Suchergebnisse

The aim of the study. Scientific research traces the genesis of amateur cultural unions of the Ukrainian SSR Volyn region during 1988–1991 against the background of the festival movement. During this period, in the environment of democratization reforms of perestroika, amateur artistic groups were formed, which subsequently became politicized and replenished Ukrainian anti-communist parties and public associations. It's activities has not yet been sufficiently studied in such an important aspect of restoration in Ukraine state independence, as the initial processes of the national culture revival at the stage of perestroika. Therefore, the purpose of a scientific article is on the background of the festival movement birth to explore the chronicle of the informal environment transformation of the Volyn region in the anti-communist liberation struggle. Such communities included educational, ethnographic, vocal, choreographic, theatrical and stage groups, which were formed as informal, consequently they were not controlled by the communist government. It has intensified the national renaissance, one of the manifestations of which was the emergence of a large number of festivals, although latent, but positioned itself as anti-Soviet. Its number significantly grew up in 1988, which was the result of the XIX All-Union Party Conference, which initiated a political reform in the USSR and made possible the country democratic innovations in the cultural environment. Participation in festivals often took amateur performers, who were not members of the Soviet unions culture, and therefore went beyond the official doctrine of the communist art development. Therefore, the development of the festival movement in the rift of national revival in many respects allowed the regeneration of the region in habitants patriotic self-awareness. Understanding that non-formals went beyond socialist realism, and thus were oppositional, the local communist government favored them only formally. In fact, the party structures obstructed and ...

The aim of the study. Scientific research traces the genesis of amateur cultural unions of the Ukrainian SSR Volyn region during 1988–1991 against the background of the festival movement. During this period, in the environment of democratization reforms of perestroika, amateur artistic groups were formed, which subsequently became politicized and replenished Ukrainian anti-communist parties and public associations. It's activities has not yet been sufficiently studied in such an important aspect of restoration in Ukraine state independence, as the initial processes of the national culture revival at the stage of perestroika. Therefore, the purpose of a scientific article is on the background of the festival movement birth to explore the chronicle of the informal environment transformation of the Volyn region in the anti-communist liberation struggle. Such communities included educational, ethnographic, vocal, choreographic, theatrical and stage groups, which were formed as informal, consequently they were not controlled by the communist government. It has intensified the national renaissance, one of the manifestations of which was the emergence of a large number of festivals, although latent, but positioned itself as anti-Soviet. Its number significantly grew up in 1988, which was the result of the XIX All-Union Party Conference, which initiated a political reform in the USSR and made possible the country democratic innovations in the cultural environment. Participation in festivals often took amateur performers, who were not members of the Soviet unions culture, and therefore went beyond the official doctrine of the communist art development. Therefore, the development of the festival movement in the rift of national revival in many respects allowed the regeneration of the region in habitants patriotic self-awareness. Understanding that non-formals went beyond socialist realism, and thus were oppositional, the local communist government favored them only formally. In fact, the party structures obstructed and tried to subordinate amateur unions and put it on the communist side. However, the rapid deployment of the national liberation movement in the West Ukrainian lands not only consolidated informal organizations, but also politicized it transforming it into the Ukraine's sovereignty restoration supporters. Methodology. The method of scientific work is a problem-chronological method, which is a determinative in the process of historical retrospective events reconstruction. Scientific novelty. The source of this study has been archived unpublished, secret Communist Party materials, as well as periodicals of the communist and national-democratic press. Conclusions. In the process of Ukrainian land's national-democratic revival of the perestroika period informal cultural societies occupied a significant place. In its educational activities anticommunist component was well visible, which enabled the regeneration of patriotic population's national self-awareness and further anti-Soviet political transformations of the region. These factors contributed to the restoration of Ukraine's state independence in 