Suchergebnisse

The article analyzes the current state of legal support for the introduction and implementation of the mechanism of public-private partnership in the development of nature reserves of Ukraine, as well as identifies ways to improve it. It is determined that the formation of the legal mechanism of public-private partnership in the development of nature reserves should take into account the positive experience of such mechanisms in leading countries and adapt it to the national model of public-private partnership, improve domestic legislation in this area, and also a management mechanism in ensuring the development of such a partnership, to form a methodological and methodological basis for public-private partnership in the development of nature reserves, etc. It is concluded that it is necessary to develop and approve the Concept of implementation and implementation of public-private partnership in the development of nature reserves, the purpose of which should be to define a common approach to developing a mechanism for effective interaction between public authorities, local governments, private sector and civil society institutions on the basis of public-private partnership to ensure the successful implementation of projects aimed at the development of nature reserves of Ukraine.Keywords: nature reserve fund, public-private partnership, sustainable development, improvement of legal support ; У статті проаналізовано сучасний стан правового забезпечення впровадження і реалізації механізму публічно-приватного партнерства у розвиток природно-заповідного фонду України, а також визначено шляхи його удосконалення. Визначено, що при формуванні правового механізму публічно-приватного партнерства у розвиток природно-заповідного фонду у повної мірі слід урахувати позитивний досвід застосування таких механізмів у провідних країнах світу й адаптувати його до національної моделі публічно-приватного партнерства, удосконалити вітчизняне законодавство у визначеній сфері, а також механізм управління у забезпеченні розвитку такого партнерства, сформувати методологічну та методичну базу публічно-приватного партнерства у сфері розвитку природно-заповідного фонду тощо. Зроблено висновок про необхідність розробки та схвалення Концепції впровадження і реалізації публічно-приватного партнерства у розвиток природно-заповідного фонду, метою прийняття якої має стати визначення єдиного підходу до розроблення механізму ефективної взаємодії між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, приватним сектором та інститутами громадянського суспільства на засадах публічно-приватного партнерства для забезпечення успішної реалізації проектів, спрямованих на розвиток природно-заповідного фонду України.Ключові слова: природно-заповідний фонд, публічно-приватне партнерство, державно-приватне партнерство, сталий розвиток, удосконалення правового забезпечення

The article is devoted to the analysis of the current state of the legislation of Ukraine in the field of hydraulic reclamation of lands, as well as to highlight the prospects for the development of legal support of the outlined sphere of public relations.It is established that hydraulic reclamation of lands contributes to increasing soil fertility, increasing productivity and sustainability of agriculture, creating a guaranteed food fund of the state. However, in recent years, the effectiveness of hydraulic land reclamation is declining, due to a number of reasons of objective and subjective nature: insufficient logistics and shortcomings in the operation of hydraulic structures, deterioration of ecological and reclamation of agricultural land, lack of interest and responsibility land users. These factors include incomplete use of scientific developments, insufficient information support, imperfect and outdated legal framework. Given the great importance of hydraulic land reclamation for the development of agriculture in the country, these relations require proper legal regulation.It is concluded that the problems of combating desertification, resource and food security of the state in years with adverse weather conditions, water supply of agriculture cannot be solved only by organizing land reclamation, because this problem is complex. In order to achieve the goals of the Irrigation and Drainage Strategy in Ukraine for the period up to 2030, it is necessary to ensure effective interaction of legal, organizational, economic and financial mechanisms of irrigation and drainage restoration in Ukraine within the framework of the identified priority areas.Keywords: land reclamation, hydraulic land reclamation, land irrigation, land drainage, agricultural lands ; Стаття присвячена аналізу сучасного стану законодавства України у сфері гідротехнічної меліорації земель, а також виокремлення перспектив розвитку правового забезпечення окресленої сфери суспільних відносин.