Suchergebnisse

The research is based on idea that sustainable development like a basic idea remains the same from the beginning but its content, priorities, and methods are evolving simultaneously with the economy. The comprehensive analysis of stages of evolution and prognosis of economic development will give a clue of the future sustainable priorities. Evolutionary changes in the economy created the background and incentives to the concept of sustainable development progress. The main idea of sustainable development, which could be briefly described like balancing between the scarcity of resources and infinity of ideas (desires) for an uncertain long period of time, is consistent with the basic principles of the economy. That gives us a possibility to predict when the next step in sustainable development will be done in accordance with the world economic dynamic. Systematization and analysis of economic development through the prism of sustainable development give us a clue for understanding instigators in the sustainable development evolution: The necessity of overcoming economic resections and crises in the most efficient and effective way. That means that we also need new ideas, new imperatives for development and basis for overcoming social inequity which has been deepening during every economic trouble and slowed down the reforming because of low governmental support; the increasing world inequality which exacerbates the global imbalance and at the end slows down the world economic development. The evolution becomes possible when coming through all stages of evolutionary development - de-coordination, re-coordination, new order. The first phase corresponds to the creation of a point of disturbance, which could be a potential source of growth or change. The second phase is the process of re-coordination of macrolevel (macro order) as a result of continuing dissatisfaction of local unites and the impossibility of meso level to solve them. The third phase is the creation of the new order, different from the older one by its approaches, methods, tools for solving the problems raised from the microlevel and also added through globalization processes and openness. This is the evolution of sustainable development, and these processes can be tracked and predicted through the evolutionary economy. ; Главной гипотезой предлагаемого исследования является идея, что устойчивое развитие основывается на постоянной по содержанию идее, но задекларированные приоритеты, методы и инструменты постоянно развиваются, и эти эволюционные процессы происходят одновременно с экономическим развитием. Анализ этапов эволюции и прогнозирования экономического развития даст представление о будущих приоритетах устойчивого развития. Эволюционные изменения в экономике создают предпосылки и стимулы к прогрессу концепции устойчивого развития. Основная идея устойчивого развития, которую можно кратко охарактеризовать как балансирование между дефицитом ресурсов и бесконечностью идей (желаний) в течение неопределенно длительного периода времени, соответствует основным принципам экономики, что дает нам возможность предсказать, когда будет сделан следующий шаг в устойчивом развитии в соответствии с мировой экономической динамики. Систематизация и анализ экономического развития через призму устойчивого развития дают нам представление о точках бифуркации эволюции устойчивого развития, актуализируют необходимость преодоления экономической рецессии и кризисов наиболее эффективным и инновативным способом. Это означает, что нужны новые идеи, новые императивы развития и основы для преодоления социального неравенства, которая углубляется во время экономической турбулентности и замедляет реформирование из-за низкой поддержки государства. Среди других стимулов развития выделены: растущее мировое неравенство, усиливающее глобальный дисбаланс и, в конце-концов, замедляющее мировое экономическое развитие. В статье доказано, что прогресс становится возможным в условиях прохождения всех этапов эволюционного развития - де-координации, повторной координации, нового порядка. Первая фаза - это создание точки бифуркации, которая может быть потенциальным источником роста или изменений. Вторая фаза - процесс перекоординации на макроуровне (макропорядок) вследствие постоянного возмущения локальных объединений и невозможности удовлеторить их на всех уровнях. Третья фаза - создание нового порядка, отличающегося от старого своими подходами, методами и инструментами для решения проблем, возникших на микроуровне, а усилившихся вследствие глобализационных процессов и открытости. Именно так происходит эволюция устойчивого развития, а