Suchergebnisse

У статті розглянуто необхідність змін формувань понять та визначень системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки Державної прикордонної служби України. У запропонованих змінах ураховано постійне оновлення парку техніки. З метою підтримання постійної готовності техніки органів та підрозділів охорони кордону до застосування за призначенням пропонується зменшити облікову кількість видів технічного обслуговування шляхом форматування системи технічного обслуговування і ремонту відповідно до вимог заводів-виробників сучасних зразків транспортних засобів. У ході роботи був проведений аналіз керівних документів, які визначають функціонування системи технічного обслуговування і ремонту техніки в Державній прикордонній службі України, та технічної документації заводів-виробників зразків техніки, які використовуються органами та підрозділами охорони кордону. Крім того, проведено порівняння ключових моментів, що стосуються підтримання транспортних засобів у постійній готовності до використання, та відображаються у вивчених документах. З метою формування єдиного підходу до системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки Державної прикордонної служби України, забезпечення переходу на новітні зразки техніки пропонується відмовитись від розподілу видів технічного обслуговування на технічне обслуговування № 1 та технічне обслуговування № 2. Також запропоновано ввести поняття регламентоване технічне обслуговування для машин повсякденного використання, чого наразі не передбачено діючими наказами, при цьому вимагається технічною літературою заводів-виробників. Запропоновані зміни необхідно використовувати під час формування планових та звітних документів з питань автомобільного та бронетанкового забезпечення, здійснення обслуговування машин Державної прикордонної служби України, контролю за якістю виконання операцій з підтримання готовності техніки до використання за призначенням.

У статті проаналізовано напрями вдосконалення технічної експлуатації бойових підрозділів Державної прикордонної служби України в умовах відбиття збройного вторгнення російської федерації. Вивчення особливостей функціонування системи технічної експлуатації здійснювалось на прикладах Бердянського, Краматорського, Сумського, Харківського та Чернігівського прикордонних загонів. Досліджено сумісність систем технічної експлуатації техніки Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України під час виконання бойових завдань. Сумісність досліджувалась як на тактичному, так і на оперативному та стратегічному рівні. За результатами дослідження запропоновано підходи щодо досягнення уніфікації з підрозділами технічного забезпечення Збройних Сил України. Надано рекомендації щодо принципів формування штатів водіїв, спеціалістів та техніки як бойових підрозділів, так і підрозділів забезпечення. Крім того, рекомендації надано щодо здійснення комплектування технікою та майном, закупівлі запчастин та списання автобронетанкової майна для бойових підрозділів. Під час розгляду рекомендацій здійснено розмежування між підрозділами, що безпосередньо беруть участь у бойових діях та підрозділами управління прикордонних загонів. Рекомендації спрямовані на максимальне спрощення процесів забезпечення та комплектування бойових підрозділів, зменшення кількості документації, що ведеться в підрозділах, безпосередньо задіяних у бойових діях. Проведено дослідження щодо комплектування ремонтних підрозділів прикордонних загонів рухомими майстернями. Запропоновано класифікацію рухомих майстерень залежно від їх функціонального призначення. На основі розробленої класифікації визначені підходи щодо застосування різних типів майстерень, зокрема в умовах забезпечення діяльності бойових підрозділів.

У статті подано аналіз напрямів вдосконалення системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки у Державній прикордонній службі України. Розглянуто складові елементи системи та представлено способи реформування кожного з них. Враховано особливості, які характерні саме для органів Державної прикордонної служби України, такі як відокремлене розташування підрозділів охорони кордону та їх значне віддалення від служб і підрозділів управління та забезпечення. Серед елементів технічного обслуговування і ремонту розглянуто вироби (як об'єкти системи), засоби, виконавці та технічна документація. Запропоновано способи дозволять сформувати дорожню карту розвитку системи технічного обслуговування і ремонту автомобільної та бронетанкової техніки у Державній прикордонній службі України в майбутньому. Встановлено, що на сьогодні найбільш актуальною є необхідність у вдосконаленні елементу системи "виконавці". До них насамперед відносяться водії, як безпосередні експлуатанти машин, фахівці-ремонтники та особовий склад, який, за своїми посадовими обов'язками, відповідальний за організацію експлуатації техніки в органах Державної прикордонної служби України. Саме через помилки цієї ланки і виникають першочергові проблеми, наслідком яких стає вихід з ладу зразків автомобільної та бронетанкової техніки, їх тривале перебування у ремонті і, як наслідок, зниження готовності органів та підрозділів охорони кордону до виконання завдань за призначенням. Основними способами вирішення проблеми підвищення готовності "виконавців" до вирішення завдань за призначенням передбачається у вдосконаленні методів їх професійного обстеження та формування робочої системи підготовки з впровадження сучасних технічних засобів навчання, тренажерів, поліпшення окремих елементів автодромів та створення комплексу елементів з автоматизованим управлінням. Процес підвищення готовності "виконавців" до вирішення завдань за призначенням має бути керованим. Запропоновані зміни потребують більш глибокого дослідження з метою ергономічного представлення методів та засобів підвищення готовності "виконавців" до вирішення завдань за призначенням, розробки та застосування показників їх оцінки.

