Search results

У статті розглянуто листи А. Шептицького до Папи Пія XII та А. Гітлера, в яких чітко окреслюється національно-патріотична й державницька позиція Галицького митрополита. Також акцентується на дипломатичних зусиллях А. Шептицького, для якого тимчасове обрання союзниками гітлерівців мало ситуативний характер. І коли політика Гітлера яскраво виявила свою справжню сутність, Галицький митрополит рішуче засудив нацизм. З метою вберегти українців від знущань німецької армії, 14 січня 1942 року А. Шептицький, М. Величківський, А. Лівицький, М. Омелянович-Павленко і А. Мельник написали до А. Гітлера звернення «Про подолання антиукраїнської політики окупаційних властей Німеччини щодо економічного і національно-культурного розвитку України». У посланні до Гітлера було засуджено усунення українських солдатів від активних воєнних дій, включення західноукраїнської території Галичини до Генерального Губернаторства і передача Одеси разом з прилеглими територіями під управлін­ня Румунії, що цілком суперечило ідеї об'єднання українських земель в одну країну й стало ще однією причиною розчарування в політиці Німеччини. Греко-католицькі єпископи висловили обурення тим, що в Центральній Україні патріотична преса піддавалася утискам, закривалися школи, право на приватну власність, за яке вперто і ціною вели­ких жертв боровся український народ, не було відновлено. А. Шептицький засуджував створення гітлерівцями колективних гос­подарств (подібно до більшовиків), їх прагнення зробити українського селянина ра­бом. Лист А. Шептицького та греко-католицьких єпископів до Гітлера був, мабуть, останньою спробою переконати фашистську владу в недоцільності зверхнього й жорстокого ставлення до українського народу. Злодіяння гітлерівців на окупованих українських землях Андрей Шептицький описав у листі до Папи Пія XII (лист від 29-31 серпня 1942 року), наголосивши на невиправданих сподіваннях українців Галичини, на їх розчаруванні політикою Гітлера. Після визволення з більшовицького ярма, громадяни почувалися вільними місяць-два, а далі німецький уряд встановив режим терору і корупції. А. Шептицький намагався пояснити Папі, що німецький режим є більш жорстоким, ніж більшовицький, майже диявольським, оскільки постійно відбуваються вбивства, крадіжки, грабунки, конфіскації, хабарництво. Оціночні міркування, висловлені А. Шептицьким у листі до Папи стосовно політики Гітлера, переконливо доводять, що Галицький митрополит ніколи не симпатизував нацистам, як про це часто писали радянські історики, а, навпаки, відстоював інтереси українців і прагнув вберегти їх від жорстокості німецької армії. ; In this article it was considered the letters of A. Sheptyckyy to A. Hitler and Pope Pius ХІІ in which was clearly outlined national and patriotic position of Galician Metropolitan. Also it was emphasized on diplomatic efforts of A. Sheptyckyi for whom this temporal choosing the Hitlerites as ally had situational character. And when Hitler's politics showed vividly its real nature, Galician Metropolitan strongly condemned Nazis. In order to keep the Ukrainians from hazing of German army, A. Sheptyckyy, M. Velychkivskyy, A. Livytskyy, M. Omelyanovych-Pavlenko and A. Melnyk wrote the address "About getting over the anti-Ukrainian politics of occupational authorities of Germany what concerning national and cultural development of Ukraine" to A. Hitler on January, 14 1942. In this address they condemned suspension of Ukrainian soldiers from active military actions including accession of western Ukrainian territory to General Governorate and handover of Odessa with surrounding territories under the authority of Romania. These actions contradicted the idea of unification of Ukrainian territories into one state and this was one more reason for disappointment of German politics. Greek-Catholic bishops spoke out on issue that in central Ukraine patriotic press was prohibited, Ukrainian schools were closed, the right to private ownership was not renewed. A. Sheptyckyy condemned the creation of collective farms by the Hitlerites (as Bolsheviks did), their desire to treat the Ukrainian peasants like slaves. The letter of A. Sheptyckyy and Greek-Catholic bishops to Hitler was the last attempt to convince Nazis authority that they should not behave arrogantly and violently against Ukrainian people. Atrocities of the Hitlerites on the occupied Ukrainian territory A. Sheptyckyy described in his letter to Pope Pius ХІІ (August, 29-30, 1942), he emphasized the disappointment of Hitler's politics and unjustified hope of the Ukrainians who lived in Galicia. After extrication from the Bolsheviks' yoke, citizens have felt themselves free for a month or two and then German government established a regime of terror and corruption. A. Sheptyckyy tried to explain to the Pope that German regime is more violent than Bolsheviks' one, whereas there are constant murders, theft, burglary, confiscation and bribery. The evaluative thoughts concerning Hitler's politics made by A. Sheptyckyy in letter to The Pope proved that Galician Metropolitan did never sympathize for Nazis as often wrote Soviet historians. But conversely, he protected the interest of the Ukrainians and wanted to save them from violence of German army.