процессы эти могут отслеживаться и предусматриваться в эволюционной экономике. ; Головною гіпотезою пропонованого дослідження є ідея, що сталий розвиток ґрунтується на постійній за змістом ідеї, але задекларовані пріоритети, методи та інструменти постійно розвиваються, і ці еволюційні процеси відбуваються одночасно з економічним розвитком. Комплексний аналіз етапів еволюції та прогнозування економічного розвитку дасть уявлення про майбутні пріоритети сталого розвитку. Еволюційні зміни в економіці створюють передумови та стимули до поступу концепції стійкого розвитку. Основна ідея сталого розвитку, яку можна коротко охарактеризувати як балансування між дефіцитом ресурсів та нескінченністю ідей (бажань) протягом невизначено тривалого періоду часу, відповідає основним принципам економіки, що дає нам можливість передбачити, коли буде зроблено наступний крок у сталому розвитку відповідно до світової економічної динаміки. Систематизація та аналіз економічного розвитку крізь призму сталого розвитку дають нам уявлення про точки збурення еволюції сталого розвитку, що актуалізують необхідність подолання економічних рецесії та криз найбільш ефективним та інновативним способом. Це означає, що потрібні нові ідеї, нові імперативи розвитку та основи для подолання соціальної нерівності, яка поглиблюється під час економічної турбулентності та уповільнює реформування через низьку підтримку держави. Серед інших стимулів поступу виділено; зростаючу світову нерівність, яка посилює глобальний дисбаланс і, врешті-решт, сповільнює світовий економічний розвиток. У статті доведено, що поступ стає можливим за умов проходження всіх етапів еволюційного розвитку - де-координації, повторної координації, нового порядку. Перша фаза - це створення точки збурення, яка може бути потенційним джерелом зростання або змін. Друга фаза - процес перекоординації на макрорівні (макропорядок) внаслідок постійного невдоволення локальних об'єднань та неможливості вирішити їх на всіх рівнях. Третя фаза - створення нового порядку, що відрізняється від старого за своїми підходами, методами та інструментами для вирішення проблем, які виникли на мікрорівні, а також додалися через глобалізаційні процеси та відкритість. Саме так відбувається еволюція сталого розвитку, а процеси ці можуть відстежуватися і передбачатися через еволюційну економіку.

The research is based on idea that sustainable development like a basic idea remains the same from the beginning but its content, priorities, and methods are evolving simultaneously with the economy. The comprehensive analysis of stages of evolution and prognosis of economic development will give a clue of the future sustainable priorities. Evolutionary changes in the economy created the background and incentives to the concept of sustainable development progress. The main idea of sustainable development, which could be briefly described like balancing between the scarcity of resources and infinity of ideas (desires) for an uncertain long period of time, is consistent with the basic principles of the economy. That gives us a possibility to predict when the next step in sustainable development will be done in accordance with the world economic dynamic. Systematization and analysis of economic development through the prism of sustainable development give us a clue for understanding instigators in the sustainable development evolution: The necessity of overcoming economic resections and crises in the most efficient and effective way. That means that we also need new ideas, new imperatives for development and basis for overcoming social inequity which has been deepening during every economic trouble and slowed down the reforming because of low governmental support; the increasing world inequality which exacerbates the global imbalance and at the end slows down the world economic development. The evolution becomes possible when coming through all stages of evolutionary development - de-coordination, re-coordination, new order. The first phase corresponds to the creation of a point of disturbance, which could be a potential source of growth or change. The second phase is the process of re-coordination of macrolevel (macro order) as a result of continuing dissatisfaction of local unites and the impossibility of meso level to solve them. The third phase is the creation of the new order, different from the older one by its approaches, methods, tools for solving the problems raised from the microlevel and also added through globalization processes and openness. This is the evolution of sustainable development, and these processes can be tracked and predicted through the evolutionary