1991. ; Научная статья прослеживает развитие самодеятельных объединений культуры Волынской области УССР в 1988–1991 гг. на фоне фестивального движения. В этот период в среде демократических преобразований перестройки возникли самодеятельные культурные сообщества, которые со временем политизировались и пополнили украинские антикоммунистические партии и общественные организации. Их деятельность еще недостаточно изучена в таком важном аспекте возобновления украинской государственности, как начальные процессы возрождения ее национальной культуры на этапе перестройки. Цель исследования – проследить хронику перерастания неформальной среды Волынской области в антикоммунистическое освободительное движение на фоне зарождения фестивального движения. В число таких сообществ входили просветительские, краеведческие, вокальные, хореографические, театральные и эстрадные коллективы, которые сформировались как неформальные, то есть не были подконтрольными коммунистической власти. Они, не в последнюю очередь, активизировали национальный ренессанс, одним из проявлений которого было возникновение множества фестивалей, которые, хотя и скрыто, но позиционировали себя как антисоветские. Их количество заметно увеличивается в 1988 г., что было следствием ХІХ Всесоюзной партийной конференции. Она инициировала политическую реформу в СССР, а поэтому сделала возможными демократические реформы в культурной среде страны. Участие в этих фестивалях нередко принимали самодеятельные исполнители, которые не были членами советских творческих союзов, а поэтому выходили за рамки официальной доктрины развития коммунистического искусства. Как следствие, развитие фестивального движения в контексте национального возрождения во многом сделало возможной регенерацию патриотического самосознания жителей региона. Понимая, что неформалы выходят за рамки социалистического реализма, а потому являются оппозиционными, коммунистическая власть воспринимала их благосклонно только формально. На самом деле партийные структуры препятствовали, пытались подчинить неформалов и направить их в коммунистическое русло. Но стремительное развитие национально-освободительного движения на западноукраинских землях не только консолидировало неформальные организации, а и политизировало их, трансформируя в сторонников возобновления государственной независимости Украины. Методология. Методологическим инструментарием научной статьи является проблемно-хронологический метод как основной в процессе реконструкции событий культурно-исторической ретроспективы. Научная новизна. Источниковедческой базой предлагаемого исследования являются неопубликованные архивные материалы, секретные компартийные документы и периодические издания коммунистической и национально-демократической прессы. Выводы. В процессе национально-демократического возрождения украинских земель периода перестройки неформальные сообщества культуры занимали значительное место. В их просветительской деятельности хорошо просматривалась антикоммунистическая составляющая, которая не в последнюю очередь сделала возможной регенерацию национального сознания и последующие политические трансформации в Волынской области. Эти факторы во многом способствовали возобновлению украинской государственности в 1991 году. ; Наукова розвідка простежує ґенезу самодіяльних спілок культури Волинської області УРСР у 1988–1991 рр. на тлі розгортання фестивального руху. У цей період у середовищі демократизаційних реформувань перебудови утворилися самодіяльні мистецькі колективи, які згодом політизувалися й поповнили українські антикомуністичні партії та громадські об'єднання. Їх діяльність ще недостатньо вивчена у такому аспекті відновлення державної самостійності України, як початкові процеси відродження її національної культури на етапі перебудови. Мета дослідження – простежити хроніку переростання неформального середовища Волинської області на антикомуністичний визвольний розвій на фоні зародження фестивального руху. До зазначених товариств входили просвітницькі, краєзнавчі, вокальні, хореографічні, театральні та естрадні колективи, котрі сформувалися як неформальні, тобто були непідконтрольними комуністичній владі. Вони активізували національний ренесанс, одним із проявів якого було виникнення великої кількості фестивалів, що, хоча й латентно, але позиціонували себе як антирадянські. Кількість фестивалів значно зростає у 1988 р., що сталося внаслідок ХІХ Всесоюзної партійної конференції, яка започаткувала політичну реформу в СРСР й уможливила демократичні новації у культурному середовищі країни. До участі у фестивалях нерідко потрапляли самодіяльні виконавці, які не були членами радянських творчих спілок, а тому виходили за межі офіційної доктрини розвитку комуністичного мистецтва. Тому розвиток фестивального руху у річищі національного відродження багато у чому уможливив регенерацію патріотичного самоусвідомлення мешканців регіону. Розуміючи, що неформали виходять за рамки соціалістичного реалізму, а відтак є опозиційними, місцева комуністична влада ставилася до них сприятливо лише формально. Насправді партійні структури чинили перешкоди й намагалися підпорядкувати самодіяльні спілки та ввести їх у комуністичне русло. Однак стрімке розгортання національно-визвольного руху на