У статті розглянуто листи А. Шептицького до Папи Пія XII та А. Гітлера, в яких чітко окреслюється національно-патріотична й державницька позиція Галицького митрополита. Також акцентується на дипломатичних зусиллях А. Шептицького, для якого тимчасове обрання союзниками гітлерівців мало ситуативний характер. І коли політика Гітлера яскраво виявила свою справжню сутність, Галицький митрополит рішуче засудив нацизм. З метою вберегти українців від знущань німецької армії, 14 січня 1942 року А. Шептицький, М. Величківський, А. Лівицький, М. Омелянович-Павленко і А. Мельник написали до А. Гітлера звернення «Про подолання антиукраїнської політики окупаційних властей Німеччини щодо економічного і національно-культурного розвитку України». У посланні до Гітлера було засуджено усунення українських солдатів від активних воєнних дій, включення західноукраїнської території Галичини до Генерального Губернаторства і передача Одеси разом з прилеглими територіями під управлін­ня Румунії, що цілком суперечило ідеї об'єднання українських земель в одну країну й стало ще однією причиною розчарування в політиці Німеччини. Греко-католицькі єпископи висловили обурення тим, що в Центральній Україні патріотична преса піддавалася утискам, закривалися школи, право на приватну власність, за яке вперто і ціною вели­ких жертв боровся український народ, не було відновлено. А. Шептицький засуджував створення гітлерівцями колективних гос­подарств (подібно до більшовиків), їх прагнення зробити українського селянина ра­бом. Лист А. Шептицького та греко-католицьких єпископів до Гітлера був, мабуть, останньою спробою переконати фашистську владу в недоцільності зверхнього й жорстокого ставлення до українського народу. Злодіяння гітлерівців на окупованих українських землях Андрей Шептицький описав у листі до Папи Пія XII (лист від 29-31 серпня 1942 року), наголосивши на невиправданих сподіваннях українців Галичини, на їх розчаруванні політикою Гітлера. Після визволення з більшовицького ярма, громадяни почувалися вільними місяць-два, а далі німецький уряд встановив режим терору і корупції. А. Шептицький намагався пояснити Папі, що німецький режим є більш жорстоким, ніж більшовицький, майже диявольським, оскільки постійно відбуваються вбивства, крадіжки, грабунки, конфіскації, хабарництво. Оціночні міркування, висловлені А. Шептицьким у листі до Папи стосовно політики Гітлера, переконливо доводять, що Галицький митрополит ніколи не симпатизував нацистам, як про це часто писали радянські історики, а, навпаки, відстоював інтереси українців і прагнув вберегти їх від жорстокості німецької армії. ; In this article it was considered the letters of A. Sheptyckyy to A. Hitler and Pope Pius ХІІ in which was clearly outlined national and patriotic position of Galician Metropolitan. Also it was emphasized on diplomatic efforts of A. Sheptyckyi for whom this temporal choosing the Hitlerites as ally had situational character. And when Hitler's politics showed vividly its real nature, Galician Metropolitan strongly condemned Nazis. In order to keep the Ukrainians from hazing of German army, A. Sheptyckyy, M. Velychkivskyy, A. Livytskyy, M. Omelyanovych-Pavlenko and A. Melnyk wrote the address "About getting over the anti-Ukrainian politics of occupational authorities of Germany what concerning national and cultural development of Ukraine" to A. Hitler on January, 14 1942. In this address they condemned suspension of Ukrainian soldiers from active military actions including accession of western Ukrainian territory to General Governorate and handover of Odessa with surrounding territories under the authority of Romania. These actions contradicted the idea of unification of Ukrainian territories into one state and this was one more reason for disappointment of German politics. Greek-Catholic bishops spoke out on issue that in central Ukraine patriotic press was prohibited, Ukrainian schools were closed, the right to private ownership was not renewed. A. Sheptyckyy condemned the creation of collective farms by the Hitlerites (as Bolsheviks did), their desire to