Suchergebnisse

The main factors of the comprador phenomenon as an actor of globalization are analyzed. The global liberal democracy that took shape during the second half of the 20th century is now being transformed. New actors are entering on the geopolitical space. Geopolitical order in the first decades of the XX s. faces the challenges of both the past century and the new. The issues of the new agenda and factors of new challenges are highlighted; shows the prospects for overcoming geopolitical turbulence. Attention is focused on the intensification of the challenges of the 20th century. along with the emergence of new ones in the second decade of the twenty-first century. Among these challenges - the Covid-19 pandemic and, accordingly, the global quarantine, which led to an increase in social tension in societies of different regions of the world, put on question the ability of state structures to ensure national security and the health of their citizens, which in general can have unexpected consequences, both for individual regions and countries, and the world as a whole. Due to the closure of state borders, the curtailment of transport links between continents and countries, between the internal national regions, a situation that is atypical for a globalized world has been created, which is familiar to us from the historical past, namely, the recreation of the world of fragmented feudalism, where other mechanisms of social and political interaction operate. It is indicated that from the point of view of the world-systems analysis, a small number of them belong to the capitalist center, that is, to the core, where the global agenda and the methods of protecting national security are formed. But the overwhelming majority of countries and states are in the periphery and semi-periphery groups. The phenomenon, which was the result of the colonial policy of nascent capitalism, persists to this day, but in other forms, retaining its functions. At the same time, the need to support the neo-colonial order remains, and therefore there is still a political interest in the formation of such groups in the third world (periphery) countries. ; Аналізуються основні чинники феномена компрадорства як актора глобалізації. Глобальна ліберальна демократія, яка формувалася протягом другої половини ХХ ст., начасі трансформується. На геополітичний простір виходять нові актори. Геополітичний порядок в перші десятиліття ХХІ с. зіштовхується з викликами як минулого століття, так і нового. Виокремлюються питання нового порядку денного та чинники нових викликів; вказуються перспективи подолання геополітичної турбулентності. Акцентується увага посиленні інтенсивності викликів ХХ ст. поряд із появою нових у другому десятилітті ХХІ ст. Серед нових викликів – пандемія Covid-19 та, відповідно, глобальний карантин, які призвели до зростання соціальної напруги у суспільствах різних регіонів світу, поставили під питання спроможність державних структур забезпечити національну безпеку та здоров'я своїх громадян, що в цілому може мати несподівані наслідки, як для окремих регіонів та держав, так і світу в цілому. Завдяки закриттю державних кордонів, згортанню транспортних зв'язків між континентами та країнами, між внутрішньонаціональними регіонами утворилася нетипова для глобалізованого світу ситуація, знайома нам з історичного минулого, а саме – відтворення світу роздробленого феодалізму, де працюють інші механізми соціальної і політичної взаємодії. Вказується, що з точки зору світ-системного аналізу, невелика кількість з них належить до капіталістичного центру, тобто до ядра, де формується глобальний порядок денний і засоби захисту національної безпеки. Але переважна кількість країн і держав знаходяться в групах периферії та напівпериферії. Явище, що стало результатом колоніальної політики за часів народження капіталізму, зберігається дотепер, але в інших формах, зберігаючи свої функції. Водночас зберігається необхідність підтримки неоколоніальних порядків, і тому залишається політична зацікавленість у формуванні таких груп в країнах третього світу (периферії).