Встановлено, що гідротехнічна меліорація земель сприяє підвищенню родючості ґрунтів, зростанню продуктивності і стійкості землеробства, створенню гарантованого продовольчого фонду держави. Проте в останні роки ефективність гідротехнічної меліорації земель знижується, що пояснюється низкою причин об'єктивного і суб'єктивного характеру: недостатнім матеріально-технічним забезпеченням і недоліками в експлуатації гідротехнічних споруд, погіршенням еколого-меліоративного стану земель сільськогосподарського призначення, недостатньою зацікавленістю та відповідальністю землевласників і землекористувачів. До цих факторів належить і неповне вико­ристання наукових розробок, недостатнє інформаційне забезпе­чення, недосконала та застаріла нормативно-правова база. Зважаючи на неабияке значення гідротехнічної меліорації земель для розвитку сільського господарства країни, зазначені відносини потребують належного правового регулювання.Зроблено висновок про те, що проблеми боротьби з опустелюванням, ресурсного та продовольчого забезпечення держави в роки з несприятливими погодними умовами, забезпечення водою сільського господарства неможливо вирішити лише шляхом організації меліорації земель, адже ця проблема є комплексною. Для досягнення цілей Стратегії зрошення та дренажу в Україні на період до 2030 р. у рамках визначених пріоритетних напрямів необхідно забезпечити ефективну взаємодію правового, організаційного, економічного та фінансового механізмів відновлення зрошення та дренажу в Україні.Ключові слова: меліорація земель, гідротехнічна меліорація земель, зрошення земель, осушення земель, землі сільськогосподарського призначення

Due to global warming, over-regulation of water bodies, disruption of water runoff, poor functioning or complete lack of drainage systems, reduction of forest areas, our state will not avoid the problems associated with flooding. The harmful effects of water are due to global factors, such as warming and melting glaciers, as well as regional features, including the water exchange system between water bodies, changes in rainfall and river runoff.Land flooding is a phenomenon that cannot be completely prevented. However, human activity increases its likelihood and impact. The risk of flooding and the degree of damage caused, as well as the impact on the health and socio-economic situation of those affected, will continue to increase in the future due to climate change. Inadequate river management, construction in flood-prone areas and the growing population living in these areas exacerbate the effects of flooding.Ukraine has already taken appropriate steps to implement the provisions of international acts in the field of preventing and combating land flooding into national legislation. However, the quality of implementation of national programs in this area requires better, as most measures, unfortunately, are not implemented. Failure to implement measures in certain amounts creates high risks of flooding, as a result of which the population and the economy of the state suffer multimillion losses.Keywords: land flooding, harmful effects of water, threats and risks of flooding, basin-based water management, climate change, global warming ; Через глобальне потепління, зарегульованість водних об'єктів, порушення водного стоку, незадовільне функціонування або повну відсутність дренажних систем, скорочення площ лісових насаджень наша держава не уникне проблем, пов'язаних із підтопленням земель. Шкідлива дія вод обумовлюється як глобальними чинниками, такими як потепління та танення льодовиків, так і регіональними особливостями, зокрема, системою водообміну між водними об'єктами, змінами у кількості опадів і річкового стоку.Підтоплення земель – це явище, якого не можна повністю запобігти. Однак людська діяльність сприяє збільшенню його вірогідності та впливу. Ризик затоплення та ступінь заподіяної шкоди, а також вплив на здоров'я та соціально-економічну ситуацію тих, хто постраждав, продовжуватиме зростати у майбутньому внаслідок зміни клімату. Невідповідне управління річками, будівництво в районах, що піддаються ризику паводку і зростаюча кількість населення, що приживає у цих районах, ще більше посилюють наслідки підтоплення земель.Україною зроблені вже відповідні кроки щодо впровадження положень міжнародних актів у сфері запобігання і боротьби з підтопленням земель у національне законодавство. Однак, якість виконання загальнодержавних програм в окресленій сфері вимагає кращого, оскільки більшість заходів, на жаль, не виконується. Невиконання заходів у визначених обсягах створює високі ризики підтоплення земель, внаслідок чого населення та економіка держави зазнає багатомільйонних збитків.Ключові слова: підтоплення земель, шкідлива дія вод, загрози і ризики затоплення, управління водними ресурсами за басейновим принципом, зміна клімату, глобальне потепління

The article deals with the study of inter-branch links of the system of natural resource law with other elements of the system of law through the analysis of their inter-sectoral interaction, inter-sectoral mutual influence, inter-sectoral legal regulation and conflict management. It is determined that the study of the institute of interbranch relations of the system of natural resources law should lead ultimately to highly effective regulation of legal relations in the field of use and reproduction of natural resources and to ensure stability and stability of the whole system of natural resources law and legislation.Intersectoral links provide the interaction of natural resource law with other elements of the legal system, aimed at regulating natural resource-based social relations, as well as