Suchergebnisse

Анотація. Метою статті є проблематизація конгруентності політичного лідера як способу побудови довірчих стосунків з послідовниками та формування більш реалістичних підходів до розв'язання нагальних завдань національного і глобального порядку денного.
Підхід. Розглянуто феномен конгруентності в людиноцентрованому підході, де він визначається як узгодженість внутрішнього переживання, його символізації у свідомості та експресії назовні. В рамках сучасних теорій лідерства конгруентність розглядається як одна з трьох базових рис «хорошого лідера» і розуміється як здатність встановлювати глибокі, змістовні стосунки з послідовниками на основі близькості способу життя. Нарешті, в політологічних науках конгруентність розуміється як відповідність позиції лідера настановленням, очікуванням, діям послідовників. Особливе значення має відповідність патернів владно-підвладних стосунків. Вимога конгруентності, що актуалізується для політичного лідера на інтра- та інтерсуб'єктному рівнях, створює конфлікт конгруентностей.
Результати. Описано два базових типи розв'язання політичним лідером конфлікту конгруентностей, які можуть призводити до деструктивних наслідків щодо політичної стабільності і суспільної довіри – інконгруентність експресії та інконгруентність переживань. Окреслено принципи та умови більш конструктивного розв'язання конфлікту конгруентностей.
Висновки і перспективи подальших досліджень. Попри деякі обмеження у застосуванні поняття конгруентності до політичного лідерства, людиноцентрований підхід відкриває певні перспективи у розв'занні дилем між імперативами приватного і публічного, які нині залишаються джерелом політичних конфліктів з системними негативними наслідками для стабільності та ефективності політичних систем. Нагальним завданням сучасної політики є відмова від рігідних, застиглих, деструктивних способів розв'язання конфлікту конгруентностей на користь більш гнучких, усвідомлених і відповідальних підходів.

The main approaches to the standardization and interpretation data of drawing methods in psychological researches of the social and political objects are analyzed in paper: «qualitative», «quantitative» and «combined». The first approach is based on the separation of picture's universal design pattern that allows to interpret its meaning. The second approach is based on the classification of narrative drawings and selection of typical methods of the object image. In the third approach «qualitative» and «quantitative» methods of collecting and interpreting data are used together. The author's approach to the «Psychological figure» data interpretation is proposed in the study of the government officials images. This approach is based on a combination of non- structured data collection methods (drawing, expert interviews) and structured methods of data processing (statistical methods). Nine key categories that determine the design of the images of the bureaucracy are distinguished: a human being– not a human being; government structure; animals; money; positive realism; portraits; geometric shapes; objects; «superhuman» beings. It has been revealed that the main trend in citizens perception is to humanize / dehumanize of government officials. It has been shown that women are significantly more likely to «humanize» the officials, have a generally positive, empathic attitude towards them. Feature of male perception is to dehumanize officials. Men tend to focus on the so-called «mechanics of power»: the system of interaction in the social hierarchy, influence the allocation of resources, the violent nature of power relations. Basic psychological patterns of socio-political perception research areas are designated in the personification of power, on the one hand, and the dehumanization of officials, on the other hand. ; У статті проаналізовано основні підходи до стандартизації та інтерпретації даних рисункових методів у психологічних дослідженнях образів соціальних і політичних об'єктів: «якісний», «кількісний» та «комбінований». Перший підхід ґрунтується на виокремленні універсальної структури малюнка, яка дає змогу інтерпретувати його смисл. В основі другого підходу лежить сюжетна класифікація малюнків та виокремлення типових способів зображення об'єкта. У третьому підході використовують «якісні» та «кількісні» методи збору та інтерпретації даних. На основі цього аналізу запропоновано авторську схему інтерпретації даних методу «Психологічний малюнок» у вивченні особливостей сприймання громадянами державних чиновників. Схема базується на комбінуванні слабко структурованих методів збору інформації (рисунок, експертне опитування) та жорстко структурованих методів обробки отриманих даних (статистичні методи). Сформульовано дев'ять ключових категорій, які визначають конструювання громадянами образів чиновництва: людина – не людина; система влади; тварини; гроші; позитивний реалізм; портретні зображення; геометричні фігури; предмети; «надлюдські» істоти. Виявлено, що ключовою закономірністю сприйняття громадянами чиновників є гуманізація/дегуманізація представників державної влади. Показано, що жінки достовірно частіше «олюднюють» чиновників, демонструючи в цілому позитивне, емпатійне ставлення до них. Особливість чоловічого сприйняття – дегуманізація образу чиновників. Чоловіки схильні акцентувати увагу на так званій «механіці влади»: системі взаємодії в соціальній ієрархії, розподілі ресурсів впливу, насильницькому характері владних відносин. Окреслені напрями подальших досліджень базових психологічних закономірностей соціально-політичного сприймання, які проявляються, з одного боку, у персоніфікації влади в цілому, а з іншого – у дегуманізації конкретних її представників .