The main factors of the growing popularity and influence of undemocratic regimes are considered. In the modern world, in the context of geopolitical turbulence, the geopolitical centers of power and actors in the adoption of global management decisions are changing. But there is a need to manage socio-political and economic processes for the stable development of society. Therefore, the conditions of chaos only strengthen the attempts to search and create fuses for the uncontrollability of the development of the political regime.Especially in the conditions of the crisis of theformalinstitutions of liberal democracy, a clear proof of which was the emergence of post-democracy as a phenomenon and process of evolution of «modern» democracies. Several factors reinforce this trend. First of all, the reverse wave of democratization (S. Huntington), which lasts several decades. Secondly, the crisis of American hegemony and the completion of the next cycle of political hegemony.We must add the completion of the macrohistorical cycle of the internal political development of the political system of the USA itself (A. Schlesinger) with a number of crises throughout the entire first half of2020. The weakening of the global hegemon resulted in the process ofeasternization and the emergence of new geopolitical centers (primarily,Asia, namely China with a powerful economy, which is a prerequisite for the formation of a new hegemon). The third factor is the growth of right-wing extremism and right-wing populism in countries of sustainable democracies and new democracies. The wave of populism is supported by a conservative turn in the form of legal consolidation of nationalism, the legitimation of the dominance of the collective over the individual.Another factor of destabilization is the crisis of traditional institutions of democracy, primarily political parties, party leaders who can refuse program promises and turn into lawyers of the «expression of the will of the people».Amid growing mistrust of traditional democratic institutions and the values of liberalism, there is a growing demand for leaders and institutions that can ensure the safe and stable development of society. And the actual uniqueness of the current development is the search for new forms of coexistence of authoritarian and democratic institutions within the same political regime. ; Розглядаються основні чинники зростання популярності та впливовості недемократичних режимів. У сучасному світі в умовах геополітичної турбулентності змінюються геополітичні центри сили та актори прийняття глобальних управлінських рішень, тому є нагальна потреба у керуванні суспільно-політичними та економічними процесами для стабільного розвитку суспільства. Умови хаосу лише підсилюють намагання пошуку та створення запобіжників некерованості розвитку політичного режиму. Тим паче в умовах кризи сталих інститутів ліберальної демократії, наочним доказом чого стала поява постдемократичності як явища та процесу еволюції «зразкових» демократій. Виокремлюються чинники, що підсилюють зазначений тренд. По-перше, зворотна хвиля демократизації (С.Гантінгтон). По-друге, криза американської гегемонії та завершення чергового циклу політичної гегемонії, завершення макроісторичного циклу внутріполітичного розвитку політичної системи США (А.Шлезінгер) із низкою криз протягом лише першої половини 2020 р. Акцентується увага на тому, що наслідком послаблення світового гегемону став процес істернізації та поява нових геополітичних центрів (в першу чергу, в Азії, а саме Китаю з потужною економікою, що є передумовою формування нового гегемона). Третім чинником є зростання правого екстремізму та поширення правого популізму як в країнах сталих демократій, так і нових демократій. Хвиля популізму підкріплюється консервативним поворотом у вигляді правового закріплення націоналізму, легітимацією домінування колективного над індивідуальним. Четвертим чинником дестабілізації є криза традиційних інститутів демократії, в першу чергу, політичних партій, лідерів партій, які можуть відмовитися від програмних обіцянок і перетворитися на адвокатів «волевиявлення народу». Доводиться, що на тлі зростання недовіри до традиційних інститутів демократії та цінностей лібералізму зростає попит на лідерів та інститутів, здатних забезпечити безпековий та стабільний розвиток суспільства. Фактична унікальність поточного розвитку – це пошук нових форм співіснування авторитарних та демократичних інститутів в межах одного політичного режиму.