treat the Ukrainian peasants like slaves. The letter of A. Sheptyckyy and Greek-Catholic bishops to Hitler was the last attempt to convince Nazis authority that they should not behave arrogantly and violently against Ukrainian people. Atrocities of the Hitlerites on the occupied Ukrainian territory A. Sheptyckyy described in his letter to Pope Pius ХІІ (August, 29-30, 1942), he emphasized the disappointment of Hitler's politics and unjustified hope of the Ukrainians who lived in Galicia. After extrication from the Bolsheviks' yoke, citizens have felt themselves free for a month or two and then German government established a regime of terror and corruption. A. Sheptyckyy tried to explain to the Pope that German regime is more violent than Bolsheviks' one, whereas there are constant murders, theft, burglary, confiscation and bribery. The evaluative thoughts concerning Hitler's politics made by A. Sheptyckyy in letter to The Pope proved that Galician Metropolitan did never sympathize for Nazis as often wrote Soviet historians. But conversely, he protected the interest of the Ukrainians and wanted to save them from violence of German army.

In the article it was considered A. Sheptyckyy's views on the process of state-building and the reasons of lack of the unity between Ukrainians from the historical perspective. The object under analysis are works "An ideal of national life" (another title 'How to build the native house", from the decree to priesthood, December 1941), pastor dispatch "Don't kill" (November, 21 1942), decree Bishops' Council "About unity" (June, 10, 1943), the letter to prof. Volodymyr Kubijovych about the tasks of patriotic education of youth of Ukrainian art school (1942, August 8, Lviv). The attention was paid on the conviction of A. Sheptyckyy that the problem of raising conflicts between Ukrainians is not in ideological, but in psychological plane – in disability of Ukrainian politics to get an agreement between themselves. A. Sheptyckyy condemned «narodovcy» who could not choose the common vector of the political events development and they argued with each other and created two parties which became opponents. Metropolitan Andrey emphasized on constant fragmentation of Ukrainian intelligence and this led to arguments, internecine war and to usurpation the authority by strangers in different epochs. Also he stressed on destructive politics of USSR towards Ukraine. Metropolitan Andrey was convinced of the fact that it was impossible to transform the state system without changing ethical and intellectual ways of life for most people. He created specific outlook model of happy society, the basis of which had to be Christian values, enduring family, different public organizations which goals were moral and intellectual development of the personality, finding personal fulfillment in society with the help of Evangelical commandments. The prerequisites for state creation, where the citizens felt themselves happy, on the point of view of A. Sheptyckyy were the common aspiration of the whole people and elimination of local or territorial separation. The strength of Ukrainian people, accordingly, was in conscientious public position of compatriots. The important place in the process of state-building A. Sheptyckyy devoted to a matter of education of young generation, intelligent citizens who would have necessary public and political knowledge and would be able to choose deserving authority during elections of public administration. They would be able to make a choice not accidentally but deliberately. In the work "An ideal of national life" A. Sheptyckyy speculated about elected system, its expediency in the realia of Ukraine of those days and also he emphasized on the right of citizens to choose state model by themselves, the state model which could be appropriate to mentality, outlook and traditions of the people. At the same time A. Sheptyckyy reminded that the government had to care of interests of the people, kept and defended the rights of the people, established the honest laws in a spirit