Бенедикт XVI (lat. Benedictus PP XVI) – заслужений Папа Римський, 265-й Папа Католицької церкви і єпископ Рима та 7-й правитель міста-держави Ватикан із 19 квітня 2005 року по 28 лютого 2013 року.
З обранням Папи Бенедикта XVI вважалося, що папство Німецького Папи стане досить консервативним, натомість правління 265-го Папи було ознаменоване низкою нововведень, реформ та нових ідей.
Бенедикт XVI за свої менше ніж вісім років понтифікату здійснив ряд реформ у Католицькій Церкві, але слід відзначити, що ще до вступу на Апостольський Престол Джозеф Ратцінгер, майбутній Папа Бенедикт XVI, був одним із тих, хто визначав обличчя сучасної Католицької церкви під час Другого Ватиканського Собору, а також у подальшій роботі на найвищих посадах у Католицькій церкві та Ватикані у тіні Папи Івана-Павла ІІ.
В статті було відзначено, що папство Бенедикта XVI не зосереджується на політиці, а більше на написанні творів. Папа не відмовляється від політичних дій та дипломатичних кроків, а, відповідно до німецького стилю, делегує політику і дипломатію компетентним особам. Було зазначено, що у своїх роботах Бенедикт XVI піднімав важливі соціальні та етичні питання, а енцикліка «Caritas in Veritate», яка була відповіддю на фінансову кризу 2008 року, стала світовим бестселером. Варто звернути увагу на послання Бенедикта XVI, які завжди ішли до самої проблеми та піднімали актуальні проблеми світового співтовариства.
Особливість фігури Папи Бенедикта XVI можна прочитати двома способами: по-перше, важливість аналізу філософських поглядів, політичних закликів і кроків Папи Бенедикта XVI; по-друге, через своє історичне минуле Джозеф Ратцінгер (майбутній папа Бенедикта XVI) у силу обставин перебував у Гітлерюгенд та брав участь у Другій Світовій війні, але не втратив свого людського обличчя
Бенедикт XVI виступає прикладом здатності людини зі скромним походженням робити великі речі і добиватися визнання. Найбільш величним, на думку автора, у постаті Папи Бенедикта XVI є уміння робити важливий та відповідальний вибір: будучи главою Католицької церкви, відмовитись від влади, поступившись більш молодим та енергійним.
Benedict XVI (lat. Benedictus PP XVI) – Pope Emeritus, 265-th Pope of the Catholic Church and Bishop of Rome and the 7th governor of Vatican City State from 19 April 2005 to 28 February 2013. With the election of Pope Benedict XVI, it was known that the papacy of the German Pope would become rather conservative, but the governance of the 265-th Pope was marked by a number of innovations, reforms and new ideas. For less than eight years, Benedict XVI had made a number of reforms in the Catholic Church, but before to lead the Holy See and the Catholic Church, Joseph Ratzinger, the future Pope Benedict XVI, co-defined the face of the modern Catholic Church during the Second Vatican Council, as well as in further work on the highest positions in the Catholic Church and the Vatican. Also, it was noted that the papacy of Benedict XVI is not focusing much on politics, and more on the writing of scientific works, Encyclicals and messages. The Pope does not renounce political actions and diplomatic steps, but, according to the German style, delegates politics and diplomacy to competent persons. It should be noted that in own works Benedict XVI raised important social and ethical questions, furthermore in addition the Encyclical of Benedict XVI «Caritas in Veritate;, which was the response to the 2008 financial crisis, became the world's bestseller. Pope Benedict XVI is a great intellectual of the Catholic Church, author of a number of works on Christianity and three Encyclicals. It is worth paying attention to the message of Benedict XVI, who always went to the very problem and raised the actual problems of the world community. The figure of the Pope always attracts attention and is an example of imitation, since the head of the Catholic Church is an example for imitation his believers, as well as a moral judge on the international arena. The peculiarity of the figure of Pope Benedict XVI can be read in two ways: firstly, the importance of the analysis of the philosophic views, political appeals and steps of Pope Benedict XVI; and the secondly, because of his life, which, in the circumstances, Joseph Ratzinger future pope Benedict XVI had been in the Hitlerjugend and took part in the Second World War, but did not lose his human face. Benedict XVI is an example of the ability of a man with modest origin to do great things and get recognition. The