Suchergebnisse

У статті проаналізовано роботу колективу кафедри історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету в напрямку вивчення історії та діяльності Народного Руху України, який зробив істотний внесок у відновлення та розвиток української державності. Проявивши ініціативу в 1994 р. у проведенні наукової конференції, присвяченої НРУ, кафедра послідовно і систематично здійснює дослідницьку роботу до сьогодні, виконуючи покладену на неї на першій конференції місію — бути опорним науковим центром із рухівської проблематики. Вплив науково-дослідної діяльності кафедри на фундаментальне вивчення державно і науково значущої теми виявився у підготовці та проведенні ще восьми всеукраїнських наукових форумів, об'єднаних загальною темою «Народний Рух України: місце в історії та політиці», у 1996, 1998, 2000, 2001, 2005, 2009, 2011 і 2016 рр., публікації чотирьох монографій з історії НРУ та десятків наукових статей, захисті шести кандидатських дисертацій, присвячених НРУ, та трьох кандидатських дисертацій з дотичних тем. ; В статье проанализирована работа коллектива кафедры истории и этнографии Украины Одесского национального политехническо го университета в направлении изучения истории и деятельности Народного Руха Украины, который внес весомый вклад в возрождение и развитие украинской государственности. Проявив инициативу в 1994 г. в проведении научной конференции, посвященной НРУ, кафедра последовательно и систематически проводила исследовательскую работу до сегодняшнего дня, выполняя возложенную на нее на первой конференции миссию — быть опорным научным центром по руховской проблематике. Влияние научно-исследовательской деятельности кафедры на фундаментальное изучение государственно и научно значимой темы выразилось в подготовке и проведении еще восьми всеукраинских форумов, объединенных общей темой «Народный рух Украины: место в истории и политике» в 1996, 1998, 2000, 2001, 2005, 2009, 2011 і 2016 гг., публикации четырех монографий по истории НРУ и десятков научных статей, защите шести кандидатских диссертаций, посвященных НРУ, и трех кандидатских диссертаций по смежным темам. ; The article analyzes the work of the staff of the Department of History and Ethnography of Ukraine of the Odessa National Polytechnic University in the direction of studying the history and activities of the People's Rukh of Ukraine, which made a significant contribution to the revival and development of Ukrainian statehood. Having demonstrated the initiative in 1994 to conduct a scientific conference on the NRU, the department consistently and systematically carried out research work to the present day, fulfilling the mission entrusted to it at the first conference — to be a supporting scientific center on the Rukh problem. The influence of the research activities of the department on the fundamental study of the state and scientifically significant topic was expressed in the preparation and conduct of eight more all-Ukrainian forums united by the common theme «People's Rukh of Ukraine: a place in history and politics» in 1996, 1998, 2000, 2001, 2005, 2009, 2011 and 2016, the publication of four monographs on the history of the NRU and dozens of scientific articles, the protection of six Ph.D. dissertations on NRU and three Ph.D. theses on related topics.

У статті реконструюється напряму залежна від ідеологічної парадигми офіційна концепція соціальної структури населення СРСР. Подаються уявлення про соціальну роль інтелігенції радянських науковців, які розділяли пафос відданості справі комуністичного будівництва. Представлено позиції вітчизняних і зарубіжних вчених, що викривають реальне становище інтелігенції у радянській системі суспільних відносин. Інтелігенція розглядається як складне поліструктурне утворення з ієрархією соціальних позицій і впливів на суспільно-політичні процеси. Доводиться, що радянська класова «тричленна формула» не дає релевантного уявлення про соціальну структуру, оскільки не враховує роль влади й ідеології в її формуванні та не відображає головного місця у моноцентричній політичній системі партійно-державної номенклатури, належність до якої обумовлювала привілейоване становище у суспільстві. ; В статье реконструируется напрямую зависимая от идеологической парадигмы официальная концепция социальной структуры населения СССР. Отображаются представления о социальной роли интеллигенции советских исследователей, которые разделяли пафос преданности делу коммунистического строительства. Представляются позиции отечественных и зарубежных ученых, которые раскрывают реальное положение интеллигенции в советской системе общественных отношений. Интеллигенция рассматривается как сложное полиструктурное образование с иерархией социальных позиций и влияний на общественно-политические процессы. Приводятся доказательства того, что советская классовая «трехчленная формула» не дает релевантного представления о социальной структуре, поскольку не учитывает роль власти и идеологии в ее формировании и не отображает главного места в моноцентричной политической системе партийно-государственной номенклатуры, принадлежность к которой обусловливала привилегированное положение в обществе. ; The author reconstructs the official concept of the social structure of the USSR population. The concept directly depends on the ideological paradigm. The paper depicts notions of social role of Soviet intelligentsia researchers who shared the enthusiasm of devotion to communist construction. The positions of domestic and foreign scientists are presented, revealing the real state of the intelligentsia in the Soviet system of social relations. Intelligentsia is regarded as a complex polystructural formation with the hierarchy of social positions and influences on political processes. We present evidence, that the Soviet class «tripartite formula» does not give a relevant picture of the social structure, since it does not take into account the role of state power and ideology in its formation, and does not display the main place in the monocentric political system of the party-state nomenclature, belonging to which caused a privileged position in society.

