Стаття присвячена аналізу ціннісних засад глобалізації, а саме толерантності як необхідної умови прогресивного поступу людства у ХХІ столітті. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному використанні загальнонаукових та конкретно наукових методів: аналітичний, історичний, концептуальний. Базуючись на доробку С. Федюніної, описано іпостасі толерантності у глобальному просторі: інтеграція життєвих можливостей, культурна інтеграція; політична інтеграція. Науковий досвід М. Уолцера дозволив обґрунтувати п'ять «режимів толерантності» відповідно до суспільно-державного устрою. Показано відмінність цього феномену в умовах багатонаціональної імперії, національної держави та суспільства іммігрантів. Розмежовано поняття толерантності з поняттями терпимості. В результаті дослідження показано труднощі в реалізації абсолютної толерантності, яка не передбачає взагалі жодних стандартів, адже частиною політичної системи визнається будь-яке культурне співтовариство або традиція. Показано необхідність подолання психологічних стереотипів які заважають толерантному ставленню до іншого. Обґрунтовано потребу взаємодії колективного і особистісного аспектів формування соціокультурного контексту толерантності у міжнародних відносинах. Для провадження цього потрібно більше уваги приділяти концептуалізації не лише теоретичних, але й практичних моделей удосконалення міжнародної політики, які враховуватимуть як національні, так і міжнаціональні процеси інтеграції та дезінтеграції, будуть брати до уваги історію конкретної країни, її народів та різних соціальних груп.
The article is devoted to the analysis of the globalization values, namely tolerance as a necessary condition for the progressive progress of mankind in the XXI century. The research methodology is based on the complex use of general scientific and specific scientific methods: analytical, historical, and conceptual. Based on the work of S. Fedyunina, the manifestations of tolerance in the global space are described: integration of life opportunities, cultural integration; political integration. M. Walzer's scientific experience allowed to substantiate five "regimes of tolerance" in accordance with the social and state system. The difference between this phenomenon in the conditions of a multinational empire, nation state and immigrant society is shown. The notion of tolerance is distinguished from the notions of reconcilability. The study shows the difficulties in implementing absolute tolerance, which does not require any standards at all, because part of the political system is recognized as any cultural community or tradition. The necessity of overcoming psychological stereotypes that hinder tolerant attitude towards others is shown. The need for interaction of collective and personal aspects of formation of socio-cultural context of tolerance in international relations is substantiated. To do this, more attention should be paid to conceptualizing not only theoretical but also practical models of improving international policy, which will take into account both national and international processes of integration and disintegration, will take into account the history of a country, its peoples and various social groups. ; Статья посвящена анализу ценностных принципов глобализации, а именно: толерантности как необходимого условия прогрессивного развития человечества в XXI в. Методология исследования основывается на комплексном использовании общенаучных и научных методов: аналитическом, историческом, концептуальном. Основываясь на наследии С. Федюниной, описаны ипостаси терпимости в глобальном пространстве: интеграция жизненных возможностей, культурная интеграция; политическая интеграция. Научный опыт М. Уолцера позволил обосновать пять режимов толерантности в соответствии с общественно-государственного устройства. Показано различие этого парадокса в условиях многонациональной империи, государственного страны и общества иммигрантов. Разграничено понятие толерантности с понятиями терпимости. В результате исследования показаны трудности в реализации абсолютной толерантности, не предполагающей вообще никаких стандартов, ведь частью политической системы признается любое культурное сообщество или традиция. Показана необходимость преодоления психологических стереотипов мешающих толерантному отношению к другому. Обоснована потребность взаимодействия коллективного и личностного аспектов формирования социокультурного контекста толерантности в международных отношениях. Для этого нужно больше внимания уделять концептуализации не только теоретических, но и практических моделей усовершенствования международной политики, которые будут учитывать как национальные, так и межнациональные процессы интеграции и дезинтеграции, будут принимать во внимание историю конкретной страны, ее народов и различных социальных групп. ; Стаття присвячена аналізу ціннісних засад глобалізації, а саме толерантності як необхідної умови прогресивного поступу людства у ХХІ столітті. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному використанні загальнонаукових та конкретно наукових методів: аналітичний, історичний, концептуальний. Базуючись на доробку С. Федюніної, описано іпостасі толерантності у глобальному просторі: інтеграція життєвих можливостей, культурна інтеграція; політична інтеграція. Науковий досвід М. Уолцера дозволив обґрунтувати п'ять «режимів толерантності» відповідно до суспільно-державного устрою. Показано відмінність цього феномену в умовах багатонаціональної імперії, національної держави та суспільства іммігрантів. Розмежовано поняття толерантності з поняттями терпимості. В результаті дослідження показано труднощі в реалізації абсолютної толерантності, яка не передбачає взагалі жодних стандартів, адже частиною політичної системи визнається будь-яке культурне співтовариство або традиція. Показано необхідність подолання психологічних стереотипів які заважають толерантному ставленню до іншого. Обґрунтовано потребу взаємодії колективного і особистісного аспектів формування соціокультурного контексту толерантності у міжнародних відносинах. Для провадження цього потрібно більше уваги приділяти концептуалізації не лише теоретичних, але й практичних моделей удосконалення міжнародної політики, які враховуватимуть як національні, так і міжнаціональні процеси інтеграції та дезінтеграції, будуть брати до уваги історію конкретної країни, її народів та різних соціальних груп.
