Suchergebnisse

The article explores the main policies of A. Potocki on the Ukrainian question during his tenure as the governor of Galicia (1903–1908), consideres the factors, which caused the intensification of Ukrainian-Polish confrontation in Galicia and led to the murder of A. Potocki. Potocki's governorship focused on harmonization of Polish and Austrian national interests, the increase of Polish role within the state as a precondition for the extension of self-governance rights in Galicia, and the establishment of a clear administrative system.In order to increase Vienna's confidence A. Potocki tried to keep all social movements, which challenged the stability in the province, under a strict control, including both the leftists and the Ukrainian national movement. In his role as a governor, A. Potocki had little experience in the Ukrainian aspects and was guided by typical stereotypes of Polish aristocrats, which led him to underestimating the significance of the Ukrainian movement. His repeated instructions for the officials to provide unbiased and equal treatment to allsocial and ethnic groups did not prevent A. Potocki from restraining the growth of any political influences of Ukrainians; he sometimes fell under the influence of Polish East- Galicia conservatives and national democrats who were negative about Ukrainians and Poles' coming to terms, and kept minimum contact with Ukrainian politicians. The last years of his tenure were marked with aggravation of Ukrainian-Polish struggle related to the reform of electoral law by the Austrian Parliament, and intensification of mass protestactions. In several areas of Eastern Galicia the collision led to casualties among the Ukrainian population, the blame for which Ukrainian journalism put on the Galician governor. However, A. Potocki continued his attempts to keep the Ukrainian movement under control by means of administrative and political pressure. This tactic climaxed to his support of Russophiles over the candidates from Ukrainian parties in the elections to the Galician Diet in 1908 in response to the negotiations between Ukrainian parliament members and the Austrian government. The disturbance caused by such a step not only among the Ukrainian public, but also among the ruling circles of Austria-Hungary and Cracow conservatives, forced the governor to recognize his fallacy and initiate a political agreement with Ukrainian politicians represented by Eugene Olesnytskyi that was meant to be like a "new era" in 1890 and had high chances of influencing the political life in Galicia, but was not implemented because of Potocki's assassination committed by the Ukrainian student M. Sichynsky. This murder motivated with long disregard of the rights of the Ukrainian people was the culmination of the Ukrainian-Polish collision in Galicia and forced ones to think about ways of normalizing the international relations.Key words: Andrzej Potocki, Galician vicegerency, Ukrainian-Polish relations, the State Council, Miroslav Sichynsky. ; У статті досліджено основні напрями політики А. Потоцького в українському питанні під час його перебування на посаді галицького намісника (1903–1908), розглядаються чинники, які зумовили поглиблення українсько-польської конфронтації в Галичині та призвели до вбивства А. Потоцького. Засадами діяльності А. Потоцького як намісника були гармонізація польських національних і австрійських державних інтересів, збільшення ролі польського чинника в державі як передумова розширення самоврядних прав Галичини, чітке налагодження системи адміністративної вертикалі. Задля посилення довіри з боку Відня А. Потоцький намагався втримувати під жорстким контролем усі суспільні рухи, які розхитували стабільність у провінції, відносячи до них як ліві течії, так і український національний рух. Обіймаючи посаду намісника, А. Потоцький мав незначний досвід в українському питанні та керувався типовимидля польських аристократів стереотипними уявленнями, які призводили до недооцінки значущості українського руху. Будучи неодноразово змушений віддавати чиновникам розпорядження про об'єктивне й рівноправне трактування всіх суспільних і національних груп, А. Потоцький водночас не допускав зростання політичних впливівукраїнців, підпадав у конкретних питаннях під вплив польських східногалицьких консерваторів і націонал-демократів, негативно налаштованих щодо українсько-польського порозуміння, та мінімально контактував з українськими політиками. Останні роки намісництва А. Потоцького характеризувалися загостренням українсько-польськоїборотьби у зв'язку з реформою виборчого права до австрійського парламенту, почастішанням масових акцій. У кількох місцевостях Східної Галичини зіткнення призвели до жертв серед українського населення, вину за які українська публіцистика поклала на галицького намісника. Незважаючи на це, А. Потоцький надалі намагався втримувати український рух під контролем методами адміністративного і політичного тиску. Апогеєм цього стала – як реакція на переговори українських парламентськихдепутатів з австрійським урядом – підтримка на виборах до Галицького сейму 1908 року русофілів на противагу кандидатам від українських партій. Обурення, яке викликав цей крок не лише серед української громадськості, а й у правлячих кіл Австро-Угорщини та серед краківських консерваторів, змусило намісника визнати його помилковість та ініціювати політичну угоду з українськими політиками в особі Євгена Олесницького на зразок "нової ери" 1890 року. Домовленість мала шанси суттєво вплинути на політичне життя Галичини, однак не була реалізована через вбивство А. Потоцького українським студентом М. Січинським. Це вбивство, яке мотивувалося тривалим нехтуванням прав українського народу, стало кульмінацією українсько-польської боротьби в Галичині й змусило задуматися про шляхи нормалізації міжнаціональних відносин.Ключові слова: Анджей Потоцький (Andrzej Potocki), Галицьке намісництво, українсько-польські відносини, Державна Рада, Мирослав Січинський.

