У статті проаналізований досвід здійснення політики модернізації судових систем у державах пострадянського простору на прикладі Республіки Грузія та Республіки Казахстан. Розкрито деякі інституційні та функціональні особливості, позитивні та негативні наслідки сформованих у цих країнах моделей судоустрою. Значна увага приділена розкриттю загроз незалежності суддів та шляхам їх подолання у ході судових реформ. Аналіз досвіду, накопиченого Грузією, Казахстаном та іншими пострадянськими державами, показав, що політика модернізації національних судових систем є дуже корисною для вдосконалення вітчизняної судової системи в контексті проголошеної судової реформи. Насамперед вона має забезпечити відновлення єдності судової системи при можливості існування окремих спеціалізованих судів. Щодо останніх, то цікавою є казахстанська практика, коли спеціалізовані суди утворюються зі статусом обласного чи районного суду, не порушуючи єдності судової системи, на чолі якої стоїть Верховний суд. Значний інтерес також можуть становити створення при судах громадських рад для оцінки моральноетичних якостей кандидатів у судді, запровадження моделі суддівспікерів, розвиток досудових (медіація) та альтернативних (третейські суди) форм вирішення спорів.
The article analyzed the experience of implementing the policy of modernization of judicial systems in the states of the former Soviet Union as an example of the Republic of Georgia and the Republic of Kazakhstan. It is reveals some of the institutional and functional features, positive and negative effects of the existing models in these countries the judicial system. Considerable attention is paid to the disclosure threats to independence of judges and ways to overcome them in the course of judicial reforms. The findings indicate that analysis of the accumulated Georgia and Kazakhstan, as well as other postSoviet states, the experience of modernization policy of national judicial systems is very useful for the improvement of the domestic judicial system in the context of the proclaimed judicial reform. First it must ensure the restoration of the unity of the judiciary in the possibility of the existence of certain specialized vessels. Regarding the latter, it is interesting Kazakhstan practice, when the specialized courts are formed with the status of the regional or district court, without disrupting the unity of the judiciary, which is headed by the Supreme Court. Considerable interest may also be the creation of the courts of public councils to assess the ethical qualities of the candidates for judges, the introduction of the modelspeakers of judges, the development of pretrial (mediation) and alternative (arbitration courts) forms of dispute resolution. The irrevocability of democratic transformations in Ukraine is inextricably linked with the strengthening of the judicial system, which can become a reliable guarantor of the rule of law and justice, and protect the constitutional rights and freedoms of citizens. The construction of a democratic rule of law, where the rights of a person and a citizen are securely assured, the rule of law is ensured, and the main democratic institutions are stably functioning, impossible without the creation of a strong and independent judiciary. Understanding and understanding this fundamental postulate and is intended to be the starting point in defining a strategy for judicial reform. Further democratization of the Ukrainian state should take place through the strengthening of the role of the judiciary, the provision of guarantees of independent, impartial, professional justice, which logically puts forward the issue of judicial reform as one of the priority places in the process of law-making and state-building in Ukraine. ; У статті проаналізований досвід здійснення політики модернізації судових систем у державах пострадянського простору на прикладі Республіки Грузія та Республіки Казахстан. Розкрито деякі інституційні та функціональні особливості, позитивні та негативні наслідки сформованих у цих країнах моделей судоустрою. Значна увага приділена розкриттю загроз незалежності суддів та шляхам їх подолання у ході судових реформ. Аналіз досвіду, накопиченого Грузією, Казахстаном та іншими пострадянськими державами, показав, що політика модернізації національних судових систем є дуже корисною для вдосконалення вітчизняної судової системи в контексті проголошеної судової реформи. Насамперед вона має забезпечити відновлення єдності судової системи при можливості існування окремих спеціалізованих судів. Щодо останніх, то цікавою є казахстанська практика, коли спеціалізовані суди утворюються зі статусом обласного чи районного суду, не порушуючи єдності судової системи, на чолі якої стоїть Верховний суд. Значний інтерес також можуть становити створення при судах громадських рад для оцінки моральноетичних якостей кандидатів у судді, запровадження моделі суддівспікерів, розвиток досудових (медіація) та альтернативних (третейські суди) форм вирішення спорів. ; У статті проаналізований досвід здійснення політики модернізації судових систем у державах пострадянського простору на прикладі Республіки Грузія та Республіки Казахстан. Розкрито деякі інституційні та функціональні особливості, позитивні та негативні наслідки сформованих у цих країнах моделей судоустрою. Значна увага приділена розкриттю загроз незалежності суддів та шляхам їх подолання у ході судових реформ. Аналіз досвіду, накопиченого Грузією, Казахстаном та іншими пострадянськими державами, показав, що політика модернізації національних судових систем є дуже корисною для вдосконалення вітчизняної судової системи в контексті проголошеної судової реформи. Насамперед вона має забезпечити відновлення єдності судової системи при можливості існування окремих спеціалізованих судів. Щодо останніх, то цікавою є казахстанська практика, коли спеціалізовані суди утворюються зі статусом обласного чи районного суду, не порушуючи єдності судової системи, на чолі якої стоїть Верховний суд. Значний інтерес також можуть становити створення при судах громадських рад для оцінки моральноетичних якостей кандидатів у судді, запровадження моделі суддівспікерів, розвиток досудових (медіація) та альтернативних (третейські суди) форм вирішення спорів.