of Christianity. A. Sheptyckyy paid attention on the necessity of Christian democracy because only this could provide peace in the country, prosperity and happiness of the citizens, but at the same time he condemned "demagoguery" (non-Christian democracy) which was based on socialistic ideas the results of which were captivity, destitution and ruin. Galician Metropolitan considered that one-party system was not appropriate for governmental system and national shauvinism he interpreted as a phenomenon which blinded the other people and did not get possibility to see the rights of the other citizens. He considered that the main basis of Native House-Motherland were national unity, language and will to state-building. ; У статті розглянуто погляди А.Шептицького на процес державотворення й причини відсутності національної єдності між українцями в історичному розрізі. Об'єктом аналізу стали праці «Ідеалом національного життя» (інша назва «Як будувати рідну Хату», із декрету до духовенства, грудень 1941р.), Пастирське послання «Не убий» (від 21 листопада 1942р.), декрет Архієрейського Собору «Про єдність» (від 10 червня 1943 року), лист до проф. Володимира Кубійовича про завдання української мистецької школи у патріотичному вихованні молоді (1942 р., серпня 8, Львів). У статті акцентовано на переконанні А.Шептицького у тому, що проблема зародження конфліктів у середовищі українців лежить швидше не в ідеологічній, а в психологічній площині – у нездатності українських політиків домовитися між собою. А.Шептицький засуджує народовців, які так і не змогли обрати спільний вектор розвитку політичних подій, а посварилися й створили дві партії, які стали опонентами. Митрополит Андрей наголошує на постійній роз'єднаності української національної еліти, що призводило до суперечок, міжусобної боротьби й захоплення влади в Україні чужинцями в різні історичні епохи, акцентує на руйнівному впливі політики СРСР для України. Митрополит Андрей переконаний, що неможливо трансформувати державний лад, не змінивши етично-інтелектуальних норм життя більшості населення країни. Він створив своєрідну світоглядну модель щасливого суспільства, підґрунтям якого повинні бути християнські цінності, міцна родина, різні громадські об'єднання, що мали б на меті морально-інтелектуальний розвиток особистості, сприяння її самореалізації в колективі шляхом втілення в життя євангельських заповідей. Передумовою побудови держави, де б громадяни почувалися щасливими, на думку А.Шептицького, є спільність устремлінь всього народу й усунення розмежування за крайовою чи територіальною ознакою. Сила українського народу, відповідно, полягає у свідомій громадянській позиції земляків-однодумців. Важливе місце у процесі державотворення А. Шептицький відводить питанню виховання підростаючого покоління, освічених громадян, які б володіли потрібними громадсько-політичними знаннями і, відтак, здатні були обрати для себе гідну владу – не випадковим, а обдуманим, свідомим рішенням під час участі у виборах органів державного управління. У праці «Ідеалом національного життя» А.Шептицький розмірковує про виборчу систему, її доцільність у реаліях тогочасної України, а також акцентує на праві громадян самостійно обирати собі ту державну модель, яка найбільше б узгоджувалася з ментальністю, світоглядом та традиціями народу. Водночас А.Шептицький наголошує, що влада має дбати про інтереси народу, зберігати й обороняти свободи громадян, встановлювати справедливі закони у дусі християнства. А.Шептицький наголошує на необхідності встановлення християнської демократії, оскільки саме вона забезпечить мир у країні, добробут і щастя громадян, водночас він засуджує «демагогію» (нехристиянську демократію), що базується на соціалістичних ідеях, наслідком яких є неволя, нужда і руїна. Галицький митрополит недоречною у державному устрої вважає однопартійність, а національний шовінізм трактує як явище, що засліплює людей і не дає бачити прав інших громадян. Основними підвалинами Рідної Хати-Батьківщини він називає національну єдність, мову та загальнонародну волю до державотворення.