the balance between different legal branches in order to eliminate conflicts within the law. Intersectoral links of natural resources law have two directions of influence on social relations: the first is aimed at interaction with other branches of law and their elements in order to achieve a certain right result, the other – to resolve conflicts within the system of law by identifying the actions of one of the conflict industries.Key words: system of natural resource law, intersectoral connections, intersectoral interaction, intersectoral mutual influence, intersectoral legal regulation, collision regulation. ; У статті здійснено дослідження міжгалузевих зв'язків системи природоресурсного права з іншими елементами системи права через аналіз їх міжгалузевої взаємодії, міжгалузевого взаємного впливу, міжгалузевого правового регулювання і колізійного регулювання. Визначено, що вивчення інституту міжгалузевих зв'язків системи природоресурсного права має привести у кінцевому підсумку до високоефективного регулювання правовідносин у сфері використання і відтворення природних ресурсів та забезпечити стабільність і стійкість всієї системи природоресурсного права й законодавства.Міжгалузеві зв'язки забезпечують взаємодію природоресурсного права з іншими елементами системи права, спрямовану на регулювання природоресурсних суспільних відносин, а також на дотримання балансу між різними правовими галузями з метою усунення колізій всередині права. Міжгалузеві зв'язки природоресурсного права мають два напрями впливу на суспільні відносини: перший – спрямований на взаємодію з іншими галузями права та їх елементами з метою досягнення певного правого результату, інший – на врегулювання колізій всередині системи права шляхом визначення дії однієї з колізійних галузей.Ключові слова: система природоресурсного права, міжгалузеві зв'язки, міжгалузева взаємодія, міжгалузевий взаємний вплив, міжгалузеве правове регулювання, колізійне регулювання.

У статті проведено аналіз сучасного стану адаптації екологічного законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері навколишнього середовища, а також визначено особливості інтеграції природоресурсного законодавства України до законодавства Європейського Союзу у сфері зміни клімату.Виявлено, що наявна нормативна база України у сфері навколишнього середовища не є достатньою та потребує значного вдосконалення, особливо врегулювання питання зміни клімату на рівні законів. Позитивний досвід європейської спільноти має стати прикладом для України. Саме тому, слід запозичувати такий досвід країн-членів Європейського Союзу і Співтовариства в цілому, що стосується раціонального використання і збереження природних ресурсів, охорони довкілля і забезпечення права на безпечне для життя та здорове довкілля.При цьому, питання інтеграції природоресурсного законодавства України до законодавства Європейського Союзу набуває нині особливої актуальності у силу того, що проблема адаптації складається вже не тільки зі створення нових нормативно-правових актів національного законодавства, які враховують досвід Європейського Союзу, але і в упорядкуванні та гармонізації існуючих та в усуненні протиріч і правових прогалин, що виникли вже на новітньому етапі.Ключові слова: природоресурсне законодавство, законодавство ЄС з навколишнього середовища, зміна клімату, адаптація законодавства, інтеграція законодавства ; The article analyzes the current state of adaptation of the environmental legislation of Ukraine to the legislation of the European Union in the field of the environment, as well as specifies the peculiarities of integration of Ukrainian natural resources legislation with the legislation of the European Union in the field of climate change.It is revealed that the existing normative base of Ukraine in the field of the environment is not sufficient and needs considerable improvement, especially the regulation of climate change at the level of laws. The positive experience of the European community should be an example for Ukraine. That is why it is necessary to borrow such experience from the European Union member states and the Community as a whole, concerning the rational use and conservation of natural resources, environmental protection and the right to a safe and healthy living environment.At the same time, the issue of the integration of Ukraine's natural resources legislation into the legislation of the European Union is now of particular relevance due to the fact that the problem of adaptation is not only the creation of new legal acts of the national legislation, which take into account the experience of the European Union, but also in order and harmonization of existing and in eliminating contradictions and legal gaps that have arisen already at the latest stage.Keywords: natural resource law, EU legislation on the environment, climate change, adaptation of legislation, integration of legislation

