У статті окреслено особливості формування та функціонування спеціалізованих вчених рад для присудження здобувачам вищої освіти наукових ступенів доктора наук та доктора філософії для забезпечення потреб вищих військових навчальних закладів (науково-дослідних установ) висококваліфікованими науково-педагогічними та науковими кадрами. Обґрунтовані пропозиції щодо основних положень проєкту «Порядку присудження наукових ступенів доктора наук і доктора філософії спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ)». ; The article outlines the peculiarities of the formation and functioning of specialized academic councils for awarding higher education degrees of Doctor of Science and Doctor of Philosophy to meet the needs of higher military educational establishments (research institutions) for highly qualified teaching and research personnel. The authors substantiate proposals concerning the main provisions of the draft Procedure for awarding the degrees of Doctor of Science and Doctor of Philosophy by specialized academic councils of higher education establishments (research institutions).
The article explains the characteristics of carrying out PhD postgraduate students' theses preliminary examination. It considers the students who are expected to be highly qualified research and teaching personnel of higher military education institutions (research establishments). Reasonable suggestions for reducing the risk of failure to fulfil an individual adjunct work plan (regardless of the cause) concerning the thesis defence were justified. ; У статті окреслено особливості проведення попередньої експертизи дисертацій здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії для забезпечення потреб вищих військових навчальних закладів (науково-дослідних установ) висококваліфікованими науково-педагогічними та науковими кадрами. Обґрунтовані пропозиції щодо зменшення ризиків невиконання індивідуального плану роботи ад'юнктом щодо захисту дисертації протягом періоду підготовки в ад'юнктурі з незалежних від нього причин.
The ability of the national economy to meet the needs of the Armed Forces of Ukraine in a "Special period" depends on the creation of the necessary reserves of mobilization reserve material assets at enterprises.The mobilization reserve is a reserve of material and technical and raw materials intended for the deployment of the production of military and other industrial products, repairing military property and equipment in a special period. In wartime, work is underway to restore railways and highways, sea and river ports, communication lines and structures, gas and oil pipelines, energy and water supply systems, airfields and other facilities with the purpose as quickly as possible to organize the uninterrupted operation for transport supply, communication system, and medical care.The article aims is to search and justify measures to increase the capabilities of the national economy in the production of weapons, military equipment and material and technical equipment in a special period due to the rational accumulation and maintenance of material values of the mobilization reserve.The mobilization reserve is created in peacetime at enterprises, institutions and organizations in accordance with tasks (orders) approved by decisions of the Cabinet of Ministers of Ukraine with bringing these requirements to central or local executive bodies.The rates of accumulation in the mobilization reserve of material, technical and raw materials intended to ensure the fulfillment of mobilization tasks in a special period are determined in order to ensure the operation of the enterprise for a certain period.The ability of the national economy to meet the defense needs of the state directly depends on the quantitative and qualitative composition of the mobilization reserve.At the same time, the state's ability to create and use a mobilization reserve cannot be considered separately from other stocks of material resources intended to solve the country's strategic problems.A significant direction in increasing the security of the Armed Forces of Ukraine is the structuring of the creation and maintenance of various reserves, primarily the mobilization reserve.Acceptance of relevant legislative and regulatory acts to ensure the creation, maintenance and use of a mobilization reserve in conjunction with other stocks of material resources will contribute to the defense capability and protection of the territorial integrity of the state and ensure the satisfaction of the country defense needs by enterprises of the national economy in a "Special period". ; Возможности национальной экономики удовлетворить потребности Вооруженных Сил Украины в особый период зависят от создания на предприятиях (исполнителях мобилизационных задач) необходимых запасов материальных ценностей мобилизационного резерва (МЦМР).Мобилизационный резерв ‑ запасы материально-технических и сырьевых ресурсов, предназначенных для обеспечения развертывания производства военной и другой промышленной продукции, ремонта военной техники и имущества в особый период, развертывания в военное время работ по восстановлению железнодорожных и автомобильных дорог, морских и речных портов, аэродромов, линий и сооружений связи, газо-, нефтепродуктопроводов, систем энерго- и водоснабжения для организации бесперебойной работы промышленности, транспорта и связи, оказания медицинской помощи.