The article analyzes the key factors, trends and prospects for the transformation of political regimes in the context of transition to a polycentric world order. Geopolitical uncertainties are causing significant apprehension among elite and scientists at the beginning new era. This is due to some change in the hegemony of the world powers. The nature of hegemony, changing world order received special attention in the twentieth century and remains in the focus of researches to this day I Wallerstein stressed that the hegemonic states must be powerful to receive the benefits of its status. «Unipolar order» in world politics has turned out to be dysfunctional in terms of ensuring global prosperity and security, promoting democratic practices, and strengthening world order and stability across all regions. Destabilization of the entire world order is due to aggravating internal political divisions and confrontations in the USA and in the countries of the European Union. Processes of reforming new geopolitical coalitions have provided geopolitical turbulence. Turbulent world of international relations and politics is characterized by two overarching trends: (1) the supersession of geopolitics by geoeconomics; (2) mutations of the international security which is increasingly shifting from the interstate level to security threats the growing importance and intensity of conflicts between different value systems and ideologies, in particular between integrationist (such as democracy and human rights) and particularistic ideologies (such as nationalism or religious fundamentalism). Confrontation of the processes of Westernization and Easternization means the weakening of influence of Western countries and strengthening of Eastern. According to some forecasts, economic and technological revolutions will change the economies and social structures of societies; social and democratic revolutions will exert pressure on different levels of government; the geopolitical revolution will create a multipolar world. In the conditions of geopolitical turbulence main courses of power are eroded and predict the trajectories of the transformation of political regimes in the coming decades, especially in the face of strengthening Asia and Latin America, is too complicated. ; Аналізуються основні чинники, тенденції та перспективи трансформації політичних режимів у контексті переходу до поліцентричної системи світового порядку. Геополітичні невизначеності на початку нової ери викликають значні побоювання серед еліти і вчених. Це пов'язано з деякими змінами в гегемонії світових держав. Природа гегемонії мінливого світового порядку привернула особливу увагу в двадцятому столітті і залишається у фокусі досліджень дотепер. І. Валлерстайн підкреслював, що гегемоністські держави повинні бути могутніми, щоб отримувати вигоди від свого статусу. «Однополярний порядок» в світовій політиці виявився неефективним з точки зору забезпечення глобального процвітання і безпеки, просування демократичних практик та зміцнення світового порядку і стабільності в усіх регіонах. Підкреслено, що дестабілізація всього світового порядку зумовлена загостренням внутрішньополітичних розбіжностей і конфронтації в США і країнах Європейського Союзу. Зазначено роль процесів реформування нових геополітичних коаліцій у створенні геополітичної турбулентнрсті. Бурхливий світ міжнародних відносин і політики характеризується двома всеосяжними тенденціями: (1) витіснення геополітики геоекономікию; (2) мутації міжнародної безпеки, яка все більше зміщується від міждержавного рівня до загроз безпеці, зростаюча важливість і інтенсивність конфліктів між різними системами цінностей і ідеологіями, зокрема між інтеграціоністськими (такими як демократія і права людини) і партикуляристськими ідеологіями (такими як націоналізм чи релігійний фундаменталізм). Стверджується, що протистояння процесів вестернізації і істернізації означає ослаблення впливу західних країн і посилення східних. Згідно з деякими прогнозами, економічні та технологічні революції змінять економіку і соціальні структури суспільства; соціальні та демократичні революції будуть чинити тиск на різні рівні влади; геополітична революція створить багатополярний світ. В умовах геополітичної турбулентності основні ресурси влади розмиті і передбачати траєкторії трансформації політичних режимів в найближчі десятиліття, особливо в умовах посилення Азії і Латинської Америки, занадто складно.