economy. ; Главной гипотезой предлагаемого исследования является идея, что устойчивое развитие основывается на постоянной по содержанию идее, но задекларированные приоритеты, методы и инструменты постоянно развиваются, и эти эволюционные процессы происходят одновременно с экономическим развитием. Анализ этапов эволюции и прогнозирования экономического развития даст представление о будущих приоритетах устойчивого развития. Эволюционные изменения в экономике создают предпосылки и стимулы к прогрессу концепции устойчивого развития. Основная идея устойчивого развития, которую можно кратко охарактеризовать как балансирование между дефицитом ресурсов и бесконечностью идей (желаний) в течение неопределенно длительного периода времени, соответствует основным принципам экономики, что дает нам возможность предсказать, когда будет сделан следующий шаг в устойчивом развитии в соответствии с мировой экономической динамики. Систематизация и анализ экономического развития через призму устойчивого развития дают нам представление о точках бифуркации эволюции устойчивого развития, актуализируют необходимость преодоления экономической рецессии и кризисов наиболее эффективным и инновативным способом. Это означает, что нужны новые идеи, новые императивы развития и основы для преодоления социального неравенства, которая углубляется во время экономической турбулентности и замедляет реформирование из-за низкой поддержки государства. Среди других стимулов развития выделены: растущее мировое неравенство, усиливающее глобальный дисбаланс и, в конце-концов, замедляющее мировое экономическое развитие. В статье доказано, что прогресс становится возможным в условиях прохождения всех этапов эволюционного развития - де-координации, повторной координации, нового порядка. Первая фаза - это создание точки бифуркации, которая может быть потенциальным источником роста или изменений. Вторая фаза - процесс перекоординации на макроуровне (макропорядок) вследствие постоянного возмущения локальных объединений и невозможности удовлеторить их на всех уровнях. Третья фаза - создание нового порядка, отличающегося от старого своими подходами, методами и инструментами для решения проблем, возникших на микроуровне, а усилившихся вследствие глобализационных процессов и открытости. Именно так происходит эволюция устойчивого развития, а процессы эти могут отслеживаться и предусматриваться в эволюционной экономике. ; Головною гіпотезою пропонованого дослідження є ідея, що сталий розвиток ґрунтується на постійній за змістом ідеї, але задекларовані пріоритети, методи та інструменти постійно розвиваються, і ці еволюційні процеси відбуваються одночасно з економічним розвитком. Комплексний аналіз етапів еволюції та прогнозування економічного розвитку дасть уявлення про майбутні пріоритети сталого розвитку. Еволюційні зміни в економіці створюють передумови та стимули до поступу концепції стійкого розвитку. Основна ідея сталого розвитку, яку можна коротко охарактеризувати як балансування між дефіцитом ресурсів та нескінченністю ідей (бажань) протягом невизначено тривалого періоду часу, відповідає основним принципам економіки, що дає нам можливість передбачити, коли буде зроблено наступний крок у сталому розвитку відповідно до світової економічної динаміки. Систематизація та аналіз економічного розвитку крізь призму сталого розвитку дають нам уявлення про точки збурення еволюції сталого розвитку, що актуалізують необхідність подолання економічних рецесії та криз найбільш ефективним та інновативним способом. Це означає, що потрібні нові ідеї, нові імперативи розвитку та основи для подолання соціальної нерівності, яка поглиблюється під час економічної турбулентності та уповільнює реформування через низьку підтримку держави. Серед інших стимулів поступу виділено; зростаючу світову нерівність, яка посилює глобальний дисбаланс і, врешті-решт, сповільнює світовий економічний розвиток. У статті доведено, що поступ стає можливим за умов проходження всіх етапів еволюційного розвитку - де-координації, повторної координації, нового порядку. Перша фаза - це створення точки збурення, яка може бути потенційним джерелом зростання або змін. Друга фаза - процес перекоординації на макрорівні (макропорядок) внаслідок постійного невдоволення локальних об'єднань та неможливості вирішити їх на всіх рівнях. Третя фаза - створення нового порядку, що відрізняється від старого за своїми підходами, методами та інструментами для вирішення проблем, які виникли на мікрорівні, а також додалися через глобалізаційні процеси та відкритість. Саме так відбувається еволюція сталого розвитку, а процеси ці можуть відстежуватися і передбачатися через еволюційну економіку.