Целью статьи является поиск и обоснование мероприятий повышения возможностей национальной экономики по производству вооружения, военной техники и материально-технических средств в особый период за счет рационального накопления и содержания материальных ценностей мобилизационного резерва.Мобилизационный резерв создается в мирное время на предприятиях, в учреждениях и организациях всех форм собственности в соответствии с заданиями (заказами), утвержденными решениями Кабинета Министров Украины и доведенными центральным или местным органам исполнительной власти.Нормы накопления в мобилизационном резерве материально-технических и сырьевых ресурсов, предназначенных для обеспечения выполнения мобилизационных заданий в особый период, определяются с целью обеспечения работы предприятия в течение определенного периода.Возможности национальной экономики по удовлетворению оборонных потребностей государства, в частности ее Вооруженных сил, напрямую зависят от количественного и качественного состава мобилизационного резерва. В то же время возможности государства по созданию и применению мобилизационного резерва невозможно рассматривать отдельно от других запасов материальных средств, предназначенных для решения стратегических проблем страны. Существенным направлением повышения обеспеченности Вооруженных Сил Украины является структуризация создания и содержания различных запасов, в первую очередь мобилизационного резерва.Принятие соответствующих законодательных и нормативных правовых актов по обеспечению создания, содержания и использования мобилизационного резерва в совокупности с другими запасами материальных средств будет способствовать обороноспособности и защите территориальной целостности Украины и обеспечению удовлетворения потребностей обороны государства предприятиями национальной экономики в особый период. ; Можливості національної економіки задовольнити потреби Збройних Сил України в особливий період залежать від створення на підприємствах (виконавцях мобілізаційних завдань) необхідних запасів матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (МЦМР).Мобілізаційний резерв – запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, надання медичної допомоги.Метою статті є пошук і обґрунтування заходів підвищення можливостей національної економіки з виробництва озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів в особливий період за рахунок раціонального накопичення і утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.Мобілізаційний резерв створюється в мирний час на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності відповідно до завдань (замовлень), що затверджені рішеннями Кабінету Міністрів України та доведені їм центральним або місцевим органом виконавчої влади.Норми накопичення у мобілізаційному резерві матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення виконання мобілізаційних завдань в особливий період, визначаються для забезпечення роботи підприємства на протязі певного періоду.Можливості національної економіки щодо задоволення оборонних потреб держави, зокрема її Збройних сил, безпосередньо залежать від кількісного та якісного складу мобілізаційного резерву. В той же час можливості держави щодо створення і застосування мобілізаційного резерву неможливо розглядати окремо від інших запасів матеріальних засобів, які призначаються для вирішення стратегічних проблем країни. Суттєвим напрямком підвищення забезпеченості Збройних Сил України є структуризація створення і утримання різноманітних запасів, в першу чергу мобілізаційного резерву.Прийняття відповідних законодавчих і нормативних правових актів щодо забезпечення створення, утримання і використання мобілізаційного резерву в сукупності з іншими запасами матеріальних засобів сприятиме обороноздатності та захисту територіальної цілісності України та забезпеченню задоволення потреб оборони держави підприємствами національної економіки в особливий період.
У статті окреслено особливості формування та функціонування спеціалізованих вчених рад для присудження здобувачам вищої освіти наукових ступенів доктора наук та доктора філософії для забезпечення потреб вищих військових навчальних закладів (науково-дослідних установ) висококваліфікованими науково-педагогічними та науковими кадрами. Обґрунтовані пропозиції щодо основних положень проєкту «Порядку присудження наукових ступенів доктора наук і доктора філософії спеціалізованими вченими радами закладів вищої освіти (наукових установ)». ; The article outlines the peculiarities of the formation and functioning of specialized academic councils for awarding higher education degrees of Doctor of Science and Doctor of Philosophy to meet the needs of higher military educational establishments (research institutions) for highly qualified teaching and research personnel. The authors substantiate proposals concerning the main provisions of the draft Procedure for awarding the degrees of Doctor of Science and Doctor of Philosophy by specialized academic councils of higher education establishments (research institutions).