In the article it was considered A. Sheptyckyy's views on the process of state-building and the reasons of lack of the unity between Ukrainians from the historical perspective. The object under analysis are works "An ideal of national life" (another title 'How to build the native house", from the decree to priesthood, December 1941), pastor dispatch "Don't kill" (November, 21 1942), decree Bishops' Council "About unity" (June, 10, 1943), the letter to prof. Volodymyr Kubijovych about the tasks of patriotic education of youth of Ukrainian art school (1942, August 8, Lviv). The attention was paid on the conviction of A. Sheptyckyy that the problem of raising conflicts between Ukrainians is not in ideological, but in psychological plane – in disability of Ukrainian politics to get an agreement between themselves. A. Sheptyckyy condemned «narodovcy» who could not choose the common vector of the political events development and they argued with each other and created two parties which became opponents. Metropolitan Andrey emphasized on constant fragmentation of Ukrainian intelligence and this led to arguments, internecine war and to usurpation the authority by strangers in different epochs. Also he stressed on destructive politics of USSR towards Ukraine. Metropolitan Andrey was convinced of the fact that it was impossible to transform the state system without changing ethical and intellectual ways of life for most people. He created specific outlook model of happy society, the basis of which had to be Christian values, enduring family, different public organizations which goals were moral and intellectual development of the personality, finding personal fulfillment in society with the help of Evangelical commandments. The prerequisites for state creation, where the citizens felt themselves happy, on the point of view of A. Sheptyckyy were the common aspiration of the whole people and elimination of local or territorial separation. The strength of Ukrainian people, accordingly, was in conscientious public position of compatriots. The important place in the process of state-building A. Sheptyckyy devoted to a matter of education of young generation, intelligent citizens who would have necessary public and political knowledge and would be able to choose deserving authority during elections of public administration. They would be able to make a choice not accidentally but deliberately. In the work "An ideal of national life" A. Sheptyckyy speculated about elected system, its expediency in the realia of Ukraine of those days and also he emphasized on the right of citizens to choose state model by themselves, the state model which could be appropriate to mentality, outlook and traditions of the people. At the same time A. Sheptyckyy reminded that the government had to care of interests of the people, kept and defended the rights of the people, established the honest laws in a spirit of Christianity. A. Sheptyckyy paid attention on the necessity of Christian democracy because only this could provide peace in the country, prosperity and happiness of the citizens, but at the same time he condemned "demagoguery" (non-Christian democracy) which was based on socialistic ideas the results of which were captivity, destitution and ruin. Galician Metropolitan considered that one-party system was not appropriate for governmental system and national shauvinism he interpreted as a phenomenon which blinded the other people and did not get possibility to see the rights of the other citizens. He considered that the main basis of Native House-Motherland were national unity, language and will to state-building. ; У статті розглянуто погляди А.Шептицького на процес державотворення й причини відсутності національної єдності між українцями в історичному розрізі. Об'єктом аналізу стали праці «Ідеалом національного життя» (інша назва «Як будувати рідну Хату», із декрету до духовенства, грудень 1941р.), Пастирське послання «Не убий» (від 21 листопада 1942р.), декрет Архієрейського Собору «Про єдність» (від 10 червня 1943 року), лист до проф. Володимира Кубійовича про завдання української мистецької школи у патріотичному вихованні молоді (1942 р., серпня 8, Львів). У статті акцентовано на переконанні А.