The aim of this study is to investigate the factors influencing the performance of the industrial small and medium enterprises (SMEs) in Jordan. The factors include financial, management, marketing, technological and government policy and regulations. A qualitative method is employed by adopting a descriptive questionnaire research design. The data of the study are gathered from the employees who work at the industrial SMEs in Jordan. The results show that there were positive and signifi-cant relationships between all mentioned factors and the performance of SMEs, which indicate that when these factors are improved, the performance will also be improved. However, the economic factors have negative effects on the performance of SMEs.
Європейський економічний простір став одним з перших прикладів розбудови відносин ЄС з країнами-партнерами європейського континенту, що відмовляються від повноправного членства у цьому інтеграційному об'єднанні. Цей формат співпраці вже понад двадцять років забезпечує стабільність, передбачуваність та конструктивну розбудову відносин із трьома європейськими партнерами, зокрема Норвегією. Нині ЄЕП розглядається як модель найглибшої інтеграції без формального набуття членства в ЄС. Варто також зазначити, що цей формат довів свою стійкість щодо зовнішніх потрясінь, як скорочення кількості членів ЄАВТ, розширення ЄС та ухвалення нових угод. Тому в Брюсселі схвально ставляться до функціонування ЄЕП та ніколи офіційно не ставили на порядок денний питання про припинення цієї угоди чи перегляду її положень. Зі свого боку, переважна більшість норвезьких політичних сил теж обстоює статус-кво. Водночас все частіше лунають голоси про необхідність оновлення ЄЕП, особливо після ухвалення Лісабонського договору. Також необхідно ствердити, що норвезька модель взаємодії з ЄС втратила свою первинну винятковість, зокрема також і після набуття чинності угоди про Асоціацію з Україною. Осло доводиться все частіше конкурувати з цілою низкою інших країн, неурядових організацій та інших лобістських груп за увагу з боку ЄС. Ускладнює відносини Норвегії з ЄС асиметричність зобов'язань у межах ЄЕП, адже вона зобов'язана в односторонньому порядку імплементувати комунітарний доробок, при цьому не маючи дієвих важелів впливу на процес ухвалення рішень у ЄС. Іншим викликом є слабкість опори ЄАВТ у ЄЕП, адже доводиться взаємодіяти з інтеграційним об'єднанням, членами якого є 28 європейських країн. Існують також інші негативні аспекти, що поступово зменшують роль Норвегії у відносинах з ЄС. З огляду на наявні виклики, опрацьовуються різні сценарії щодо подальшої розбудови відносин Норвегії з Євросоюзом. У відповідності до одного з них в Осло є три основні опції: збереження статус-кво у межах ЄЕП; пошук іншого формату відносин з ЄС поза межами ЄЕП; набуття повноцінного членства у ЄС. Однак найбільш продуктивним підходом стало б оновлення ЄЕП, яке б належним чином врахувало виклики сьогодення.
Європейський економічний простір став одним з перших прикладів розбудови відносин ЄС з країнами-партнерами європейського континенту, що відмовляються від повноправного членства у цьому інтеграційному об'єднанні. Цей формат співпраці вже понад двадцять років забезпечує стабільність, передбачуваність та конструктивну розбудову відносин із трьома європейськими партнерами, зокрема Норвегією. Нині ЄЕП розглядається як модель найглибшої інтеграції без формального набуття членства в ЄС. Варто також зазначити, що цей формат довів свою стійкість щодо зовнішніх потрясінь, як скорочення кількості членів ЄАВТ, розширення ЄС та ухвалення нових угод. Тому в Брюсселі схвально ставляться до функціонування ЄЕП та ніколи офіційно не ставили на порядок денний питання про припинення цієї угоди чи перегляду її положень. Зі свого боку, переважна більшість норвезьких політичних сил теж обстоює статус-кво. Водночас все частіше лунають голоси про необхідність оновлення ЄЕП, особливо після ухвалення Лісабонського договору. Також необхідно ствердити, що норвезька модель взаємодії з ЄС втратила свою первинну винятковість, зокрема також і після набуття чинності угоди про Асоціацію з Україною. Осло доводиться все частіше конкурувати з цілою низкою інших країн, неурядових організацій та інших лобістських груп за увагу з боку ЄС. Ускладнює відносини Норвегії з ЄС асиметричність зобов'язань у межах ЄЕП, адже вона зобов'язана в односторонньому порядку імплементувати комунітарний доробок, при цьому не маючи дієвих важелів впливу на процес ухвалення рішень у ЄС. Іншим викликом є слабкість опори ЄАВТ у ЄЕП, адже доводиться взаємодіяти з інтеграційним об'єднанням, членами якого є 28 європейських країн. Існують також інші негативні аспекти, що поступово зменшують роль Норвегії у відносинах з ЄС. З огляду на наявні виклики, опрацьовуються різні сценарії щодо подальшої розбудови відносин