The ability of the national economy to meet the needs of the Armed Forces of Ukraine in a "Special period" depends on the creation of the necessary reserves of mobilization reserve material assets at enterprises.The mobilization reserve is a reserve of material and technical and raw materials intended for the deployment of the production of military and other industrial products, repairing military property and equipment in a special period. In wartime, work is underway to restore railways and highways, sea and river ports, communication lines and structures, gas and oil pipelines, energy and water supply systems, airfields and other facilities with the purpose as quickly as possible to organize the uninterrupted operation for transport supply, communication system, and medical care.The article aims is to search and justify measures to increase the capabilities of the national economy in the production of weapons, military equipment and material and technical equipment in a special period due to the rational accumulation and maintenance of material values of the mobilization reserve.The mobilization reserve is created in peacetime at enterprises, institutions and organizations in accordance with tasks (orders) approved by decisions of the Cabinet of Ministers of Ukraine with bringing these requirements to central or local executive bodies.The rates of accumulation in the mobilization reserve of material, technical and raw materials intended to ensure the fulfillment of mobilization tasks in a special period are determined in order to ensure the operation of the enterprise for a certain period.The ability of the national economy to meet the defense needs of the state directly depends on the quantitative and qualitative composition of the mobilization reserve.At the same time, the state's ability to create and use a mobilization reserve cannot be considered separately from other stocks of material resources intended to solve the country's strategic problems.A significant direction in increasing the security of the Armed Forces of Ukraine is the structuring of the creation and maintenance of various reserves, primarily the mobilization reserve.Acceptance of relevant legislative and regulatory acts to ensure the creation, maintenance and use of a mobilization reserve in conjunction with other stocks of material resources will contribute to the defense capability and protection of the territorial integrity of the state and ensure the satisfaction of the country defense needs by enterprises of the national economy in a "Special period". ; Возможности национальной экономики удовлетворить потребности Вооруженных Сил Украины в особый период зависят от создания на предприятиях (исполнителях мобилизационных задач) необходимых запасов материальных ценностей мобилизационного резерва (МЦМР).Мобилизационный резерв ‑ запасы материально-технических и сырьевых ресурсов, предназначенных для обеспечения развертывания производства военной и другой промышленной продукции, ремонта военной техники и имущества в особый период, развертывания в военное время работ по восстановлению железнодорожных и автомобильных дорог, морских и речных портов, аэродромов, линий и сооружений связи, газо-, нефтепродуктопроводов, систем энерго- и водоснабжения для организации бесперебойной работы промышленности, транспорта и связи, оказания медицинской помощи.Целью статьи является поиск и обоснование мероприятий повышения возможностей национальной экономики по производству вооружения, военной техники и материально-технических средств в особый период за счет рационального накопления и содержания материальных ценностей мобилизационного резерва.Мобилизационный резерв создается в мирное время на предприятиях, в учреждениях и организациях всех форм собственности в соответствии с заданиями (заказами), утвержденными решениями Кабинета Министров Украины и доведенными центральным или местным органам исполнительной власти.Нормы накопления в мобилизационном резерве материально-технических и сырьевых ресурсов, предназначенных для обеспечения выполнения мобилизационных заданий в особый период, определяются с целью обеспечения работы предприятия в течение определенного периода.Возможности национальной экономики по удовлетворению оборонных потребностей государства, в частности ее Вооруженных сил, напрямую зависят от количественного и качественного состава мобилизационного резерва. В то же время возможности государства по созданию и применению мобилизационного резерва невозможно рассматривать отдельно от других запасов материальных средств, предназначенных для решения стратегических проблем страны. Существенным направлением повышения обеспеченности Вооруженных Сил Украины является структуризация создания и содержания различных запасов, в первую очередь мобилизационного резерва.Принятие соответствующих законодательных и нормативных правовых актов по обеспечению создания, содержания и использования мобилизационного резерва в совокупности с другими запасами материальных средств будет способствовать обороноспособности и защите территориальной целостности Украины и обеспечению удовлетворения потребностей обороны государства предприятиями национальной экономики в особый период. ; Можливості національної економіки задовольнити потреби Збройних Сил України в особливий період залежать від створення на підприємствах (виконавцях мобілізаційних завдань) необхідних запасів матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (МЦМР).Мобілізаційний резерв – запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, надання медичної допомоги.Метою статті є пошук і обґрунтування заходів підвищення можливостей національної економіки з виробництва озброєння, військової техніки та матеріально-технічних засобів в особливий період за рахунок раціонального накопичення і утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.Мобілізаційний резерв створюється в мирний час на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності відповідно до завдань (замовлень), що затверджені рішеннями Кабінету Міністрів України та доведені їм центральним або місцевим органом виконавчої влади.Норми накопичення у мобілізаційному резерві матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення виконання мобілізаційних завдань в особливий період, визначаються для забезпечення роботи підприємства на протязі певного періоду.Можливості національної економіки щодо задоволення оборонних потреб держави, зокрема її Збройних сил, безпосередньо залежать від кількісного та якісного складу мобілізаційного резерву. В той же час можливості держави щодо створення і застосування мобілізаційного резерву неможливо розглядати окремо від інших запасів матеріальних засобів, які призначаються для вирішення стратегічних проблем країни. Суттєвим напрямком підвищення забезпеченості Збройних Сил України є структуризація створення і утримання різноманітних запасів, в першу чергу мобілізаційного резерву.Прийняття відповідних законодавчих і нормативних правових актів щодо забезпечення створення, утримання і використання мобілізаційного резерву в сукупності з іншими запасами матеріальних засобів сприятиме обороноздатності та захисту територіальної цілісності України та забезпеченню задоволення потреб оборони держави підприємствами національної економіки в особливий період.
