Suchergebnisse

The use of children as participants in armed conflicts is the worst manifestation of dehumanization, when there is a violation of the inalienable human rights of the most vulnerable members of society – children. This problem is not exclusively legal, although it is fully regulated by international humanitarian law. It extends to the sphere of morality and actualizes the question of the reproduction of society, since children-combatants, having experienced devastating influence on their own personality in the process of its formation, experiencing post-traumatic stress disorder, even receiving special assistance then, in the future, unlikely to be able to develop into a full-fledged personality. The problem of child combatants is especially relevant for the African continent, but unfortunately our state, since 2014, also contributes to this cumbersome statistics. There is no thorough, full-fledged study of the level of involvement of juvenile and minor children in the armed conflict in the East of Ukraine. This is primarily due to the fact that, as part of the regular units of the Ukrainian Army operating on the basis of domestic and international law, there are no and there can be no young people under the age of 18, at the same time, the study of the number of combatants in separatist armed groups , Russian paramilitary groups and parts of the regular army of the Russian Federation, which invaded our state, for obvious reasons, is complicated. The purpose of this article is to analyze the foreign experience of creating a system of normative regulation and measures of social work for legal and psychosocial rehabilitation of children-combatants. The current foreign experience of establishing a system of normative regulation and social work activities for the legal and psychosocial rehabilitation of child combatants is valuable for Ukraine both in terms of using achievements and in the context of avoiding negative consequences. Firstly, it is important to emphasize the need for careful study in the judicial process of the reasons for involving the child in participation in an armed conflict, the subjects of such involvement, ascertaining the concrete actions that were committed and the child, and in relation to the child with their respective legal qualifications. . Secondly, if a decision is made on measures to punish children-combatants, they should be mainly the nature of probation with compulsory long-term psychosocial rehabilitation. Thirdly, it is extremely important to determine the responsibility of parents of child soldiers for improper performance of parental responsibilities, in the event that they had an objective opportunity not to leave the child in territories not under the control of the Ukrainian government. ; Використання дітей як учасників збройних конфліктів є найжахливішим проявом дегуманізації, коли відбувається порушення невід'ємних прав людини відносно найбільш уразливих членів суспільства – дітей. Ця проблема не є виключно правовою, хоча й регулюється в достатньо повній мірі Міжнародним гуманітарним правом. Вона поширюється і на сферу моралі, актуалізує питання відтворення суспільства, оскільки діти-комбатанти, зазнаючи руйнівного впливу на власну особистість в процесі її становлення, переживаючи посттравматичний стресовий розлад, навіть отримуючи потім спеціальну допомогу, у майбутньому навряд чи зможуть розвинутися у повноцінну особистість. Проблема дітей-комбатантів є особливо актуальною для країн африканського континенту, проте, на жаль, наша держава, починаючи з 2014 р., також вносить свій внесок у цю прикру статистику. Не існує ґрунтовного, повноцінного дослідження рівня залученості малолітніх та неповнолітніх дітей до збройного конфлікту на Сході України. Це пояснюється перш за все тим фактом, що у складі регулярних частин Української армії, що функціонує на засадах вітчизняного та міжнародного законодавства, немає і не може бути осіб, молодших за 18 років, в той же час дослідження кількості дітей-комбатантів в сепаратистських збройних угрупованнях, російських парамілітарних групах і частинах регулярної армії РФ, що вторглися в нашу державу, з очевидних причин ускладнене. Метою цієї статті є аналіз зарубіжного досвіду створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів. Сучасний зарубіжний досвід створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів є цінним для України, як з точки зору використання досягнень, так і в контексті уникнення негативних наслідків. По-перше, важливим є акцент на необхідності ретельного вивчення в рамках судової процедури причин залучення дитини до участі у збройному конфлікті, суб'єктів такого залучення, з'ясування конкретних дій, що були вчинені і дитиною, і відносно дитини з їх відповідною правовою кваліфікацією. По-друге, якщо приймається рішення про заходи з покарання дітей-комбатантів, вони мають носити переважно характер пробації з обов'язковою тривалою психосоціальною реабілітацією. По-третє, надзвичайно важливим є визначення відповідальності батьків дітей-солдатів щодо неналежного виконання батьківських обов'язків, в тому випадку, якщо вони мали об'єктивну можливість не залишати дитину на територіях, непідконтрольних Українському уряду.

