Suchergebnisse

This paper represents a comparative study of cognitive and discursive contrasts in toxic political discourses in the United States and Ukraine. Toxicity is the perception of the behavior of a political figure that causes moral harm or discriminates against the addressee; it is characterized by radical trends in politicians' and influencers' worldviews to the right or left being the result of assigning the attribute "toxic" to representatives of opposing socio-political groups. Politicians' utterances are toxic if they are aimed at destroying the beliefs and preferences of the opponent with harmful consequences for his/her personality or image. The study is based on videos of speeches delivered by American (Donald Trump, Sarah Palin, Rush Limbaugh, Glenn Beck, and Ann Coulter) and Ukrainian (Iryna Herashchenko, Oleh Liashko, Iryna Farion, Illia Kyva, and Oleksii Honcharenko) politicians labeled as "toxic" in the media. The paper is aimed at identifying common and distinctive means of verbal and nonverbal expression of toxicity in the speeches of American and Ukrainian politicians. The verbal markers of toxicity include the politicians' explicit use of ideological, national, gender-related and other utterances that demean another person and discriminate against him/her. The nonverbal markers of toxicity encompass the manner of speaking (aggressive, loud, fast, screaming, hysterical, ostentatious, exaggerated) and his/her kinesics (tense movements and posture, clenched fists, impulsive gestures and head movements, exaggerated body movements and facial expressions, eyes, grimacing). The contrasting feature of the toxic speech behavior of American politicians is discriminating racist and sexist statements, which are conceptually related to the #BlackLivesMatter and #MeToo movements and explicate ideological and gender-related toxic thematic zones. Toxic themes in Ukrainian politics ignore gender-related issues, but focus on the conflicting ideological national-patriotic block of concepts ("Ukraine above all", "Ukraine is not Russia", "colonial status", "language issue"). The commonality of the political discourses of the United States and Ukraine is the aggressive-emotional type of toxic politicians, whose speech is characterized by confrontational tactics of accusations and insults of the opponent, as well as active involvement of impulsive gestures and head movements, exaggerated facial expressions and aggressive speech to kinesically enhance verbal toxicity. ; Статтю присвячено зіставному дослідженню когнітивно-дискурсивних контрастів токсичних політичних дискурсів у США й Україні. Токсичність – це сприйняття поведінки політичної фігури, яка завдає моральної шкоди або дискримінує адресата, характеризується радикальною спрямованістю поглядів політиків і суспільно значущих осіб у праву або ліву сторону і є результатом приписування атрибута "токсичний" представникам протилежної соціально-політичної групи. Висловлювання політика є токсичними, якщо вони скеровані на руйнування переконань та уподобань опонента і мають шкідливі наслідки для його/її особистості або іміджу. Матеріалом дослідження слугували відеозаписи виступів американських (Donald Trump, Sarah Palin, Rush Limbaugh, Glenn Beck, Ann Coulter) та українських (Ірина Геращенко, Олег Ляшко, Ірина Фаріон, Ілля Кива, Олексій Гончаренко) політиків, яким у медіа приписано ознаку «токсичний». Мета дослідження – визначити спільні та відмінні засоби вербального та невербального вираження токсичності в промовах політиків США та України. До вербальних маркерів вираження токсичності відносимо експліковане використання політиком ідеологічних, національних, гендерних та інших висловлювань, які принижують особистість іншої людини і дискримінують її. Невербальні маркери вираження токсичності включають манеру говоріння політика (агресивна, голосна, швидка, вересклива, істерична, пафосна, утрирувана) та його міміку і рухи (напружені рухи і поза, стиснуті кулаки, імпульсивні рухи рук і голови, перебільшені рухи тіла і міміка, розширені очі, кривляння). Контрастною рисою токсичної мовленнєвої поведінки американських політиків є дискримінуючі расистські та сексистські висловлювання, які концептуально пов'язані із рухами #BlackLivesMatter та #MeToo і експлікують ідеологічну та гендерну токсичні тематичні зони. Токсичність тематичних зон в українській політиці не торкається гендерних проблем, але для неї також є конфліктним блок ідеологічних національнопатріотичних концептів («Україна понад усе», «Україна не Росія», «колоніальний статус», «мовне питання»). Спільним для політичних дискурсів США та України є агресивно-емоційний тип токсичних політиків, мовлення яких характеризується конфліктними тактиками звинувачення та образи опонента, а також активним залученням імпульсивних рухів рук і голови, перебільшеної міміки й агресивної манери говоріння для кінесичного посилення вербальної токсичності.