In the modern world, almost simultaneously in the texts on national security strategies of the United States and the European Union the weak states are mentioned as the main threat to security for the whole world. The relevance of the study lies in the fact that weak states have long been the subject of research by Western scholars. It covers the search for solutions to problems in several areas, including the post-Soviet transfer, the issues of the African continent development and formation, the study of security issues in the Middle East, and so on. The article attempts to identify discrepancies in definitions and categorizations, as well as to analyze the preconditions and ways to overcome the position of "weak state", in particular in the foreign economic and security sector. The main theoretical approaches to the definition of weak states in the foreign literature have been analyzed, but in domestic research this question is very rarely raised by scientists. The threats to international security of countries with a "weak state" status have been summarized. The study concludes the definition and assessment of the weak states status, namely, weak states in different regions of the world and in particular in Ukraine. Within the framework of this research, it has first been proposed to clarify the definitions of "weak" and "failed" states, as well as to determine the principles of the weak state existence along with the neighboring large country, and clearly defined preconditions and ways of overcoming its political and economic weakness, on the example of Ukraine. ; У сучасному світі майже одночасно в тексті стратегій національної безпеки США та Європейського Союзу називають саме weak states головною загрозою безпеки для усього світу. Варто зазначити щодо актуальності дослідження, що weak states вже досить давно є предметом досліджень західних науковців. Це стосувалося пошуку шляхів вирішення проблем у декількох сферах, зокрема пострадянський трансфер, проблеми розвитку та становлення держав Африканського континенту, дослідження питань безпеки на Близькому Сході тощо. У статті зроблено спробу виявити розбіжності у визначеннях і категоризаціях, а також проаналізувати передумови та шляхи, спрямовані на подолання слабкості держави (weak state), зокрема у зовнішньоекономічному та безпековому секторі. Проаналізовані основні теоретичні підходи до визначення weak states в зарубіжній літературі, оскільки у вітчизняних дослідженнях це питання науковцями піднімається вкрай рідко. Узагальнено загрози для міжнародної безпеки країн зі статусом weak state. У підсумку дослідження надано визначення та оцінка статусу weak states - слабких держав у різних регіонах світу та в Україні зокрема. У рамках цього дослідження було вперше запропоновано уточнення дефініцій «weak» та «failed» state, а також визначені принципи існування слабкої держави поруч з сусідньою великою державою, та чітко окреслені передумови та шляхи подолання державою, на прикладі України, своєї політико-економічної слабкості. ; В современном мире почти одновременно в тексте стратегии национальной безопасности США и Европейского Союза главной угрозой безопасности для всего мира называют именно Weak States. Следует отметить актуальность исследования – Weak States уже достаточно давно является предметом исследований западных ученых. Это касается поиска путей решения проблем в нескольких сферах, в частности постсоветский трансфер, проблемы развития и становления государств Африканского континента, исследования вопросов безопасности на Ближнем Востоке и тому подобное. В статье сделана попытка выявить различия в определениях и категоризации, а также проанализировать предпосылки и пути, направленные на преодоление слабости государства (weak state), в том числе во внешнеэкономическом секторе и секторе безопасности. Проанализированы основные теоретические подходы к определению Weak States в зарубежной литературе, поскольку в отечественных исследованиях этот вопрос учеными поднимается крайне редко. Обзор угрозы международной безопасности стран со статусом Weak States. В итоге исследования сформулировано определение и сделана оценка статуса Weak States – слабых государств в различных регионах мира и в Украине в частности. В рамках этого исследования было впервые предложено уточнение дефиниций «weak» и «failed» state, а также определены принципы существования слабого государства рядом с соседней великой державой, четко очерчены предпосылки и пути преодоления государством, на примере Украины, своей политико-экономической слабости.