Шептицького у тому, що проблема зародження конфліктів у середовищі українців лежить швидше не в ідеологічній, а в психологічній площині – у нездатності українських політиків домовитися між собою. А.Шептицький засуджує народовців, які так і не змогли обрати спільний вектор розвитку політичних подій, а посварилися й створили дві партії, які стали опонентами. Митрополит Андрей наголошує на постійній роз'єднаності української національної еліти, що призводило до суперечок, міжусобної боротьби й захоплення влади в Україні чужинцями в різні історичні епохи, акцентує на руйнівному впливі політики СРСР для України. Митрополит Андрей переконаний, що неможливо трансформувати державний лад, не змінивши етично-інтелектуальних норм життя більшості населення країни. Він створив своєрідну світоглядну модель щасливого суспільства, підґрунтям якого повинні бути християнські цінності, міцна родина, різні громадські об'єднання, що мали б на меті морально-інтелектуальний розвиток особистості, сприяння її самореалізації в колективі шляхом втілення в життя євангельських заповідей. Передумовою побудови держави, де б громадяни почувалися щасливими, на думку А.Шептицького, є спільність устремлінь всього народу й усунення розмежування за крайовою чи територіальною ознакою. Сила українського народу, відповідно, полягає у свідомій громадянській позиції земляків-однодумців. Важливе місце у процесі державотворення А. Шептицький відводить питанню виховання підростаючого покоління, освічених громадян, які б володіли потрібними громадсько-політичними знаннями і, відтак, здатні були обрати для себе гідну владу – не випадковим, а обдуманим, свідомим рішенням під час участі у виборах органів державного управління. У праці «Ідеалом національного життя» А.Шептицький розмірковує про виборчу систему, її доцільність у реаліях тогочасної України, а також акцентує на праві громадян самостійно обирати собі ту державну модель, яка найбільше б узгоджувалася з ментальністю, світоглядом та традиціями народу. Водночас А.Шептицький наголошує, що влада має дбати про інтереси народу, зберігати й обороняти свободи громадян, встановлювати справедливі закони у дусі християнства. А.Шептицький наголошує на необхідності встановлення християнської демократії, оскільки саме вона забезпечить мир у країні, добробут і щастя громадян, водночас він засуджує «демагогію» (нехристиянську демократію), що базується на соціалістичних ідеях, наслідком яких є неволя, нужда і руїна. Галицький митрополит недоречною у державному устрої вважає однопартійність, а національний шовінізм трактує як явище, що засліплює людей і не дає бачити прав інших громадян. Основними підвалинами Рідної Хати-Батьківщини він називає національну єдність, мову та загальнонародну волю до державотворення.

У статті розглянуто ідеї митрополита Андрея про відновлення української державності. А. Шептицький акцентував на європейських цінностях, протиставляючи їх російській ментальності, наголошував на необхідності відновлення моделі козацької держави. У 1914 році він запропонував власний проект структурування Української держави у «Меморандумі до уряду Австрії». На його думку, військова організація в Україні повинна базуватися на традиціях запорозьких козаків, а очолити нове українське військо й державу після цілковитої перемоги над Росією повинен гетьман, призначений цісарем, запровадження австрійського цивільного кодексу, від­окремлення Української Церкви від Російської. На думку А. Шептицького, сильна Українська держава, яка б протиставила себе Росії на рівні культурному, мовному, ментальному та історичному, могла б стати для Австрії надійним союзником. А. Шептицький акцентував на необхідності визнання українського народу окремим і незалежним від великоросійського у Спільному Пастирському посланні до духовенства й вірних про завдання Церкви і народу в післявоєнний період (від 21 лютого 1918 року). А. Шептицький виступив в австрійській Палаті Панів з оцінкою Брест-Литовського мирного договору і схвалив приєднання Холмщини до УНР, як цілком правильне й вмотивоване історичним розвитком рішення, наголосивши, що всі українці вважають Холмщину власне українською територією з часів Київської Русі. У 1918 р. митрополит Андрей