This paper represents a comparative study of cognitive and discursive contrasts in toxic political discourses in the United States and Ukraine. Toxicity is the perception of the behavior of a political figure that causes moral harm or discriminates against the addressee; it is characterized by radical trends in politicians' and influencers' worldviews to the right or left being the result of assigning the attribute "toxic" to representatives of opposing socio-political groups. Politicians' utterances are toxic if they are aimed at destroying the beliefs and preferences of the opponent with harmful consequences for his/her personality or image. The study is based on videos of speeches delivered by American (Donald Trump, Sarah Palin, Rush Limbaugh, Glenn Beck, and Ann Coulter) and Ukrainian (Iryna Herashchenko, Oleh Liashko, Iryna Farion, Illia Kyva, and Oleksii Honcharenko) politicians labeled as "toxic" in the media. The paper is aimed at identifying common and distinctive means of verbal and nonverbal expression of toxicity in the speeches of American and Ukrainian politicians. The verbal markers of toxicity include the politicians' explicit use of ideological, national, gender-related and other utterances that demean another person and discriminate against him/her. The nonverbal markers of toxicity encompass the manner of speaking (aggressive, loud, fast, screaming, hysterical, ostentatious, exaggerated) and his/her kinesics (tense movements and posture, clenched fists, impulsive gestures and head movements, exaggerated body movements and facial expressions, eyes, grimacing). The contrasting feature of the toxic speech behavior of American politicians is discriminating racist and sexist statements, which are conceptually related to the #BlackLivesMatter and #MeToo movements and explicate ideological and gender-related toxic thematic zones. Toxic themes in Ukrainian politics ignore gender-related issues, but focus on the conflicting ideological national-patriotic block of concepts ("Ukraine above all", "Ukraine is not Russia", "colonial status", "language issue"). The commonality of the political discourses of the United States and Ukraine is the aggressive-emotional type of toxic politicians, whose speech is characterized by confrontational tactics of accusations and insults of the opponent, as well as active involvement of impulsive gestures and head movements, exaggerated facial expressions and aggressive speech to kinesically enhance verbal toxicity. ; Статтю присвячено зіставному дослідженню когнітивно-дискурсивних контрастів токсичних політичних дискурсів у США й Україні. Токсичність – це сприйняття поведінки політичної фігури, яка завдає моральної шкоди або дискримінує адресата, характеризується радикальною спрямованістю поглядів політиків і суспільно значущих осіб у праву або ліву сторону і є результатом приписування атрибута "токсичний" представникам протилежної соціально-політичної групи. Висловлювання політика є токсичними, якщо вони скеровані на руйнування переконань та уподобань опонента і мають шкідливі наслідки для його/її особистості або іміджу. Матеріалом дослідження слугували відеозаписи виступів американських (Donald Trump, Sarah Palin, Rush Limbaugh, Glenn Beck, Ann Coulter) та українських (Ірина Геращенко, Олег Ляшко, Ірина Фаріон, Ілля Кива, Олексій Гончаренко) політиків, яким у медіа приписано ознаку «токсичний». Мета дослідження – визначити спільні та відмінні засоби вербального та невербального вираження токсичності в промовах політиків США та України. До вербальних маркерів вираження токсичності відносимо експліковане використання політиком ідеологічних, національних, гендерних та інших висловлювань, які принижують особистість іншої людини і дискримінують її. Невербальні маркери вираження токсичності включають манеру говоріння політика (агресивна, голосна, швидка, вересклива, істерична, пафосна, утрирувана) та його міміку і рухи (напружені рухи і поза, стиснуті кулаки, імпульсивні рухи рук і голови, перебільшені рухи тіла і міміка, розширені очі, кривляння). Контрастною рисою токсичної мовленнєвої поведінки американських політиків є дискримінуючі расистські та сексистські висловлювання, які концептуально пов'язані із рухами #BlackLivesMatter та #MeToo і експлікують ідеологічну та гендерну токсичні тематичні зони. Токсичність тематичних зон в українській політиці не торкається гендерних проблем, але для неї також є конфліктним блок ідеологічних національнопатріотичних концептів («Україна понад усе», «Україна не Росія», «колоніальний статус», «мовне питання»). Спільним для політичних дискурсів США та України є агресивно-емоційний тип токсичних політиків, мовлення яких характеризується конфліктними тактиками звинувачення та образи опонента, а також активним залученням імпульсивних рухів рук і голови, перебільшеної міміки й агресивної манери говоріння для кінесичного посилення вербальної токсичності.