In the article the phenomenon of political and intuitions fluctuations of the hybrid political regime is investigated as a separate, intermediate type. Term the «hybrid regime» arises up within the framework transition researches of the post-authoritarian regimes in the different regions of the world. Transitologists mentioned that such regimes have traits of both authoritarian and democratic ones. The emergence of such regimes is influenced by different factors: starting from globalization and geopolitical surrounding to political establishment and population political culture, that merge between authoritarian and democratic regimes. Basic conceptual problems that arise up during the study of this type of the political regime are distinguished and analyzed. The current approaches to the typology of the hybrid political regimes are reviewed. The American political scientist L.Diamond is as early as 1996, establishing the end of the «third wave» of democratization, marked that the main reason of its «slump» was the transition of some countries not to liberal democracy but to other transitional forms of political regimes. Since then plenty of various conceptions of the so-called hybrid political regimes appeared, that testifies, from one side, high relevance and personal interest of scientific stakeholders in problems of research of intermediate types of the political regimes, and from the other side, an ambiguousness in approaches in the phenomenon conceptualization. It is related to that term «hybrid regime». It is related to that the term of «hybrid regime» needs certain research with bringing in of regional specific. In the specter of research of hybridness, or clarification of this concept there was conception of neopatrimonialism, the neopatrimonial democracy that develops the optical focusing on features of the post-soviet regimes. At the same time, this allows analyze institutes that arise up on crossing of network and systemic planes. ; Исследуется феномен политико-институциональных колебаний гибридного политического режима как отдельного, промежуточного типа. Термин «гибридный режим» возникает в рамках транзитологических исследований поставтоританих режимов в разных регионах мира. Транзитологами было отмечено, что такие режимы имеют свойства, как авторитарных, так и демократических режимов. На появление таких режимов влияют разнообразные факторы: от глобализации и геополитического окружения до особенностей политической культуры политического истеблишмента и населения, находящегося между авторитарным и демократическим режимами. Выделены и проанализированы основные концептуальные проблемы, которые возникают во время изучения данного типа политического режима. Рассмотрены современные подходы к типологии гибридных политических режимов. Американский политолог Л. Даймонд еще в 1996 г., констатируя конец «третьей волны» демократизации, отметил, что главной причиной ее «спада» стал переход ряда стран не к либеральной демократии, а к промежуточным формам политических режимов. С того времени появились большое количество разнообразных концепций так называемых гибридных политических режимов, что свидетельствует, с одной стороны, о высокой актуальности и заинтересованности научных кругов проблематикой исследования промежуточных типов политических режимов, а с другой – о неоднозначности подходов к концептуализации данного феномен. Это связано с тем, что термин «гибридный режим» нуждается в определенной концептуализации с учетом региональной специфики. В русле исследования гибридности или уточнения этого понятия возникла концепция неопатримониализма, неопатримониальной демократии, которая развивает оптическую фокусировку на особенностях постсоветских режимов. В то же время это позволяет привлекать к анализу институты, которые возникают на пересечении сетевых и системных плоскостей. ; Досліджується феномен політико-інституціональних коливань гібридного політичного режиму як окремого, проміжного типу. Термін «гібридний режим» виникає в рамках транзитологічних досліджень поставтоританих режимів у різних регіонах світу. Транзитологами було відзначено, що такі режими мають властивості, як авторитарних, так і демократичних режимів. На появу таких режимів впливають різноманітні чинники: від глобалізації та геополітичного оточення до особливостей політичної культури політичного істеблішменту та широкого загалу населення, яке знаходиться між авторитарним і демократичним режимами. Виокремлено та проаналізовано основні концептуальні проблеми, що виникають під час вивчення такого типу політичного режиму. Розглянуто сучасніпідходи до типології гібридних політичних режимів. Американський політолог Л. Даймонд ще у 1996 р., констатуючи кінець «третьої хвилі» демократизації, наголосив, що головною причиною її «спаду» став перехід низки країн не до ліберальної демократії, а до проміжних форм політичних режимів. З того часу з'явилась велика кількість різноманітних концепцій так званих гібридних політичних режимів, що свідчить, з одного боку, про високу актуальність і зацікавленість наукових кіл проблематикою дослідження проміжних типів політичних режимів, а з другого – про неоднозначність підходів до концептуалізації цього феномена. Це пов'язано з тим, що термін «гібридний режим» потребує певної концептуалізації з урахуванням регіональної специфіки. У руслі дослідження гібридності або уточнення цього поняття виникла концепція неопатримоніалізму, неопатримоніальної демократії, що розвиває оптичне фокусування на особливостях пострадянських режимів. Водночас це дозволяє залучати до аналізу інститути, що виникають на перетині мережевих і системних площин.