The article analyzes the current state of implementation of effective mechanisms of legal support for the rational use and conservation of water resources in Ukraine, taking into account the requirements established by international and European standards. In order to achieve this goal, the EU's legal experience in the environmental field has been explored.It is established that the foundations of bilateral cooperation between Ukraine and the EU in the field of environment are determined first of all by the Association Agreement 2014. In order to practically fulfill the tasks of adaptation of the legislation of Ukraine to the EU legislation, a number of normative legal acts aimed at organizational – legal support of this process.It is determined that among the global environmental problems of today, some of the most urgent are the problems in the use and conservation of water resources, the immediate solution of which depends on the further life and health of man. According to the sector «Water Quality and Water Management, including the Marine Environment» of the National Strategy for Approximation (Approximation) of EU Laws to Environmental Law, our country must first adapt national legislation in accordance with Directive 2000/60/EC Water Policy Communities – Water Framework Directive.The study found that Ukraine is actively involved in the implementation of EU water legislation. The water legislation of our country is sufficiently branched and developed.Keywords: water resources, use and conservation of water resources, EU law, water law of Ukraine, implementation, adaptation ; У статті аналізується сучасний стан впровадження дієвих механізмів правового забезпечення раціонального використання і збереження водних ресурсів в Україні з урахуванням вимог, встановлених міжнародними та європейськими стандартами. Задля досягнення окресленої мети досліджено правовий досвід ЄС в екологічній сфері.Встановлено, що основи двостороннього співробітництва між Україною та ЄС у сфері навколишнього природного середовища визначені насамперед Угодою про асоціацію 2014 р. З метою практичного виконання завдань з адаптації законодавства України до законодавства ЄС, в Україні була прийнята ціла низка нормативно-правових актів, спрямованих на організаційно-правове забезпечення цього процесу.Визначено, що серед глобальних екологічних проблем сучасності одними з найбільш актуальних є проблеми у сфері використання і збереження водних ресурсів, від невідкладного вирішення яких залежить подальше життя та здоров'я людини. Згідно із сектором «Якість води та управління водними ресурсами, включаючи морське середовище» Національної стратегії наближення (апроксимації) законодавства України до права ЄС у сфері охорони довкілля, наша держава має адаптувати національне законодавство насамперед відповідно до Директиви 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики – Водної Рамкової Директиви.За результатами дослідження встановлено, що Україна активно залучена у процес імплементації водного законодавства ЄС. Водне законодавство нашої держави є достатньо розгалуженим і розвинутим.Ключові слова: водні ресурси, використання і збереження водних ресурсів, право ЄС, водне законодавство України, імплементація, адаптація

The article examines the features of the legal regulation of the circulation of agricultural land between agricultural producers in the EU and identifies areas for improvement of domestic legislation in this area. The study shows that world experience indicates the existence of various models of legal regulation of land turnover among agricultural enterprises, which can be effective if you take into account the specific features of a country and national interests. Virtually every country in the world in one way or another regulates such circulation. There are countries with «hard» and «soft» regulation of land transactions between agricultural producers. But almost every developed EU country gives priority to farmers living in the area and running the farm, in contrast to large agricultural holdings. Despite the fact that in the EU countries the legislation on the circulation of agricultural land between agricultural producers is based on different models of legal regulation, the positive experience of these countries should be used to improve domestic legislation in this area. In the field of legal support for the use of land by agricultural producers, it is necessary in domestic land legislation to pay special attention to the granting of preferential rights to acquire agricultural land to farms, local communities, tenants, etc.; provide for the establishment of a preferential procedure for the acquisition of such land and the provision of tax benefits; and to determine the limits of land concentration at the level of oblasts and united territorial communities or to establish a permitting procedure for the acquisition of land plots with an area larger than that established in the territory of a certain oblast or united territorial community.Keywords: agricultural lands, circulation of agricultural lands, agricultural commodity producers, agricultural holdings, farms ; У статті досліджено особливості правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення між сільськогосподарськими товаровиробниками у країнах ЄС і визначено напрями удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. За результатами дослідження встановлено, що світовий досвід вказує на існування різноманітних моделей правового регулювання обігу земель серед сільськогосподарських підприємств, які можуть бути ефективними, якщо враховують конкретні особливості тієї чи іншої країни