західноукраїнських землях не тільки консолідувало неформальні організації, а й політизувало їх, трансформуючи у прихильників відновлення державної самостійності України. Методологія. Методологічним інструментарієм наукової роботи є проблемно-хронологічний метод як визначальний у процесі реконструкції подій культурно-історичної ретроспективи. Наукова новизна. Джерелознавчою базою даного дослідження є архівні неопубліковані, таємні компартійні матеріали, а також періодичні видання комуністичної та національно-демократичної преси, опубліковані вперше. Висновки. У процесі національно-демократичного відродження українських земель періоду перебудови неформальні товариства культури посідали значне місце. У їх просвітницькій діяльності була добре помітною антикомуністична складова, яка уможливила регенерацію національного самоусвідомлення патріотично налаштованого населення та подальші антирадянські політичні трансформації краю. Ці фактори не в останню чергу спричинилися до відновлення державної самостійності України 1991 року.

The aim of the study. Scientific research traces the genesis of amateur cultural unions of the Ukrainian SSR Volyn region during 1988–1991 against the background of the festival movement. During this period, in the environment of democratization reforms of perestroika, amateur artistic groups were formed, which subsequently became politicized and replenished Ukrainian anti-communist parties and public associations. It's activities has not yet been sufficiently studied in such an important aspect of restoration in Ukraine state independence, as the initial processes of the national culture revival at the stage of perestroika. Therefore, the purpose of a scientific article is on the background of the festival movement birth to explore the chronicle of the informal environment transformation of the Volyn region in the anti-communist liberation struggle. Such communities included educational, ethnographic, vocal, choreographic, theatrical and stage groups, which were formed as informal, consequently they were not controlled by the communist government. It has intensified the national renaissance, one of the manifestations of which was the emergence of a large number of festivals, although latent, but positioned itself as anti-Soviet. Its number significantly grew up in 1988, which was the result of the XIX All-Union Party Conference, which initiated a political reform in the USSR and made possible the country democratic innovations in the cultural environment. Participation in festivals often took amateur performers, who were not members of the Soviet unions culture, and therefore went beyond the official doctrine of the communist art development. Therefore, the development of the festival movement in the rift of national revival in many respects allowed the regeneration of the region in habitants patriotic self-awareness. Understanding that non-formals went beyond socialist realism, and thus were oppositional, the local communist government favored them only formally. In fact, the party structures obstructed and tried to subordinate amateur unions and put it on the communist side. However, the rapid deployment of the national liberation movement in the West Ukrainian lands not only consolidated informal organizations, but also politicized it transforming it into the Ukraine's sovereignty restoration supporters. Methodology. The method of scientific work is a problem-chronological method, which is a determinative in the process of historical retrospective events reconstruction. Scientific novelty. The source of this study has been archived unpublished, secret Communist Party materials, as well as periodicals of the communist and national-democratic press. Conclusions. In the process of Ukrainian land's national-democratic revival of the perestroika period informal cultural societies occupied a significant place. In its educational activities anticommunist component was well visible, which enabled the regeneration of patriotic population's national self-awareness and further anti-Soviet political transformations of the region. These factors contributed to the restoration of Ukraine's state independence in 1991. ; Научная статья прослеживает развитие самодеятельных объединений культуры Волынской области УССР в 1988–1991 гг. на фоне фестивального движения. В этот период в среде демократических преобразований перестройки возникли самодеятельные культурные сообщества, которые со временем политизировались и пополнили украинские антикоммунистические партии и общественные организации. Их деятельность еще недостаточно изучена в таком важном аспекте возобновления украинской государственности, как начальные процессы возрождения ее национальной культуры на этапе перестройки. Цель исследования – проследить хронику перерастания неформальной среды Волынской области в антикоммунистическое освободительное движение на фоне зарождения фестивального движения. В число таких сообществ входили просветительские, краеведческие, вокальные, хореографические, театральные и эстрадные коллективы, которые сформировались как неформальные, то есть не были подконтрольными коммунистической власти. Они, не в последнюю очередь, активизировали национальный