Suchergebnisse

Східна Галичина, що входила до складу Другої Речі Посполитої в міжвоєнний період, була приєднана до Радянського Союзу у вересні 1939 р.Розпад Польської держави та подальша німецька окупація Галичини(1941–1944 рр.) спричинили напругу у відносинах між основними етнічними групами регіону – українцями, поляками та євреями. Більшість українців у Східній Галичині належали до Української греко-католицькоїцеркви (УГКЦ), очолюваної митрополитом Андреєм Шептицьким. Намагаючись відвернути антиєврейське насильство, главаУГКЦ звертався до уряду недовговічної Української держави, нацистськоївлади, греко-католицькогодуховенства та пастви. Пастирські листи Шептицького «Про милосердя» (червень 1942 р.) та «Не вбий» (листопад1942 р.) містять непрямі висловлювання проти Голокосту. До того ж щонайменше 200 єврейських чоловіків, жінок і дітей пережили Другу світовувійну завдяки ініціативам порятунку митрополита Андрея Шептицького,його брата Климентія Шептицького – настоятеля Унівської лаври, та їхнього оточення. Серед врятованих були представники двох рабинськихродин у Львові, а саме доктора Езекіїля Левіна – рабина прогресивної синагоги Львова, та рабина Давида Кагане. Якщо рабин Левін, його дружината молодший син загинули під час Голокосту, то його два старших сини,Курт і Натан, а також рабин Давид Кагане разом із дружиною та дочкоюбули врятовані митрополитом Шептицьким та греко-католицькимимонахами Студійського уставу. У цій статті розглянуто ініціативи порятунку євреїв з боку представників греко-католицькоїієрархії та монахів-студитівкрізь призмурозповідей врятованих. Дослідження ґрунтується насамперед на «Щоденнику львівського гетто» Давида Кагане, а також на спогадах КуртаЛевіна, документах із колекції Відділу Праведників народів світу в ЯдВашем у Єрусалимі та інтерв'ю Левіна з Архіву візуальної історії ФондуШоа Університету Південної Каліфорнії. Метою статті є дослідити ініціативи порятунку братів Шептицькихта монахів-студитівпід час німецької окупації Галичини (1941–1944 рр.)через спогади і розповіді в его-документах тих, хто пережив Голокост. Ключові слова: Греко-КатолицькаЦерква, Голокост, порятунок євреїв,митрополит Шептицький, студити, Східна Галичина. ; Eastern Galicia, a part of the Second Polish Republic during the interwarperiod, in September of the 1939 was annexed by the Soviet Union. The collapseof the Polish state and the subsequent German occupation of Galicia (1941–1944)strained the relations between the region's main ethnic groups, Ukrainians, Polesand Jews. Most of Ukrainians in Eastern Galicia belonged to the Ukrainian GreekCatholic Church (UGCC), headed by Metropolitan Andrey Sheptytsky. Attemptingto prevent the anti-Jewishviolence, the head of the UGCC addressed the governmentof a short-livedUkrainian state, Nazi authorities, Greek Catholic clergyand their congregants. Sheptytsky's pastoral letters "On Mercy" (June 1942) and"Thou Shalt Not Kill" (November 1942) contain anti-Holocaustundertones.Moreover, at least 200 Jewish men, women and children survived the SecondWorld War due to the rescue initiatives of Metropolitan Andrei Sheptytsky, hisbrother Clement Sheptytsky, the superior of Univ lavra, and their entourage.Among the rescued were the representatives of two rabbinical families in Lviv,those of Dr. Ezekiel Lewin, the Progressive Chief Rabbi of Lviv, and Rabbi David Kahane. Whereas Rabbi Lewin, his wife and the youngest son perished duringthe Holocaust, his two older sons, Kurt and Nathan, as well as Rabbi Kahanetogether with his wife and daughter, were rescued by Metropolitan Sheptytskyand the Greek Catholic monks of the Studite order. This paper looks at the rescue initiatives of the Greek Catholic hierarchy andStudite monks as narrated by the rescued. The study is based primarily on DavidKahane's "Lvov Ghetto Diary" as well as Kurt Lewin's memoirs, documents fromthe collection of the Righteous among the