У статті проведено аналіз процесу закупівель запчастин та послуг для відновлення техніки бойових підрозділів в умовах ведення бойових дій. Експертами встановлені фактори, що є значущими для процесу закупівель запчастин та послуг в умовах воєнного стану. Здійснено аналіз наявної процедури закупівель запчастин для техніки бойових підрозділів ДПСУ, зазначено проблемні питання як організаційні, так і в законодавчому полі, що створюють перепони для своєчасного забезпечення бойових підрозділів в умовах ведення війни. Крім того, на основі чинних положень законодавства запропоновано шляхи покращення процедури закупівель та розроблено рекомендований варіант алгоритму організації закупівель запчастин та послуг для техніки бойових підрозділів ДПСУ в умовах воєнного стану. При цьому розглянуто варіант взаємодії під час організації відновлення техніки бойових підрозділів між збірним пунктом пошкоджених машин та тимчасовим органом з питань закупівель. Запропонований алгоритм має перевагу над наявними завдяки найбільшій відповідності до таких факторів, як своєчасність та боєздатність техніки, що відновлюється. Економію часу пропонується забезпечувати за рахунок створення в Адміністрації Державної прикордонної служби України тимчасового органу з питань закупівель запчастин та послуг з відновлення техніки. Законодавством передбачено, що такий підрозділ може оперативно приймати рішення щодо передоплати, укладати договір з одним постачальником, не витрачаючи час на моніторинг цін. Для перевірки адекватності запропонованого алгоритму закупівель необхідно провести експеримент в реальних умовах. Експеримент бажано проводити разом з представниками з Міністерства оборони України, започаткувавши однакові стандарти в забезпеченні бойових підрозділів. Також пропонується у взаємодії з Міністерством оборони розробити автоматизовані робочі місця для прискорення процесів під час закупівель в умовах війни, а також керівні документи (накази), які б регламентували порядок закупівель для бойових підрозділів під час війни. У систему бойової підготовки пропонується включити на постійній основі тренування логістичних підрозділів для їх впевненого виконання функцій в умовах ведення війни, під час тренувань здійснювати корегування керівних документів, що визначають порядок їх діяльності.

У статті висвітлено порівняльний аналіз найбільш поширених мотоциклів, що є на озброєнні Державної прикордонної служби України, та мототехніки з електричним двигуном. Установлено та розраховано показники, що є найбільш вагомими у визначенні можливостей підрозділів охорони кордону. Взято до уваги особливості, які є характерними саме для органів Державної прикордонної служби України, зокрема відокремлене розташування підрозділів охорони кордону, дорожні умови на ділянках відповідальності та інші. Враховано такі показники: габарити, маса, максимальне навантаження, швидкість руху, запас ходу, вартість 100 км пробігу, вартість експлуатації та вартість виробу. Розрахунки показали, що у короткостроковій перспективі зразки мототехніки з електричним двигуном мають низку переваг перед мотоциклами з бензиновою системою живлення. Серед них низька вартість електроенергії, у порівнянні з паливом, а також менший перелік робіт, що виконуються під час технічного обслуговування. Недоліками є висока вартість самих виробів і акумуляторних батарей, що на них встановлені. Крім того, мототехніка з електричним двигуном має особливості, що впливають на готовність підрозділів охорони кордону: незалежність від централізованого забезпечення пальним, краще прискорення, менші масо-габаритні показники та можливості маскування дій прикордонних нарядів. У такий спосіб встановлено, що використання мототехніки з електричними двигунами може бути доцільним в органах Державної прикордонної служби України. Водночас це питання потребує додаткового вивчення за допомогою проведення дослідної експлуатації та формування методики використання. Це дозволить визначити їх реальні експлуатаційні показники в умовах функціонування окремо дислокованих підрозділів охорони кордону, порівняти з бензиновими зразками, що є на озброєнні, та прийняти рішення щодо подальшого застосування.