Suchergebnisse

The paper presents backgrounding of sociological methodology for measuring the military identity of veterans. There are three types of military identity – stable, situational and unformed – which are compared on the following grounds: identification orientation, commitment to military experience, strength of connection with and rejection from the army, loyalty to military masculine culture, military practices execution, perception of the army as a family or as a professional organization, emotional attachment to the army, a motivational rationale for joining the army, an existential assessment of military service. The stable type of military identity manifests itself in veterans' commitment to military experience/culture after returning from the army. The situational type of military identity is characterized by "mixed" identification both with the army and with various civilian groups. The unformed type of veterans' military identity is characterized by a weak form of adherence to military experience and a strong identification with various civilian groups. The peculiarities of psychological methods of measuring military identity are considered, such as the "Warrior Identity Scale" by S. Lancaster, S. Kinchle and S. Castro, and the method of measuring four modifications of military identity (professional, idealistic, warriorism and individualistic) by R. Johansen, D. Laberg and M. Martinusen. It is concluded that in a sociological study, it is necessary to take into account the influence of demographic and social factors on formation of military identity, such as gender, time spent in the army, education level, age of conscription, place of residence, motivation to join the army, marital status and the presence/ absence of traumatic combat experience. ; В статье представлено обоснование социологической методики измерения милитарной идентичности ветеранов вооруженных конфликтов. Выделены три типа милитарной идентичности – устойчивый, ситуативный и несформированный, которые сравниваются по следующим основаниям: направленность идентификации, приверженность милитарному опыту, сила связи и сила отторжения от армии, лояльность к милитарной маскулинной культуре, осуществление воинских практик, восприятие армии как семьи либо как профессиональной организации, эмоциональная привязанность к армии, мотивационное обоснование прихода в армию, экзистенциальная оценка службы в армии. Устойчивый тип милитарной идентичности проявляется в глубокой приверженности ветерана милитарному опыту/культуре после возвращения из армии. Ситуативный тип милитарной идентичности характеризуется «смешанной» формой идентификации как с армией, так и с различными гражданскими группами, причем каждая из этих форм может быть актуализирована в зависимости от контекста/ситуации. Несформированный тип милитарной идентичности характеризуется отсутствием или слабой формой приверженности армейскому опыту, а также сильной идентификацией ветерана с различными гражданскими группами. Рассмотрены особенности таких психологических методик измерения милитарной идентичности, как «Шкала милитарной идентичности» С. Ланкастера, С. Кинчле и С. Кастро и методика измерения четырех модификаций милитарной идентичности (профессиональной, идеалистической, воинской (Warriorism) и индивидуалистической) Р. Йохансена, Д. Лаберга и М. Мартинусена. Сделан вывод, что в социологическом исследовании необходимо учитывать влияние на формирование милитарной идентичности таких демографических и социальных факторов, как пол, время пребывания в армии, уровень образования, возраст призыва, место жительства, мотивация прихода в армию, семейное положение, наличие/отсутствие травматического боевого опыта. ; У статті представлено обґрунтування соціологічної методики вимірювання мілітарної ідентичності ветеранів збройних конфліктів. Виокремлено три типи мілітарної ідентичності – стійкий, ситуативний і несформований – які порівнюються за таких підстав: спрямованість ідентифікації, прихильність до мілітарного досвіду, сила зв'язку і сила відторгнення від армії, лояльність до мілітарної маскулінної культури, здійснення військових практик, сприйняття армії як сім'ї або як професійної організації, емоційна прив'язаність до армії, мотиваційне обґрунтування приходу в армію, екзистенційна оцінка служби в армії. Стійкий тип мілітарної ідентичності проявляється в прихильності ветерана мілітарному досвіду/культурі після повернення з армії. Ситуативний тип характеризується «змішаною» ідентифікацією ветерана як з армією, так і з різними цивільними групами; кожна з цих форм актуалізується залежно від контексту/ситуації. Несформований тип мілітарної ідентичності характеризується відсутністю (або слабкою формою) прихильності армійському досвіду, а також сильною ідентифікацією ветерана з різними цивільними групами. Розглянуто особливості таких психологічних методик вимірювання мілітарної ідентичності, як «Шкала мілітарної ідентичності» С. Ланкастера, С. Кінчле і С. Кастро та методика вимірювання чотирьох модифікацій мілітарної ідентичності (професійної, ідеалістичної, військової та індивідуалістичної) Р. Йохансена, Д. Лаберга і М. Мартінусена. Зроблено висновок, що в соціологічному дослідженні необхідно враховувати вплив на формування мілітарної ідентичності таких демографічних та соціальних чинників, як стать, час перебування в армії, рівень освіти, вік призову в армію, місце проживання, мотивація приходу в армію, сімейний стан, наявність/відсутність травматичного бойового досвіду.

