence. Therefore, so far we can only talk about the election of a certain area of research, about an attempt to create such a school. At the same time, the conclusion that there are prerequisites for the creation of a scientific school of legal Byzantinistics allows determining the objectives of activities in this direction. ; В статье исследуются проблемные вопросы формирования отечественной школы юридической византи-нистики, от существования которой зависит эффективность использования научного потенциала для обеспе-чения адаптации отечественного гражданского законодательства к праву Европы в условиях интеграционных процессов.На основании анализа состояния дел в этой области, учитывая научные исследования в области византийс-кого (греко-римского) права и проблем его рецепции в гражданском праве Украины, обоснован вывод, что сей-час в отечественном правоведении формирования отечественной школы юридической византинистики еще не произошло. Поэтому пока можно говорить лишь об избрании определенного направления исследований, о попытке создания такой школы. Вместе с тем вывод о наличии предпосылок создания научной школы юридиче-ской византинистики позволяет определить задачи деятельности в этом направлении. ; У статті досліджуються проблемні питання формування вітчизняної школи юридичної візантиністики, від існу-вання якої залежить ефективність використання наукового потенціалу для забезпечення адаптації вітчизняного цивільного законодавства до права Європи в умовах інтеграційних процесів.На підставі аналізу стану речей у цій галузі, огляду наукових досліджень у галузі візантійського (греко-рим-ського) права та проблем його рецепції у цивільному праві України обґрунтовано висновок, що наразі у вітчиз-няному правознавстві формування вітчизняної школи юридичної візантиністики ще не відбулося. Тому поки що може йтися лише про обрання певного напрямку досліджень, про спробу створення такої школи. Разом із тим висновок про наявність передумов створення наукової школи юридичної візантиністики дозволяє визначити завдання діяльності в цьому напрямку.

This article considers a new, not regulated by national legislation sphere of civil legal regulation – eSports. The purpose of this article is to analyze the civil law relations which arise in the field of eSports and the search for an answer to the question whether this sphere is private law and whether it is necessary to carry out legislative regulation of cyber relations.It should be noted that the general foundations of eSports are similar to traditional sports: skilled players, supported by fans and sponsors, compete with each other in eTournament. Of course, the system of cyberculture has been formed, but now it is possible to isolate its constituent elements, among which are: skilled players; amateur and professional teams that take part in competitions on leading "types of cyber sport"; organizers of the event (mainly – the league); fans; videogame developers (because they create and distribute videogames that are used in cybersports); translators; and, finally, sponsors and other actors (in particular, advertisers), etc.Nevertheless, the peculiarities of cybersport through its virtual element, the means of production on the basis of intellectual property and various ways of playing should be taken into account when it comes time to draw a conclusion on the status of cybersports as a new sphere of civil law regulation.Based on the obtained results, it was concluded that today there are no common approaches to the issue of legal regulation of eSports and, therefore, its development is somewhat chaotic, but, meanwhile, one can observe the logical borrowing of some models of regulation from "traditional" sports, taking into account the specifics eSports relations. ; В данной статье рассматривается новая, не урегулированная отечественным законодательством сфера граж-данского правового регулирования – киберспорт. Целью данной статьи является анализ гражданско-правовых отношений, возникающих в сфере кибеспорта, и поиск ответа на вопрос, относится ли данная сфера к част-но-правовой, необходимо ли осуществлять законодательное регулирование киберспортивных отношений.На основании полученных результатов сделан вывод о том, что на сегодня отсутствуют единые подходы к вопросу правового регулирования киберспорта, и, следовательно, его развитие происходит несколько хаотично. Между тем можно наблюдать логическое заимствование некоторых моделей регулирования из «традиционных» видов спорта с учетом специфики киберспортивных отношений. ; У даній статті розглядається нова, не врегульована вітчизняним законодавством сфера цивільного право-вого регулювання – кіберспорт. Метою даної статті є аналіз цивільно-правових відносин, які виникають у сфері кібеспорту, та пошук відповіді на питання, чи відноситься дана сфера до приватно-правової та чи необхідно здійс-нювати законодавче регулювання кіберспортивних відносин. На підставі одержаних результатів зроблено висновок про те, що наразі відсутні єдині підходи до правового регулювання кіберспорту, і, як наслідок, його розвиток відбувається дещо хаотично, але між тим можна спосте-рігати логічне запозичення деяких моделей регулювання із «традиційних» видів спорту з урахуванням специфіки кіберспортивних відносин.