The article deals with research tools for solving the key problem of the development of the political system in the context of crisis phenomena. Political institutions in the context of system transformation show their vulnerability to different types of challenges of varying scale and complexity. Therefore, it is important to develop an integrated approach to the analysis of the crisis of the political system. Taking into account the openness and non-linear nature of the political system's development, it is proposed to combine the Stanford model of the crisis of development and the synergetic approach. ; Рассматриваются исследовательские инструменты для решения ключевой проблемы развития политической системы в условиях кризисных явлений. Политические институты в условиях системной трансформации проявляют свою уязвимость к различного типа и масштабов вызовов Поэтому важным является разработка комплексного подхода к анализу кризиса политической системы. Учитывая открытость и нелинейный характер развития политической системы, предлагается совместить стэнфордскую модель кризиса развития и синергетический подход. ; Розглядаються дослідницькі інструменти для вирішення ключової проблеми розвитку політичної системи в умовах кризових явищ. Політичні інститути в умовах системної трансформації виявляють свою вразливість до різного типу і масштабів викликів. Тому важливою є розробка комплексного підходу до аналізу кризи політичної системи. Враховуючи відкритість та нелінійний характер розвитку політичної системи, пропонується поєднати стенфордську модель кризи розвитку та синергетичний підхід.

A series of «color revolutions» in the post-Soviet space, the events of «Arab Spring» set a new political order. Political institutions have changed and new political procedures and mechanisms for the functioning of the political regime have been put in place. The new political order had to be legitimized, but for this it was necessary to solve those crisis problems that gave impetus to radical changes in society. Typically, a number of factors are causing crises and overcoming the crisis, it is necessary to introduce a system of measures that will provide institutional legitimacy. At the same time, along with legitimation, processes of de-legitimation may take place. ; Ряд «цветных революций» на постсоветском пространстве, события «арабской весны»способствовали установлению нового политического порядка. Менялись политическиеинституты и вводились в действие новые политические процедуры и механизмыфункционирования политического режима. Новый политический порядок должен был себялегитимизировать, но для этого надо было решить те кризисные проблемы, которые далитолчок радикальным изменениям в обществе. Как правило, ряд факторов вызываюткризисные явления и для преодоления кризиса нужно ввести систему мер, которые иобеспечат институциональную легитимацию. В то же время наряду с легитимацию могутпроходить процессы делегитимации. ; Низка «кольорових революцій» на пострадянському просторі, події «арабської весни»сприяли встановленню нового політичного порядку. Змінювалися політичні інститути івводились в дію нові політичні процедури та механізми функціонування політичногорежиму. Новий політичний порядок мав себе легітимізувати, але для цього потрібно буловирішити ті кризові проблеми, які дали поштовх радикальним змінам у суспільстві. Якправило, низка чинників викликають кризові явища і для подолання кризи потрібнозапровадити систему заходів, які й забезпечать інституціональну легітимацією. Водночас поряд із легітимацію можуть відбуватися й процеси делегітимації.

Was investigated features of legitimize communist regimes. On the basis of the practice of institutional changes in the measurement of the constitution concluded that the instability of the legal framework and arrogant attitude to the rules of the political actors regimes condemns ongoing process delegitimize. Furthermore, foundations eroded the value of post-communist transformation. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. ; Рассмотрены особенности легитимации посткоммунистических режимов. На основании анализа практики институциональных изменений в измерении конституирования сделан вывод о том, что нестабильность правовой базы и пренебрежительное отношение к правилам игры со стороны политических акторов обрекает режими на постоянный процесс делегитимации. Кроме того, размываются ценностные основы посткоммунистической трансформации. Подчеркнуто, что для преодоления постоянного синдрома делегитимации надо больше опираться на формальные институты и правила. ; Розглянуто особливості легітимації посткомуністичних режимів. На підставі аналізу практики інституціональних змін у вимірі конституювання зроблено висновок, що нестабільність правової бази та зверхнє ставлення до правил гри з боку політичних акторів прирікає режими на постійний процес делегітимації. Крім того, розмиваються ціннісні основи посткомуністичної трансформації. Підкреслено, що для подолання постійного синдрому делегітимації слід більше спиратися на формальні інститути і правила.