The article addresses the formation of the Polish aristocrat Andrzej Potocki (1861–1908) as a Galician politician who combined his state service to the Gabsburg monarchy with defending Polish national interests and looking for the ways of settling a Ukrainian issue. In chronological terms the article covers the period till 1903, when Andrzej Potocki was appointed a Vicegerentof Galicia. The political views of Andrzej Potocki had been formulated under the ideology of Krakowian conservatism. There were a number of additional factors that determined Andrzej Potocki's opinions on the Ukrainian issue. These were his family relations with Polish nobility from the Right-bank Ukraine, the idealization of the Polish-Lithuanian Commonwealth prevalentin the noble circles, the patriarchal conflictless relations between Polish landowners and Ukrainian peasants, and also his family and friendly contacts with Russian and French aristocrats who did not consider the Ukrainians a separate nation in view of European policy. Such an experience contradicted the policy and practice of Krakowian conservatism, whichincluded the thesis about a natural union between the Poles and the Ukrainians to counterbalance the imperial strivings of Russia. Andrzej Potocki finalized his opinion on the Ukrainian issue after his nomination for a Marshal of the Galician seym (1901), in the context of radicalization of the demands of Ukrainian political authorities and a sudden worsening of Ukrainian-Polish relations. The main motivation of Andrzej Potocki's actions in the position of a regional marshal was the attempt of Polish ruling circles in Galicia to keep a Ukrainian movement under control.Key words: Andrzej Potocki, Krakowian conservatism, the Galician seym, Ukraininan- Polish relations. ; У статті висвітлено становлення польського аристократа Анджея Потоцького (1861– 1908) як галицького політика, який поєднував у своїй діяльності державну службу на користь Габсбурзької монархії з відстоюванням польських національних інтересів і який був змушений шукати способи вирішення українського питання. Хронологічно статтяохоплює період до 1903 р., коли А. Потоцький був призначений намісником Галичини. Формування політичних поглядів А. Потоцького відбувалося в рамках ідеології краківського консерватизму. Додатковими чинниками, які визначили уявлення А. Потоцького про українське питання, були: родинні зв'язки з польською шляхтою наПравобережній Україні, характерна для шляхетського середовища ідеалізація Речі Посполитої та патріархальних безконфліктних взаємин між польськими землевласниками й українськими селянами, а також родинні й товариські контакти з російськими і французькими аристократами, які не бачили в українцях окремої нації як об'єкта європейської політики. Такий досвід йшов урозріз з ідеологією та політичною практикою краківського консерватизму, яка включала тезу про природний союз між поляками йукраїнцями як противагу імперським прагненням Росії. У завершеному вигляді погляди А. Потоцького в українському питанні сформувалися після призначення його маршалком Галицького сейму (1901), на тлі радикалізації вимог українських політичних сил та різкогозагострення українсько-польських відносин. Головним мотивом дій А. Потоцького на посаді крайового маршалка було прагнення польських правлячих кіл у Галичині утримати український рух під своїм контролем.Ключові слова: Анджей Потоцький (Andrzej Potocki), краківський консерватизм, Галицький сейм, українсько-польські відносини.

The 19 th century passed under the sign of awareness of the historical narrative as a modern way ofcultural, social and political spaces. At that time practices of historical writing in Austrian Galicia weremostly related with Polish and Ukrainian national projects and only in the second turn they werecorrelated with dominating cognitive queries and thinking styles – elucidative, romantic or positivism.Historians acted nation-builders, crossing a limit between limning and creation of history. Within thelimits of each of national historiography practices there were the differences in both writings. In Polishcase they mainly concerned the reasons of Commonwealth decline an methods of its renewal whileUkrainian writings described understanding of national identity of the Galician-Ruthenian population.In an institutional plan the cells of historical writing in Galicia were universities (in Krakow and Lviv)and even in a greater degree cultural, educational and scientific societies (Polish Historical society inLviv, Ukrainian the Shevchenko Scientific Society) that testifies to converting of history into the factorof forming public moods and in a further prospect creation of modern society built as a nationalassociation.Key words: historiography, Galicia of the 19 th century, intellectual history, political moods, nation-building. ; Дев'ятнадцяте століття минуло під знаком усвідомлення ролі історичного наративу якновітнього способу організації не тільки культурного, а й соціального та політичного просторів.У тогочасній підавстрійській Галичині практики історієписання були пов'язані насамперед зпольським та українським національними проектами, і лише тоді співвідносилися з пануючимипізнавальними запитами і стилями мислення – просвітницьким, романтичним чи позитивістським.Історики виступали як націєтворці, нерідко перетинаючи межу між писанням і творенням історії.У межах кожної з національних історіографічних практик існували відмінності, пов'язані, упольському випадку, з різним трактуванням причин занепаду Речі Посполитої та способів їївідновлення, а в українському – з різним розумінням національної ідентичності галицько-руськогонаселення. В інституційному плані осередками історієписання в Галичині були університети (уКракові та Львові) і – навіть більшою мірою – культурно-освітні та наукові товариства (польськеІсторичне товариство у Львові, українське Наукове товариство імені Шевченка), що свідчитьпро перетворення історії у чинник формування суспільних настроїв, а в дальшій перспективі –у засіб творення новочасного суспільства, побудованого як національна спільнота.Ключові слова: історіографія, Галичина ХІХ ст., інтелектуальна історія, політичні настрої,націєтворення.