Норвегії з Євросоюзом. У відповідності до одного з них в Осло є три основні опції: збереження статус-кво у межах ЄЕП; пошук іншого формату відносин з ЄС поза межами ЄЕП; набуття повноцінного членства у ЄС. Однак найбільш продуктивним підходом стало б оновлення ЄЕП, яке б належним чином врахувало виклики сьогодення. ; Європейський економічний простір став одним з перших прикладів розбудови відносин ЄС з країнами-партнерами європейського континенту, що відмовляються від повноправного членства у цьому інтеграційному об'єднанні. Цей формат співпраці вже понад двадцять років забезпечує стабільність, передбачуваність та конструктивну розбудову відносин із трьома європейськими партнерами, зокрема Норвегією. Нині ЄЕП розглядається як модель найглибшої інтеграції без формального набуття членства в ЄС. Варто також зазначити, що цей формат довів свою стійкість щодо зовнішніх потрясінь, як скорочення кількості членів ЄАВТ, розширення ЄС та ухвалення нових угод. Тому в Брюсселі схвально ставляться до функціонування ЄЕП та ніколи офіційно не ставили на порядок денний питання про припинення цієї угоди чи перегляду її положень. Зі свого боку, переважна більшість норвезьких політичних сил теж обстоює статус-кво. Водночас все частіше лунають голоси про необхідність оновлення ЄЕП, особливо після ухвалення Лісабонського договору. Також необхідно ствердити, що норвезька модель взаємодії з ЄС втратила свою первинну винятковість, зокрема також і після набуття чинності угоди про Асоціацію з Україною. Осло доводиться все частіше конкурувати з цілою низкою інших країн, неурядових організацій та інших лобістських груп за увагу з боку ЄС. Ускладнює відносини Норвегії з ЄС асиметричність зобов'язань у межах ЄЕП, адже вона зобов'язана в односторонньому порядку імплементувати комунітарний доробок, при цьому не маючи дієвих важелів впливу на процес ухвалення рішень у ЄС. Іншим викликом є слабкість опори ЄАВТ у ЄЕП, адже доводиться взаємодіяти з інтеграційним об'єднанням, членами якого є 28 європейських країн. Існують також інші негативні аспекти, що поступово зменшують роль Норвегії у відносинах з ЄС. З огляду на наявні виклики, опрацьовуються різні сценарії щодо подальшої розбудови відносин Норвегії з Євросоюзом. У відповідності до одного з них в Осло є три основні опції: збереження статус-кво у межах ЄЕП; пошук іншого формату відносин з ЄС поза межами ЄЕП; набуття повноцінного членства у ЄС. Однак найбільш продуктивним підходом стало б оновлення ЄЕП, яке б належним чином врахувало виклики сьогодення. ; European Economic Area was one of the first examples of developing the relations between the EU and other partner countries on the continent that rejected a full membership in this organization. This form of cooperation for over twenty years provides stability, predictability and constructive development of relations with the three European partners, including Norway. Currently, the EEA is seen as a model of deeper integration without getting a full-fledged membership in the EU. It should also be noted that this arrangement has proven its resistance to external shocks as reduction of members of EFTA, EU enlargement and adoption of new EU treaties. Therefore, Brussels supports the existence of the EEA and never officially put on the agenda of the termination of the agreement or revision of its provisions. For their part, most Norwegian political parties also defend the status quo. However, there are voices on the need to modernize the EEA, especially after the adoption of the Lisbon Treaty. It is also necessary to point out that the Norwegian model of cooperation with the EU has lost its original exceptionality, especially after the entry into force of the Association Agreement with Ukraine. Oslo has also to compete with a number of other countries, NGOs and other lobby groups for attention from the EU. Relations between Norway and the EU are characterized by the asymmetry of obligations under the EEA, as Oslo is obliged to unilaterally implement acquis communautaire, while having no effective leverage over decision-making in the EU. Another challenge is the weakness of the EFTA pillars in the EEA, as it is necessary to interact with an organization, which has 28 European member-countries. There are other negative aspects that gradually reduce the role of Norway in relations with the EU. Given the current challenges, different scenarios have been prepared focusing on for the further development of relations between the EU and Norway. According to one of them, Oslo has three basic options: maintaining the status quo within the EEA; explore another format of relations with the EU outside the EEA; get a full membership in the EU. However, the most productive approach would be to modernize the CEA, which would appropriately take into account current challenges.