Was investigated features of legitimize communist regimes. On the basis of the practice of institutional changes in the measurement of the constitution concluded that the instability of the legal framework and arrogant attitude to the rules of the political actors regimes condemns ongoing process delegitimize. Furthermore, foundations eroded the value of post-communist transformation. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. ; Рассмотрены особенности легитимации посткоммунистических режимов. На основании анализа практики институциональных изменений в измерении конституирования сделан вывод о том, что нестабильность правовой базы и пренебрежительное отношение к правилам игры со стороны политических акторов обрекает режими на постоянный процесс делегитимации. Кроме того, размываются ценностные основы посткоммунистической трансформации. Подчеркнуто, что для преодоления постоянного синдрома делегитимации надо больше опираться на формальные институты и правила. ; Розглянуто особливості легітимації посткомуністичних режимів. На підставі аналізу практики інституціональних змін у вимірі конституювання зроблено висновок, що нестабільність правової бази та зверхнє ставлення до правил гри з боку політичних акторів прирікає режими на постійний процес делегітимації. Крім того, розмиваються ціннісні основи посткомуністичної трансформації. Підкреслено, що для подолання постійного синдрому делегітимації слід більше спиратися на формальні інститути і правила.

A series of «color revolutions» in the post-Soviet space, the events of «Arab Spring» set a new political order. Political institutions have changed and new political procedures and mechanisms for the functioning of the political regime have been put in place. The new political order had to be legitimized, but for this it was necessary to solve those crisis problems that gave impetus to radical changes in society. Typically, a number of factors are causing crises and overcoming the crisis, it is necessary to introduce a system of measures that will provide institutional legitimacy. At the same time, along with legitimation, processes of de-legitimation may take place. ; Ряд «цветных революций» на постсоветском пространстве, события «арабской весны»способствовали установлению нового политического порядка. Менялись политическиеинституты и вводились в действие новые политические процедуры и механизмыфункционирования политического режима. Новый политический порядок должен был себялегитимизировать, но для этого надо было решить те кризисные проблемы, которые далитолчок радикальным изменениям в обществе. Как правило, ряд факторов вызываюткризисные явления и для преодоления кризиса нужно ввести систему мер, которые иобеспечат институциональную легитимацию. В то же время наряду с легитимацию могутпроходить процессы делегитимации. ; Низка «кольорових революцій» на пострадянському просторі, події «арабської весни»сприяли встановленню нового політичного порядку. Змінювалися політичні інститути івводились в дію нові політичні процедури та механізми функціонування політичногорежиму. Новий політичний порядок мав себе легітимізувати, але для цього потрібно буловирішити ті кризові проблеми, які дали поштовх радикальним змінам у суспільстві. Якправило, низка чинників викликають кризові явища і для подолання кризи потрібнозапровадити систему заходів, які й забезпечать інституціональну легітимацією. Водночас поряд із легітимацію можуть відбуватися й процеси делегітимації.

The article provides an overview of the main directions of research undemocratic political regimes in modern political science. New stage in the study of authoritarianism is seen as a consequence of the steady equilibrium in world dynamics and outcome of the third wave of democratization. Focusing on the classification schemes developed by modern researchers, the article gives the main achievements in the knowledge of modern forms of autocracies, and discussion questions that still await resolution. ; Проанализированы направления исследований недемократических режимов в политологии. Новый этап изучения авторитаризма рассматривается как следствие завершения третьей волны демократизации. Основное внимание уделяется новым типологизациям авторитарных режимов. Подчеркивается необходимость использования новацій исследования стран "нових демократий". ; Проаналізовано напрямки досліджень недемоктратичних режимів в політології. Новий етап вивчення таких режимів пов'язаний із певним завершенням третьої хвилі демократизації. Основна увага приділяется новим типологизаціям авторитарних режимів. Підкреслюється необхідність використання головних новаціям при дослідженні країн "нових демократій".