ренессанс, одним из проявлений которого было возникновение множества фестивалей, которые, хотя и скрыто, но позиционировали себя как антисоветские. Их количество заметно увеличивается в 1988 г., что было следствием ХІХ Всесоюзной партийной конференции. Она инициировала политическую реформу в СССР, а поэтому сделала возможными демократические реформы в культурной среде страны. Участие в этих фестивалях нередко принимали самодеятельные исполнители, которые не были членами советских творческих союзов, а поэтому выходили за рамки официальной доктрины развития коммунистического искусства. Как следствие, развитие фестивального движения в контексте национального возрождения во многом сделало возможной регенерацию патриотического самосознания жителей региона. Понимая, что неформалы выходят за рамки социалистического реализма, а потому являются оппозиционными, коммунистическая власть воспринимала их благосклонно только формально. На самом деле партийные структуры препятствовали, пытались подчинить неформалов и направить их в коммунистическое русло. Но стремительное развитие национально-освободительного движения на западноукраинских землях не только консолидировало неформальные организации, а и политизировало их, трансформируя в сторонников возобновления государственной независимости Украины. Методология. Методологическим инструментарием научной статьи является проблемно-хронологический метод как основной в процессе реконструкции событий культурно-исторической ретроспективы. Научная новизна. Источниковедческой базой предлагаемого исследования являются неопубликованные архивные материалы, секретные компартийные документы и периодические издания коммунистической и национально-демократической прессы. Выводы. В процессе национально-демократического возрождения украинских земель периода перестройки неформальные сообщества культуры занимали значительное место. В их просветительской деятельности хорошо просматривалась антикоммунистическая составляющая, которая не в последнюю очередь сделала возможной регенерацию национального сознания и последующие политические трансформации в Волынской области. Эти факторы во многом способствовали возобновлению украинской государственности в 1991 году. ; Наукова розвідка простежує ґенезу самодіяльних спілок культури Волинської області УРСР у 1988–1991 рр. на тлі розгортання фестивального руху. У цей період у середовищі демократизаційних реформувань перебудови утворилися самодіяльні мистецькі колективи, які згодом політизувалися й поповнили українські антикомуністичні партії та громадські об'єднання. Їх діяльність ще недостатньо вивчена у такому аспекті відновлення державної самостійності України, як початкові процеси відродження її національної культури на етапі перебудови. Мета дослідження – простежити хроніку переростання неформального середовища Волинської області на антикомуністичний визвольний розвій на фоні зародження фестивального руху. До зазначених товариств входили просвітницькі, краєзнавчі, вокальні, хореографічні, театральні та естрадні колективи, котрі сформувалися як неформальні, тобто були непідконтрольними комуністичній владі. Вони активізували національний ренесанс, одним із проявів якого було виникнення великої кількості фестивалів, що, хоча й латентно, але позиціонували себе як антирадянські. Кількість фестивалів значно зростає у 1988 р., що сталося внаслідок ХІХ Всесоюзної партійної конференції, яка започаткувала політичну реформу в СРСР й уможливила демократичні новації у культурному середовищі країни. До участі у фестивалях нерідко потрапляли самодіяльні виконавці, які не були членами радянських творчих спілок, а тому виходили за межі офіційної доктрини розвитку комуністичного мистецтва. Тому розвиток фестивального руху у річищі національного відродження багато у чому уможливив регенерацію патріотичного самоусвідомлення мешканців регіону. Розуміючи, що неформали виходять за рамки соціалістичного реалізму, а відтак є опозиційними, місцева комуністична влада ставилася до них сприятливо лише формально. Насправді партійні структури чинили перешкоди й намагалися підпорядкувати самодіяльні спілки та ввести їх у комуністичне русло. Однак стрімке розгортання національно-визвольного руху на західноукраїнських землях не тільки консолідувало неформальні організації, а й політизувало їх, трансформуючи у прихильників відновлення державної самостійності України. Методологія. Методологічним інструментарієм наукової роботи є проблемно-хронологічний метод як визначальний у процесі реконструкції подій культурно-історичної ретроспективи. Наукова новизна. Джерелознавчою базою даного дослідження є архівні неопубліковані, таємні компартійні матеріали, а також періодичні видання комуністичної та національно-демократичної преси, опубліковані вперше. Висновки. У процесі національно-демократичного відродження українських земель періоду перебудови неформальні товариства культури посідали значне місце. У їх просвітницькій діяльності була добре помітною антикомуністична складова, яка уможливила регенерацію національного самоусвідомлення патріотично налаштованого населення та подальші антирадянські політичні трансформації краю. Ці фактори не в останню чергу спричинилися до відновлення державної самостійності України 1991 року.