Using firm-level panel data from the Taiwanese Census of Manufactures for 1986 and 1991 in the context of a modified selection model, the authors focus on three activities that contribute to the productivity growth of firms in the electronics industry: research and development, direct foreign investment and exports. In particular they address the issue of whether, in addition to the direct benefits of these activities, there are spillovers to other firms within the same four-digit industry or within the same geographical county. The empirical results indicate that while the survival and direct productivity growth effects of R and D, exports and DFI are positive and statistically significant, infra-industry and geographical spillover effects are consistently present only for the export activity. (DSE/DÜI)
У статті авторами розглянуті особливості митного регулювання в країнах-членах Європейського Союзу. Країнам ЄС вдалося в своїх межах реалізувати чотири основні «свободи» - вільне переміщення товарів, послуг, капіталу і праці. В свою чергу, висока ступінь гармонізації та уніфікації митних процедур та практики їх використання є однією з ключових умов, що сприяють ефективному включенню держави у світогосподарські зв'язки.Метою статті є аналіз особливостей розвитку митного регулювання у країнах-членах Європейського Союзу з початку інтеграційного процесу у країнах Європи до теперішнього часу.В статті зазначено, що однією з основ створення сучасного Європейського Союзу був Митний союз, який призвів до розвитку митної системи країн Європи. Основи Митного союзу були закладені з моменту створення Європейського об'єднання вугілля та сталі, тобто з 1951 року. Надалі митна система розвивалася паралельно з подальшим поглибленням інтеграційних процесів між європейськими країнами. Формування єдиного європейського митного простору відбувалося поступово. Створюючи Митний союз європейськими країнами був вибраний шлях рівномірного ступінчастого зниження митних тарифів у взаємній торгівлі.У статті проаналізовані основні нормативні документи, які лежать в основі митного регулювання в рамках Європейського Союзу. Основним юридичним документом ЄС, у відповідності до якого здійснюється торгівля з третіми країнами, є Митний кодекс Європейського Союзу. Авторами статті розглянута структура кодексу.Зазначено, що джерелами митного права ЄС є акти первинного та вторинного права. Найважливіше місце серед первинних джерел займає Римський договір, який був підписаний у 1957 році та сформував загальні поняття та принципи Митного союзу держав-членів. Серед актів вторинного права можна виділити ряд регламентів та директив, які були прийняті країнами-членами Євросоюзу.Як висновок, зазначено, що основою функціонування Європейського Союзу є Митний союз, який передбачає вільний рух товарів і послуг між державами-членами ЄС. Для досягнення цілей Митного союзу були вжиті певні дії у сфері митного регулювання, які значно прискорили процес започаткування єдиної валютної системи Євросоюзу, що наблизило його до кінцевої мети – повна економічна інтеграція та створення економічного союзу. Митне законодавство дозволяє Європейському Союзу організувати та проводити єдину митну політику, здійснювати митне регулювання за встановленими правилами, стимулювати розвиток внутрішнього ринку, проводити успішну єдину торговельну політику в інтересах країн-членів Євросоюзу. ; The article deals with the features of customs regulation in the member states of the European Union. The EU countries managed to realize their four basic "freedoms" - the free movement of goods, services, capital and labor. In turn, a high degree of harmonization and unification of customs procedures and practices is one of the key conditions that facilitate the effective inclusion of the state into world economic relations.The purpose of the article is to analyze the peculiarities of the development of customs regulation in the member states of the European Union since the beginning of the integration process in Europe until now.The article states that the main foundation of the modern European Union was the Customs Union, which led to the development of the customs system of European countries. The foundations of the Customs Union have been laid since the creation of the European coal and steel association, that is, since 1951. In the future, the customs system developed in parallel with the further deepening of integration processes between European countries. The formation of a single European customs space took place gradually. During creating the Customs Union, European countries choose the path of a uniformly gradual reduction of customs tariffs in mutual trade.The article analyzes the main normative documents that underlie customs regulation within the framework of the European Union. The EU legal instrument for trade with third countries is the EU Customs Code. The authors of the article considered the structure of the code.It is noted that EU sources of customs law are acts of primary and secondary law. The most important place among the primary sources is the Treaty of Rome, which was signed in 1957 and formed the general concepts and principles of the Customs Union of the Member States. Among the acts of the secondary law, there are a number of regulations and directives adopted by the member states of the European Union.As a conclusion, it is noted that the basis of the European Union is the Customs Union, which provides free movement of goods and services between EU member states. In order to achieve the goals of the Customs Union, certain actions in the field of customs regulation have been taken, which greatly accelerated the process of launching a single currency system of the European Union, which brought it closer to the ultimate goal of full economic integration and the creation of an economic union. Customs legislation allows the European Union to organize and implement a single customs policy, to carry out customs regulation in accordance with established rules, to stimulate the development of the domestic market, to pursue a successful single trade policy in the interests of the EU member states.
News from Logroño, reporting the movement of Napoleon's troops towards Navarra and Zaragoza, signed P. J. D. B. Y. A. Followed by 'Extracto de la Gazeta ministerial de Sevilla del Martes 27 de setiembre de 1808', from the 'Gazeta de Zaragoza', no. 77, reporting a loan of 200 million reales to Joseph Bonaparte from the bank of Paris
