ДО ІСТОРІЇ АВТОНОМІЇ УНІВЕРСИТЕТІВ ; К ИСТОРИИ АВТОНОМИИ УНИВЕРСИТЕТОВ ; TO THE HISTORY OF AUTONOMY OF UNIVERSITIES
У статті аналізується науковий дискурс автономії університету. Зазначається, що поняття «академічна автономія» розглядається не тільки як символ університетської ідентичності, тісно пов'язаний з розумінням природи університету, його місця в суспільстві, а й як базовий індикатор розвитку загальноєвропейського освітянського та наукового простору, як інструмент практичного вирішення гнучкого управління академічними структурами. Зазначається, що перший університет, який було засновано у Середньовіччі, виник як автономна інституція. Показано, що така форма організації наукового співтовариства продемонструвала свою перевагу, разом з тим така модель університету мала і свої вади. Автономія університетів Нового часу формувалась в епоху, коли створювались держави-нації. В основу формування університету було закладено ідеї німецьких філософів, які й розпочали теоретичний аналіз поняття «автономія». Аналізується доктрина сучасної університетської автономії, яка активно обговорюється вченими. Особливу увагу приділено аналізу характеристики поняття «автономія» в Законі України «Про вищу освіту». Розглянуто сучасні теоретичні підходи до сутності феномену університетської автономії, показано, що університетська автономія розглядається дослідниками у трьох площинах: академічній, політичній та фінансовій. Приведено основні класифікації автономії, дана їхня характеристика. Відрізняють академічну, процедурну та субстантивну автономію, сутність якої визначають через класифікацію цього феномену. Інші дослідники виділяють змістовну, процедурну та організаційно-структурну автономії. Виходячи зі світової практики діяльності вузів, виокремлюють ліберальну та центристську моделі університетської автономії. У залежності від характеру взаємовідносин з державою та особливостями фінансування виокремлюють ринкову, директивну та змішану моделі автономії університету. ; В статье анализируется научный дискурс автономии университета. Отмечается, что понятие «академическая автономия» рассматривается не только как символ университетской идентичности, который тесно связан с пониманием природы университета, его места в обществе, но и как базовый индикатор развития общеевропейского образовательного и научного пространства, как инструмент практического решения гибкого управления академическими структурами.Отмечается, что первый университет, который был основан в Средневековье, возник как автономная организация. Показано, что такая форма организации научного сообщества продемонстрировала свое превосходство, вместе с тем такая модель университета имела и свои недостатки. Автономия университетов Нового времени формировалась в эпоху, когда создавались государства-нации. В основу формирования университета были заложены идеи немецких философов, которые и начали теоретический анализ понятия «автономия». Анализируется доктрина современной университетской автономии, которая активно обсуждается учеными. Особое внимание уделено анализу характеристикипонятия «автономия» в Законе Украины «О высшем образовании». Рассмотрены современные теоретические подходы к сущности феномена университетской автономии, показано, что университетская автономия рассматриваетсяисследователями в трех плоскостях: академической, политической и финансовой. Приведены основные классификации автономии, дана их характеристика. Различают академическую, процедурную и субстантивную автономию, сущность которой определяют через классификацию этого феномена. Другие исследователи выделяют содержательную, процедурную и организационно-структурную автономию. Исходя из мировой практики деятельности вузов, выделяют либеральную и центристскую модели университетской автономии. В зависимости от характера взаимоотношений с государством и особенностей финансирования выделяют рыночную, директивную и смешанную модели автономии университета. ; The article analyzes the scientific discourse of university autonomy. It is noted that the term «academic autonomy» is considered not only as a symbol of university identity that is closely related to understanding of the nature of university, its place in society, but also as a basic indicator of the development of the European educational and scientific areas as an instrument for the practical solution for the flexible management of academic structures. It is noted that the first university, which was founded in the Middle Ages, arose as an autonomous institution. It is shown that such a form of organization of the scientific community demonstrated its advantages, however, this model of the university had its own disadvantages. The autonomy of the universities of the New Age was formed in an era when nationstates were created. The foundation of the university was based on the ideas of German philosophers, who began the theoretical analysis of the concept of autonomy». The doctrine of modern university autonomy, which is actively discussed by scientists, is analyzed. Particular attention is paid to the analysis of the characteristics of the concept of «autonomy» in Law of Ukraine on Higher Education. The contemporary theoretical approaches to the essence of the phenomenon of university autonomy are considered, and it is shown that university autonomy is considered by researchers in three areas: academic, political and financial. The basic classification of autonomy is given as well as their characteristics are described. Academic, procedural and substantive autonomy are distinguished; the essence of autonomy is defined by the classification of this phenomenon. Other researchers make distinctive meaningful, procedural and organizational-structural autonomy. Based on the world practice of the universities, liberal and centrist models of university autonomy are demarcated. Depending on the nature of the relationship with the state and the peculiarities of financing, market, directive and mixed models of university autonomy are characterized.