The article explains the characteristics of carrying out PhD postgraduate students' theses preliminary examination. It considers the students who are expected to be highly qualified research and teaching personnel of higher military education institutions (research establishments). Reasonable suggestions for reducing the risk of failure to fulfil an individual adjunct work plan (regardless of the cause) concerning the thesis defence were justified. ; У статті окреслено особливості проведення попередньої експертизи дисертацій здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії для забезпечення потреб вищих військових навчальних закладів (науково-дослідних установ) висококваліфікованими науково-педагогічними та науковими кадрами. Обґрунтовані пропозиції щодо зменшення ризиків невиконання індивідуального плану роботи ад'юнктом щодо захисту дисертації протягом періоду підготовки в ад'юнктурі з незалежних від нього причин.
Changes in the security environment that took place on the European continent in recent years have forced a number of NATO and EU member states to reconsider their approaches to the protection of state sovereignty and territorial integrity. A significant proportion of some EU member states implemented their own defense policy through the organization and preparation of territorial defense, as one of the most economical and effective reserves for maintaining the appropriate level of defense capabilities of their state.For Ukraine, the organization of territorial defense acquires special significance in improving the state defense system, which is currently carried out in conditions of armed confrontation. In determining Ukraine's tasks of territorial defense the attention should be paid to the historical aspects and experience of NATO and EU member states.The purpose of the article is to analyze the historical aspects, the experience of NATO and EU member states to determine the tasks of territorial defense during the development of the draft Law of Ukraine "On Territorial Defense of Ukraine".Most NATO and EU member states assign additional tasks to territorial defense, in particular:- Ensuring public safety and maintaining public order;- Crime prevention; fight against terrorism;- Participation in information security activities;- Ensuring the security of the population and territories;- Emergency response.A significant proportion of NATO and EU member states do not rule out the performance of the task by patriotic forces to successfully combat action with a possible aggressor in the framework of territorial defense. Such tasks can include:- Carrying out sabotage operations in the rear of the enemy to destroy or decommission its military facilities;- Adjustment of blows and fire of missile and artillery means on the enemy;- Release of hostages and prisoners of war;- Disorganization of the work of the occupying authorities;- Conducting information activities among the population in the temporarily occupied territories. ; Изменения в среде безопасности, которые произошли на европейском континенте в течение последних лет, заставили ряд государств НАТО и ЕС пересмотреть свои подходы к вопросу защиты государственного суверенитета и территориальной целостности. Значительная часть из них реализует свою собственную оборонную политику через организацию и подготовку территориальной обороны, как с наиболее экономичных и эффективных резервов поддержания на должном уровне обороноспособности своего государства.Для Украины организация территориальной обороны приобретает особое значение при совершенствовании системы обороны государства, которое в настоящее время осуществляется в условиях вооруженного противостояния. Поэтому, в ходе определения задач территориальной обороны Украины стоит обратить внимание на исторические аспекты и опыт государств-членов НАТО и ЕС.Целью статьи является анализ исторических аспектов, опыта государств-членов НАТО и ЕС для определения задач территориальной обороны в ходе отработки проекта Закона Украины "О территориальной обороне Украины".Большинство государств-членов НАТО и ЕС на территориальную оборону возлагают дополнительные задачи, в частности: обеспечение общественной безопасности и охрану общественного порядка; противодействие преступности; борьба с терроризмом участие в деятельности по обеспечению информационной безопасности; обеспечение безопасности населения и территорий; ликвидация последствий чрезвычайных ситуаций.Значительная часть государств НАТО и ЕС для успешной борьбы с возможным агрессором в рамках территориальной обороны не исключают задачи, выполнение которых возлагаются на патриотические силы сопротивления. К таким задачам относятся: проведение диверсионных действий в тылу противника по уничтожению или выводу из строя его военных объектов; корректировка ударов и огня ракетно-артиллерийских средств по противнику; освобождение заложников и военнопленных; дезорганизация работы органов оккупационной власти; ведение информационной деятельности среди населения временно оккупированных территориях. ; Зміни у безпековому середовищі, які відбулися на європейському континенті впродовж останніх років, змусили низку держав-членів НАТО і ЄС переглянути свої підходи до питання захисту державного суверенітету і територіальної цілісності. Значна частка з них реалізує свою власну оборонну політику через організацію та підготовку територіальної оборони, як із найбільш економічних та ефективних резервів підтримання на належному рівні обороноздатності своєї держави.