most magnificent, according to the author, in the figure of Pope Benedict XVI is an example to make an important and responsible choice: being the head of the Catholic Church he refuses from power, giving way to a younger and more energetic. ; Бенедикт XVI (lat. Benedictus PP XVI) – заслуженный Папа Римский, 265-й Папа Католической церкви и епископ Рима, 7-й правитель города-государства Ватикан с 19 апреля 2005 по 28 февраля 2013 года. С выбором Папы Бенедикта XVI было известно, что папство Немецкого Папы станет достаточно консервативным, однако правление 265-го Папы было ознаменовано рядом новшеств, реформ и новых идей. Бенедикт XVI за свои менее чем восемь лет понтификата совершил ряд реформ в Католической церкви, но еще до вступления на Апостольский Престол Джозеф Ратцингер (будущий Папа Бенедикт XV), был одним из тех, кто определял лицо современной Католической церкви во время Второго Ватиканского Собора, а также в дальнейшей работе на высоких должностях в Католической церкви и Ватикане в тени Папы Ивана-Павла II. Также было отмечено, что папство Бенедикта XVI не сосредотачивается на политике, а больше на написании трудов. Папа не отказывается от политических действий и дипломатических шагов, а, согласно немецкому стилю, делегирует политику и дипломатию компетентным лицам. Следует отметить, что в своих трудах Бенедикт XVI выдвигал важные социальные и этические вопросы, а энциклика «Caritas in Veritate», которая была ответом на финансовый кризис 2008 года, стала мировым бестселлером. Стоит обратить внимание на послание Бенедикта XVI, которые всегда шли к самой проблеме и поднимали актуальные проблемы мирового сообщества. Особенность фигуры Папы Бенедикта XVI можно прочесть двумя способами: во-первых, важность анализа философских взглядов, политических призывов и шагов Папы Бенедикта XVI; и, во-вторых, через свое историческое прошлое Джозеф Ратцингер (будущий папа Бенедикта XVI) в силу обстоятельств находился в составе Гитлерюгенд и участвовал во Второй мировой войне, но не потерял своей человечности. Бенедикт XVI выступает примером способности человека со скромным происхождением делать великие вещи и добиваться признания. Наиболее величественным, по мнению автора, в личности Папы Бенедикта XVI является умение делать важный и ответственный выбор: будучи главой Католической церкви, отказаться от власти, уступив более молодым и энергичным. ; Бенедикт XVI (lat. Benedictus PP XVI) – заслужений Папа Римський, 265-й Папа Католицької церкви і єпископ Рима та 7-й правитель міста-держави Ватикан із 19 квітня 2005 року по 28 лютого 2013 року. З обранням Папи Бенедикта XVI вважалося, що папство Німецького Папи стане досить консервативним, натомість правління 265-го Папи було ознаменоване низкою нововведень, реформ та нових ідей. Бенедикт XVI за свої менше ніж вісім років понтифікату здійснив ряд реформ у Католицькій Церкві, але слід відзначити, що ще до вступу на Апостольський Престол Джозеф Ратцінгер, майбутній Папа Бенедикт XVI, був одним із тих, хто визначав обличчя сучасної Католицької церкви під час Другого Ватиканського Собору, а також у подальшій роботі на найвищих посадах у Католицькій церкві та Ватикані у тіні Папи Івана-Павла ІІ. В статті було відзначено, що папство Бенедикта XVI не зосереджується на політиці, а більше на написанні творів. Папа не відмовляється від політичних дій та дипломатичних кроків, а, відповідно до німецького стилю, делегує політику і дипломатію компетентним особам. Було зазначено, що у своїх роботах Бенедикт XVI піднімав важливі соціальні та етичні питання, а енцикліка «Caritas in Veritate», яка була відповіддю на фінансову кризу 2008 року, стала світовим бестселером. Варто звернути увагу на послання Бенедикта XVI, які завжди ішли до самої проблеми та піднімали актуальні проблеми світового співтовариства. Особливість фігури Папи Бенедикта XVI можна прочитати двома способами: по-перше, важливість аналізу філософських поглядів, політичних закликів і кроків Папи Бенедикта XVI; по-друге, через своє історичне минуле Джозеф Ратцінгер (майбутній папа Бенедикта XVI) у силу обставин перебував у Гітлерюгенд та брав участь у Другій Світовій війні, але не втратив свого людського обличчя Бенедикт XVI виступає прикладом здатності людини зі скромним походженням робити великі речі і добиватися визнання. Найбільш величним, на думку автора, у постаті Папи Бенедикта XVI є уміння робити важливий та відповідальний вибір: будучи главою Католицької церкви, відмовитись від влади, поступившись більш молодим та енергійним.
