The article analyzes the relevance, factors and prospects of the transformation of modern sociological science. It is noted that digital technologies significantly change the fundamental foundations of social interaction, most everyday social practices, structures and conflicts. This poses a number of serious challenges to sociology as a science. It is emphasized that it is time to think deeply not only about the problem of transformation of what sociology studies, but also about the transformation of sociology itself as a specific intellectual practice. Attention is focused on the need for sociological analysis and interpretation of large-scale and long-term social processes, changes in the traditional way of sociology's participation in the formation of state social policy and the implementation of social reforms. Endogenous factors hindering the leadership of sociological science in the modern public intellectual discourse are identified, namely: fragmentation of sociology, its division into a huge number of directions, particular, local thematizations; lack of research attention of sociologists to the fundamental problems of social life; modern sociology does not form an agenda for public intellectual discourse and scientific research, does not define the problematic field of research and interpretation both at the microsocial level and at the level of societal and global phenomena; it is not socially engaged, does not engage in dialogic interaction with various groups of the public, does not help them to realize their values, interests and problems, to fight for their solution; sociologists do not show activity in related research areas (for example, such as social communications, public relations, advertising, marketing, political consulting, conflict studies), do not use for this a rich arsenal of sociological theoretical concepts, quantitative and qualitative methods; despite the mediatization of social life, sociology is not sufficiently media-based, it is extremely weakly present in the media space. A conclusion is formulated about the need to transform sociological thinking and sociological imagination, the need for serious changes in the educational programs of professional training of students, in particular their practical component, the search for new formats of professional communication.
The article analyzes the problems of evaluation of cultural activity of modern classical universities. It is emphasized that in the postmodern world this activity requires a triune symbiosis of science, education and culture, which should mutually enrich each other, i.e. it is proved that a new paradigm of university life is needed. The example of the activity of V. N. Karazin Kharkiv National University demonstrates how the desire of a modern university to be not only a center of knowledge and professional education, but also a center of active creative cultural practices is manifested. It is noted that such practices are very diverse, that they differ in their focus, objectives and forms of work. It turns out that due to such diversity there is a need to subordinate these practices to the main goal and determine an integrated assessment of their effectiveness, development and improvement. It is demonstrated that the latest model of evaluation as an interactive, communicative, self-corrected process of evaluating the classical university cultural activities is best suited for the development of the university as a cultural hub. This model is described as contributing to a deeper and more systematic understanding and development of such activities. In this sense, evaluation is seen not so much as a tool for evaluating activities, but as a tool for its development and improvement in changing conditions, i.e. in emergent social contexts. It is argued that in the evaluationary process, in addition to communication, research methods to study and analyze the opinions, positions, proposals, critiques of all actors and beneficiaries of the cultural project should be actively used. As such, sociological surveys, expert assessments, focused group interviews are provided, which provide valuable information about the real state of the project, its strengths and weaknesses, current issues. Conclusions about the status of evaluation in modern educational practices are formulated. Potential directions of further researches of evaluative practices in educational contexts are described.