та національні інтереси. Практично кожна країна світу в той чи інший спосіб регулює такий обіг. Є країни з «жорстким» та «м'яким» регулюванням земельних трансакцій між сільськогосподарськими товаровиробниками. Але практично кожна розвинута країна ЄС віддає пріоритет фермерам, що проживають на даній території й ведуть господарство, на відміну від великих агрохолдингів. Не зважаючи на те, що у країнах ЄС законодавство про обіг земель сільськогосподарського призначення між сільськогосподарськими товаровиробниками базується на різних моделях правового регулювання, позитивний досвід цих країн має бути використано для удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. У сфері правового забезпечення використання земель сільськогосподарськими товаровиробниками, необхідно у вітчизняному земельному законодавстві особливу увагу приділити наданню переважних прав на придбання земель сільськогосподарського призначення фермерським господарствам, територіальним громадам, орендарям тощо; передбачити встановлення пільгового порядку придбання таких земель і надання податкових пільг; а також визначити граничні межі концентрації землі на рівні областей та об'єднаних територіальних громад або встановити дозвільний порядок придбання земельних ділянок площею більше ніж встановлена на території певної області або об'єднаної територіальної громади.Ключові слова: землі сільськогосподарського призначення, обіг земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські товаровиробники, агрохолдинги, фермерські господарства

The article examines the place of Natural Resource Law and post-resource branches of law in the legal system, proposes a hierarchy of these branches and outlines the relationship between the subjects of natural resource and post-resource relations.The subject of legal regulation of Natural Resource Law is defined as qualitatively homogeneous natural resource relations, consisting of the use and reproduction of natural resources – a legally defined part of the environment that have signs of natural origin and are in ecological relationship with the environment and with each other, can be used as a source of meeting human needs. All natural resources, as well as the relationship to their use and reproduction, are closely linked. This connection will always be inseparable and reciprocal.It is established that in the system of Natural Resource Law public relations regarding the use and reproduction of certain natural resources are in fact its subsectors and provide a differentiated approach to the environmentally sound use of each of the relevant natural resources. Natural Resource Law is not a conglomeration of land, water, forest and subsoil law, but their qualitative unity based on a single nature, factors of development and the internal structure of social relations.It is concluded that neither the long history of legislation, nor a significant amount of regulations that are sources of post-resource industries, are grounds for denying the inseparable and mutual connection of post-resource branches of law with each other and with Natural Resource Law and the objective need for separation independent branch of Natural Resource Law.Keywords: Natural Resource Law, land law, water law, forest law, subsoil law, faunal law, floristic law, natural resource relations, post-resource relations, legal system, branch of law ; У статті досліджено місце природоресурсного права і поресурсних галузей права у системі права, запропоновано ієрархію цих галузей та окреслено співвідношення предметів природоресурсних і поресурсних відносин.Предметом правового регулювання природоресурсного права визначено якісно однорідні природоресурсні відносини, що складаються з приводу використання та відтворення природних ресурсів – юридично визначеної частини навколишнього природного середовища, що мають ознаки природного походження і знаходяться в екологічному взаємозв'язку з навколишнім природним середовищем та між собою, використовуються або можуть бути використані як джерело задоволення потреб людини. Усі природні ресурси, а також відносини щодо їх використання і відтворення тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок завжди буде мати нерозривний і взаємний характер.Встановлено, що у системі природоресурсного права суспільні відносини щодо використання і відтворення окремих природних ресурсів є фактично його підгалузями й забезпечують диференційований підхід до екологічно обґрунтованого використання кожного з відповідних природних ресурсів. Природоресурсне право – не конгломерат земельного, водного, лісового, надрового права, а їх якісна єдність, заснована на єдиній природі, факторах розвитку і внутрішньої структури суспільних відносин.Зроблено висновок, що ні тривала історія розвитку законодавства, ні значний обсяг нормативно-правових актів, що є джерелами поресурсних галузей, не є підставами для заперечення нерозривного та взаємного зв'язку поресурсних галузей права між собою і з природоресурсним правом та об'єктивної необхідності виокремлення самостійної галузі природоресурсного права.Ключові слова: природоресурсне право, земельне право, водне право, лісове право, надрове право, фауністичне право, флористичне право, природоресурсні відносини, поресурсні відносини, система права, галузь права