Для України організація територіальної оборони набуває особливого значення при удосконаленні системи оборони держави, що нині здійснюється в умовах збройного протистояння. Тому, у ході визначення завдань територіальної оборони України варто звернути увагу на історичні аспекти та досвід держав-членів НАТО і ЄС.Метою статті є аналіз історичних аспектів, досвіду держав-членів НАТО і ЄС для визначення завдань територіальної оборони у ході відпрацюванні проєкту Закону України "Про територіальну оборону України".Більшість держав-членів НАТО і ЄС на територіальну оборону покладають додаткові завдання, зокрема: забезпечення громадської безпеки та охорону громадського порядку; протидію злочинності; боротьбу з тероризмом; участь у діяльності із забезпечення інформаційної безпеки; забезпечення безпеки населення і територій; ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.Значна частка держав-членів НАТО і ЄС для успішної боротьби з можливим агресором в рамках територіальної оборони не виключають завдання, виконання яких покладаються на патріотичні сили руху опору. До таких завдань відносяться: проведення диверсійних дій в тилу противника зі знищення або виведення з ладу його військових об'єктів; коригування ударів і вогню ракетно-артилерійських засобів по противнику; визволення заручників і військовополонених; дезорганізація роботи органів окупаційної влади; ведення інформаційної діяльності серед населення на тимчасово окупованих територіях.
Changes in the security environment that took place on the European continent in recent years have forced a number of NATO and EU member states to reconsider their approaches to the protection of state sovereignty and territorial integrity. A significant proportion of some EU member states implemented their own defense policy through the organization and preparation of territorial defense, as one of the most economical and effective reserves for maintaining the appropriate level of defense capabilities of their state.For Ukraine, the organization of territorial defense acquires special significance in improving the state defense system, which is currently carried out in conditions of armed confrontation. In determining Ukraine's tasks of territorial defense the attention should be paid to the historical aspects and experience of NATO and EU member states.The purpose of the article is to analyze the historical aspects, the experience of NATO and EU member states to determine the tasks of territorial defense during the development of the draft Law of Ukraine "On Territorial Defense of Ukraine".Most NATO and EU member states assign additional tasks to territorial defense, in particular:- Ensuring public safety and maintaining public order;- Crime prevention; fight against terrorism;- Participation in information security activities;- Ensuring the security of the population and territories;- Emergency response.A significant proportion of NATO and EU member states do not rule out the performance of the task by patriotic forces to successfully combat action with a possible aggressor in the framework of territorial defense. Such tasks can include:- Carrying out sabotage operations in the rear of the enemy to destroy or decommission its military facilities;- Adjustment of blows and fire of missile and artillery means on the enemy;- Release of hostages and prisoners of war;- Disorganization of the work of the occupying authorities;- Conducting information activities among the population in the temporarily occupied territories. ; Изменения в среде безопасности, которые произошли на европейском континенте в течение последних лет, заставили ряд государств НАТО и ЕС пересмотреть свои подходы к вопросу защиты государственного суверенитета и территориальной целостности. Значительная часть из них реализует свою собственную оборонную политику через организацию и подготовку территориальной обороны, как с наиболее экономичных и эффективных резервов поддержания на должном уровне обороноспособности своего государства.Для Украины организация территориальной обороны приобретает особое значение при совершенствовании системы обороны государства, которое в настоящее время осуществляется в условиях вооруженного противостояния. Поэтому, в ходе определения задач территориальной обороны Украины стоит обратить внимание на исторические аспекты и опыт государств-членов НАТО и ЕС.Целью статьи является анализ исторических аспектов, опыта государств-членов НАТО и ЕС для определения задач территориальной обороны в ходе отработки проекта Закона Украины "О территориальной обороне Украины".