У статті висвітлюються умови та механізм політичної соціалізації радянських людей у брежнєвський період. Визначаються домінуючі риси комуністичної свідомості, які формувала діюча система соціалізації через монопольний контроль держави над сферами освіти, науки і культури, традиційну політичну комунікацію «зверху», ініціатором якої виступала партократическая влада. ; В статье освещаются условия и механизм политической социализации советских людей в брежневский период. Определяются доминирующие черты коммунистического сознания, которые формировала действующая система социализации через монопольный контроль государства над сферами образования, науки и культуры, традиционную политическую коммуникацию «сверху», инициатором которой выступала партократическая власть. ; The paper shows the conditions and mechanisms of political socialization of the Soviet people during the Brezhnev period. There is determined the dominant features of the communist consciousness that the current system of socialization formed through the exclusive state control over education, science and culture, traditional political communication «from above» initiated by the partocratic power.

У статті осмислюються проблеми і протиріччя у відносинах влади та інтелігенції в умовах кризи радянської політичної системи 1965-1985 рр. Наводяться факти, які свідчать про напруженому протистоянні, яке було обумовлено особливостями офіційної політики. ; В статье осмысливаются проблемы и противоречия в отношениях власти и интеллигенции в условиях кризиса советской политической системы 1965–1985 гг. Приводятся факты, которые свидетельствуют о напряженном противостоянии, которое было обусловлено особенностями официальной политики. ; The article deals with problems and contradictions in the relationship of authorities and intelligentsia under the conditions of crisis of soviet political system in 1965–1985. Facts that testify to the tense opposition which was dependent on the peculiarities of official policy are given.

Стаття присвячена постаті Михайла Гориня — активіста українського національно-культурного інтелектуального руху шістдесятників, дисидента, правозахисника, багатолітнього політв'язня, члена Української Гельсінської групи та співзасновника Української Гельсінської спілки, одного зі співзасновників Народного Руху України, голови секретаріату, голови Політради та співголови НРУ, народного депутата України І і ІІ скликань. На документах радянських органів державної безпеки показано участь М. Гориня в національно-визвольному русі 1960–1980-х років, його роль організатора українського самвидаву як форми радянського інакомислення, досвідченого опозиційного діяча, одного з найбільш активних членів НРУ, які надали цьому широкому громадському об'єднанню виразного політичного характеру. Архівні документи свідчать про невідступність М. Гориня від своїх переконань, про те, що довгі роки ув'язнення не змінили громадянську позицію активіста — націоналістичні погляди, вороже ставлення до радянського ладу, а навпаки, перетворили на його переконаного політичного супротивника. Матеріали документів колишнього КДБ УРСР доповнюють загальний портрет борця за українську національну ідею. ; Статья посвящена личности Михаила Горыня — активиста украинского национально-культурного интеллектуального движения шестидесятников, диссидента, правозащитника, многолетнего политзаключенного, члена Украинской Хельсинкской группы и соучредителя Украинского Хельсинкского союза, одного из основателей Народного Руха Украины, главы секретариата, главы Политсовета и сопредседателя НРУ, народного депутата Украины І и ІІ созывов. На документах советских органов государственной безопасности показано участие М. Горыня в национально-освободительном движении 1960–1980-х годов, в частности его роль организатора украинского самиздата как формы советского инакомыслия, опытного оппозиционного деятеля, одного из наиболее активных членов НРУ, которые придали этому широкому общественному объединению ярко выраженную политическую направленность. Архивные документы свидетельствуют о неотступности М. Горыня от своих убеждений, о том, что долгие годы заключения не изменили гражданскую позицию активиста — националистические взгляды, враждебное отношение к советскому строю, а наоборот, превратили в его убежденного политического противника. Материалы документов бывшего КГБ УССР дополняют общий портрет борца за украинскую национальную идею. ; The article is dedicated to Mykhaylo Horyn's personality — an activist of Ukrainian National and Cultural and Intellectual Movement of «the Sixtiers», dissident, human rights defender, political prisoner for many years, a member of The Ukrainian Helsinki Group and cofounder of The Ukrainian Helsinki Union, one of the cofounders of The Popular Movement of Ukraine (RUKH), the Head of the Secretariat, the Head of Political Council and co-chairman of RUKH, member of Ukrainian Parliament of the I-st and II-nd convocation. M. Horyn's participation in National liberation movement of the 1960–1980-es, in particular his role as an organizer of Ukrainian samizdat as a form of soviet dissent, experienced opposition figure, one of the most active member of RUKH who gave a pronounced political trend to this wide social association, was shown in the presented research, which is based on the documents of the Soviet State security bodies. Archival documents prove M. Horyn's persistence and consistency in his convictions, that many years of imprisonment didn't change his civic position of an activist, which includes nationalistic viewpoints and hostile attitude to soviet system; on the contrary, he became a convinced political opponent. The data from the documents of former KGB USSR complement general image of the fighter for Ukrainian National Idea.