благословив утворення Західно-Української Народної Республіки А. Шептицький відстоював прагнення українців до створення власної суверенної держави і наголошував, що майбутнє державницьке об'єднання українців має бути надконфесійним. Саме тому кінцевою метою процесу вітчизняного державотворення має стати досягнення політичної та релігійної єдності. Митрополит Андрей вважав одним із найважливіших завдань, які стоять перед освіченими й свідомими громадянами, формування сильної Української держави, яка б базувалася на монолітній нації та принципах релігійної єдності й соціальної солідарності. Завдання Церкви – стати головною рушійною силою для успішної національної єдності і вітчизняного державотворення. Митрополит вважав, що церковно-релігійна діяльність ґрунтується, в першу чергу, на можливості виховного й освітнього впливу на громадян. Першочерговим обов'язком будь-якої держави А. Шептицький називав необхідність забезпечення високого рівня добробуту громадян. Тому пріоритетом у сфері державної політики мала б бути сфера соціально-релігійна, з акцентом на підвищення духовного і матеріального рівня народу. Але кінцевий високий рівень державно-політичного життя може бути досягнутий лише за умови паритетних відносин між державою і безпосередньо церквою та її організаціями. ; The ideas of Metropolitan Andrey about the restoration of Ukrainian statehood were considered in the article. A. Sheptytskyy accented on European values, opposed them to Russian mentality, emphasized the need to restore the model of the Cossack state. In 1914, he proposed his own project of structuring the Ukrainian state in the "Memorandum to the Government of Austria". According to him, the military organization in Ukraine should be based on the traditions of the Zaporozhian Cossacks, and the leader of the new Ukrainian army and state after the complete victory over Russia should be the Hetman appointed by the Austrian Kaiser, the Austrian Civil Code should be introduced, the separation of the Ukrainian Church from Russia should occur. According to A. Sheptytskyy, a strong Ukrainian state, which would oppose Russia at cultural, linguistic, mental and historical levels, could be Austria's reliable ally. A. Sheptytskyy emphasized the need to recognize the Ukrainian people as separate and independent from the Great Russian people in the Common Pastoral Epistle to the clergy and the faithful on the tasks of the Church and people in the postwar period (dated February 21, 1918). A. Sheptytskyy spoke in the Austrian House of Lords (Herrenhaus) with an assessment of the Brest-Litovsk Peace Treaty and approved the accession of the Kholmshchyna to the UPR as a fully correct and motivated by historical development decision, stressing that all Ukrainians consider Kholmshchina as their own Ukrainian territory since the times of Kievan Rus. In 1918, Metropolitan Andrew blessed the formation of the Western Ukrainian People's Republic. A. Sheptytskyy defended the aspiration of Ukrainians to create their own sovereign state and stressed that the future of the state-owned association of Ukrainians should be non-denominational. That is why the ultimate goal of the process of domestic state-building must be the achievement of political and religious unity. Metropolitan Andrey considered the formation of a strong Ukrainian state based on the monoliths of the nation and the principles of religious unity and social solidarity as one of the most important tasks facing educated and conscious citizens. The task of the Church is to become the main driving force for successful national unity and domestic state building. The Metropolitan believed that church-religious activity was based, first of all, on the possibilities of educative and educational influence on citizens. A. Sheptytskyy called the primary obligation of any state to ensure a high level of well-being of citizens. Therefore, the priority in the field of state policy should be the social and religious sphere, with the emphasis on raising the spiritual and material level of the people. But the ultimate high level of state-political life can only be achieved if there is a parity relationship between the state and the church and its organizations.