У статті досліджується вчення Папи Бенедикта XVI та його погляди на суспільство ХХІ ст.: роль, яку відводив глава Католицької церкви людині, суспільству, державі та міжнародній спільноті в епоху глобалізації. Розглянуто принципи пропоновані Бенедиктом XVI для відносин у середині суспільства, державно-суспільних та міжнародних відносин в ХХІ столітті. Здійснено спробу окреслити парадигму Бенедикта XVI для суспільних взаємовідносин та міжнародної співпраці в період глобалізації. Розглянуто субсидіарну перспективу Бенедикта XVI для міжособистісних, суспільно-державних та міжнародних відносин. Виявлено, що саме збільшення участі особистості в суспільному житті – це основа розвитку благополучного суспільства, адже через соціальну активність, на думку Бенедикта XVI, особа змінюватиме свій соціальний статус та працюватиме на благо суспільства. Соціальна активність громадян створює виклик для влади, а саме – делегувати свої повноваження на нижчі рівні аж до простих громадян. На думку понтифіка, в глобалізованому суспільстві успіх держав залежить від здатності делегувати повноваження громадянам, тобто доручити побудову суспільного блага самим же громадянам. Окремо розкрито питання міжнародних відносин та співпраці. Бенедикт XVI закликає до управління глобалізацією та говорить про необхідність нового світового авторитету. Такий авторитет, на його думку, повинен керуватись у своїй діяльності принципом субсидіарності. У статті окреслено бачення глобальної влади та ролі громадянина і держави в період глобалізації.
У даній статті здійснено спробу окреслити етимологічні витоки принципу субсидіарності. Проаналізовано перші згадки поняття «субсидіарність» у римській військовій справі, піддано аналізу значення даного поняття в римській військовій справі та здійснено огляд історичної кристалізації принципу субсидіарності у політичній думці.Виявлено, що після тривалого забуття поняття субсидіарність повертається в політичну думку на межі ХІХ століття німецьким єпископом Еммануелем фон Кеттелером, який пропонував «subsidiäres Recht», як закон для встановлення меж та повноважень у взаємовідносинах між державою та суспільством. Пізніше поняття субсидіарність запозичить у Кеттелера папа Пій ХІ та проголосить даний принцип в енцикліці «Quadragesimo anno». В подальшому принцип субсидіарності стане одним з фундаментів у католицькому соціальному вченні для побудови відносин між державою та суспільством. Розкрито, що саме в лоні Соціальної доктрини Церкви були і розроблені та визначені етичні, політичні і соціальні основи принципу субсидіарності.Здійснюється аналіз сучасного визначення принципу субсидіарності та проаналізовано основні характеристики принципу субсидіарність, що окреслює відносини між державою, спільнотою та громадянином у сучасній політичній думці.