Introduction. The risk of child and youth suicides has increased in Ukraine since the Russian-Ukrainian war began. There is a high probability of increasing suicides among all ages, genders, and social groups after the end of active hostilities and the commencement of peace. Thus, Ukrainian students and pupils require regular screening for suicidal and self-harm tendencies to receive timely preventive or therapeutic interventions. However, due to distance learning conditions, most have limited access to diagnostics and help.
Purpose. The article aims to observe the available screening techniques suitable/applicable for detecting suicidal tendencies and/or self-harm in school-aged children in online learning conditions.
Methodology. A scoping review was chosen as a method of identifying available literature. Inclusion criteria were defined in that all articles must have been published within the last five years, written or translated into English, and dealt with pupils aged 5-19. Search engine databases included Scopus and Web of Science. The "Pearl growing" method was also applied by reviewing the references of included articles.
Results. Ultimately 18 out of 996 identified articles were included in scoping review. Most of the studies utilized long-established, reliable and evidence based mental health diagnostic screening tools, or a combination of several. The two most widely used diagnostic screening tools were the Patient Health Questionnaire (PHQ-9) and the Generalized Anxiety Disorder Questionnaire (GAD-7). We have identified three settings of digital tools developed on this basis: for school, for clinical, for remote-only usage.
Conclusions. Emerging technologies can augment traditional approaches during virtual suicide assessment. This research can offer promising direction into the facilitation of screening adolescents electronically in distance learning conditions. With careful planning and research, it is possible to effectively accomplish screenings for Ukrainian pupils and students and ensure they receive the appropriate mental health care as soon as possible.

У світі поширюється епідемія суїциду, який для юнаків 15-19 років, за даними UNICEF, став третьою за частотою причиною смертності. Зазвичай один шкільний суїцид зачіпає близько 135 осіб з оточення суїцидента, призводячи до виникнення суїцидальних кластерів, психічних розладів та інших небезпечних наслідків. На цей час в Україні розроблено науково обґрунтований комплекс засобів діагностики суїцидальних намірів, раннього втручання і кризової інтервенції в разі суїцидальних спроб, зокрема в закладах освіти. Водночас поственція як психологічний супровід постраждалих груп та осіб залишається найменш розробленою ланкою системи профілактики суїцидів у закладах освіти. Метою статті є аналіз зарубіжних моделей (протоколів) поственції суїциду та визначення на цій основі напрямів розроблення вітчизняної моделі поственційного супроводу колективу закладу освіти, в якому трапилися суїцид (буліцид) або його спроба. Проаналізовано протоколи поственційних заходів, що розроблені та застосовуються як модельні в п'яти країнах: Австралії, Великій Британії, Бельгії, Канаді, США. За результатами аналізу виокремлено інваріантні (які є в усіх протоколах) та варіативні (які є в одних, але немає в інших протоколах) складові поственції. Інваріантними складовими протоколів поственції є: створення кризової команди, відповідальної за кризове реагування, завчасне розроблення та створення маршрутів кризового реагування, завчасна підготовка відповідних фахівців, хронологічне регламентування процесу поственції, унормування поведінки, комунікації та організації соціального простору. Варіативні складові здебільшого відображають культурну, соціально-економічну, політико-психологічну специфіку спільноти, для якої розробляється протокол поственції. Створення адаптованого до вітчизняних реалій протоколу поственції суїциду (буліциду) або його спроби в закладі освіти дасть змогу зменшити деструктивний вплив суїцидального епізоду на осіб з групи ризику, зокрема ймовірність виникнення суїцидальних кластерів, ретравматизації близького оточення тощо; сприятиме більш швидкій нормалізації соціально-психологічного клімату в закладі освіти та поверненню його до звичних умов функціонування.