In the second half of the 80s of the twentieth century communist omnipotence that prevailed in the Soviet Union during the seventy years put the country regularly in the framework of the system of social and economic crisis. In making efforts to keep the pro-government monopoly the Central Commitee of CPSU dares to introduce redecorating of the economic mechanism of the Soviet Union in implementing the policy of acceleration. However, its negative results made the Communist Party elite resort to deepen innovations and apply reforms in the political system of the Soviet Union, known at that time as reconstruction perestroika. Having caused the general public democratization, it called to a policy of openness, which brought out the numerous communist crimes of the past decades that greatly weakened the Communist Party regime. This led to the revival of democracy, and eventually the national liberation movement in the western regions of the USSR, especially in Halychyna and its components - the Pre-Carpathians, where the state-forming bases have deep historical roots.The speaking trumpet of establishment of the communist regime was the Communist Party press, which in this period has launched a massive advertising campaign for undeniable expediency of reconstructive innovations. However, the rapid growth of the national liberation movement led openly to opposing the Communist Party media at all levels, trying to stop a national renaissance in Pre-Carpathians. The opposing range included both promotional measurements and intimidation pressure of power structures. The opposition at that time consisted of illegal anticommunistic publications and periodicals of newly appeared Soviet institutions. Objectively covering events they were promoters of striving patriotic-oriented public of the land to restore the state independence of Ukraine. ; В статье исследована проблема освещения компартийной прессой национально-демократических процессов в Ивано-Франковской области в 1988-1991 гг. Ключевой базой исследования выступили советские периодические издания разных уровней, национально-демократическая пресса, материалы полевых исследований автора. Анализ периодики показал крайне враждебное отношение партийных органов разных уровней к развитию национального самосознания среди жителей региона и к их государственническим устремлениям. Выявлена ключевая причина такого неприятия, которая заключалась в принципиально антиукраинском настрое коммунистической партии. ; У статті досліджено проблему висвітлення компартійною пресою перебігу національно-демократичного руху на Івано-Франківщині у 1988-1991 рр. Джерельною базою дослідження виступили радянські періодичні видання різних рівнів, національно-демократична преса, матеріали польових досліджень автора. Аналіз періодики засвідчив украй вороже ставлення партійних органів різних рівнів до розвитку національного самоусвідомлення серед жителів регіону і до їх державотворчих прагнень. Виявлено ключову причину такого неприйняття, яка полягала в принципово антиукраїнському налаштуванні комуністичної партії.