The article analyzes factors of social and economic, political and spiritual transformations, which have been taking place in Ukrainian society in recent years. It is noted that Ukrainian society is only at the intermediate stage of meeting the European social and political civilizational standards. Particularattentionis paid to the fact that civilizational changes are mainly bound up with content change of normative value model of the world. The comparative analysis of value conceptions about traditional, industrial and post-industrial societies is conducted. It is emphasized that socio-cultural communication as a mechanism of mass value awareness is carried out in the cultural dialogue of epochs, in the interaction of national cultures and sub-cultures, in the open discussion of ideologies, in comparison, opposition and mutual understanding of different value attitudes to the world. The conclusion concerning the role and mission of universities as infrastructure of value awareness formation at the individual, group and general social level is made. ; В статье анализируются факторы социально-экономических, политических и духовных преобразований, происходивших в Украине в течение последних лет. Отмечается, что украинское общество находится лишь на промежуточной стадии движения к европейским социальным и политическим цивилизационным стандартам. Акцентируется внимание на том, что цивилизационные изменения прежде всего связаны с изменением содержания нормативной ценностной модели мира. Осуществляется сравнительный анализ ценностных представлений традиционного, индустриального и постиндустриального обществ. Подчеркивается, что социокультурная коммуникация как механизм формирования массового ценностного сознания происходит в культурном диалоге эпох, во взаимодействии национальных культур и субкультур, в открытой дискуссии идеологий, в сопоставлении, противопоставлении и взаимопонимании различных ценностных отношений к миру. Делается вывод о роли и назначении университетов как инфраструктуры формирования ценностного сознания на индивидуальном, групповом и общесоциальном уровне. ; У статті аналізуються чинники соціально-економічних, політичних і духовних перетворень, що відбувалися в Україні протягом останніх років. Зазначається, що українське суспільство знаходиться лише на проміжній стадії руху до європейських соціальних і політичних цивілізаційних стандартів. Акцентується увага на тому, що цивілізаційні зміни перш за все пов'язані зі зміною змісту нормативної ціннісної моделі світу. Здійснюється порівняльний аналіз ціннісних уявлень традиційного, індустріального та постіндустріального суспільств. Підкреслюється, що соціокультурна комунікація як механізм формування масової ціннісної свідомості відбувається в культурному діалозі епох, у взаємодії національних культур і субкультур, у відкритій дискусії ідеологій, у співставленні, протиставленні та взаєморозумінні різних ціннісних ставлень до світу. Робиться висновок щодо ролі та призначення університетів як інфраструктури формування ціннісної свідомості на індивідуальному, груповому та загальносоціальному рівні.
The article provides a comparative review of the history, current status and areas of scientific activity of the Sociological Association of Ukraine (SAU), its creative ties with the European and world sociological community, in particular, joint research with Polish scientists. It emphasizes that most of the Ukrainian sociologists SAU members work in universities, the Institute of Sociology of the National Academy of Sciences of Ukraine, and public opinion research centers. Numerous sociological (theoretical and empirical) studies on various issues of vital activity of modern Ukrainian society are carried out by their efforts. It is noted that in addition to studying the issues of social transformation in its political, economic, legal, social and cultural aspects, that have become traditional for Ukrainian sociology, in recent years Ukrainian sociologists have turned to the analysis of such problems as external and internal migration (the problem of internally displaced persons); military conflict in the east of Ukraine and the volunteer movement; social inequality, including in its new manifestations, including those caused by the digitalization of public life. It is emphasized that today the most pressing issue of sociological reflection is the changes that occur in Ukraine after the last presidential election. Attention is focused on the fact that the victory of the political rookie in these elections was due to the huge social disappointments of the Ukrainians, since their expectations provoked by the Revolution of Dignity were not fulfilled. The first and most important disappointment, according to sociological studies, is the fact that peace has not reigned in the country. Second, the living standards of Ukrainian citizens have not improved. Third, the fight against corruption did not bring significant results. Fourth, social inequality deepened: the rich became richer, and the poor became poorer. The fifth disappointment is the inefficiency of the declared reforms: judicial, medical, educational, customs, electoral, etc. It is emphasized that the effectiveness of the new government depends, among other things, on its consideration of such features of the mass