У даній статті здійснено спробу окреслити етимологічні витоки принципу субсидіарності. Проаналізовано перші згадки поняття «субсидіарність» у римській військовій справі, піддано аналізу значення даного поняття в римській військовій справі та здійснено огляд історичної кристалізації принципу субсидіарності у політичній думці.Виявлено, що після тривалого забуття поняття субсидіарність повертається в політичну думку на межі ХІХ століття німецьким єпископом Еммануелем фон Кеттелером, який пропонував «subsidiäres Recht», як закон для встановлення меж та повноважень у взаємовідносинах між державою та суспільством. Пізніше поняття субсидіарність запозичить у Кеттелера папа Пій ХІ та проголосить даний принцип в енцикліці «Quadragesimo anno». В подальшому принцип субсидіарності стане одним з фундаментів у католицькому соціальному вченні для побудови відносин між державою та суспільством. Розкрито, що саме в лоні Соціальної доктрини Церкви були і розроблені та визначені етичні, політичні і соціальні основи принципу субсидіарності.Здійснюється аналіз сучасного визначення принципу субсидіарності та проаналізовано основні характеристики принципу субсидіарність, що окреслює відносини між державою, спільнотою та громадянином у сучасній політичній думці. ; The etymological origins of the subsidiarity principle have been outlined in the article. The first mention of the notion of «subsidiarity» in the Roman military affair has been explored and analyzed, the analysis of the meaning of the «subsidiarity» concept in the Roman military affairs has been made and an overview of the historical crystallization of the subsidiarity principle in political thought has been given. It has been noted that from its initial use, the term «subsidiarity» was understood as a principle of weighted help in the situation of necessity, which is the basic etymological meaning of the subsidiarity principle.It has been found that after a long neglect of the subsidiarity concept, at the nineteenth century it was returned to the political thought by the German bishop Emmanuel von Ketteler, who suggested «subsidiäres Recht», a law which established limits and powers in the relationship between the state and society. Later, the concept of subsidiarity was borrowed from Ketteler by Pope Pius XI and was proclaimed in the Encyclical «Quadragesimo anno» as a principle of relations between the state and society. Subsequently, the principle of subsidiarity is one of the basic ones in the Catholic social doctrine on building a relationship in the state and society. It has been discovered that the ethical, political and social foundations of the subsidiarity principle were developed and defined exactly in the bosom of the Social Doctrine of Church.Analysis of the current definition of the subsidiarity principle has been performed in the article and main characteristics of the subsidiarity principle, which outlines the relations between the state, the community and the citizen in modern political thought, have been described. The fundamental political components have been clarified as a criterion for proper relations between the authorities of various hierarchical levels and the civil society.Today, the subsidiarity principle is fully affirmed and recognized in political thought, both at the national level of individual states and at the international level. For example, the subsidiarity principle is declared to be a basic principle of the European Constitution, the qualitative normative criterion of relations between the European Union and the member states, and on the other hand, the subsidiarity principle serves as the cornerstone of a pluralistic legal system in terms of identities and interests. ; В данной статье предпринята попытка очертить этимологические истоки принципа субсидиарности. Проанализированы первые упоминания понятия «субсидиарности» в римском военном деле, подвергнуть анализу значение данного понятия в римском военном деле и сделан обзор исторической кристаллизации принципа субсидиарности в политической мысли.Выявлено, что после длительного забвения понятие субсидиарности возвращается в политическую мысль немецким епископом Эммануэлем фон Кеттелером, который предлагал «subsidiäres Recht», как закон для установления границ и полномочий во взаимоотношениях между государством и обществом. Позже понятие субсидиарности позаимствует у Кеттелера папа Пий XI и провозгласит данный принцип в энциклике «Quadragesimo anno». В дальнейшем принцип субсидиарности станет одним из фундаментов в построении отношений в государстве и обществе ради достижения общего блага в католическом социальном учении, которое разработает и определит этические, политические и социальные основы принципа субсидиарности.Осуществляется анализ современного определения принципа субсидиарности и проанализированы основные характеристики принципа субсидиарности, что определяет отношения между государством, обществом и гражданином в современной политической мысли.