In the modern world, almost simultaneously in the texts on national security strategies of the United States and the European Union the weak states are mentioned as the main threat to security for the whole world. The relevance of the study lies in the fact that weak states have long been the subject of research by Western scholars. It covers the search for solutions to problems in several areas, including the post-Soviet transfer, the issues of the African continent development and formation, the study of security issues in the Middle East, and so on. The article attempts to identify discrepancies in definitions and categorizations, as well as to analyze the preconditions and ways to overcome the position of "weak state", in particular in the foreign economic and security sector. The main theoretical approaches to the definition of weak states in the foreign literature have been analyzed, but in domestic research this question is very rarely raised by scientists. The threats to international security of countries with a "weak state" status have been summarized. The study concludes the definition and assessment of the weak states status, namely, weak states in different regions of the world and in particular in Ukraine. Within the framework of this research, it has first been proposed to clarify the definitions of "weak" and "failed" states, as well as to determine the principles of the weak state existence along with the neighboring large country, and clearly defined preconditions and ways of overcoming its political and economic weakness, on the example of Ukraine. ; У сучасному світі майже одночасно в тексті стратегій національної безпеки США та Європейського Союзу називають саме weak states головною загрозою безпеки для усього світу. Варто зазначити щодо актуальності дослідження, що weak states вже досить давно є предметом досліджень західних науковців. Це стосувалося пошуку шляхів вирішення проблем у декількох сферах, зокрема пострадянський трансфер, проблеми розвитку та становлення держав Африканського континенту, дослідження питань безпеки на Близькому Сході тощо. У статті зроблено спробу виявити розбіжності у визначеннях і категоризаціях, а також проаналізувати передумови та шляхи, спрямовані на подолання слабкості держави (weak state), зокрема у зовнішньоекономічному та безпековому секторі. Проаналізовані основні теоретичні підходи до визначення weak states в зарубіжній літературі, оскільки у вітчизняних дослідженнях це питання науковцями піднімається вкрай рідко. Узагальнено загрози для міжнародної безпеки країн зі статусом weak state. У підсумку дослідження надано визначення та оцінка статусу weak states - слабких держав у різних регіонах світу та в Україні зокрема. У рамках цього дослідження було вперше запропоновано уточнення дефініцій «weak» та «failed» state, а також визначені принципи існування слабкої держави поруч з сусідньою великою державою, та чітко окреслені передумови та шляхи подолання державою, на прикладі України, своєї політико-економічної слабкості. ; В современном мире почти одновременно в тексте стратегии национальной безопасности США и Европейского Союза главной угрозой безопасности для всего мира называют именно Weak States. Следует отметить актуальность исследования – Weak States уже достаточно давно является предметом исследований западных ученых. Это касается поиска путей решения проблем в нескольких сферах, в частности постсоветский трансфер, проблемы развития и становления государств Африканского континента, исследования вопросов безопасности на Ближнем Востоке и тому подобное. В статье сделана попытка выявить различия в определениях и категоризации, а также проанализировать предпосылки и пути, направленные на преодоление слабости государства (weak state), в том числе во внешнеэкономическом секторе и секторе безопасности. Проанализированы основные теоретические подходы к определению Weak States в зарубежной литературе, поскольку в отечественных исследованиях этот вопрос учеными поднимается крайне редко. Обзор угрозы международной безопасности стран со статусом Weak States. В итоге исследования сформулировано определение и сделана оценка статуса Weak States – слабых государств в различных регионах мира и в Украине в частности. В рамках этого исследования было впервые предложено уточнение дефиниций «weak» и «failed» state, а также определены принципы существования слабого государства рядом с соседней великой державой, четко очерчены предпосылки и пути преодоления государством, на примере Украины, своей политико-экономической слабости.