The use of children as participants in armed conflicts is the worst manifestation of dehumanization, when there is a violation of the inalienable human rights of the most vulnerable members of society – children. This problem is not exclusively legal, although it is fully regulated by international humanitarian law. It extends to the sphere of morality and actualizes the question of the reproduction of society, since children-combatants, having experienced devastating influence on their own personality in the process of its formation, experiencing post-traumatic stress disorder, even receiving special assistance then, in the future, unlikely to be able to develop into a full-fledged personality. The problem of child combatants is especially relevant for the African continent, but unfortunately our state, since 2014, also contributes to this cumbersome statistics. There is no thorough, full-fledged study of the level of involvement of juvenile and minor children in the armed conflict in the East of Ukraine. This is primarily due to the fact that, as part of the regular units of the Ukrainian Army operating on the basis of domestic and international law, there are no and there can be no young people under the age of 18, at the same time, the study of the number of combatants in separatist armed groups , Russian paramilitary groups and parts of the regular army of the Russian Federation, which invaded our state, for obvious reasons, is complicated. The purpose of this article is to analyze the foreign experience of creating a system of normative regulation and measures of social work for legal and psychosocial rehabilitation of children-combatants. The current foreign experience of establishing a system of normative regulation and social work activities for the legal and psychosocial rehabilitation of child combatants is valuable for Ukraine both in terms of using achievements and in the context of avoiding negative consequences. Firstly, it is important to emphasize the need for careful study in the judicial process of the reasons for involving the child in participation in an armed conflict, the subjects of such involvement, ascertaining the concrete actions that were committed and the child, and in relation to the child with their respective legal qualifications. . Secondly, if a decision is made on measures to punish children-combatants, they should be mainly the nature of probation with compulsory long-term psychosocial rehabilitation. Thirdly, it is extremely important to determine the responsibility of parents of child soldiers for improper performance of parental responsibilities, in the event that they had an objective opportunity not to leave the child in territories not under the control of the Ukrainian government. ; Використання дітей як учасників збройних конфліктів є найжахливішим проявом дегуманізації, коли відбувається порушення невід'ємних прав людини відносно найбільш уразливих членів суспільства – дітей. Ця проблема не є виключно правовою, хоча й регулюється в достатньо повній мірі Міжнародним гуманітарним правом. Вона поширюється і на сферу моралі, актуалізує питання відтворення суспільства, оскільки діти-комбатанти, зазнаючи руйнівного впливу на власну особистість в процесі її становлення, переживаючи посттравматичний стресовий розлад, навіть отримуючи потім спеціальну допомогу, у майбутньому навряд чи зможуть розвинутися у повноцінну особистість. Проблема дітей-комбатантів є особливо актуальною для країн африканського континенту, проте, на жаль, наша держава, починаючи з 2014 р., також вносить свій внесок у цю прикру статистику. Не існує ґрунтовного, повноцінного дослідження рівня залученості малолітніх та неповнолітніх дітей до збройного конфлікту на Сході України. Це пояснюється перш за все тим фактом, що у складі регулярних частин Української армії, що функціонує на засадах вітчизняного та міжнародного законодавства, немає і не може бути осіб, молодших за 18 років, в той же час дослідження кількості дітей-комбатантів в сепаратистських збройних угрупованнях, російських парамілітарних групах і частинах регулярної армії РФ, що вторглися в нашу державу, з очевидних причин ускладнене. Метою цієї статті є аналіз зарубіжного досвіду створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів. Сучасний зарубіжний досвід створення системи нормативного регулювання та заходів соціальної роботи задля правової та психосоціальної реабілітації дітей-комбатантів є цінним для України, як з точки зору використання досягнень, так і в контексті уникнення негативних наслідків. По-перше, важливим є акцент на необхідності ретельного вивчення в рамках судової процедури причин залучення дитини до участі у збройному конфлікті, суб'єктів такого залучення, з'ясування конкретних дій, що були вчинені і дитиною, і відносно дитини з їх відповідною правовою кваліфікацією. По-друге, якщо приймається рішення про заходи з покарання дітей-комбатантів, вони мають носити переважно характер пробації з обов'язковою тривалою психосоціальною реабілітацією. По-третє, надзвичайно важливим є визначення відповідальності батьків дітей-солдатів щодо неналежного виконання батьківських обов'язків, в тому випадку, якщо вони мали об'єктивну можливість не залишати дитину на територіях, непідконтрольних Українському уряду.