Suchergebnisse

The article analyzes the characteristics of implementing the staff policy in the All-Union Association «Torgsin» system and its Ukrainian branches. The article aims to study the measures taken by the state authorities of the Soviet government to form the numerical composition of the Torgsin network and take measures to improve its quality. The research is based on extensive use of various historical sources on this particular issue and holistic and systematic approaches to revealing the distribution and functioning of the Torgsin system in the UkrSSR in the early 1930s. The article proves that an essential factor in developing the system of the All-Union Association «Torgsin» and its spread to the territory of the UkrSSR became the establishment of an effective trade network and human resourcing. After creating the «Torgsin» system in Moscow, they established its administration, which expanded its activities to other Soviet republics. It is important to note that Soviet Republics were appointed the All-Union Association representatives with limited functions. The subordination of their offices to these commissioners was nominal. Ukraine was the second, after the RSFSR, Soviet republic to have a well-developed Torgsin network. The article shows that the peak of its activities occurred during the famine of 1932 – 1933. It clarifies that the organization of the All-Ukrainian agency «Torgsin» and its regional branches directly depended on the position of the All-Union Association «Torgsin» in Moscow. The main criterion in the formation of the Torgsin system's personnel policy was party affiliation, and Jews dominated the ethnic composition. The regular purges of the «Torgsin» apparatus by the bodies of the Joint Political Directorate of the USSR from «socially alien» elements «caused staff shortage,» which they tried to overcome with a system of incentives. ; У статті аналізуються особливості здійснення кадрової політики у системі Всесоюзного об'єднання «Торгзін» та його українських філій. Метою статті визначено дослідження заходів державних органів радянської влади щодо формування чисельного складу мережі «Торгзіну» та заходів з його якісного покращення. Наукове дослідження побудоване на основі комплексного застосування широкого спектру історичних джерел із означеної проблеми, а також цілісному і системному підходах для розкриття особливостей поширення та функціонування системи «Торгзін» в УСРР першої половини 1930-х рр. Доведено, що важливим фактором у розвитку системи Всесоюзного об'єднання «Торгзін» та її поширенні на територію УСРР стало формування дієвої торговельної мережі та кадрове забезпечення. Зі створенням системи «Торгзін» у Москві було сформовано його правління, яке розширило свою діяльність і на інші радянські республіки. В союзні республіки призначалися уповноважені Всесоюзного об'єднання з обмеженими функціями. Підпорядкування цим уповноваженим республіканських контор було номінальним. Україна була другою, після РСФРР, радянською республікою, що мала добре розвинену мережу «Торгзіну». Встановлено, що пік результатів її діяльності припав на голодні 1932 – 1933 рр. З'ясовано, що організація діяльності Всеукраїнської контори «Торгзін» та її обласних осередків напряму залежали від позиції правління Всесоюзного об'єднання «Торгзін» у Москві. Встановлено, що основним критерієм у формуванні кадрової політики торгзінівської системи стала партійна приналежність, а за національним складом переважали євреї. Регулярні «чистки» апарату «Торгзіну» органами Об'єднаного політичного управління СРСР від «соціально-чужих» елементів» спричиняли кадровий голод, долати який керівництво намагалося системою стимулюючих заходів.

The article aims to show the standing of Kyiv eparchy under the conditions of socioeconomic upheavals during the 1920s and define the principles of the Soviet state policy towards church treasures. Research methodology is based on general scientific principles of objectivity, historicism, systematicity, comprehensiveness, which made it possible to accurately recreate the sociopolitical and economic standing of Kyiv eparchy and ensured the reliability of research findings. The scientific value of the article lies in the fact that the statistical data reflecting the standing of Kyiv eparchy in the 1920s were, for the first time, systematized and analyzed in Ukrainian historiography. It is found that whether temples, monasteries and convents were closed or destroyed. It is defined when they ceased to be the objects of religious worship. Their further fate is clarified.The article analyzes the policy of Soviet government towards the demolition of the Ukrainian Orthodox Church as a social institution, elimination of its religious buildings, closure of temples and theological schools, destruction of monasteries and convents, prohibition of church bells, confiscation of church property and persecution of the Orthodox priesthood in the territory of an individual church administrative unit. It clarifies the position of Kyiv eparchy of the Ukrainian exarchate of the Russian Orthodox Church in an age of Soviet legislation in the 1920s. It specifies the principles of Soviet policy towards church property within Kyiv eparchy, the position of its Orthodox clergy and the means of anti-religious propaganda, which made it possible to estimate the extent of material and spiritual losses of the Ukrainian people. The Conclusions. Studying the principles of the Soviet state policy towards church treasures within Kyiv eparchy and analyzing the standing of its Orthodox clergy, as well as the means of atheistic propaganda, one can estimate the extent of material and spiritual losses of the Ukrainian people.