Nations Department at Yad Vashemin Jerusalem and Lewin's interview from the Visual History Archive of the USCShoah Foundation. This paper aims to explore the rescue initiatives of Sheptytsky brothers andthe Studite monks during the German occupation of Galicia (1941–1944) asremembered and narrated in the ego-documents by the Holocaust survivors.While admiring Greek Catholic rescuers for their courage and kindness, bothLewin and Kahane note, however, that similar behavior was rather exceptionalamong Ukrainians. Keywords: Greek Catholic Church, Holocaust, rescue of Jews, MetropolitanSheptytsky, Studites, Eastern Galicia. ; Восточная Галичина, входившая в состав Второй Речи Посполитой в межвоенный период, была присоединена к Советскому Союзу в сентябре 1939 г. Распад Польского государства и дальнейшая немецкая оккупация Галичины (1941–1944 гг.) вызвали напряжение в отношениях между основными этническими группами региона – украинцами, поляками и евреями. Большинство украинцев в Восточной Галичине принадлежали к Украинской греко-католической церкви (УГКЦ), которую возглавлял митрополит Андрей Шептицкий. Пытаясь предотвратить антиеврейское насилие, глава УГКЦ обращался к правительству недолговременного Украинского государства, нацистской власти, греко-католического духовенства и паствы. Пастырские письма Шептицкого «О милосердии» (июнь 1942 г.) и «Не убий» (ноябрь 1942 г.) содержат непрямые высказывания против Холокоста. К тому же по крайней мере 200 евреев-мужчин, женщин и детей пережили Вторую мировую войну благодаря инициативам спасения митрополита Андрея Шептицкого, его брата Климентия Шептицкого – настоятеля Уневской лавры, и их окружения. Среди спасенных были представители двух семей раввинов во Львове, в частности доктора Езекиила Левина – раввина прогрессивной синагоги Львова, и раввина Давида Кахане. В то время как раввин Левин, его жена и младший сын погибли во время Холокоста, два его старших сына, Курт и Натан, а также раввин Давид Кахане вместе с женой и дочкой были спасены митрополитом Шептицким и греко-католическими монахами Студитского устава. В этой статье рассмотрены инициативы спасения евреев со стороны представителей греко-католической иерархии и монахов-студитов через призму рассказов спасенных. Исследование базируется, прежде всего, на «Дневнике львовского гетто» Давида Кахане, а также на воспоминаниях Курта Левина, документах из коллекции Отдела Праведников народов мира в Яд Вашем в Иерусалиме и интервью Левина из Архива визуальной истории Фонда Шоа Университета Южной Калифорнии. Целью статьи является исследование инициативы спасения братьев Шептицких и монахов-студитов во время немецкой оккупации Галичины (1941–1944 гг.) через воспоминания и рассказы в эго-документах тех, кто пережил Холокост. Ключевые слова: Греко-Католическая Церковь, Холокост, спасение евреев, митрополит Шептицкий, студиты, Восточная Галичина.

На основі документів радянських органів влади та усних оповідей очевидців про аналізовано ставлення підпільних українських греко-католиків до радянської влади. Розглянуто стратегії опору та пристосування греко-католиків у радянському суспільстві. З огляду на атеїстичний і російський характер радянської влади та її політику щодо УГКЦ, підпільні греко-католики сприймали радянську і християнську ідентичності як взаємо виключні, що зумовлювало їхнє самоусунення від активної суспільної позиції. ; The author, having examined Soviet documents and oral histories, offers an analysis of the prevailing attitudes of clandestine Ukrainian Greek Catholics to the Soviet regime, taking into account both resistant and opportunistic strategies. Given the atheistic and pro-Russian nature of Soviet authorities and attitudes towards the Church, most clandestine Greek Catholics perceived Soviet and Christian identity as essentially incompatible, and this position resulted in their exclusion from most social and political life.