The article presents the main characteristics of the military identity, examines theoretical approaches to the study of the problem of military/post-military transition. Military identity is the result of the social identification of the actor with the army/military groups due to the internalization of values and norms adopted in the army/military field. The peculiarities of two military transition – transition from civilian life to the military field (after mobilization or voluntary membership in the armed forces) and transition from military to civilian field (after demobilization or dismissal for health reasons) are revealed. If the first transition involves the formation of a military identity, then the second transition is correlated with the phenomenon of postmilitary identity. If high levels of military identity can interfere with social reintegration during the second transition (transition from military to civilian life), then in the case of the first transition (transition from civil life to army life), they can contribute to the successful adaptation of the recruit for life in the army. The post-army period of social reintegration of veterans can be complicated by the contrast between the way of life of the military (with its culture of obedience, discipline, command spirit) and civilians (who value independence, personal autonomy and self-determination). As a result, there may be a conflict between the military and civil identities of the social actor, negatively affecting his/her social existence. ; В статье представлены основные признаки милитарной идентичности, рассмотрены теоретические подходы к изучению проблемы милитарного/постмилитарного транзита. Милитарная идентичность определяется как результат социальной идентификации актора с армией/военными группами вследствие интернализации ценностей и норм, принятых в армейском/милитарном поле. Выявлены особенности двух милитарных транзитов – транзита из гражданской жизни в армейское поле (после мобилизации или добровольного вступления в ряды вооруженных сил) и транзита из армии в гражданское поле (после демобилизации или увольнения по состоянию здоровья). Подчеркнуто, что первый транзит предполагает формирование милитарной идентичности, второй соотносится с феноменом постмилитарной идентичности. Отмечено, что высокий уровень милитарной идентичности может, с одной стороны, препятствовать социальной реадаптации в период второй транзиции (перехода от армейской к гражданской жизни), с другой – способствовать успешному приспособлению призывника к жизни в армии в случае первой транзиции (перехода от гражданской жизни к армейской). Акцентировано на том, что постармейский период социальной реадаптации актора может быть осложнен контрастом между образом жизни военных (с его культурой послушания, дисциплинированности, командного духа) и гражданских лиц (ценящих независимость, личностную автономию и самоопределение), что может привести к конфликту между милитарной и гражданской идентичностями социального актора, негативно повлиять на его социальное существование. ; У статті представлені основні показники мілітарної ідентичності, розглянуті теоретичні підходи до вивчення проблеми мілітарного/постмілітарного транзиту. Мілітарну ідентичність визначено як результат соціальної ідентифікації актора з армією/військовими групами внаслідок інтерналізації цінностей і норм, прийнятих в армійському/мілітарному полі. Виявлені особливості двох мілітарних транзитів – транзиту з цивільного життя в армійське поле (після мобілізації або добровільного вступу до лав збройних сил) і транзиту з армії в цивільне поле (після демобілізації або звільнення за станом здоров'я). Підкреслено, що перший транзит передбачає формування мілітарної ідентичності, другий співвідноситься з феноменом постмілітарної ідентичності. Зазначено, що високий рівень мілітарної ідентичності може, з одного боку, перешкоджати соціальній реадаптації в період другої транзиції (переходу від армійського до цивільного життя), з іншого – сприяти успішному пристосуванню призовника до життя в армії в разі першої транзиції (переходу від цивільного життя до армійського). Акцентовано, що постармійський період соціальної реадаптації актора може бути ускладнений контрастом між способом життя військових (з його культурою слухняності, дисциплінованості, командного духу) і цивільних осіб (які цінують незалежність, особистісну автономію і самовизначення), що може призвести до конфлікту між мілітарною і громадянською ідентичностями актора, негативно вплинути на його соціальне буття.