The introduction of the presidency is of great importance for the historical development of Ukraine as a sovereign, independent, democratic and legal state, as the consolidation of the President's position at the legislative level testifies to the international experience of democratic institutions, the main place among which is occupied by the presidency. The Constitution of Ukraine provided great opportunities for the President as a representative of the "interests of the whole people" to remain the dominant element of the political system of Ukraine. The powers of the President, in contrast to the powers of many other bodies and officials of the state, are provided exclusively at the level of the Constitution of Ukraine, and their expansion through ordinary laws is not allowed. The latter determine only the procedure for exercising a particular authority of the President of Ukraine in a particular sphere of public life. And this week it is very interesting to study a separate function of the President, namely the ability to act "in the spirit of the law (Constitution)" - discretionary powers. Many decisions and drafts of heads of state see discretionary powers, and this does not mean that there is an excess of power or even going beyond the law. After all, in the legal encyclopedia, dis-cretionary powers are defined as the right of the head of state, head of government, and other officials of public authorities to act under certain conditionsat their own discretion within the law. Discretion in a particular situation is indicated in the rule of law by such appeals as, for example, "may", "has the right", and not "should", "must". In the recent history of Ukraine, during the transformation of the institution of the presidency, we have already seen the exercise of their discretion by the heads of state. For the most part, we must mention the resonant decisions "in the spirit of the Constitution" of V. Yushchenko and P. Poroshenko. Thus, we will consider the poll of the President of Ukraine V. Zelensky, conducted on October 25, 2020, from the standpoint of his exercise of his discretion, namely the right to act based on his legal status, which is primarily defined in Article 102 of the Constitution of Ukraine, where it is written that "the President of Ukraine is the head of state and acts on its behalf." ; Введение института президентства имеет большое значение для исторического развития Украины как суверенного, независимого, демократического и правового государства, поскольку закрепление на законодательном уровне должности Президента свидетельствует об учете международного опыта функционирования демократических институтов, главное место среди которых занимает президентура. Конституция Украины предоставила большие возможности Президенту, как представителю "интересов всего народа", оставаться доминирующим элементом политической системы Украины. Полномочия Президента, в отличие от полномочий многих других органов и должностных лиц государства, предусматриваются исключительно на уровне самой Конституции Украины, и их расширение через обычные законы не допускается. Последние определяют только порядок реализации того или иного конкретного полномочия Президента Украины в определенной сфере общественной жизни. И в этом смысле очень интересным является исследование отдельной функции и Президента, а именно возможность действовать «. в духе закона (Конституции)» - дискреционные полномочия. Во многих решениях и проектах глав государства усматриваются именно дискреционные полномочия, и это не должно означать, что возникает превышение полномочий или даже выход за рамки законности. Ведь в юридической энциклопедии дискреционные полномочия определяются как право главы государства, главы правительства, других должностных лиц органов государственной власти действовать при определенных условиях по своему усмотрению в рамках закона. На наличие дискреции в отдельной ситуации в норме закона указывают такие обороты, как, например, «может», «имеет право», а не «должен», «обязан».В новейшей истории Украины, в ходе трансформации института президентства, мы уже видели применение главами государствасвоих дискреционных полномочий . В основном, должны вспомнить резонансные решения «в духе Конституции» В. Ющенко и П. Порошенко. Таким образом мы рассмотрим и опрос Президента Украины В. Зеленского, проведенный 25 октября 2020 года, именно с позиции применения им своих дискреционных полномочий: права действовать, исходя из правового статуса Президента Украины, который во многом определео в статье 102 Конституции Украины:"Президент Украины является главой государства и выступает от его имени". ; Запровадження інституту президентства має велике значення для історичного розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної та правової держави, оскільки закріплення на законодавчому рівні посади Президента свідчить про врахування міжнародного досвіду функціонування демократичних інститутів, головне місце серед яких посідає президентура. Конституція України надала великі можливості Президенту, як представникові "інтересів всього народу", залишатися домінуючим елементом політичної системи України. Повноваження Президента, на відміну від повноважень багатьох інших органів і посадових осіб держави, передбачаються винятково на рівні самої Конституції України, і їх розширення через звичайні закони не допускається. Останні визначають лише порядок реалізації того чи іншого кон-кретного повноваження Президента України в певній сфері суспільного життя. І в цьому сенсі дуже цікавим є дослідження окремої функціїї Президента, а саме можливість діяти «… в дусі закону (Конституції)» - дискреційні повноваження. В багатьох рішеннях та проектах глав держави вбачаються саме дискреційні повноваження, і це не має означати, що виникає перевищення повноважень або навіть вихід за рамки законності. Адже в юридичній енциклопедії дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, голови уряду, інших посадових осіб органів державної влади діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону. На наявність дискреції в окремій ситуації в нормі закону вказують такі звороти, як, наприклад, «може», «має право», а не «повинен», «зобов'язаний». В новітній історії України, в ході трансформації інституту президентства, ми вже бачили застосування главами держави своїх дискреційних повноважень. Здебільшого, маємо згадати резонансні рішення «в дусі Конституції» В. Ющенка та П. Порошенка. Таким чином ми розглянемо і опитування Президента Укра-їни В. Зеленського, яке було проведене 25 жовтня 2020 року, саме з позиції застосування ним своїх дис-креційних повноважень: права діяти, виходячи з правового статусу Президента України, який передусім визначено в статті 102 Конституції України: "Президент України є главою держави і виступає від її імені".