У статті розглянуто ідеї митрополита Андрея про відновлення української державності. А. Шептицький акцентував на європейських цінностях, протиставляючи їх російській ментальності, наголошував на необхідності відновлення моделі козацької держави. У 1914 році він запропонував власний проект структурування Української держави у «Меморандумі до уряду Австрії». На його думку, військова організація в Україні повинна базуватися на традиціях запорозьких козаків, а очолити нове українське військо й державу після цілковитої перемоги над Росією повинен гетьман, призначений цісарем, запровадження австрійського цивільного кодексу, від­окремлення Української Церкви від Російської. На думку А. Шептицького, сильна Українська держава, яка б протиставила себе Росії на рівні культурному, мовному, ментальному та історичному, могла б стати для Австрії надійним союзником. А. Шептицький акцентував на необхідності визнання українського народу окремим і незалежним від великоросійського у Спільному Пастирському посланні до духовенства й вірних про завдання Церкви і народу в післявоєнний період (від 21 лютого 1918 року). А. Шептицький виступив в австрійській Палаті Панів з оцінкою Брест-Литовського мирного договору і схвалив приєднання Холмщини до УНР, як цілком правильне й вмотивоване історичним розвитком рішення, наголосивши, що всі українці вважають Холмщину власне українською територією з часів Київської Русі. У 1918 р. митрополит Андрей благословив утворення Західно-Української Народної Республіки А. Шептицький відстоював прагнення українців до створення власної суверенної держави і наголошував, що майбутнє державницьке об'єднання українців має бути надконфесійним. Саме тому кінцевою метою процесу вітчизняного державотворення має стати досягнення політичної та релігійної єдності. Митрополит Андрей вважав одним із найважливіших завдань, які стоять перед освіченими й свідомими громадянами, формування сильної Української держави, яка б базувалася на монолітній нації та принципах релігійної єдності й соціальної солідарності. Завдання Церкви – стати головною рушійною силою для успішної національної єдності і вітчизняного державотворення. Митрополит вважав, що церковно-релігійна діяльність ґрунтується, в першу чергу, на можливості виховного й освітнього впливу на громадян. Першочерговим обов'язком будь-якої держави А. Шептицький називав необхідність забезпечення високого рівня добробуту громадян. Тому пріоритетом у сфері державної політики мала б бути сфера соціально-релігійна, з акцентом на підвищення духовного і матеріального рівня народу. Але кінцевий високий рівень державно-політичного життя може бути досягнутий лише за умови паритетних відносин між державою і безпосередньо церквою та її організаціями. ; The ideas of Metropolitan Andrey about the restoration of Ukrainian statehood were considered in the article. A. Sheptytskyy accented on European values, opposed them to Russian mentality, emphasized the need to restore the model of the Cossack state. In 1914, he proposed his own project of structuring the Ukrainian state in the "Memorandum to the Government of Austria". According to him, the military organization in Ukraine should be based on the traditions of the Zaporozhian Cossacks, and the leader of the new Ukrainian army and state after the complete victory over Russia should be the Hetman appointed by the Austrian Kaiser, the Austrian Civil Code should be introduced, the separation of the Ukrainian Church from Russia should occur. According to A. Sheptytskyy, a strong Ukrainian state, which would oppose Russia at cultural, linguistic, mental and historical levels, could be Austria's reliable ally. A. Sheptytskyy emphasized the need to recognize the Ukrainian people as separate and independent from the Great Russian people in the Common Pastoral Epistle to the clergy and the faithful on the tasks of the Church and people in the postwar period (dated February 21, 1918). A. Sheptytskyy spoke in the Austrian House of Lords (Herrenhaus) with an assessment of the Brest-Litovsk Peace Treaty and approved the accession of the Kholmshchyna to the UPR as a fully correct and motivated by historical development decision, stressing that all Ukrainians consider Kholmshchina as their own Ukrainian territory since the times of Kievan Rus. In 1918, Metropolitan Andrew blessed the formation of the Western Ukrainian People's Republic. A. Sheptytskyy defended the aspiration of Ukrainians to create their own sovereign state and stressed that the future of the state-owned association of Ukrainians should be non-denominational. That is why the ultimate goal of the process of domestic state-building must be the achievement of political and religious unity. Metropolitan Andrey considered the formation of a strong Ukrainian state based on the monoliths of the nation and the principles of religious unity and social solidarity as one of the most important tasks facing educated and conscious citizens. The task of the Church is to become the main driving force for successful national unity and domestic state building. The Metropolitan believed that church-religious activity was based, first of all, on the possibilities of educative and educational influence on citizens. A. Sheptytskyy called the primary obligation of any state to ensure a high level of well-being of citizens. Therefore, the priority in the field of state policy should be the social and religious sphere, with the emphasis on raising the spiritual and material level of the people. But the ultimate high level of state-political life can only be achieved if there is a parity relationship between the state and the church and its organizations.