consciousness of the Ukrainian population as a critical level of distrust of all institutions of power; value and ideological ambivalence and uncertainty. The conclusions are formulated about the unlikeliness of return of Ukraine to the orbit of Russian political and economic influence, as well as the victory of radical nationalist ideology in our country. ; В статье осуществлен сравнительный обзор истории, современного состояния и направлений научной деятельности социологической ассоциации Украины (САУ), ее творческих связей с европейским и мировым социологическим сообществом, в частности совместных исследований с учеными Польши. Подчеркнуто, что большая часть украинских социологов-членов САУ работают в университетах, Институте социологии Национальной академии наук Украины и центрах исследования общественного мнения. Их усилиями осуществляются многочисленные социологические (теоретические и эмпирические) исследования по различным вопросам жизнедеятельности современного украинского общества. Отмечено, что кроме изучения вопросов социальной трансформации, ставших традиционными для отечественной социологии в ее политических, экономических, правовых, социальных и культурных аспектах, в последние годы украинские социологи обращаются к анализу таких проблем, как внешняя и внутренняя миграция (проблема внутренне перемещенных лиц); военный конфликт на Востоке Украины и связанное с ним волонтерское движение; социальное неравенство, в том числе в его новых проявлениях, в том числе обусловленных дигитализацией общественной жизни. Подчеркнуто, что сегодня самым актуальным вопросом социологической рефлексии являются изменения, которые происходят в Украине после последних президентских выборов. Акцентировано внимание на том, что победа политического новичка на этих выборах обусловлена огромными социальным разочарованиями украинцев, поскольку их ожидания, спровоцированные Революцией Достоинства, не были осуществлены. Первое и самое важное разочарование, как свидетельствуют социологические исследования, связано с тем, что в стране так и не воцарился мир. Второе – жизненные стандарты украинских граждан не улучшились. Третье – борьба с коррупцией не принесла существенных результатов. Четвертое – социальное неравенство углубилось: богатые стали еще богаче, а бедные – беднее. Пятое разочарование – неэффективность задекларированных реформ: судебной, медицинской, образовательной, таможенной, избирательной и др. Подчеркнуто, что эффективность деятельности новой власти зависит, в том числе, от учета ею таких особенностей массового сознания украинского населения, как критический уровень недоверия ко всем институтам власти; ценностная и идеологическая амбивалентность и неопределенность. Сформулированы выводы о маловероятности возвращения Украины в орбиту российского политического и экономического влияния, а также победы радикальной националистической идеологии в нашей стране. ; У публікації здійснено порівняльний огляд історії, сучасного стану та напрямків наукової діяльності соціологічної асоціації України (САУ), її творчих зв'язків з європейською та світовою соціологічною спільнотою, зокрема спільних досліджень із науковцями Польщі. Підкреслено, що переважна частина українських соціологів-членів САУ працюють в університетах, Інституті соціології Національної академії наук України та центрах дослідження громадської думки. Їхніми зусиллями здійснюються численні соціологічні (теоретичні та емпіричні) дослідження з різноманітних питань життєдіяльності сучасного українського суспільства. Зазначено, що окрім вивчення традиційних для вітчизняної соціології питань соціальної трансформації у її політичних, економічних, правових, соціальних та культурних аспектах, в останні роки українські соціологи звертаються до аналізу таких проблем, як зовнішня та внутрішня міграція (проблема внутрішньо переміщених осіб); військовий конфлікт на Сході України та пов'язаний з ним волонтерський рух; соціальна нерівність, у тому числі в її нових проявах, зумовлених дигіталізацією суспільного життя тощо. Підкреслено, що сьогодні найактуальнішим питанням соціологічної рефлексії є ті зміни, що відбуваються в Україні після останніх президентських виборів. Акцентовано увагу на тому, що перемога політичного новачка на цих виборах зумовлена величезними соціальним розчаруваннями українців, оскільки їхні очікування, спровоковані Революцією Гідності, не були здійснені. Перше і найважливіше розчарування, як свідчать соціологічні дослідження, пов'язане з тим, що в країні так і не запанував мир. Друге – життєві стандарти українських громадян не покращились. Третє – боротьба з корупцією не принесла суттєвих результатів. Четверте – соціальна нерівність поглибилась: багаті стали ще більш багатими, а бідні – біднішими. П'яте розчарування – неефективність задекларованих реформ: судової, медичної, освітньої, митної, виборчої та ін. Підкреслено, що ефективність діяльності нової влади залежить, у тому числі, від врахування нею таких особливостей масової свідомості українського населення, як критичний рівень недовіри до всіх інститутів влади; ціннісна та ідеологічна амбівалентність та невизначеність. Сформульовано висновки щодо малої ймовірності повернення України на орбіту російського політичного та економічного впливу, а також перемоги радикальної націоналістичної ідеології на теренах нашої країни.