The introduction of the presidency is of great importance for the historical development of Ukraine as a sovereign, independent, democratic and legal state, as the consolidation of the President's position at the legislative level testifies to the international experience of democratic institutions, the main place among which is occupied by the presidency. The Constitution of Ukraine provided great opportunities for the President as a representative of the "interests of the whole people" to remain the dominant element of the political system of Ukraine. The powers of the President, in contrast to the powers of many other bodies and officials of the state, are provided exclusively at the level of the Constitution of Ukraine, and their expansion through ordinary laws is not allowed. The latter determine only the procedure for exercising a particular authority of the President of Ukraine in a particular sphere of public life. And this week it is very interesting to study a separate function of the President, namely the ability to act "in the spirit of the law (Constitution)" - discretionary powers. Many decisions and drafts of heads of state see discretionary powers, and this does not mean that there is an excess of power or even going beyond the law. After all, in the legal encyclopedia, dis-cretionary powers are defined as the right of the head of state, head of government, and other officials of public authorities to act under certain conditionsat their own discretion within the law. Discretion in a particular situation is indicated in the rule of law by such appeals as, for example, "may", "has the right", and not "should", "must". In the recent history of Ukraine, during the transformation of the institution of the presidency, we have already seen the exercise of their discretion by the heads of state. For the most part, we must mention the resonant decisions "in the spirit of the Constitution" of V. Yushchenko and P. Poroshenko. Thus, we will consider the poll of the President of Ukraine V. Zelensky, conducted on October 25, 2020, from the standpoint of his exercise of his discretion, namely the right to act based on his legal status, which is primarily defined in Article 102 of the Constitution of Ukraine, where it is written that "the President of Ukraine is the head of state and acts on its behalf." ; Введение института президентства имеет большое значение для исторического развития Украины как суверенного, независимого, демократического и правового государства, поскольку закрепление на законодательном уровне должности Президента свидетельствует об учете международного опыта функционирования демократических институтов, главное место среди которых занимает президентура. Конституция Украины предоставила большие возможности Президенту, как представителю "интересов всего народа", оставаться доминирующим элементом политической системы Украины. Полномочия Президента, в отличие от полномочий многих других органов и должностных лиц государства, предусматриваются исключительно на уровне самой Конституции Украины, и их расширение через обычные законы не допускается. Последние определяют только порядок реализации того или иного конкретного полномочия Президента Украины в определенной сфере общественной жизни. И в этом смысле очень интересным является исследование отдельной функции и Президента, а именно возможность действовать «. в духе закона (Конституции)» - дискреционные полномочия. Во многих решениях и проектах глав государства усматриваются именно дискреционные полномочия, и это не должно означать, что возникает превышение полномочий или даже выход за рамки законности. Ведь в юридической энциклопедии дискреционные полномочия определяются как право главы государства, главы правительства, других должностных лиц органов государственной власти действовать при определенных условиях по своему усмотрению в рамках закона. На наличие дискреции в отдельной ситуации в норме закона указывают такие обороты, как, например, «может», «имеет право», а не «должен», «обязан».