DECOMMUNISATION, YELISAVETGRAD AND THE THREAT TO NATIONAL SECURITY ; ДЕКОМУНІЗАЦІЯ, ЄЛИСАВЕТГРАД ТА ЗАГРОЗА НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ
Kirovograd is the regional centre in Ukraine in 1939 – 2016, which bore the name of an odious leader of the CPSU (b) S. M. Kirov (Kostrikov) (1886 – 1934). Kirov city was renamed by this title during the formation of the Kirovograd region in 1939, which was listed on maps USSR in 1934 – 1939.The city was called Zinovievsk in 1924 – 1934. Kirovograd city of Kirovograd region was renamed the city Kropyvnytskyi on 14 July 2016. The historical name of this city is Yelisavetgrad.The research is an attempt to show the complicated and controversial process of decommunization of Kirovohrad – one of the two regional centers in Ukraine, which necessarily had to change the name of the Law of Ukraine "On the condemnation of Communist and National Socialist (Nazi) totalitarian regimes in Ukraine and the prohibition of propaganda of their symbolism", which commenced on 21 May 2015. Since the problem of the renaming of Kirovohrad at the time of the adoption of this law was not new to residents of the regional centre, the author based on newspaper articles and personal memoirs recreate the story discussion about renaming the city, which continued in 1989 – 2016.The researcher identifies several periods in the discussion above, that was in the city between the supporters of the idea of the return the historical name and those townspeople who fought for the right to name Kirovograd by the new Ukrainian name. The author identifies negative tendencies that crystallized between opponents in the debate, which, in his opinion, in the current political conditions prevailing in Ukraine, harm to anyone who seeks to build a European, democratic and highly cultured country. The author disagrees with the opponents' thesis that the name Yelisavetgrad is a threat to national security as it perpetuates the subject of the Ukrainian lands being part of the Russian Empire, and considers that there are other real threats, such as the lack of Ukrainian bookstores in the city, the state program and public publishing policy, the mass exodus of young people to study or work abroad, etc. ; Дослідження є спробою показати складний та суперечливий процес декомунізації міста Кіровограда – одного з двох обласних центрів в Україні, що в обов'язковому порядку мав змінити назву відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Автор зазначає, що обласний центр на Інгулі став абсолютним чемпіоном в Україні з перейменувань: фортеця Святої Єлисавети – Єлисаветград – Єлисавет – Єлисаветград – Зінов'євськ – Кірово – Кіровоград. Оскільки проблема перейменування міста на момент ухвалення вищезгаданого закону була не новою для мешканців обласного центру, автор на основі газетних публікацій та власних спогадів відтворює історію дискусії щодо зміни назви міста. Зазначено, що дискусія щодо перейменування Кіровограда була започаткована не в 2015 році, коли в Україні офіційно стартував процес декомунізації. Вперше ідея позбавити місто радянської назви, виникла у 1989 р. після того, як Жданов було перейменовано на Маріуполь. Протягом 1989 -2015 рр. сформувалися три основні підходи – пропозиції до вирішення проблеми: повернути місту історичну назву, якою є Єлісаветград, найменувати його новою українською назвою (з чисельними варіантами) або ж нічого не змінювати. Дискусія тривала довгий час, але 14 липня 2016 року згідно із рішенням Верховної Ради України місто стало Кропивницьким. Автор, який є прихильником точки зору про необхідність повернення місту його історичної назви, вважає, що нова назва міста більше відповідає т. зв. революційній доцільності, ніж вітчизняному законодавству. Автор не погоджується із тезою опонентів, що назва Єлисаветград – загроза національній безпеці, оскільки увічнює тему перебування українських земель в складі Російської імперії, і вважає що існують інші реальні загрози, наприклад, відсутність українських книгарень в місті, державної програми і державної політики в книговидавничій галузі, масовий відтік молоді на навчання або на роботу за кордон тощо.