У статті досліджується вчення Папи Бенедикта XVI та його погляди на суспільство ХХІ ст.: роль, яку відводив глава Католицької церкви людині, суспільству, державі та міжнародній спільноті в епоху глобалізації. Розглянуто принципи пропоновані Бенедиктом XVI для відносин у середині суспільства, державно-суспільних та міжнародних відносин в ХХІ столітті. Здійснено спробу окреслити парадигму Бенедикта XVI для суспільних взаємовідносин та міжнародної співпраці в період глобалізації. Розглянуто субсидіарну перспективу Бенедикта XVI для міжособистісних, суспільно-державних та міжнародних відносин. Виявлено, що саме збільшення участі особистості в суспільному житті – це основа розвитку благополучного суспільства, адже через соціальну активність, на думку Бенедикта XVI, особа змінюватиме свій соціальний статус та працюватиме на благо суспільства. Соціальна активність громадян створює виклик для влади, а саме – делегувати свої повноваження на нижчі рівні аж до простих громадян. На думку понтифіка, в глобалізованому суспільстві успіх держав залежить від здатності делегувати повноваження громадянам, тобто доручити побудову суспільного блага самим же громадянам. Окремо розкрито питання міжнародних відносин та співпраці. Бенедикт XVI закликає до управління глобалізацією та говорить про необхідність нового світового авторитету. Такий авторитет, на його думку, повинен керуватись у своїй діяльності принципом субсидіарності. У статті окреслено бачення глобальної влади та ролі громадянина і держави в період глобалізації. ; Globalization, without exaggeration, is one of the most significant phenomena of our time. That is why today everyone is talking about globalization: some glorify this phenomenon, others - demonize. Today, globalization seems to be the only slogan, as well as a direction for understanding the future. But our ability to understand globalization is limited, partly because we are in the midst of a process that is still evolving, the result of which is unclear. But most importantly, the main problem is our inability to manage, due to the lack of an ethical vision of global society and common principles and values on on which could be based the actions of citizens, governments of different countries and international relations in particular. An important philosophical and political contribution to the value and morale aspect of understanding of the globalization is the developments of Pope Benedict XVI, which, in his encyclicals «Deus caritas est» and «Caritas in Veritate», in his reports and messages, without exaggeration, devoted the "special" role of values and principles for society, for public relations, for relations between the state and a citizen, as well as for relations between peoples and states. And in the encyclical «Caritas in Veritate» affirm that international relations, at the present stage of human development, should be based on the principle of subsidiarity and solidarity. In the article is being investigated the teachings of Pope Benedict XVI and his views on the society in 21-st century: the role that the head of the Catholic Church has given to a person, society, state and the international community in the era of globalization. The principles proposed by Benedict XVI for relations in the society, state-social and international relations in the XXI century are considered. An attempt was made to outline the paradigm of Benedict XVI for public relations and international cooperation during the period of globalization. Considered the subsidiary perspective of Benedict XVI for interpersonal, public-state and international relations. Revealed that the increase participation of the individual in public life is the basis for the development of a prosperous society, because, in the opinion of Benedict XVI, with social activity person will change his social status and will contribute for the benefit of society. Social activity of citizens creates a challenge for the authorities, namely, to delegate their powers to lower levels, even to ordinary citizens. According to the Benedict XVI in a globalized society, the success of states depends on the ability to delegate authority. The issues of international relations and cooperation is disclosed. Benedict XVI calls for the management of globalization and speaks about need of new world authority. Such authority, in his opinion, should be governed by the principle of subsidiarity. In the article outlines the vision of global power and the role of citizen and state in the period of globalization. ; В статье исследуется учение папы Бенедикта XVI и его взгляды на общество XXI ст.: роль которую отводил глава Католической церкви человеку, государству и международному сообществу в эпоху глобализации. Рассмотрены принципы предлагаемые Бенедиктом XVI для отношений внутри общества, государственно-общественных и международных отношений в XXI веке. Предпринята попытка очертить парадигму Бенедикта XVI для общественных взаимоотношений и международного сотрудничества в период глобализации. Рассмотрено субсидиарную перспективу Бенедикта XVI для межличностных, общественно-государственных и международных отношений. Выявлено, что именно увеличение участия личности в общественной жизни - это основа развития благополучного общества, ведь через социальную активность, по мнению Бенедикта XVI, личность меняет свой социальный статус и работает на благо общества. Социальная активность граждан создает вызов для власти, а именно – делегировать свои полномочия на более низкие уровни, вплоть до простых граждан. По мнению понтифика, в глобализированном обществе успех государства зависит от способности делегировать полномочия гражданам, то есть поручить строительство общественного блага самим же гражданам. Отдельно раскрыты вопросы международных отношений и сотрудничества. Бенедикт XVI призывает к управлению глобализацией и говорит о необходимости нового мирового авторитета. Такой авторитет, по его мнению, должен руководствоваться в своей деятельности принципом субсидиарности. В статье обозначены видение глобальной власти и роли гражданина и государства в период глобализации.