Suchergebnisse

Стаття присвячена дослідженню правового регулювання сімейних відносин, ускладнених іноземним елементом. Акцентовано на визначенні поняття «іноземний елемент» у законодавстві та науковій літературі. Виокремлено способи регулювання сімейних правовідносин з іноземним елементом, які застосовуються у міжнародному приватному праві. Одним із найпоширеніших з них є прийняття нормативних актів з відповідними колізійними нормами та укладення дво- або багатосторонніх договорів між державами. Міжнародні договори покликані уніфікувати норми права щодо регулювання сімейних відносин між громадянами різних держав через наявну відмінність між законодавствами. Проаналізовано зміст конвенцій, які акумулюють колізійні норми щодо регулювання окремих сфер сімейних відносин, зокрема, Конвенція про згоду на вступ у шлюб, мінімальний шлюбний вік, реєстрацію шлюбу (1962 р.) та Конвенція про захист дітей та співробітництво у галузі міжнародного усиновлення (1993 р.). Досліджено нормативно-правові акти України, які регулюють сімейні відносини, ускладнені іноземним елементом. Серед них особлива увага приділена Сімейному кодексу України та Закону України «Про міжнародне приватне право». Встановлено, що Сімейний кодекс України містить норми щодо особливостей усиновлення дітей громадянами України, які проживають за її межами, та іноземцями. Закон України «Про міжнародне приватне право» є спеціальним нормативно-правовим актом, який містить колізійні норми сімейного права, та забезпечує реалізацію прав і свобод громадян. Визначено роль у регулюванні сімейних відносин між громадянами різних держав дво- та багатосторонніх договорів у сфері приватноправових відносин. Проаналізовано зміст Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. ; The article is devoted to the study of the legal regulation of family relations complicated by a foreign element. Emphasis is placed on the definition of "foreign element" in legislation and scientific literature. The methods of regulating ...

The article reveals the essence of one of the main personal non-property laws of spouses, enshrined in family law – the law to motherhood and fatherhood. It is noted that there is no definition of «motherhood» and «fatherhood» in the legislation. The definitions of the concepts «law to motherhood» and «law to fatherhood» proposed in the scientific legal literature are studied and generalized. The exercise of the law to motherhood and fatherhood is linked to the reproductive function of women and men, and it is important that they fulfill the social functions that arise in connection with the birth of a child. The constituent elements of the law to motherhood are considered. A woman has the law to pregnancy and health care during pregnancy and childbirth, the provision of qualified medical care in accredited health care facilities, partner childbirth. It has been found that the most controversial issue is a woman's law to refuse to have a child, which includes a woman's voluntary refusal to have children or abortion. The abortion procedure in Ukraine is regulated by law. However, the problem of determining the legal status of the embryo is quite complex and needs to be studied. The approaches to determining the moment of the beginning of protection of human life offered in legal science, namely: absolutist, liberal and gradualistic (moderate) are revealed. Emphasis is placed on the moral aspect of the problem of abortion. It is noted that a woman decides on the issue of abortion on her own, while such a law is not assigned to a man. It is stated that the law to paternity is closely related to the law to maternity and consists of three powers: the husband decides whether or not to have a child, may demand not to prevent him from exercising such a law and to defend parental laws in court. ; У статті розкривається сутність одного з основних особистих немайнових прав подружжя, закріпленого у сімейному законодавстві, – право на материнство та батьківство. Зазначено, що визначення понять «материнство» та «батьківство» у законодавстві відсутнє. Досліджено та узагальнено дефініції понять «право на материнство» та «право на батьківство», запропоновані у науковій юридичній літературі. Реалізація права на материнство та батьківство пов'язана із репродуктивною функцією жінки та чоловіка, окрім того важливим є виконання ними соціальних функцій, які виникають у зв'язку з народженням дитини. Розглянуто складові елементи права на материнство. Жінка має право на вагітність та охорону здоров'я під час вагітності та пологів, надання кваліфікованої медичної допомоги в акредитованих закладах охорони здоров'я, партнерські пологи. Встановлено, що найбільш дискусійним є питання щодо права жінки відмовитися від народження дитини, що включає добровільну відмову жінки мати дітей або штучне переривання небажаної вагітності. Процедура аборту в Україні законодавчо врегульована. Проте проблема визначення правового статусу ембріону є досить складною та потребує вивчення. Розкрито підходи до визначення моменту початку охорони людського життя запропоновані у юридичній науці, а саме: абсолютистський, ліберальний і градулістичний (помірний). Зроблено акцент на моральному аспекті проблеми штучного переривання вагітності. Зауважено, що жінка самостійно вирішує питання здійснення аборту, натомість за чоловіком таке право не закріплюється. Вказано, що право на батьківство перебуває у тісному зв'язку з правом на материнство та складається з трьох правомочностей: чоловік вирішує мати чи не мати йому дитину, може вимагати від інших осіб не перешкоджати йому здійснювати таке право та відстоювати батьківські права в суді.