The article analyzes the characteristics of implementing the staff policy in the All-Union Association «Torgsin» system and its Ukrainian branches. The article aims to study the measures taken by the state authorities of the Soviet government to form the numerical composition of the Torgsin network and take measures to improve its quality. The research is based on extensive use of various historical sources on this particular issue and holistic and systematic approaches to revealing the distribution and functioning of the Torgsin system in the UkrSSR in the early 1930s. The article proves that an essential factor in developing the system of the All-Union Association «Torgsin» and its spread to the territory of the UkrSSR became the establishment of an effective trade network and human resourcing. After creating the «Torgsin» system in Moscow, they established its administration, which expanded its activities to other Soviet republics. It is important to note that Soviet Republics were appointed the All-Union Association representatives with limited functions. The subordination of their offices to these commissioners was nominal. Ukraine was the second, after the RSFSR, Soviet republic to have a well-developed Torgsin network. The article shows that the peak of its activities occurred during the famine of 1932 – 1933. It clarifies that the organization of the All-Ukrainian agency «Torgsin» and its regional branches directly depended on the position of the All-Union Association «Torgsin» in Moscow. The main criterion in the formation of the Torgsin system's personnel policy was party affiliation, and Jews dominated the ethnic composition. The regular purges of the «Torgsin» apparatus by the bodies of the Joint Political Directorate of the USSR from «socially alien» elements «caused staff shortage,» which they tried to overcome with a system of incentives. ; У статті аналізуються особливості здійснення кадрової політики у системі Всесоюзного об'єднання «Торгзін» та його українських філій. Метою статті визначено дослідження заходів державних органів радянської влади щодо формування чисельного складу мережі «Торгзіну» та заходів з його якісного покращення. Наукове дослідження побудоване на основі комплексного застосування широкого спектру історичних джерел із означеної проблеми, а також цілісному і системному підходах для розкриття особливостей поширення та функціонування системи «Торгзін» в УСРР першої половини 1930-х рр. Доведено, що важливим фактором у розвитку системи Всесоюзного об'єднання «Торгзін» та її поширенні на територію УСРР стало формування дієвої торговельної мережі та кадрове забезпечення. Зі створенням системи «Торгзін» у Москві було сформовано його правління, яке розширило свою діяльність і на інші радянські республіки. В союзні республіки призначалися уповноважені Всесоюзного об'єднання з обмеженими функціями. Підпорядкування цим уповноваженим республіканських контор було номінальним. Україна була другою, після РСФРР, радянською республікою, що мала добре розвинену мережу «Торгзіну». Встановлено, що пік результатів її діяльності припав на голодні 1932 – 1933 рр. З'ясовано, що організація діяльності Всеукраїнської контори «Торгзін» та її обласних осередків напряму залежали від позиції правління Всесоюзного об'єднання «Торгзін» у Москві. Встановлено, що основним критерієм у формуванні кадрової політики торгзінівської системи стала партійна приналежність, а за національним складом переважали євреї. Регулярні «чистки» апарату «Торгзіну» органами Об'єднаного політичного управління СРСР від «соціально-чужих» елементів» спричиняли кадровий голод, долати який керівництво намагалося системою стимулюючих заходів.

The article aims to show the standing of Kyiv eparchy under the conditions of socioeconomic upheavals during the 1920s and define the principles of the Soviet state policy towards church treasures. Research methodology is based on general scientific principles of objectivity, historicism, systematicity, comprehensiveness, which made it possible to accurately recreate the sociopolitical and economic standing of Kyiv eparchy and ensured the reliability of research findings. The scientific value of the article lies in the fact that the statistical data reflecting the standing of Kyiv eparchy in the 1920s were, for the first time, systematized and analyzed in Ukrainian historiography. It is found that whether temples, monasteries and convents were closed or destroyed. It is defined when they ceased to be the objects of religious worship. Their further fate is clarified.The article analyzes the policy of Soviet government towards the demolition of the Ukrainian Orthodox Church as a social institution, elimination of its religious buildings, closure of temples and theological schools, destruction of monasteries and convents, prohibition of church bells, confiscation of church property and persecution of the Orthodox priesthood in the territory of an individual church administrative unit. It clarifies the position of Kyiv eparchy of the Ukrainian exarchate of the Russian Orthodox Church in an age of Soviet legislation in the 1920s. It specifies the principles of Soviet policy towards church property within Kyiv eparchy, the position of its Orthodox clergy and the means of anti-religious propaganda, which made it possible to estimate the extent of material and spiritual losses of the Ukrainian people. The Conclusions. Studying the principles of the Soviet state policy towards church treasures within Kyiv eparchy and analyzing the standing of its Orthodox clergy, as well as the means of atheistic propaganda, one can estimate the extent of material and spiritual losses of the Ukrainian people.

The article aims to show the standing of Kyiv eparchy under the conditions of socioeconomic upheavals during the 1920s and define the principles of the Soviet state policy towards church treasures. Research methodology is based on general scientific principles of objectivity, historicism, systematicity, comprehensiveness, which made it possible to accurately recreate the sociopolitical and economic standing of Kyiv eparchy and ensured the reliability of research findings. The scientific value of the article lies in the fact that the statistical data reflecting the standing of Kyiv eparchy in the 1920s were, for the first time, systematized and analyzed in Ukrainian historiography. It is found that whether temples, monasteries and convents were closed or destroyed. It is defined when they ceased to be the objects of religious worship. Their further fate is clarified.The article analyzes the policy of Soviet government towards the demolition of the Ukrainian Orthodox Church as a social institution, elimination of its religious buildings, closure of temples and theological schools, destruction of monasteries and convents, prohibition of church bells, confiscation of church property and persecution of the Orthodox priesthood in the territory of an individual church administrative unit. It clarifies the position of Kyiv eparchy of the Ukrainian exarchate of the Russian Orthodox Church in an age of Soviet legislation in the 1920s. It specifies the principles of Soviet policy towards church property within Kyiv eparchy, the position of its Orthodox clergy and the means of anti-religious propaganda, which made it possible to estimate the extent of material and spiritual losses of the Ukrainian people. The Conclusions. Studying the principles of the Soviet state policy towards church treasures within Kyiv eparchy and analyzing the standing of its Orthodox clergy, as well as the means of atheistic propaganda, one can estimate the extent of material and spiritual losses of the Ukrainian people.