Большинство государств-членов НАТО и ЕС на территориальную оборону возлагают дополнительные задачи, в частности: обеспечение общественной безопасности и охрану общественного порядка; противодействие преступности; борьба с терроризмом участие в деятельности по обеспечению информационной безопасности; обеспечение безопасности населения и территорий; ликвидация последствий чрезвычайных ситуаций.Значительная часть государств НАТО и ЕС для успешной борьбы с возможным агрессором в рамках территориальной обороны не исключают задачи, выполнение которых возлагаются на патриотические силы сопротивления. К таким задачам относятся: проведение диверсионных действий в тылу противника по уничтожению или выводу из строя его военных объектов; корректировка ударов и огня ракетно-артиллерийских средств по противнику; освобождение заложников и военнопленных; дезорганизация работы органов оккупационной власти; ведение информационной деятельности среди населения временно оккупированных территориях. ; Зміни у безпековому середовищі, які відбулися на європейському континенті впродовж останніх років, змусили низку держав-членів НАТО і ЄС переглянути свої підходи до питання захисту державного суверенітету і територіальної цілісності. Значна частка з них реалізує свою власну оборонну політику через організацію та підготовку територіальної оборони, як із найбільш економічних та ефективних резервів підтримання на належному рівні обороноздатності своєї держави.Для України організація територіальної оборони набуває особливого значення при удосконаленні системи оборони держави, що нині здійснюється в умовах збройного протистояння. Тому, у ході визначення завдань територіальної оборони України варто звернути увагу на історичні аспекти та досвід держав-членів НАТО і ЄС.Метою статті є аналіз історичних аспектів, досвіду держав-членів НАТО і ЄС для визначення завдань територіальної оборони у ході відпрацюванні проєкту Закону України "Про територіальну оборону України".Більшість держав-членів НАТО і ЄС на територіальну оборону покладають додаткові завдання, зокрема: забезпечення громадської безпеки та охорону громадського порядку; протидію злочинності; боротьбу з тероризмом; участь у діяльності із забезпечення інформаційної безпеки; забезпечення безпеки населення і територій; ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.Значна частка держав-членів НАТО і ЄС для успішної боротьби з можливим агресором в рамках територіальної оборони не виключають завдання, виконання яких покладаються на патріотичні сили руху опору. До таких завдань відносяться: проведення диверсійних дій в тилу противника зі знищення або виведення з ладу його військових об'єктів; коригування ударів і вогню ракетно-артилерійських засобів по противнику; визволення заручників і військовополонених; дезорганізація роботи органів окупаційної влади; ведення інформаційної діяльності серед населення на тимчасово окупованих територіях.
Прагнення України інтегруватися у європейський простір вищої освіти, увійти до Євроатлантичного союзу (НАТО) формують нові вимоги до компетентності науково-педагогічних працівників (НПП), а також вимагають зміни стандартів підготовки фахівців вищої кваліфікації – докторів філософії.Мета статті. Проаналізувати стан, визначити тенденції та перспективи розвитку організації підготовки здобувачів ступеня доктора філософії в країнах Європейського союзу та Україні.У політичних і громадських колах ЄС існує думка: оскільки людські ресурси є найважливішим багатством, політика у сфері освіти має бути спрямована на реалізацію трьох стратегічних цілей – підвищення якості європейської освіти, її доступності, а також відкритості для всього світу.Діюча, на цей час в Україні, система атестації наукових кадрів передбачає триступеневий процес експертизи дисертацій. Визначення особистого внеску здобувача в науку здійснюється на першому етапі під час попереднього захисту в науковому колективі, де безпосередньо виконувалась робота. Другий і основний етап – захист дисертації на засіданні спеціалізованої вченої ради. Тут дається аргументований висновок фахівців щодо новизни, достовірності, наукової та практичної значущості результатів дисертації. На третьому етапі експертна рада Міністерства освіти і науки України контролює відповідність вимог до наукової та практичної цінності, які висуваються до дисертацій спеціалізованими радами.Головна проблема існуючої системи атестації – багаторівнева відповідальність, яка побудована нераціонально як з організаційної (розподіл відповідальності між установами та організаціями (радами) ‑ не виправдано підвищує формальні вимоги до дисертаційної роботи та створює коло "пов'язаних" осіб), так і з економічної ‑ веде до невиправданого дублювання експертних робіт. На нашу думку, необхідно прибрати дублювання функцій контролю змісту дисертацій, і в цій частині, уточнити функції експертної ради, одночасно розширивши повноваження та відповідальність проектних груп та їх керівників (гарантів спеціальності).