The article provides an overview of the main directions of research undemocratic political regimes in modern political science. New stage in the study of authoritarianism is seen as a consequence of the steady equilibrium in world dynamics and outcome of the third wave of democratization. Focusing on the classification schemes developed by modern researchers, the article gives the main achievements in the knowledge of modern forms of autocracies, and discussion questions that still await resolution. ; Проанализированы направления исследований недемократических режимов в политологии. Новый этап изучения авторитаризма рассматривается как следствие завершения третьей волны демократизации. Основное внимание уделяется новым типологизациям авторитарных режимов. Подчеркивается необходимость использования новацій исследования стран "нових демократий". ; Проаналізовано напрямки досліджень недемоктратичних режимів в політології. Новий етап вивчення таких режимів пов'язаний із певним завершенням третьої хвилі демократизації. Основна увага приділяется новим типологизаціям авторитарних режимів. Підкреслюється необхідність використання головних новаціям при дослідженні країн "нових демократій".

Dramatic dispersion of regime outcomes after an initial transition to competitive regimes has occurred in many parts of the world in the third and fourth waves of democratization. Many transitions to competitive regimes failed, resulting in a burgeoning number of competitive authoritarian regimes that sponsor controlled elections. Some regimes have status hybrid regimes. Freedom House's monitoring shows that Ukraine is hybrid regime. Political system of Ukraine is very instability and fragile under external factor. This article is devoted to analysis of some features of political institutions. Permanent political crisis during several years increases potential risks for Ukrainian independent and authoritarian tendencies. ; Практика последних десятилетий свидетельствует, что наиболее хрупкими перед геополитическими вызовами, являются государства, ставшими на путь преобразований, во время третьей и четвертой волн демократизации. Многие из демократических транзитов проявили четкие тенденции уменьшения влияния институтов демократии на политику и усиление привлекательности авторитаризма. По результатам мониторинга Дома свободы Украина по-прежнему относится к группе "гибридных режимов". Политическая система страны по-прежнему остается беззащитной перед вызовами как демократического транзита, так и геополитическими факторами. ; Практика останніх десятиліть свідчить, що найбільш вразливими до геополітичних викликів є країни, в яких почалися процеси демократизації внаслідок третьої та четвертої "хвиль" трансформації. Багато демократичних переходів виявили чіткі тенденції до зменшення впливу інститутів демократії на політику та зростання привабливості авторитаризму За результатами моніторингу Дому свободи, Україна як і раніше відноситься до групи "гібридних режимів". Політична система України є вкрай беззахисною перед викликами як демократичного транзиту, так і геополітичних факторів.

Dramatic dispersion of regime outcomes after an initial transition to competitive regimes has occurred in many parts of the world in the third and fourth waves of democratization. Many transitions to competitive regimes failed, resulting in a burgeoning number of competitive authoritarian regimes that sponsor controlled elections. Some regimes have status hybrid regimes. Freedom House's monitoring shows that Ukraine is hybrid regime. Political system of Ukraine is very instability and fragile under external factor. This article is devoted to analysis of some features of political institutions. Permanent political crisis during several years increases potential risks for Ukrainian independent and authoritarian tendencies. ; Практика последних десятилетий свидетельствует, что наиболее хрупкими перед геополитическими вызовами, являются государства, ставшими на путь преобразований, во время третьей и четвертой волн демократизации. Многие из демократических транзитов проявили четкие тенденции уменьшения влияния институтов демократии на политику и усиление привлекательности авторитаризма. По результатам мониторинга Дома свободы Украина по-прежнему относится к группе "гибридных режимов". Политическая система страны по-прежнему остается беззащитной перед вызовами как демократического транзита, так и геополитическими факторами. ; Практика останніх десятиліть свідчить, що найбільш вразливими до геополітичних викликів є країни, в яких почалися процеси демократизації внаслідок третьої та четвертої "хвиль" трансформації. Багато демократичних переходів виявили чіткі тенденції до зменшення впливу інститутів демократії на політику та зростання привабливості авторитаризму За результатами моніторингу Дому свободи, Україна як і раніше відноситься до групи "гібридних режимів". Політична система України є вкрай беззахисною перед викликами як демократичного транзиту, так і геополітичних факторів.