Встановлено, що сталий розвиток є основою екологічної політики України, яка сприяє збалансованому використанню природних ресурсів, охороні довкілля та задоволенню потреб людини. Досліджено визначення поняття «сталий розвиток», головні принципи та елементи концепції сталого розвитку. Запропоновано визначення сталого розвитку як взаємодії людини й природи на засадах збалансованості та взаємозалежності, яка передбачає раціональне та ефективне споживання природних ресурсів, мінімізацію негативних впливів на них в процесі задоволення потреб особи. Визначено, що глобальні екологічні проблеми потребують спільних зусиль людства та здійснення відповідної політики на державному рівні. Доведено, що екологічна політика України базується на принципах сталого розвитку та закріплена в нормативних документах, схвалених на міжнародному, регіональному та національному рівнях. Зосереджено увагу на нормативно-правових актах, які регулюють реалізацію основних положень концепції сталого розвитку. Важливим для людства є документ, схвалений у 2015 році на Саміті ООН, «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», який затвердив 17 Цілей Сталого Розвитку. Підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони підтвердило наміри України надалі співпрацювати на регіональному рівні у сфері охорони навколишнього природного середовища. Встановлено, що Україна вибудовує свою політику з огляду на взяті на себе відповідні зобов'язання. На національному рівні концепція сталого розвитку закріплена в законодавстві України, в якому закладені основи екологічної політики, визначені основні напрямки діяльності та встановлені показники оцінки її реалізації у перспективі. ; It is established that sustainable development is the basis of Ukraine's environmental policy, which contributes to the balanced use of natural resources, environmental protection and human needs. The definition of the concept of "sustainable development", the main principles of the concept of sustainable development, the elements of the concept of sustainable development are studied. The definition of sustainable development as the interaction of man and nature on the basis of balance and interdependence, provides for rational and efficient consumption of natural resources, minimization of negative impacts on them in the process of meeting the needs of the individual. It is determined that global environmental issues require joint efforts and the implementation of appropriate policies at the state level. It is proved that the environmental policy of Ukraine is based on the principles of sustainable development and regulatory documents approved at the international, regional and national levels. The focus is on regulations governing the implementation of the main provisions of the concept of sustainable development. Important for humanity is the document approved in 2015 at the UN Summit, "Transforming our world: the agenda for sustainable development until 2030", which approved 17 Sustainable Development Goals. The signing of the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand, confirmed Ukraine's intentions to further cooperate at the regional level in the field of environmental protection. It has been established that Ukraine is building its policy in view of the relevant commitments. At the national level, the concept of sustainable development is enshrined in the legislation of Ukraine, which lays the foundations of environmental policy and sets indicators for assessing the implementation of state environmental policy in the future.

The paper deals with the Ukrainian periodicals of the late 19th – the beginning of the 20th century seen as the source for the research of 1878-1918 Serbian political history. The author attempts to define the amount of the referred information in the Kiev, Odessa, Kharkov and other provincial newspapers, to find out its importance in what concerns domestic and foreign political processes within Serbia and to analyze the influence of the newspaper articles on the Ukrainian public opinion formation. ; Рассмотрены периодические издания Украины последней четверти ХІХ – начала ХХ в. как источник изучения политической истории Сербии 1878-1918 гг. Впервые сделано попытку установить объѐм обнаруженных материалов в киевских, одесских, харьковских и других провинциальных газетах, выяснить их значимость для освещения внутренне- и внешнеполитических процессов в сербском государстве и проанали-зировать влияние газетных публикаций на формирование отношения к ним украинской общественности. ; Розглянуто періодичні видання України останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. як джерело вивчення політичної історії Сербії 1878-1918 рр. Уперше зроблено спробу встановити обсяг виявлених матеріалів у київських, одеських, харківських й інших провінційних газетах, з'ясувати їхню значущість для висвітлення внутрішньо- і зовнішньополітичних процесів у сербській державі та проаналізувати вплив газетних публікацій на формування ставлення до них української громадськості

(uk) У статті проаналізовано історіографію політичної історії Сербії 1878–1918 рр. на сторінках періодичних видань України. ; (en) The article analyzes the historiography of the political history of Serbia 1878–1918 he was on the pages of periodicals of Ukraine.