Очевидно, що адекватне реагування на виклики, які постають перед системою підготовки докторів філософії є перспективами її розвитку. У цих умовах визначені тенденції об'єднання зусиль європейських країн задля створення загальноєвропейського науково-освітнього простору і прагнення ввести певні рамки стандартизації у підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації в межах Болонського процесу мають сприяти реагуванню на зазначені виклики. ; Стремление Украины интегрироваться в европейское пространство высшего образования, войти в Евроатлантический союз (НАТО) формируют новые требования к компетентности научно-педагогических работников (НПП), а также требуют изменения стандартов подготовки специалистов высшей квалификации ‑ докторов философии.Цель статьи. Проанализировать состояние, определить тенденции и перспективы развития организации подготовки соискателей степени доктора философии в странах Европейского союза и Украины.В политических и общественных кругах ЕС бытует мнение: поскольку человеческие ресурсы являются важнейшим богатством, политика в области образования должна быть направлена на реализацию трех стратегических целей ‑ повышение качества европейского образования, его доступности, а также открытости для всего мира.Действующая, в настоящее время в Украине, система аттестации научных кадров предусматривает трехступенчатый процесс экспертизы диссертаций. Определение личного вклада соискателя в науку осуществляется на первом этапе во время предварительной защиты в научном коллективе, где непосредственно выполнялась работа. Второй и основной этап ‑ защита диссертации на заседании ученого совета. Здесь дается аргументированный вывод специалистов по новизне, достоверности, научной и практической значимости результатов диссертации. На третьем этапе экспертный совет Министерства образования и науки Украины контролирует соответствие требований к научной и практической ценности, предъявляемые к диссертациям специализированными советами.Главная проблема существующей системы аттестации ‑ многоуровневая ответственность, которая построена нерационально как с организационной (распределение ответственности между учреждениями и организациями (советами) ‑ не оправдано повышает формальные требования к диссертационной работы и создает круг "связанных" лиц), так и с экономической ‑ ведет к неоправданному дублированию экспертной деятельности. По нашему мнению, необходимо устранить дублирование функций контроля содержания диссертаций, и в этой части, уточнить функции экспертного совета, одновременно расширив полномочия и ответственность проектных групп и их руководителей (гарантов специальности). ; The desire ofUkraineto integrate into the European higher education area, to enter the Euro-Atlantic Union (NATO) form new requirements for the competence of scientific and pedagogical workers (NPP), and also requires changes in the standards for training highly qualified doctors of philosophy.The purpose of the article. Analyze the state, identify trends and prospects for the development of the organization of the preparation of candidates for the degree of PhD in the European Union andUkraine.There is an opinion in the political and public circles of the EU: since human resources are the most important wealth, educational policies should be aimed at implementing the three strategic goals to improve the quality of European education, its accessibility, and openness to the whole world.The current, inUkraine, system of certification of scientific personnel provides for a three-stage process of examination of dissertations. The determination of the personal contribution of the applicant to science is carried out at the first stage during the preliminary defense in the research team where the work was directly performed. The second and main stage is the defense of a thesis at a meeting of the academic council. It gives a reasoned conclusion of experts on the novelty, credibility, scientific and practical significance of the results of the thesis. At the third stage, the expert council of the Ministry of Education and Science of Ukraine controls the compliance with the requirements for scientific and practical value imposed on dissertations by specialized councils.The main problem of the existing certification system is multilevel responsibility, which is built irrationally both from organizational (distribution of responsibility between institutions and organizations (councils) is not justified, increases the formal requirements for the dissertation work and creates a circle of "connected" persons), and from economic leads to unjustified duplication of expert activities. In our opinion, it is necessary to eliminate duplication of control functions for the content of dissertations, and in this part, clarify the functions of the expert council, at the same time expanding the powers and responsibilities of project teams and their leaders (specialty guarantors).