In the second half of the 80s of the twentieth century the biggest country in the world - the Soviet Union is covered by a deep social and economic crisis that resulted from the autocratic nature of its political agenda and permanently low level of financial standing of the country. This makes the communist leaders of the Soviet Union decide to implement political and economic reforms known as "perestroika". Simulating updates and trying to keep the pro-government monopoly Communist Party authorities causes public dissatisfaction, which, not least, is expressed in numerical regional Communist Party correspondence.Particularly significant disappointment in the tenets of communist doctrine was expressed in the western regions of the USSR - the region of extremely stable national nation-oriented and deep tradition. The rapid deployment of the national democratic movement led to the politicization of complaints of patriotic inhabitants of Western Ukraine, which was indicative of the growth of anti- liberation aspirations of the brand, aimed at the restoration of state independence of Ukraine. Thus, letters sent to western regional Communist Party committees largely cease to carry social and economic nature, and turn to political pamphlets with the requirements of the destruction of the communist regime in Ukraine. ; В статье освещен процесс политизации обращений граждан в органы коммунистической партии на Западной Украине в конце 80-х гг. ХХ века на фоне социально-экономического кризиса в СССР, который стал следствием автократического характера ее политического базиса и перманентно низкого уровня материального состояния граждан страны. Автор показывает, что особенно весомо разочарование в постулатах коммунистической доктрины выражалось в западных областях УССР - регионе с очень стойкой национальной ориентацией и глубокой государственной традицией. Стремительное разворачивание национально-демократического движения стало причиной политизации писем патриотически настроенных жителей Западной Украины и свидетельствовало о нарастании освободительных чаяний антикоммунистического образца, направленных на возобновление государственной независимости Украины. ; У статті висвітлено процес політизації громадських звернень у компартійні органи Західної України наприкінці 80-х рр. ХХ ст. на тлі глибокої соціально-економічної кризи в СРСР, що стала наслідком автократичного характеру її політичного підґрунтя й перманентно низького рівня матеріального становища громадян країни. Автор показує, що особливо вагомо зневіра в постулатах комуністичної доктрини виражалась у західних областях УРСР - регіоні з надзвичайно стійкою національною орієнтацією та глибокою державотворчою традицією. Стрімке розгортання національно-демократичного руху спричинило політизацію скарг патріотично налаштованих мешканців Західної України, котре свідчило про наростання визвольних прагнень антикомуністичного ґатунку, скерованих на відновлення державної самостійності України.

One of the key consequences of the introduction of political reforms in the USSR within the framework of perebudovnih innovations, was the revival of Ukrainian national consciousness, which weakened the political principles of the ruling CPSU-CPU and caused his active opposition to attempts to restore the state independence of Ukraine. The most poignant of these processes have been deployed in Western Ukraine, where ethnic consciousness was dominant. Therefore, scientific exploration sets causes and traces the dynamic deployment of national-religious revival among patriotic minded public of zakarpatska oblast of Ukrainian SSR against the background of its perception by the communist leadership in the region in the late 1980-ies. ; Одним из ключевых последствий внедрения политической реформы в СССР в рамках перестроечных новаций образца1988 г., было возрождение национального сознания украинцев, которое ослабляло политические основы правящей КПСС-КПУ и становилось причиной ее активного противодействия попыткам возобновления государственной самостоятельности Украины. Наиболее остро эти процессы разворачивались в Западной Украине, где этническое самосознание было доминантным. Поэтому научная статься определяет причины и прослеживает динамику национально-религиозного возрождения среди патриотически настроенного населения Закарпатской области УССР на фоне его восприятия коммунистическим руководством региона в конце 1980-х гг. ХХ в. ; Одним із ключових наслідків запровадження політичної реформи в СРСР у рамках перебудовних новацій зразка 1988 р., стало відродження національної свідомості українства, котре послаблювало політичні засади правлячої КПРС-КПУ та спричиняло її активну протидію спробам відновлення державної самостійності України. Найбільш гостро ці процеси розгорталися в Західній Україні, де етнічне самоусвідомлення було домінантним. Відтак наукова розвідка встановлює причини та простежує динаміку розгортання національно-релігійного відродження серед патріотично налаштованої громадськості Закарпатської області УРСР на тлі його сприйняття комуністичним керівництвом регіону наприкінці 1980-х рр.