В новейшей истории Украины, в ходе трансформации института президентства, мы уже видели применение главами государствасвоих дискреционных полномочий . В основном, должны вспомнить резонансные решения «в духе Конституции» В. Ющенко и П. Порошенко. Таким образом мы рассмотрим и опрос Президента Украины В. Зеленского, проведенный 25 октября 2020 года, именно с позиции применения им своих дискреционных полномочий: права действовать, исходя из правового статуса Президента Украины, который во многом определео в статье 102 Конституции Украины:"Президент Украины является главой государства и выступает от его имени". ; Запровадження інституту президентства має велике значення для історичного розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної та правової держави, оскільки закріплення на законодавчому рівні посади Президента свідчить про врахування міжнародного досвіду функціонування демократичних інститутів, головне місце серед яких посідає президентура. Конституція України надала великі можливості Президенту, як представникові "інтересів всього народу", залишатися домінуючим елементом політичної системи України. Повноваження Президента, на відміну від повноважень багатьох інших органів і посадових осіб держави, передбачаються винятково на рівні самої Конституції України, і їх розширення через звичайні закони не допускається. Останні визначають лише порядок реалізації того чи іншого кон-кретного повноваження Президента України в певній сфері суспільного життя. І в цьому сенсі дуже цікавим є дослідження окремої функціїї Президента, а саме можливість діяти «… в дусі закону (Конституції)» - дискреційні повноваження. В багатьох рішеннях та проектах глав держави вбачаються саме дискреційні повноваження, і це не має означати, що виникає перевищення повноважень або навіть вихід за рамки законності. Адже в юридичній енциклопедії дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, голови уряду, інших посадових осіб органів державної влади діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону. На наявність дискреції в окремій ситуації в нормі закону вказують такі звороти, як, наприклад, «може», «має право», а не «повинен», «зобов'язаний». В новітній історії України, в ході трансформації інституту президентства, ми вже бачили застосування главами держави своїх дискреційних повноважень. Здебільшого, маємо згадати резонансні рішення «в дусі Конституції» В. Ющенка та П. Порошенка. Таким чином ми розглянемо і опитування Президента Укра-їни В. Зеленського, яке було проведене 25 жовтня 2020 року, саме з позиції застосування ним своїх дис-креційних повноважень: права діяти, виходячи з правового статусу Президента України, який передусім визначено в статті 102 Конституції України: "Президент України є главою держави і виступає від її імені".

The article emphasizes that the exchange of information is an important part of public administration. It is noted that most scientific publications on this issue are devoted to the introduction of e-government. It is shown that for stable and effective community development it is necessary to establish a bilateral exchange of information. The main complexity of this process is that society is a complex dynamic system in which you can select individual groups. Examples are groups: youth, people of retirement age, IDPs. The latter group is divided into subgroups. This is an additional proof of the complexity of the system in which information exchange takes place. The different orientation of the interests of individual groups allows us to formulate the first task of information flow management. This is an analysis of the environment in which information is exchanged. It is determined that one of the main conditions for the effectiveness of information exchange is its accessibility. It is shown that this concept applies not only to people with reduced mobility. The next task of management is to monitor the problems that concern certain groups. On the basis of such monitoring, it is possible to establish concrete purposes, to define methods of their achievement. It has been shown that the structure of social protection services should be reviewed in order to obtain information from groups requiring support. It is necessary to organize a department that should collect information about the needs of this group and disseminate information about the opportunities provided by the government. The principles of information support that allow to improve information exchange are highlighted. These include: reliability of information; topicality; content; focus on certain social groups; the ability to convey information to target groups; the degree of discussion of information in making management decisions; continuity of information provision taking into account changes in the internal and external environment; information presentation culture.